Постанова № 13941824, 09.12.2010, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №2.11.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

09 грудня 2010 року Справа № 2а-7772/10/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Твердохліба Р.С.,

за участю секретаря судового засідання Чукіній А.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську справу за адміністративним позовом Державного підприємства державний проектно-конструкторський інститут збагачувального устаткування «Діпромашвуглезбагачення» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 22.09.2010 №0000078021/0,

ВСТАНОВИВ:

13 жовтня 2010 року на адресу Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Державного підприємства державний проектно-конструкторський інститут збагачувального устаткування «Діпромашвуглезбагачення» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 22.09.2010 №0000078021/0.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив таке.

14 вересня 2010 було проведено документальну невиїзну перевірку ДП ДПКІЗУ «Діпромашвуглезбагачення» щодо підтвердження відомостей, отриманих від осіб, які мали правові відносини з платником податків та достовірності нарахування податку на додану вартість в декларації з податку додану вартість за червень 2010 року. За результатами зазначеної перевірки було складено акт від 14.09.2010 №1115/08/04692519 в якому було зроблено висновок щодо виявлення перевіркою безтоварних операцій по поставкам позивачу від ПП ВГД «Регіон» та ТОВ «Металл-Траст». Позивач не погодився з результатами перевірки та надіслав відповідачу заперечення від 16.09.2010 № 803-015 з пакетом документів по зазначеним в акті угодам. Не дивлячись на надання належних доказів, на підставі зазначеного акта 22 вересня 2010 року Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Луганську за № 000007802/0 винесено податкове повідомлення-рішення.

З результатами перевірки ДП ДПКІЗУ «Діпромашвуглезбагачення» не погодилося з таких підстав. Зокрема, позивач у позовній заяві зазначив, що у відповідності п.1.1 договору купівлі-продажу № 1 від 10 лютого 2010 року, укладеного між ДП ДПКІЗУ «Діпромашвуглезбагачення» та ПП ВГД «Регіон», продавець зобовязується поставити, а покупець прийняти та оплатити металопрокат в асортименті, зазначеному в накладних. Договір набрав сили та діє до 31 грудня 2010 року.

Відповідно до п.3.1 зазначеного договору покупець проводить розрахунки з продавцем шляхом перерахування грошових коштів на рахунок продавця у розмірі 100% предоплати чи за домовленістю сторін. За фактом поставки товару продавець надає покупцю рахунок, накладні, сертифікати якості, податкову накладну. ПП ВГД «Регіон» є платником податків у тому числі і ПДВ.

25 травня 2010 року між ДП ДПКІЗУ «Діпромашвуглезбагачення» та ТОВ «Метал-Траст» був укладений договір №01/05/10 від 25.05.2010. за умовами договору постачальник зобовязаний передати у власність замовника, а замовник прийняти та оплатити зазначену у п.1.1 договору продукцію. Договір вступив в силу з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2010 року чи до повного виконання зобовязань по ньому. Відповідно до п.2.3 договору, право власності на товар переходе до замовника після підписання накладної, після чого товар вважається поставленим постачальником та прийнятий замовником. У відповідності з п.2.4 договору, постачальник зобовязаний надати замовнику рахунок, податкову накладну та накладну. Пункт 3.4 договору свідчить про те, що постачальник є платником податків на загальних умовах. Пунктом 3.3 договору встановлено, що розрахунки за товар здійснюються по факту поставки протягом одного календарного дня. Замовник оплачує товар постачальнику на підставі виставленого рахунка-фактури.

Таким чином, позивач зазначає, що всі необхідні зобовязання сторін були зазначені у даних договорах, товари, отримані від ПП ВГД «Регіон» та ТОВ «Метал-Траст» були використані у господарській діяльності, банківські платежі, прибуткові ордери, видаткові накладні та податкові накладні підтверджують дійсність укладених угод із зазначеними постачальниками.

