Постанова № 13941825, 28.12.2010, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №6.6.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 грудня 2010 року Справа № 2а-7808/10/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді: Твердохліба Р.С.,

при секретарі: Чукіній А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську до Приватного підприємства «Епос-Транзит», Державного підприємства «Луганський холодокомбінат» Відкритого акціонерного товариства «Луганськхолод» про стягнення коштів, отриманих за нікчемним правочином,-

ВСТАНОВИВ:

14 жовтня 2010 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську до Приватного підприємства «Епос-Транзит», Державного підприємства «Луганський холодокомбінат» ВАТ «Луганськхолод» про стягнення коштів, отриманих за нікчемним правочином.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 01.04.2009 між ДП «Луганський холодокомбінат» ВАТ «Луганськхолод» в особі Попова С.П. було укладено угоду №01-04/09л з ПП «Епос-Транзит» в особі керівника ОСОБА_2 на проведення операції поставки товару, який вказується в специфікації, яка є невідємною частиною Договору (п.1.1. договору №01-04/09л від 01.04.2009).

Згідно зазначеного договору сторони домовилися про наступне: постачальник ПП «Епос-Транзит» зобовязується надати у власність покупця ДП «Луганський холодокомбінат» ВАТ «Луганськхолод» товар згідно специфікації, а покупець зобовязується прийняти товар та сплатити його вартість на розрахунковий рахунок продавця.

Оплата товару була здійснена на розрахунковий рахунок ПП «Епос-Транзит» на загальну суму 3356500,00 грн.

ДПІ в Артемівському районі у м. Луганську була проведена невиїзна документальна перевірка ДП «Луганський холодокомбінат» ВАТ «Луганськхолод» з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ по взаємовідносинам з ПП «Епос-Транзит» з 01.04.2009 по 31.10.2009, про що складено акт від 16.07.2010 №389/23/24846227.

Перевіркою встановлено, що ДП «Луганський холодокомбінат» ВАТ «Луганськхолод» безпідставно сформовано податковий кредит за рахунок сум ПДВ по податковим накладним, отриманим від контрагента постачальника ПП «Епос-Транзит».

Так, відповідно протоколу допита від 13.07.2010 в якості свідка по кримінальній справі №02/10/8021 ОСОБА_2 (директора ПП «Епос-Транзит»), встановлено, що з посадовими особами ДП «Луганський холодокомбінат» ВАТ «Луганськхолод» він не знайомий та фінансово-господарської діяльності з зазначеним підприємством не здійснював.

Згідно податкової звітності ПП «Епос-Транзит» встановлено, що у ПП «Епос-Транзит» відсутні основні фонди для здійснення господарської діяльності, на даному підприємстві загальна чисельність працюючих складає 1 особу директора. Працівники, які виконували б укладені договори цивільно-правового характеру відсутні.

Таким чином, операції не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.

Отже, ДП «Луганський холодокомбінат» ВАТ «Луганськхолод» перераховувались кошти без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження обєкту оподаткування, несплати податків, у звязку з чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України.

Відносно посадових осіб ДП «Луганський холодокомбінат» ВАТ «Луганськхолод» порушено кримінальну справу №01/10/8022 від 26.07.2010 старшим слідчим СВ УПМ ДПА в Луганській області за ч.3 ст.212 КК України.

Висновком експерта Головного управління МВС України в Донецькій області науково-дослідницького експертно-криміналістичного центру від 23.06.2010 №461, було встановлено, що підписи директора ПП «Епос-Транзит» ОСОБА_2 на договорі від 01.04.2009 та податкових накладних, зазначених у додатку №1 до акту, виписаних на адресу ДП «Луганський холодокомбінат» ВАТ «Луганськхолод» виконані не ОСОБА_2, а іншими особами.

Позивач вважає, що виписані на адресу ДП «Луганський холодокомбінат» ВАТ «Луганськхолод» накладні за період з 01.04.2010 по 31.10.2009 не можуть розглядатись в якості належного підтвердження податкового кредиту ДП «Луганський холодокомбінат» ВАТ «Луганськхолод», оскільки ці податкові накладні на мають статусу юридично значимих.

