Постанова № 13941856, 07.02.2011, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №8.2.6

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 лютого 2011 року Справа № 2а-241/11/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чернявської Т.І.,

за участю

секретаря судового засідання Моркунцової І.І.

та

представників сторін:

від позивача - Головіна І.Ю. (довіреність від 10.01.2011 б/н)

Ходош В.Ю. (довіреність від 04.01.2011 б/н)

від відповідача - державний податковий інспектор юридичного відділу

Купцова О.М. (довіреність від 04.01.2011 № 5/10)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську

справу за адміністративним позовом

приватного підприємства «Будзбут»

до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську

про скасування податкового повідомлення - рішення від 22 грудня 2010 року

№ 0021701510/0,

ВСТАНОВИВ:

06 січня 2011 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов приватного підприємства «Будзбут» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську, в якому позивач просить скасувати податкове повідомлення рішення від 22.12.2010 № 0021701510/0, яким йому визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток підприємства за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 170,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на підставі акта від 29.11.2010 № 3088/15-1 про результати невиїзної документальної перевірки приватного підприємства «Будзбут» з питання неподання податкової звітності з податку на прибуток за 9 місяців 2010 року Ленінською міжрайонною державною податковою інспекцією у м. Луганську на адресу позивача було направлено податкове повідомлення-рішення від 22.12.2010 № 0021701510/0, яким, з посиланням на вказаний акт, за порушення пункту 16.4 статті 16 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції Закону України від 22 травня 1997 року, зі змінами та доповненнями) та підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за неподання податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 9 місяців 2010 року (граничний строк подання 09 листопада 2010 року) було визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем з податку на прибуток у сумі 170,00 грн.

Позивач вважає податкове повідомлення-рішення неправомірним, оскільки приватне підприємство «Будзбут» направило декларацію з податку на прибуток за 9 місяців 2010 року 09.11.2010 поштою з описом вкладеного та повідомленням-розпискою відправлення спецзв'язку. При цьому, було долучено заяву із зазначенням того, що 09.11.2010 податковий інспектор у відділі прийому звітності Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську відмовилася прийняти декларацію з податку на прибуток, мотивуючи це необхідністю підтвердження дотримання податкового навантаження у інспектора, що є неправомірним. Даний факт зафіксовано у акті, складеному відповідною комісією. Таким чином, зазначає в позові позивач, декларація з податку на прибуток вважається поданою.

11.12.2010 приватне підприємство «Будзбут» звернулося до відповідача з запереченнями на акт. Згідно відповіді Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську від 16.12.2010 № 60681/15 надіслана позивачем декларація з податку на прибуток підприємства за 9 місяців 2010 року була заповнена всупереч Закону України № 550-ІV від 20.02.2003, тому відділом прийому звітності Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську було, нібито, направлено на адресу позивача листом від 11.11.2010 № 53388/28-521 з зазначенням причин невизнання декларації як податкової звітності. Вказаного листа підприємство позивача не отримувало. Відповідач, в свою чергу, не надав доказів надіслання на адресу позивача вказаного листа.

Згідно підпункту 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право: - надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу; - оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.

Позивач зауважив, що декларація, подана приватним підприємством «Будзбут», була складена у відповідності із затвердженим порядком її складання, містила усі обов'язкові реквізити, була підписана відповідними посадовими особами та скріплена печаткою, не містила підчисток, помарок, виправлень та дописок і закреслень та не була будь чим залита. Тому, на думку позивача, підстав для невизнання її в якості податкової звітності у відповідача не було.

З огляду на викладене, позивач вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення має бути скасоване.

У судовому засіданні представники позивача позов підтримали, просили його задовольнити повністю, надали пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві.

Ленінська міжрайонна державна податкова інспекція у м. Луганську адміністративний позов не визнала, про що подала суду заперечення проти позову від 26.01.2011 за № 3333/10 (арк. справи 32). В запереченнях проти адміністративного позову відповідач у задоволенні позовних вимог просить відмовити повністю з таких підстав.