Вважав, що висновки, викладені в акті документальної невиїзної перевірки ДП ДПКІЗУ «Діпромашвуглезбагачення» щодо підтвердження відомостей, отриманих від осіб, які мали правові відносини з платником податків та достовірності нарахування податку на додану вартість в декларації з податку додану вартість за червень 2010 від 14.09.2010 №1115/08-4/04692519 не відповідають фактичним обставинам справи та просив визнати нечинним податкове повідомлення-рішення №0000078021/0 від 22 вересня 2010 року.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та надав пояснення, аналогічні викладеному в позові.

Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Луганську адміністративний позов не визнала, про що подала суду заперечення проти позову від 24 листопада 2010 року № 21669/10/10-013. В запереченнях проти адміністративного позову відповідач зазначив, що на підставі пункту 1 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 № 509-ХІІ (із змінами та доповненнями) була проведена позапланова невиїзна документальна перевірка ДП ДП КІЗУ «Діпромашвуглезбагачення» щодо підтвердження відомостей, отриманих від осіб, які мали правові відносини з платником податків та достовірності нарахування податку на додану вартість в декларації за червень 2010, за результатами якої складено акт від 14.09.2010 №1115/08-4/04692519.

За даними перевірки, встановлено, що згідно звітної форми «Деталізованої інформації по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» встановлено завищення податкового кредиту ДП ДПКІ ЗУ «Діпромашвуглезбагачення» по взаємовідносинах у червні 2010 з ПП Виробничо - господарської діяльності Регіон на суму ПДВ - 6692,00 грн., з ТОВ « Металл-траст» на суму ПДВ - 12544,95 грн. Всього по вказаним контрагентам на суму 19 236,95 грн.

Згідно даних картки платника податків ПП ВГД Регіон декларація з податку на додану вартість за червень 2010 надана до ДПІ у Калінінському районі м. Донецька та визнана як недійсна, тобто підприємство не задекларувало свої податкові зобовязання по взаємовідносинах з контрагентом за вказаний період, у звязку з чим завищено податковий кредит ДПКІ ЗУ «Діпромашвуглезбагачення» на суму 6692,00 грн.

Згідно даних картки платника податків ТОВ «Металл-траст» декларація з податку на додану вартість за червень 2010 надана до ДПІ у Ленінському районі м. Донецька зі статусом «до відома», тобто підприємство не задекларувало свої податкові зобовязання по взаємовідносинах з контрагентом за вказаний період, у звязку з чим завищено податковий кредит ДПКІ ЗУ «Діпромашвуглезбагачення» на суму 12544,95 грн.

Згідно з інформацією Системи автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, встановлено, що у податкових деклараціях з ПДВ за червень 2010 з ПП Виробничо -господарської діяльності Регіон, з ТОВ «Металл-траст» не відображено результати здійснення фінансово-господарських операцій з ДП ДПКІ «Діпромашвуглезбагачення», а саме, податкові зобовязання, у той час, як останнім задекларовано обсяг придбання по зазначеному контрагенту у відповідному розмірі та включено суму ПДВ до складу податкового кредиту, можна зробити висновок, що фактично товар не придбавався та не перевозився, поставки товарів (робіт, послуг) не відбувалися.

У результаті вжитих заходів встановлено, що операції з поставки товарів, робіт на адресу ДП ДПКІ «Діпромашвуглезбагачення» мають ознаки «безтоварних», оскільки постачальники: ПП ВГД «Регіон» та ТОВ «Металл-траст» згідно розрахунку комунального податку за 2 кв.2010 мають чисельність 1 та 2 чоловіка відповідно. ПП ВГД «Регіон» не має основних засобів (складських приміщень, автотранспорту, обладнання, інше) для здійснення господарських операцій з купівлі-продажу будь-якого товару у обсягах, що задекларовані, а також використовують у своїй діяльності підприємства, що є вірогідними «податковими ямами» та не виконують податкових зобовязань перед бюджетом.

Отже, у періоді, що перевірявся, ДП ДПКІ «Діпромашвуглезбагачення» здійснював безтоварні операції без мети настання реальних наслідків. Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 215, ч.1,ч.5 ст. 203 Цивільного кодексу України зазначена операція є нікчемним правочином і в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з їх недійсністю.