Статтею 215 Цивільного кодексу України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Як зазначено у ч.2 ст.215 цього Кодексу визнання такого правочину недійсним в судовому порядку не вимагається.

Матеріалами перевірки доведено те, що вказані спірні господарські зобовязання вчинені з метою, що суперечить інтересам держави та суспільства, а саме з наміром ухилення від сплати податків, шляхом укладення безтоварних угод між ДП «Луганський холодокомбінат» ВАТ «Луганськхолод» та ПП «Епос-Транзит», що дало змогу сторонам договору занизити суми податкових зобовязань.

ДП «Луганський холодокомбінат» ВАТ «Луганськхолод» перераховувались кошти без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження обєкту оподаткування, несплати податків, у звязку з чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України.

В свою чергу на розрахунковий рахунок ПП «Епос-Транзит» на виконання договору від 01.04.2009 №01-04/09л від ДП «Луганський холодокомбінат» ВАТ «Луганськхолод» були перераховані кошти. Дослідженням податкової звітності ПП «Епос-Транзит» було встановлено не відображення податкових зобовязань, по взаємовідносинам з ДП «Луганський холодокомбінат» ВАТ «Луганськхолод», що є наміром несплати до бюджету відповідного податку.

На підставі вищевикладеного просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, стягнути з ПП «Епос-Транзит» та ДП «Луганський холодокомбінат» ВАТ «Луганськхолод» все отримане ними за договором від 01.04.2009 №01-04/09л.

У судовому засіданні представники позивача позов підтримали, надали пояснення, аналогічні викладеним у позові.

Відповідач - Дочірнє підприємство «Луганський холодокомбінат» Відкритого акціонерного товариства «Луганськхолод» адміністративний позов не визнало, про що подало заперечення проти адміністративного позову, в яких у задоволенні позовних вимог просить відмовити.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач зазначив таке.

Ленінська МДПІ посилається на акт невиїзної документальної перевірки від 16.07.2010 №389/23/24846227 та зазначає про нібито укладення безтоварних угод, з метою заниження обєкту оподаткування, несплати податків.

В цій частині акт невиїзної документальної перевірки суперечить Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства.

Зокрема, відповідно до п.2.3.4 Порядку не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також субєктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів та різного роду висновків щодо дій посадових осіб субєкта господарювання.

Посилання позивача на безтоварність угоди, укладеної між ДП «Луганський холодокомбінат» ВАТ «Луганськхолод» та ПП «Епос-Транзит», перерахування коштів без мети реального настання правових наслідків є необґрунтованими, оскільки в такому разі дана угода має кваліфікуватися як фіктивна, тобто укладена без наміру створення правових наслідків. При цьому, відповідно до ст. 234 Цивільного кодексу України, фіктивний правочин є не нікчемним, а оспорюваним, тобто таким, що може бути визнаний судом недійсним.

В п.9 листа Вищого адміністративного суду України від 24.10.2008 №1776/100/13-08 «Про деякі питання практики вирішення спорів у справах за участю органів державної податкової служби (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку Вищим адміністративним судом України)» зазначено, що органи державної податкової служби, вказані у статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», можуть на підставі пункту 11 цієї статті звертатися до судів з позовами про стягнення на користь держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність.

В даному листі також вказано, що санкції, встановлені частиною першою статті 208 Господарського кодексу України, не можуть застосовуватися за сам факт несплати податків. За таких обставин правопорушенням є несплата податків, а не вчинення правочину.

Для застосування санкцій, передбачених частиною першою статті 208 Господарського кодексу України, необхідним є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Отже предметом доказування в даній справі має бути саме умисел на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а не факт вчинення фіктивного правочину, або факт несплати податків.