Приватним підприємством «Будзбут» на адресу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську поштою була надіслана декларація з податку на прибуток підприємства за 9 місяців 2010 року.

Згідно пункту 1 підпункту 1.7 Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого наказом ДПА України від 12.10.2005 № 448 «Про затвердження змін до форми декларації з податку на прибуток підприємства та Порядку її складання», затверджених Наказом ДПА України від 29.03.2003 № 143» декларація заповнюється таким чином, що забезпечує вільне читання тексту (цифр), у декларації не повинні міститися текст або цифри, які неможливо прочитати внаслідок пошкодження аркушів, їх потертості, залиття чорнилом чи іншою рідиною. У надісланій декларації з податку на прибуток підприємства приватного підприємства «Будзбут» у рядку 04.1 та 04.2 неможливо прочитати цифри внаслідок пошкодження чорнилом, тому дана декларація заповнена всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення.

Згідно з підпунктом 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація.

Ленінською міжрайонною державною податковою інспекцією у м. Луганську на адресу приватного підприємства «Будзбут» було направлено лист від 11.11.2010 № 53358/28-521 для усунення недоліків по даній декларації і подання її знову у зазначені строки. Так як недоліки не були усунені приватним підприємством «Будзбут», то подана декларація залишилася невизнаною контролюючим органом і неподаною.

Відповідальність за неподання декларації передбачена підпунктом 17.1.1 пункту 17.1 статті 17 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» - платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів громадян за кожне таке неподання або її затримку.

Тому Ленінською міжрайонною державною податковою інспекцією у м. Луганську на підставі акта перевірки від 29.11.2010 № 3088/15-1 за порушення пункту 16.4 статті 16 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» та підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» було винесено податкове повідомлення-рішення від 22.12.2010 № 0021701510/0 про накладення штрафних санкцій у сумі 170,00 грн.

Таким чином, Ленінська міжрайонна державна податкова інспекція у м. Луганську вважає, що рішення про застосування штрафних санкцій від 22.12.2010 № 0021701510/0 винесено у відповідності з законодавством України.

У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним у запереченнях проти позову від 26.01.2011 за № 3333/10.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню повністю, з таких підстав.

Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Приватне підприємство «Будзбут» (ідентифікаційний код 31594742) зареєстроване виконавчим комітетом Луганської міської ради 25.06.2003, про що свідчить копія свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи від 23.03.2009 серії А01 № 485566 (арк. справи 29).

Як платник податків приватне підприємство «Будзбут» перебуває на обліку у Ленінській міжрайонній державній податковій інспекції у м. Луганську з 07.08.2001 за № 5925, про що свідчить довідка про взяття на облік платника податків від 03.04.2009 № 417 (арк. справи 28).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом під час судового розгляду справи, на виконання вимог пункту 4.1 статті 4 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» і Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 29 березня 2003 року № 143 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 8 квітня 2003 року за № 271/7592 (які були чинними на момент виникнення спірних правовідносин), приватне підприємство «Будзбут» надіслало поштою до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську цінним листом з описом вкладеного та повідомленням про вручення декларацію з податку на прибуток підприємства за 9 місяців 2010 року з додатком К1/1 та заявою на імя начальника інспекції, які отримані відповідачем 10.11.2010, про що свідчить повідомлення-розписка про вручення відправлення спецзвязку № 364 (арк. справи 22-23, 24, 25, 26, 27).

Рішенням Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську, викладеним в листі від 11.11.2010 за № 53358/28-517, подана приватним підприємством «Будзбут» 11.11.2010 декларація з податку на прибуток підприємства за 9 місяців 2010 року не визнана як податкова звітність, оскільки заповнена всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку, - у поданій декларації маються помарки: неможливо прочитати текст або цифри внаслідок пошкодження (арк. справи 41).

Актом від 29.11.2010 № 3088/15-1 про результати невиїзної документальної перевірки своєчасності подання податкової звітності з податку на прибуток підприємства встановлено, що на порушення підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та пункту 16.4 статті 16 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» приватне підприємство «Будзбіт» не подало податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за 9 місяців 2010 року (граничний строк подання 09 листопада 2010 року) (арк. справи 11).

