Постанова № 13941831, 02.12.2010, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №2.19.8

ПОСТАНОВА

Іменем України

02 грудня 2010 року Справа № 2а-8226/10/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Твердохліба Р.С.,

секретаря судового засідання Чукіній А.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Луганська справу за адміністративним позовом ВАТ «Лисичанськвугілля» в особі відокремленого підрозділу «Шахта ім. Д.Ф. Мельникова» до Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області про скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

02 листопада 2010 позивач ВАТ «Лисичанськвугілля» в особі відокремленого підрозділу «Шахта ім. Д.Ф. Мельникова» звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Управління пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області про скасування рішення №428 від 19 серпня 2010 року про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду України на суму 6678123,77 грн., в обґрунтування якого послався на наступне.

19 серпня 2010 року УПФУ в м. Лисичанську відносно ВАТ «Лисичанськвугілля» в особі відокремленого підрозділу «Шахта ім. Д.Ф. Мельникова» було винесено рішення №428 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду України у вигляді штрафу в розмірі 1252596,58 грн. та нарахування пені в розмірі 5425527,19 грн., на загальну суму 6678123,77 грн.

Відповідно до повідомлення про списання №7841/0310 від 16.07.2010 та рішення №428 від 19 серпня 2010 року Управлінням Пенсійного фонду України в м. Лисичанську списана заборгованість станом на 01.03.2010 перед Пенсійним фондом України. Зазначене рішення отримано позивачем 21 серпня 2010 року.

Згідно зі ст.57 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» та порядку списання заборгованості Пенсійного фонду України за позиками, наданими з єдиного казначейського рахунку, на суму списаної заборгованості вугле- та торфодобувним підприємствам, затвердженого Постановою КМУ від 23.06.2010 №484, списання сум заборгованості (сум страхових внесків), сум фінансових санкцій і пені суми недоїмки зі сплати страхових внесків, заборгованості з відшкодування пільгових пенсій станом на 01.03.2010 підлягають списанню до 30.08.2010 за рішеннями органів Пенсійного фонду України.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеному в позові просив суд задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області позовні вимоги не визнав, просив суд відмовити у задоволенні адміністративного позову посилаючись на те, що ВАТ «Лисичанськвугілля» в особі відокремленого підрозділу «Шахта ім. Д.Ф. Мельникова» нараховувало суми страхових внесків, але їх перерахування до УПФУ в м. Лисичанську відбувалося несвоєчасно, тому відповідач просить відмовити в задоволення позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 69-72 КАС України, суд дійшов висновку про задоволення заявлених позовних вимог з таких підстав.

Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 жовтня 2007 року № 1261 (далі Положення), Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що здійснює керівництво та управління солідарною системою загальнообовязкового державного пенсійного страхування, організовує роботу з ведення персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообовязкового державного пенсійного страхування та автоматизованого оброблення інформації у системі Пенсійного фонду України, проводить збирання, акумулювання та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для їх виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, інших соціальних виплат, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду України.

Згідно ст. 15 Положення, Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві, Севастополі, та управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі Закон № 1058) страхувальниками є роботодавці - підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, обєднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, обєднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи субєкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб субєктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону № 1058, платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.

Згідно ч. 17 ст. 106 Закону № 1058 від імені виконавчих органів Пенсійного фонду розглядати справи про правопорушення і накладати фінансові санкції та адміністративні стягнення мають право директор виконавчої дирекції Пенсійного фонду, його заступники, начальники головних управлінь Пенсійного фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі та їх заступники, начальники управлінь Пенсійного фонду в районах, містах, районах у містах, а в разі їх відсутності - заступники начальників цих управлінь, на підставі документів, що свідчать про вчинення правопорушення.

Судом встановлено, що позивач ВАТ «Лисичанськвугілля» зареєстрований як субєкт підприємницької діяльності юридична особа виконавчим комітетом Лисичанської міської ради Луганської області 21.04.2004 за № 1 381 120 0000 000049, Відокремлений підрозділ «Шахта ім. Д.Ф. Мельникова» не є самостійною юридичною особою, а є відокремленим підрозділом ВАТ «Лисичанськвугілля».