Спірний договір від 01.04.2009 №01-04/09 спрямований на реальне настання правових наслідків, обумовлених ним, а саме: отримання товарів у власність покупця та сплата продавцю грошових коштів за отримані товари.

Цей договір за своєю правовою природою є договором поставки товарів, який передбачений ст. 712 ЦК України та містить всі суттєві умови, передбачені законом.

Будь-яких даних про наявність мети, суперечної інтересам держави і суспільства, та умислу на укладення угоди з такою метою, позивачем наведено не було.

На підставі вищевикладеного просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

У судовому засіданні представник відповідача позов не визнав, навів заперечення, аналогічні викладеним у письмових запереченнях проти позову.

Представник відповідача приватного підприємства «Епос-Транзит» в судове засідання не зявився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся, причини неявки суду не повідомив. Правом надання заперечень проти позову та доказів на підтвердження своїх доводів не скористався, заяви про розгляд справи за його відсутності суду не надавав.

Відповідно до частини 6 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справу на основі наявних в матеріалах справи доказів.

Заслухавши пояснення представників Ленінської МДПІ у м. Луганську та ДП «Луганський холодокомбінат» ВАТ «Луганськхолод», дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 69-72 КАС України, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заявлених позовних вимог з таких підстав.

Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України, а також застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України, та принципом рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом.

Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Правову позицію щодо розгляду справ даної категорії висловила Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України в постанові від 09 лютого 2010 року за результатами розгляду за винятковими обставинами справи № 2а-509/08 за позовом державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова до приватної фірми «Росток» та приватної виробничо-комерційної фірми «Дімон і Ко» про визнання недійсними господарських зобовязань та стягнення в доход держави всього одержаного. Правова позиція Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України така.

Відповідно до частини 1 статті 208 Господарського кодексу України, якщо господарське зобовязання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін у разі виконання зобовязання обома сторонами в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобовязанням, а у разі виконання зобовязання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

За статтею 208 Господарського кодексу України правочин, який вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а тому згідно з частиною 2 статті 228 Цивільного кодексу України є нікчемним. В силу частини 2 статті 215 цього Кодексу визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Тому позови податкових органів про визнання правочину (господарського зобовязання) недійсним розгляду не підлягають. У випадку помилкового порушення провадження воно підлягає закриттю.

Органи державної податкової служби, вказані в абзаці першому статті 10 Закону України від 04 грудня 1990 року № 509-XII «Про державну податкову службу в Україні», можуть на підставі пункту 11 цієї статті звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, які вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність. Висновок суду про нікчемність правочину має міститись у мотивувальній, а не у резолютивній частині судового рішення.

Санкції застосовуються за вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Разом із тим, за змістом частини 1 статті 208 Господарського кодексу України застосування цих санкцій можливе не за сам факт укладення зазначеної угоди, а лише в разі виконання правочину хоча б однією стороною. Санкції, встановлені частиною 1 статті 208 Господарського кодексу України, не можуть застосовуватися за сам факт несплати податків (зборів, інших обовязкових платежів), зокрема однією зі сторін договору, що є самостійним правопорушенням. Для застосування санкцій, передбачених частиною 1 статті 208 Господарського кодексу України, необхідним є умисел на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Частиною 1 статті 208 Господарського кодексу України передбачено застосування санкцій лише судом. Це правило відповідає положенням статті 41 Конституції України, згідно з якими конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Водночас застосування приписів указаної норми можливе лише при встановленні судом обґрунтованості доводів податкового органу про нікчемність господарського зобовязання (наявність складу правопорушення в діях хоча б однієї зі сторін зобовязання (правочину, договору, угоди), що є підставою позову про застосування санкцій. Зясування цих обставин є необхідним незалежно від того, чи закінчилися строки застосування санкцій за укладення господарських зобовязань з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Підтвердження доводів податкового органу про здійснення платником податку операцій з метою мінімізації податків через субєктів підприємництва, які завідомо не сплачують податки, зокрема в одній справі, може бути підставою для відмови у позові платнику податків в іншій справі, наприклад, про визнання незаконним податкового повідомлення-рішення, зменшення суми бюджетного відшкодування, відмову у такому тощо.