На підставі акта невиїзної документальної перевірки від 29.11.2010 № 3088/15-1 згідно з підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закон України від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» Ленінська міжрайонна державна податкова інспекція у м. Луганську винесла податкове повідомлення-рішення від 22.12.2010 № 0021701510/0, яким приватному підприємству «Будзбут» визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток підприємства за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 170,00 грн. (арк. справи 7).

За результатами розгляду адміністративної справи суд прийшов до висновку, що податкове повідомлення-рішення Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську від 22.12.2010 № 0021701510/0 підлягає скасуванню, з огляду на нижчевикладене.

На момент виникнення спірних правовідносин спеціальним законом з питань оподаткування був Закон України від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (надалі Закон № 2181).

У відповідності із пунктом 1.11 статті 1 Закону № 2181 податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

Порядок подання податкової декларації та визначення суми податкових зобов'язань регулюється статтею 4 Закону № 2181.

Згідно з підпунктом 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Закону № 2181 платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом «г» підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті.

Відповідно до підпункту 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Закону № 2181 прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом. Якщо службова (посадова) особа контролюючого органу порушує норми абзацу першого цього підпункту, платник податків зобов'язаний до закінчення граничного строку подання декларації надіслати таку декларацію поштою з описом вкладеного та повідомленням про вручення, до якої долучається заява на ім'я керівника відповідного контролюючого органу, складена у довільній формі, із зазначенням прізвища службової (посадової) особи, яка відмовилася прийняти декларацію, та/або із зазначенням дати такої відмови. При цьому декларація вважається поданою в момент її вручення пошті, а граничний десятиденний строк, встановлений для поштових відправлень підпунктом 4.1.7, не застосовується. Платник податків може також оскаржити дії службової (посадової) особи контролюючого органу з відмови у прийнятті податкової декларації у судовому порядку. Незалежно від наявності відмови у прийнятті податкової декларації платник податків зобов'язаний погасити податкове зобов'язання, самостійно визначене ним у такій податковій декларації, протягом строків, установлених пунктом 5.3 статті 5 цього Закону. Податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право: надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу; оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.

Виходячи з вищенаведеної норми, слід зазначити, що податкова декларація може бути не визнана податковим органом як податкова декларація тільки у випадках, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. Суд зазначає, що вищезазначені норми Закону № 2181 містять вичерпний перелік випадків невизнання податковим органом податкової декларації як такої. Інших випадків невизнання податкової декларації не встановлено ні Законом № 2181, ні іншими нормативно-правовими актами.

Вирішуючи питання щодо підстав невизнання відповідачем як податкова декларація декларації з податку на прибуток підприємства за 9 місяців 2010 року, суд прийшов до висновку, що позивачем при поданні зазначеної податкової декларації були додержані всі вимоги як до форми податкової декларації, так і до порядку її заповнення, а тому підстави для її невизнання відповідачем як податкова декларація відсутні.

Оглядом примірника декларації з податку на прибуток підприємства за 9 місяців 2010 року, що знаходиться у відповідача, судом встановлено, що рядок 04.1 та 04.2 декларації придатний до читання, що також підтверджується копією зазначеної декларації, долученої до матеріалів справи відповідачем (арк. справи 33). Крім того, суд критично оцінює наявність у декларації помарок, оскільки оглядом оригіналу примірника зазначеної податкової декларації, що знаходиться у позивача, наявність пошкоджень у декларації судом не встановлена. При огляді оригіналу декларації з податку на прибуток підприємства за 9 місяців 2010 року, що знаходиться у відповідача, судом встановлено, що зазначені помарки мають механічний спосіб нанесення.

Також, під час судового розгляду справи судом встановлено, що в порушення вимог підпункту 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Закону № 2181 відповідач не звертався до позивача з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за 9 місяців 2010 року. Зазначене обґрунтовується таким.