Правові наслідки у вигляді права на податковий кредит з ПДВ можуть мати реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів з метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а не лише оформлення відповідних документів чи рух коштів на поточному рахунку платника податків. При встановленні неправомірності формування ДП ДПКІЗУ «Діпромашвуглезбагачення» податкового кредиту з ПДВ за червень 2010 року досліджено всі обставини, що могли б підтвердити реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких ДП ДПКІ «Діпромашвуглезбагачення» включено відповідну суму ПДВ до складу податкового кредиту, а також використання або ж призначення для використання результатів здійснення таких операцій в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Дії з перерахування постачальникам коштів за товари без фактичного отримання останнього та переходу права власності на нього не підпадають під поняття продажу товарів, визначеного у п. 1.31 ст. 1 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» зі змінами та доповненнями. Сам по собі факт сплати коштів покупцем постачальникам не є безумовним підтвердженням того, що поставки товарів мали місце. Перевіркою встановлено відсутність фактичних поставок товару контрагентом-постачальником ПП ВГД «Регіон» та ТОВ «Метал-траст» платнику податків ДП ДПКІ «Діпромашвушлезбагачення» за червень 2010 року. В результаті чого показники податкового кредиту по рядку 17 податкової декларації ДП ДПКІ «Діпромашвушлезбагачення» з ПДВ за вказаний період підлягало зменшенню (коригуванню).

В результаті обставин, які не дають можливості підтвердити податковий кредит ДП ДПКІ ЗУ «Діпромашвуглезбагачення» за червень 2010 року у повному обсязі було встановлено порушення п.п. 7.2.6 п.7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4, ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР зі змінами та доповненнями ДП ДПКІ ЗУ „Діпромашвуглезбагачення» завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість за червень 2010 р. у розмірі 19237,00 грн. та п.5.7 ст.5 Порядку заповнення та подання податкової декларації по податку на додану вартість, затвердженого Наказом ДПА України від 30 травня 1997 № 166 (у редакції наказу від 15.06.05 № 213, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.06.05 за № 702/10982), в результаті чого завищено податковий кредит з ПДВ за червень 2010 року у розмірі 19237,00 грн.

ПП ВГД «Регіон» та ТОВ «Металл-Траст» отримувались кошти від ДП ДПКІ «Діпромашвуглезбагачення» без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження обєкту оподаткування, несплати податків, в звязку з чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України.

Таким чином, СДПІ ВПП у м. Луганську, як субєкт владних повноважень при проведенні перевірки фактичної сплати сум ПДВ в складі ціни товару та надходження відповідних сум податку до Державного бюджету України діяв у відповідності до вимог чинного законодавства та в межах наданих органам державної податкової служби України повноважень. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню повністю з таких підстав.

Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, та принципом рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом.

Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як вбачається з матеріалів справи, 14 вересня 2010 року Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Луганську проведено невиїзну документальну перевірку ДП ДПКІЗУ «Діпромашвуглезабезпечення» щодо підтвердження відомостей, отриманих від осбі, які мали правові відносини з платником податків та достовірності нарахування податку на додану вартість в декларації з податку на додану вартість за червень 2010 року, за результатами якої складено акт від 14 вересня 2010 року № 1115/08-4/04692519.

В акті невиїзної документальної перевірки від 14 вересня 2010 року №1115/08-4/04692519 серед іншого зазначено, що перевіркою повноти визначення податкового кредиту з податку на додану вартість за червень 2010 року встановлено його завищення в сумі 19236,95 грн. до складу податкового кредиту ДПДПКІЗУ «Діпромашвуглезбагачення» за червень 2010 року по взаємовідносинах з ПП ВГД «Регіон» було включено суму ПДВ у розмірі 6692,00 грн., загальний обсяг поставки без ПДВ складає 33460,00 грн., по взаємовідносинах з ТОВ «Метал-Траст» було включено суму ПДВ у розмірі 12544,95 грн., загальний обсяг поставки без ПДВ складає 62724,74 грн.