Дочірнє підприємство «Луганський холодокомбінат» відкритого акціонерного товариства «Луганськхолод» є юридичною особою, зареєстроване виконавчим комітетом Луганської міської ради 29.07.1997 за номером 13821200000004003, ідентифікаційний код 24846227. Основним видом діяльності є виробництво морозива. (т.1 а.с. 3239).

ДП “Луганський холодокомбінат”ВАТ “Луганськхолод” знаходиться на податковому обліку у ДПІ в Артемівському районі м.Луганська та є платником податку на додану вартість згідно свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 17041724 від 31.01.2003, індивідуальний податковий номер 24862212339. (т.1 а.с. 40).

Приватне підприємство «Епос-Транзит» є юридичною особою, зареєстроване виконавчим комітетом Луганської міської ради 11.06.2008 за номером 138210200000150017, ідентифікаційний код 35937601 (т.1 а.с. 1214).

Приватне підприємство «Епос-Транзит» знаходиться на податковому обліку у Ленінській міжрайонній ДПІ м. Луганська та є платником податку на додану вартість згідно свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100124597 від 27.06.2008, індивідуальний податковий номер 359376012367. (т.1 а.с. 11, 15).

В ході судового розгляду справи встановлено, що постановою слідчого від 13.07.2010 у кримінальній справі № 02/10/8021 за фактом ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах посадовими особами ТОВ «Армус» призначено невиїзну документальну перевірку з питань своєчасності та правильності обчислення та перерахунку до бюджету податку на додану вартість по фінансово-господарським взаємовідносинам ДП «Луганський холодокомбінат» ВАТ «Луганськхолод» з ПП «Епос-Транзит» за період з 01.04.2009 по 30.10.2009 (т. 3 а.с. 141-142).

При цьому, у постанові зазначено, що 14.06.2010 під час проведення обшуку за адресою конвертаційного центру за адресою: м. Луганськ, вул. Леніна, 38, організатори якого надавали легальним СПД, у тому числі ТОВ «Армус», послуги з мінімізації податкових зобовязань шляхом перерахунку грошових коштів з метою їх подальшого переводу у готівку. Під час обшуку вилучено первинні бухгалтерські документи «транзитних» підприємств, які входили до складу «конвертаційного» центру, у тому числі документи ПП «Епос-Транзит» по взаєморозрахункам з ДП «Луганський холодокомбінат» ВАТ «Луганськхолод». Допитаний у якості свідка директор ПП «Епос-Транзит» ОСОБА_2 пояснив, що ніяких фінансово-господарських взаємовідносин з ДП «Луганський холодокомбінат» ВАТ «Луганськхолод» щодо поставки товарів не мав.

На виконання зазначеної постанови слідчого та наказу ДПІ в Артемівському районі м. Луганська № 456 від 13.07.2010 посадовими особами податкового органу проведено невиїзну документальну перевірку ДП «Луганський холодокомбінат» ВАТ «Луганськхолд» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «Епос-Транзит» за період з 01.04.2009 по 31.10.2009, результати якої відображено в акті № 389/23/24846227 від 16.07.2010 (т.1 а.с. 16-22)

Згідно пункту 2.10 Акту № 389/23/24846227 від 16.07.2010, під час перевірки використано статутні та реєстраційні документи; декларації з ПДВ, уточнюючі розрахунки; звітні форми «Деталізованої інформації по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» по контрагентам ДП «Луганський холодокомбінат» ВАТ «Луганськхолод», ПП «Епос-Транзит»; постанова слідчого від 13.07.2010; протокол допиту свідка ОСОБА_2 від 13.07.2010; висновки судово-почеркознавчої експертизи, здійсненої експертами НВЕКЦ при ДУМВС України в Донецькій області від 23.06.2010 № 461; реєстр податкових накладних по взаємовідносинам з ПП «Епос-Транзит» та ДП «Луганський холодокомбінат» ВАТ «Луганськхолод».