Факт надсилання повідомлення про невизнання податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 9 місяців 2010 року податковою звітністю відповідач підтверджує копією листа від 11.11.2010 за № 53358/28-517 та копією реєстру відправленої кореспонденції за 15.11.2010 (арк. справи 41, 42-43). Разом з цим, суд критично оцінює ці документи як докази направлення позивачу повідомлення, оскільки, на думку суду, належним доказом факту здійснення відправки поштової кореспонденції є фіскальний чек та/або повідомлення про вручення поштового відправлення. У судовому засіданні представник відповідача на вимогу суду щодо надання фіскального чеку та/або повідомлення про вручення поштового відправлення, які б підтверджували факт надіслання повідомлення позивачу 15.11.2010, повідомив, що за реєстром відправленої кореспонденції за 15.11.2010 листи направлялись простою кореспонденцією.

Відповідно до частини 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Згідно правової позиції, яка викладена Судовою палатою в адміністративних справах Верховного Суду України в постанові від 24 січня 2006 року за результатами перегляду за винятковими обставинами постанови Вищого господарського суду України від 17 серпня 2005 року у справі № 9/175-04 за позовом АКБ «Мрія» до Державної податкової інспекції у м. Вінниці про визнання неправомірною позапланової комплексної перевірки, звернення за захистом порушеного права у сфері публічно-правових відносин з зазначенням способу, який, на думку суду, не призводить до захисту права, не може бути підставою для відмови в позові, тобто, захисті права, що порушується. Суд, установивши порушення вимог законодавства, має захистити права та охоронювані законом інтереси, самостійно обравши спосіб, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку субєктів владних повноважень.

Зважаючи на обставини справи, враховуючи, що податкова декларація приватного підприємства «Будзбут» з податку на прибуток підприємства за 09 місяців 2010 року протиправно рішенням Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську, зміст якого викладений в листі від 11 листопада 2010 року № 53358/28-517, не визнана як податкова звітність та в порушення вимог підпункту 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Закону № 2181 відповідач не звертався до позивача з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), суд вважає за необхідне для повного захисту прав та інтересів позивача, про захист яких він просить, вийти за межі позовних вимог та визнати протиправним рішення Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську про невизнання податкової декларації приватного підприємства «Будзбут» з податку на прибуток підприємства за 09 місяців 2010 року як податкова звітність, зміст якого викладений в листі Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську від 11 листопада 2010 року № 53358/28-517.

З огляду на вищенаведене, суд прийшов до висновку про наявність підстав для скасування податкового повідомлення рішення Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську від 22 грудня 2010 року № 0021701510/0, яким приватному підприємству «Будзбут» визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток підприємства за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 170,00 грн., а тому позовні вимоги судом задовольняються у повному обсязі.

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні 07 лютого 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 14 лютого 2011 року, про що згідно вимог частини 2 статті 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 105, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов приватного підприємства "Будзбут" до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську про скасування податкового повідомлення - рішення від 22 грудня 2010 року № 0021701510/0 задовольнити повністю.

Адміністративний позов приватного підприємства «Будзбут» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську про скасування податкового повідомлення - рішення від 22 грудня 2010 року № 0021701510/0 задовольнити повністю.

Визнати протиправним рішення Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську про невизнання податкової декларації приватного підприємства «Будзбут» (ідентифікаційний код 31594742) з податку на прибуток підприємства за 09 місяців 2010 року як податкова звітність, зміст якого викладений в листі Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську від 11 листопада 2010 року № 53358/28-517.

Скасувати податкове повідомлення рішення Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську від 22 грудня 2010 року № 0021701510/0, яким приватному підприємству «Будзбут» (ідентифікаційний код 31594742) визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток підприємства за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 170,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «Будзбут» (ідентифікаційний код 31594742, місцезнаходження: 91055, м. Луганськ, вул. Фрунзе, буд. 6) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 3,40 грн. (три гривні сорок копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Згідно з частиною 3 статті 160 КАС України постанова складена у повному обсязі 14 лютого 2011 року.

СуддяТ.І. Чернявська