Рішенням УПФУ в м. Лисичанську Луганської області від 19.08.2010 № 428 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду, до ВП «Шахта ім. Д.Ф. Мельникова» застосовано штраф у сумі 1252596,58 грн. та нарахування пені у сумі 5425527,19 грн. за період з 02.06.2010 по 28.07.2010, які протягом десяти робочих днів з дня отримання рішення підлягали перерахуванню на рахунки УПФУ в м. Лисичанську Луганської області в сумі 6370460,90 грн. на рахунок № 25600312733 МФО 304665 ЄДРПОУ 21792407, в сумі 307662,87 грн. на рахунок № 25609313733 МФО 304665 ЄДРПОУ 21792407.

Відповідно до ч. 6 ст. 20 Закону № 1058 страхувальники зобовязані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Базовим звітним періодом для страхувальників, зазначених у пунктах 1, 2, 4 статті 14 цього Закону, є календарний місяць.

Відповідно до ч. 2 ст. 106 Закону № 1058, суми страхових внесків, своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Згідно ч. 8 ст. 106 Закону № 1058, на недоїмку нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону № 1058, виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників такі фінансові санкції - за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.

Частина 12 ст. 106 Закону передбачає, що нарахування пені, передбаченої частинами девятою і десятою цієї статті, починається з першого календарного дня, що настає за днем настання строку відповідного платежу, до дня його фактичної сплати страхувальником, або з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку перерахування (зарахування) відповідних сум, до дня їх фактичного перерахування (зарахування) банками та організаціями, які здійснюють виплату і доставку пенсій.

Відповідно до ч. 13 ст. 106 Закону, про нарахування пені та накладення штрафів, передбачених частинами девятою і десятою цієї статті, посадові особи виконавчих органів Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, виносять рішення, які протягом трьох робочих днів із дня їх винесення надсилаються страхувальнику, банку чи організації, яка здійснює виплату і доставку пенсій.

Суми пені та штрафів, передбачених частинами девятою і десятою цієї статті, підлягають сплаті страхувальником, банком чи організацією, яка здійснює виплату і доставку пенсій, протягом десяти робочих днів з дня одержання відповідного рішення. При цьому в цей же строк страхувальник, банк чи організація, яка здійснює виплату і доставку пенсій, має право оскаржити зазначене рішення до вищого органу Пенсійного фонду або в судовому порядку з одночасним обовязковим письмовим повідомленням про це відповідного виконавчого органу Пенсійного фонду, яким прийнято це рішення.

П.п. 2.1.1 п .2.1 п. 2 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України 19.12.2003 № 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 за № 64/8663 (далі Інструкція), передбачено, що платниками страхових внесків є, зокрема, страхувальники - роботодавці: підприємства, установи й організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання, обєднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, обєднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами).

П.п. 5.1 п. 5 Інструкції регламентує порядок обчислення і строки сплати внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування платниками, визначеними підпунктами 2.1.1, 2.1.2 пункту 2.1 цієї Інструкції, зокрема, встановлено, що обчислення страхових внесків зазначеною категорією платників здійснюється щомісячно за ставками, визначеними пунктами 4.1, 4.2, 4.5 цієї Інструкції, на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу).

Відповідно до п.п. 5.1.4 п. 5.1 п. 5 Інструкції нараховані за відповідний базовий звітний період страхові внески сплачуються платниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду незалежно від виплати заробітної плати (доходу), на суми яких нараховуються страхові внески.

Базовим звітним періодом є календарний місяць.

Остаточний розрахунок за базовий звітний період здійснюється платником страхових внесків не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду незалежно від виплати заробітної плати (доходу), на суми яких нараховуються страхові внески.

Відповідно до п.9 Інструкції, до страхувальників за порушення норм законодавства про загальнообовязкове державне пенсійне страхування, яке контролюється органами Пенсійного фонду, застосовуються фінансові санкції відповідно до Закону. Фінансові санкції застосовуються органами Пенсійного фонду до страхувальників, визначених підпунктами 2.1.1, 2.1.2, 2.1.3 та 2.1.5 пункту 2.1 цієї Інструкції.