Позивачем в обґрунтування позовних вимог зокрема зазначено, що в ході зазначеної перевірки було встановлено, що ДП «Луганський холодокомбінат» ВАТ «Луганськхолод» безпідставно сформовано податковий кредит за рахунок сум ПДВ по податковим накладним, отриманим він контрагента постачальника ПП «Епос-Транзит».

Також позивачем зазначено, що відповідно протоколу допита від 13.07.10 в якості свідка по кримінальній справі № 02/10/8021 ОСОБА_2 директора ПП «Епос-Транзит», встановлено, що ОСОБА_2 підприємство ДП «Луганський холодокомбінат» ВАТ «Луганськхолод» та його посадові особи не знайомі, на адресу вказаного підприємства ніяких товарів не реалізовувалось.

Згідно податкової звітності ПП «Епос-Транзит» у підприємства відсутні основні фонди для здійснення господарської діяльності, на даному підприємстві загальна чисельність працюючих складає 1 особу - директора. Працівники, які виконували б укладені договори цивільно правового характеру відсутні. Вищевикладене підтверджує відсутність у ПП «Епос-Транзит» необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів. За таких обставин, ДП «Луганський холодокомбінат» ВАТ «Луганськхолод» перераховувались кошти без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження обєкту оподаткування, несплати податків, в звязку з чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України.

Відносно посадових осіб ДП «Луганський холодокомбінат» ВАТ «Луганськхолод» порушено кримінальну справу №01/10/8022 від 26.07.2010 старшим слідчим СВ УПМ ДПА в Луганській області за ч.3 ст.212 КК України.

Разом із цим судом встановлено, що 01.04.2009 між ДП «Луганський холодокомбінат» ВАТ «Луганськхолод» та ПП «Епос-Транзит» укладено договір № 01-04/09Л, предметом якого є поставка продавцем - ПП «Епос-Транзит» товару, кількість, якість та асортимент якого визначено у специфікаціях до договору. Постачання товару продавцем на склад покупця здійснюється за узгодженням сторін. Датою поставки вважається дата прибуття товару на склад покупця. Оплата здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця. Приймання товару здійснюється покупцем за кількостю згідно товаросупроводжуючих документів у присутності представника продавця за місцем відвантаження. Перелік товаросупроводжуючих документів: накладна, податкова накладна. Термін дії договору до 31.12.2009 (т.1 а.с. 2627)

Реєстром проведених документів по системі Клієнт-Банк, завірених Луганською філією АТ «Брокбізнесбанк», підтверджено факт перерахування ДП «Луганський холодокомбінат» ВАТ «Луганськхолод» на рахунок ПП «Епос-Транзит» коштів у сумі 3356500,00 грн., у тому числі ПДВ, в рахунок оплати продукції за договором № 01-04/09Л від 01.04.2009 (т.1 а.с. 2831).

Під час розгляду даної справи до матеріалів справи долучено копії податкових накладних та розхідних накладних, згідно до яких ДП «Луганський холодокомбінат» ВАТ «Луганськхолод» придбано у ПП «Епос-Транзит» на підставі договору № 01-04/09Л від 01.04.2009 сировину та пакувальні матеріали для виготовлення морозива основної продукції позивача. (т.2 а.с. 6278 податкові накладні); (т.5 а.с. 1109 видаткові накладні).

Дані податкових накладних, співпадають з даними, зазначеними ДП «Луганський холодокомбінат» ВАТ «Луганськхолод» у додатку 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість в частині визначення податкового кредиту із зазначенням індивідуального податкового номеру контрагента 359376012367, який відповідає індивідуальному податковому номеру ПП «Епос-Транзит» з урахуванням уточнюючих розрахунків, поданих ДП «Луганський холодокомбінат» ВАТ «Луганськхолод» у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок (т.4 а.с. 182).

Всупереч вимогам ч.2 ст.71 КАС України, позивач, як субєкт владних повноважень, не надав доказів анулювання свідоцтв платників ПДВ відповідачів чи відсутності декларування податкових зобовязань по операціям між відповідачами.

Висновок про безтоварність угоди між ДП «Луганський холодокомбінат» ВАТ «Луганськхолод» та ПП «Епос-Транзит» позивачем зроблено на підставі інформації, викладеній в протоколі допиту ОСОБА_2, директора ПП «Епос-Транзит», у якому ОСОБА_2 зазначив, що він особисто з посадовими особами ДП «Луганський холодокомбінат» ВАТ «Луганськхолод» незнайомий та на адресу вказаного підприємства ніяких товарів не реалізовував. (т.1 а.с. 41-43).

Однак, у вказаному протоколі допиту також зазначено, що починаючи з 2008 року ПП «Епос-Транзит» здійснює роздрібну та оптову торгівлю продовольчими та іншими товарами широкого вжитку. При цьому ПП «Епос-Транзит» надає посередницькі послуги, своїх контрагентів ОСОБА_2 знаходив по телефону, особисто з представниками контрагентів не зустрічався, документи передавав через курєра або надсилав поштою. У 2009 році середньомісячний обсяг поставок продукції складав близько 5 млн. грн. у місяць. Крім того, у 2009 році спільно з ОСОБА_2 працював ОСОБА_4 за усною угодою, який займався веденням бухгалтерського обліку та складанням податкової звітності, однак, звіти підписувались особисто директором ПП «Епос-Транзит» ОСОБА_2 Дані податкової звітності відповідають фактичному обсягу проведених фінансово-господарських операцій.

Висновок Ленінської МДПІ м. Луганська про невідповідність податкових накладних ПП «Епос-Транзит», на підставі яких ДП «Луганський холодокомбінат» ВАТ «Луганськхолод» у квітні-жовтні 2009 року сформовано податковий кредит, вимогам діючого законодавства зроблено позивачем на підставі висновку експерта Головного управління МВС України в Донецькій області науково-дослідницького експертно-криміналістичного центру від 23.06.2010 № 461 про те, що підписи директора ПП «Епос-Транзит» ОСОБА_2 на податкових накладних, виписаних на адресу ДП «Луганський холодокомбінат» ВАТ «Луганськхолод» виконані не ОСОБА_2, а іншими особами.

Однак, суд вважає за необхідне зазначити про те, що висновок експерта Головного управління МВС України в Донецькій області науково-дослідницького експертно-криміналістичного центру від 23.06.2010 № 461 не може бути прийнятий судом у якості доказу у даній справі.

Так, статтею 72 КАС України визначено підстави звільнення від доказування, а саме обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Обставини, визнані судом загальновідомими, не потрібно доказувати.

Обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обовязковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Позивач, в обґрунтування своєї позиції посилається на висновок експерта від 23.06.2010 № 461, однак, з вказаного висновку експерта вбачається, що проведення експертизи призначено в рамках кримінальної справи № 02/10/8021, порушеної стосовно ОСОБА_5 за ч. 3 ст. 212 КК України, який будучи посадовою особою директором ТОВ «Армус» під час здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства в період з 01.02.2010 по 28.02.2010 в порушення положень ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» шляхом безпідставного формування податкового кредиту за рахунок сум ПДВ по податковим накладним, отриманим від контрагента поставщика ПП «Ксилугмет Вест», умисно ухилився від сплати до бюджету податку на додану вартість у сумі 3584512,16 грн., що спричинило фактичне недоотримання грошових коштів в бюджет держави в особливо великих розмірах. При цьому, зазначено, що на експертизу надано документи, які відображують фінансово-господарську діяльність та податкову звітність ПП «Ксилугмет Вест», ПП «Інтерметлуга», ПП «ПКФ «Укрсбутпромтехснаб», ПКФ «Еквілунс», ПП «Лабрадор», ПП «Епос Транзит», ПП «Істлугпоставка-2006», ПП «Укрпромспецснаб» за 2008 2010 роки (т.3 а.с.5-36).