Згідно п.п.9.3.2 п.9.3 п.9 Інструкції, у разі, коли страхувальник не сплачує (не перераховує) або несвоєчасно сплачує (несвоєчасно перераховує) страхові внески, у тому числі донараховані ним самостійно або органами Пенсійного фонду, накладається штраф залежно від строку затримки платежу в розмірі:

- при затримці їх сплати у строк до 30 календарних днів включно, - 10 відсотків своєчасно не сплачених зазначених сум;

- при затримці їх сплати у строк до 90 календарних днів включно, - 20 відсотків зазначених сум;

- при затримці їх сплати понад 90 календарних днів, - 50 відсотків зазначених сум.

При цьому складається рішення за формою згідно з додатком 14.

Відповідно до п.п. 10.1 п. 10 Інструкції, на суми простроченої заборгованості зі сплати страхових внесків (недоїмки) та своєчасно не сплачені (не перераховані) фінансові санкції нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Нарахування пені починається з першого календарного дня, що настає за днем настання строку сплати відповідного платежу, до дня його фактичної сплати страхувальником.

Згідно п.10 Інструкції, пеня розраховується за формулою: Y = S х K х 0,1%, де Y - сума пені, що нараховується на фактично погашену суму недоїмки зі сплати страхових внесків та фінансових санкцій (округлюється до другого знака після коми); S - фактично погашена сума недоїмки зі сплати страхових внесків та фінансових санкцій; K - кількість днів прострочення платежу; 0,1% - ставка для нарахування пені, згідно з частиною 8 статті 106 Закону.

Позивачем оскаржується рішення щодо нарахування штрафу в сумі 1252596,58 грн. та нарахування пені у сумі 5425527,19 грн. за період з 02.06.2010 по 28.07.2010.

Проте, як вбачається з розрахунку фінансової санкції та пені по особовому рахунку ВП «Шахта ім.. Д.Ф. Мельникова» ВАТ «Лисичанськвугілля», заборгованість зі сплати страхових внесків по особовому рахунку 4%, 32%, 42% виникла за період з 13.03.2009 по 28.08.2009 року, тобто станом на 01.03.2010, по особовому рахунку 1-5% - з 28 липня 2009 року по 01 березня 2010 року.

Відповідно до ст. 57 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» № 2154-VI від 27.04.2010 (далі Закон № 2154), Пенсійному фонду України списати недоїмку із страхових внесків, заборгованість з відшкодування пільгових пенсій (в тому числі витрат на їх доставку) та борг з фінансових санкцій та пені, що не погашені станом на 1 березня 2010 року на вугле- та торфодобувних підприємствах, які входять до сфери управління Міністерства вугільної промисловості України. На суму списаної заборгованості цих підприємств списати заборгованість Пенсійного фонду України за позиками, наданими за рахунок коштів єдиного казначейського рахунку, шляхом віднесення усіх сум на взаєморозрахунки з бюджетом з подальшим відновленням єдиного казначейського рахунку у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Період, за який списано недоїмку із страхових внесків, обліковується в системі персоніфікованого обліку внесків як період, за який сплачено страхові внески у повному обсязі.

Відповідно до п. 2 Положення про списання заборгованості Пенсійного фонду України за позиками, наданими з єдиного казначейського рахунку, на суму списаної заборгованості вугле- та торфодобувним підприємствам», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.06.2010 № 484 (далі Порядок № 484), органи Пенсійного фонду України визначають суму заборгованості підприємств за даними карток особових рахунків платників. До суми заборгованості включаються також суми штрафів та пені, які були розстрочені, суми страхових внесків, донараховані органами пенсійного фонду за результатами перевірки, та суми фінансових санкцій та пені, неузгоджені з платниками, за якими вимоги щодо їх сплати та рішення про їх застосування прийняті до 1 березня 2010 року.

Згідно з повідомленням УПФУ в м. Лисичанську Луганської області від 16.07.2010 № 7841/03-10, позивачеві відповідно до ст. 57 Закону № 2154 та Порядку № 484 списано заборгованість перед Пенсійним фондом України у сумі 69122466,23 грн.