Згідно висновку експерта № 461 від 23.01.2010 підписи на договорі № 01-04/09Л від 01.04.2009 та податкових накладних ПП «Епос-Транзит» про поставку товарів ДП «Луганський холодокомбінат» ВАТ «Луганськхолод» виконані від імені директора ПП «Епос-Транзит» виконані не ОСОБА_2, а іншою особою (т.3 а.с. 37-132).

Як вбачається з постанови про призначення експертизи та постанови про призначення невиїзної документальної перевірки, вищевказані документи вилучено 14.06.2010 під час проведення обшуку за адресою конвертаційного центру за адресою: м. Луганськ, вул. Леніна, 38, організатори якого надавали легальним СПД, у тому числі ТОВ «Армус», послуги з мінімізації податкових зобовязань шляхом перерахунку грошових коштів з метою їх подальшого переводу у готівку. Під час обшуку вилучено первинні бухгалтерські документи «транзитних» підприємств, які входили до складу «конвертаційного» центру, у тому числі документи ПП «Епос-Транзит» по взаєморозрахункам з ДП «Луганський холодокомбінат» ВАТ «Луганськхолод».

При цьому, первинні документи ДП «Луганський холодокомбінат» ВАТ «Луганськхолод» у тому числі податкові накладні ПП «Епос-Транзит», на підставі яких позивачем у квітні-жовтні 2009 року було сформовано податковий кредит, вилучено у ДП «Луганський холодокомбінат» ВАТ «Луганськхолод» лише 27.07.2010, про що свідчить протокол виїмки (т.3 а.с. 144-149).

Таким чином, експертом при складанні висновку № 461 від 23.06.2010 досліджувались податкові накладні, які, по-перше, було вилучино не у ДП «Луганський холодокомбінат» ВАТ «Луганськхолод», а у інших осіб, а саме з «конвертаційного» центру ТОВ «Армус», та, по-друге, вказані податкові накладні якщо і мали реквізити, аналогічні тим, які було використано ДП «Луганський холодокомбінат» ВАТ «Луганськхолод» при складанні податкових декларацій з податку на додану вартість, але є іншими податковими накладними, а тому висновок щодо наявності в них підпису іншої особи, а не директора ПП «Епос-Транзит» ОСОБА_2 не мають до них жодного відношення.

Висновки позивача про безтоварність угоди № 01-04/09Л від 01.04.2009 між ДП «Луганський холодокомбінат» ВАТ «Луганськхолод» та ПП «Епос-Транзит» також не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.

Так, крім видаткових накладних ПП «Епос-Транзит» та податкових накладних на придбання спірного товару позивачем надано до суду звіти про використання продукції у виробництві морозива, а, як зазначалось раніше, основним видом діяльності ДП «Луганський холодокомбінат» ВАТ «Луганськхолод» є виробництво морозива. (т.5 а.с. 1-109, т.2 а.с.6-278, т.4 а.с. 1 86, т.5 а.с. 110-247, т.4 а.с. 88-243, т.6 а.с.1-153, т.6 а.с.154-272)

Посилання позивача на те, що ПП «Епос-Транзит» не має основних засобів та не має інших працівників крім директора суд оцінює критично.

Так, з протоколу допиту ОСОБА_2 вбачається, що ПП «Епос-Транзит» надавало посередницькі послуги, а доставка продукції здійснювалась за домовленістю сторін. Крім того, ОСОБА_2 фактично залучив до роботи на ПП «Епос-Транзит» ОСОБА_4 без укладання трудової угоди. Вказаний факт не виключає того, що ОСОБА_2 залучав до виконання окремих робіт також інших осіб без укладання трудових угод.

ПП «Епос-Транзит» на час укладання та виконання умов договору № 01-04/09Л від 01.04.2009 було наділено спеціальною податковою правосубєктністю, тобто є юридичною особою та зареєстровано у встановленому законом порядку у якості платника податку на додану вартість.

Позивачем, всупереч вимогам ч.1 ст.71 КАС України не надано доказів того, що податковим органом здійснювалась перевірка діяльності ПП «Епос-Транзит» та вказаною перевіркою встановлено порушення податкового законодавства посадавими особами ПП «Епос-Транзит».

Позивачем також надано докази фактичної сплати ДП «Луганський холодокомбінат» ВАТ «Луганськхолод» податку на додану вартість у ціні товару, придбаного у ПП «Епос-Транзит» в рахунок оплати продукції за договором № 01-04/09Л від 01.04.2009, що підтверджується реєстром проведених документів по системі Клієнт-Банк, завірених Луганською філією АТ «Брокбізнесбанк»

Крім того, позивачем належними та допустимими доказами не доведено, що ДП «Луганський холодокомбінат» ВАТ «Луганськхолод» (сировина та допоміжні матеріали, що використовуються у виробництві морозива) від приватного підприємства «Епос-Транзит» не було отримано та не використано в господарській діяльності.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне зазначити, що якщо контрагент не виконав свого зобовязання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, судом встановлено, що ДПІ в Артемівському районі м.Луганська 28 липня 2010 року на підставі акту перевірки № 389/23/24846227 від 16.07.2010, на висновки якого посилається позивач в своєму позові, прийнято податкове повідомлення-рішення №0000622300/0 про визначення ДП «Луганський холодокомбінат» ВАТ «Луганськхолод» податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 2884330,00 грн. та штрафні санкції у розмірі 1442165,00 грн., а всього у сумі 4326495,00 грн.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду у справі №2а-6004/10/1270 від 12 жовтня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2010 року, позовні вимоги ДП «Луганський холодокомбінат» ВАТ «Луганськхолод» були задоволені у повному обсязі, визнано незаконним податкове повідомлення-рішення №0000622300/0 Артемівської ДПІ в м. Луганську про визначення ДП «Луганський холодокомбінат» ВАТ «Луганськхолод» податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 4326495,00 грн.

У зазначених судових рішеннях, зокрема, зазначено про необґрунтованість висновків про порушення ДП «Луганський холодокомбінат» ВАТ «Луганськхолод» п.п. 7.4.1, 7.4.5. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього в сумі 2884330 грн., в тому числі: за квітень 2009 року у сумі 270236 грн.; за травень 2009 року у сумі 353484 грн.; за червень 2009 року у сумі 930509 грн.; за липень 2009 року у сумі 805486 грн.; за серпень 2009 року у сумі 330903грн.; за вересень 2009 року у сумі 138857 грн.; за жовтень 2009 року у сумі 54855 грн. та спростовано висновки податкового органу стосовно нікчемності угоди № 01-04/09Л від 01.04.2009 між ДП «Луганський холодокомбінат» ВАТ «Луганськхолод» та ПП «Епос-Транзит» внаслідок її безтоварності.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Статтею 255 КАС України встановлено, що постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обовязковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що у звязку з відсутністю нікчемності правочину № 01-04/09Л від 01.04.2009, укладеному між ДП «Луганський холодокомбінат» ВАТ «Луганськхолод» та ПП «Епос-Транзит», у суду відсутні правові підстави при розгляді даної адміністративної справи для застосування наслідків нікчемного правочину, передбачених ст.208 ГК України, про які просить позивач.

Питання про розподіл судових витрат зі сплати судового збору не вирішується, оскільки позивач відповідно до пункту 15 частини 1 статті 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року № 7-93 «Про державне мито» від сплати державного мита (судового збору) звільнений.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 28 грудня 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено, про що згідно вимог частини 2 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 71, 94, 158-163, 227 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську до Приватного підприємства «Епос-Транзит», Державного підприємства «Луганський холодокомбінат» Відкритого акціонерного товариства «Луганськхолод» про стягнення коштів, отриманих за нікчемним правочином - відмовити.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови складено 04 січня 2011 року.

Суддя Р.С. Твердохліб