Закон № 2154 про списання недоїмки набрав чинності з 30.04.2010. ПКМУ № 484 про порядок списання недоїмки набрала чинності з 02.07.2010. Оскаржуване рішення від 19.08.2010 винесено після набрання чинності зазначених нормативних актів. Рішення про списання боргу винесено 13.07.2010.

Таким чином, відповідач застосував штрафні санкції та нарахував пеню за несвоєчасну сплату страхових внесків за ставкою 33,2%, заборгованість зі сплати яких виникла станом на 01.03.2010 та підлягала списанню. Отже, відповідач не мав нараховувати штрафні санкції та пеню на вказану заборгованість, тому рішення в цій частині є протиправним.

Що стосується заборгованості зі страхових внесків за ставкою 2%, то судом встановлено факт їх несвоєчасної сплати позивачем, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями.

Відповідно до абз. 3 п. 2 Порядку № 484, сума страхових внесків, фактично утримана з фізичних осіб, які є застрахованими особами згідно з ч. 1 ст. 11 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», та не перерахована до Пенсійного фонду України, не включається до суми заборгованості підприємств.

Таким чином, заборгованість зі сплати страхових внесків за ставкою 2% не підлягала списанню, отже, відповідач мав право нараховувати на вказану суму пеню та застосовувати штрафні санкції.

Однак, суми штрафних санкцій та пені в оскаржуваному рішенні не розмежовані за ставками страхових внесків 33,2% та 2%, відповідачем у судовому засіданні не надано суду відомостей про те, яка сума штрафних санкцій та пені нарахована позивачеві окремо по кожному виду платежу.

За таких обставин встановивши невідповідність частини рішення субєкта владних повноважень вимогам чинного законодавства, при умові, що цю частину може бути ідентифіковано (виокремлено, названо) та, що без неї оскаржуване рішення в іншій частині (частинах) не втрачає свою цілісність, значення, зокрема, частково протиправним можна визнати якусь частину (пункт, речення) рішення або рішення в частині нарахування певної суми як основного платежу так і штрафних санкцій та пені.

Суд перевіряє обґрунтованість рішення Пенсійного фонду, зокрема й у частині розрахунків, а тому рішення підлягає визнанню протиправним повністю, оскільки суд не може самостійно нарахувати частину штрафних санкцій та пені.

Тобто, суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого субєкта владних повноважень.

Разом з тим, враховуючи, що в оскаржуваному рішенні зазначений період, а саме з 02.06.2010 по 28.07.2010 не співпадає з розрахунком фінансової санкції та пені по особовому рахунку ВП «Шахта ім.. Д.Ф. Мельникова» ВАТ «Лисичанськвугілля», відповідно до якого, заборгованість зі сплати страхових внесків по особовому рахунку 4%, 32%, 42% виникла за період з 13.03.2009 по 28.08.2009 року, а по особовому рахунку 1-5% - з 28 липня 2009 року по 01 березня 2010 року та приймаючи до уваги те, що рішення, в якому недійсну частину не можна виокремити, ідентифікувати, є недійсним в цілому, а тому рішення від 19.08.2010 № 428 підлягає скасуванню в повному обсязі.

Визнання рішення органу Пенсійного фонду недійсним повністю у такій ситуації, дає йому можливість визначити в установленому Законом порядку правильне рішення, зокрема через прийняття нового рішення, при умові, якщо не закінчилися строки давності встановлені законом.

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 02 грудня 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено, про що згідно вимог частини 2 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись ст. ст. 11, 71, 94, 159-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні ВАТ «Лисичанськвугілля» в особі відокремленого підрозділу «Шахта ім. Д.Ф. Мельникова» до Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області про скасування рішення - задовольнити повністю.

Скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області № 428 від 19.08.2010 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасне сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду у відношенні відокремленого підрозділу «Шахта ім. Д.Ф. Мельникова» Відкритого акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» на суму 6678123,77 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» в особі відокремленого підрозділу «Шахта ім. Д.Ф. Мельникова» судові витрати зі сплати судового збору в сумі 3,40 грн. (три гривні 40 коп.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Постанову складено у повному обсязі 07 грудня 2010 року.

СуддяР.С. Твердохліб