Згідно звітної форми «Деталізованої інформації по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» встановлено завищення податкового кредиту ДП ДПКІ ЗУ «Діпромашвуглезбагачення» по взаємовідносинах у червні 2010 з ПП Виробничо - господарської діяльності Регіон на суму ПДВ - 6692,00 грн., з ТОВ « Металл-траст» на суму ПДВ - 12544,95 грн. Всього по вказаним контрагентам на суму 19 236,95 грн.

Згідно даних картки платника податків ПП ВГД Регіон декларація з податку на додану вартість за червень 2010 надана до ДПІ у Калінінському районі м. Донецька та визнана як недійсна, тобто підприємство не задекларувало свої податкові зобовязання по взаємовідносинах з контрагентом за вказаний період, у звязку з чим завищено податковий кредит ДПКІ ЗУ «Діпромашвуглезбагачення» на суму 6692,00 грн.

Згідно даних картки платника податків ТОВ «Металл-траст» декларація з податку на додану вартість за червень 2010 надана до ДПІ у Ленінському районі м. Донецька зі статусом «до відома», тобто підприємство не задекларувало свої податкові зобовязання по взаємовідносинах з контрагентом за вказаний період, у звязку з чим завищено податковий кредит ДПКІ ЗУ «Діпромашвуглезбагачення» на суму 12544,95 грн.

В ході відпрацювання придбання товарів по ланці до виробника, використовуючи систему автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України встановлено, що одним із постачальників ТОВ «Мелал-Траст» було підприємство ТОВ «Векосс» яке визнано банкрутом.

Враховуючи, що згідно з інформацією Системи автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, встановлено, що у податкових деклараціях з ПДВ за червень 2010 з ПП Виробничо -господарської діяльності Регіон, з ТОВ «Металл-траст» не відображено результати здійснення фінансово-господарських операцій з ДП ДПКІЗУ «Діпромашвуглезбагачення», а саме, податкові зобовязання, у той час, як останнім задекларовано обсяг придбання по зазначеному контрагенту у відповідному розмірі та включено суму ПДВ до складу податкового кредиту, можна зробити висновок, що фактично товар не придбавався та не перевозився, поставки товарів (робіт, послуг) не відбувалися.

У результаті вжитих заходів встановлено, що операції з поставки товарів, робіт на адресу ДП ДПКІЗУ «Діпромашвуглезбагачення» мають ознаки «безтоварних», оскільки постачальники: ПП ВГД «Регіон» та ТОВ «Металл-траст» згідно розрахунку комунального податку за 2 квартал 2010 мають чисельність 1 та 2 чоловіка відповідно. ПП ВГД «Регіон» не має основних засобів (складських приміщень, автотранспорту, обладнання, інше) для здійснення господарських операцій з купівлі-продажу будь-якого товару у обсягах, що задекларовані, а також використовують у своїй діяльності підприємства, що є вірогідними «податковими ямами» та не виконують податкових зобовязань перед бюджетом.

Отже, у періоді, що перевірявся, ДП ДПКІ «Діпромашвуглезбагачення» здійснював безтоварні операції без мети настання реальних наслідків. Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 215, ч.1,ч.5 ст. 203 Цивільного кодексу України зазначена операція є нікчемним правочином і в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з їх недійсністю.

Правові наслідки у вигляді права на податковий кредит з ПДВ можуть мати реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів з метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а не лише оформлення відповідних документів чи рух коштів на поточному рахунку платника податків. При встановленні неправомірності формування ДП ДПКІЗУ «Діпромашвуглезбагачення» податкового кредиту з ПДВ за червень 2010 року досліджено всі обставини, що могли б підтвердити реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких ДП ДПКІЗУ «Діпромашвуглезбагачення» включено відповідну суму ПДВ до складу податкового кредиту, а також використання або ж призначення для використання результатів здійснення таких операцій в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Дії з перерахування постачальникам коштів за товари без фактичного отримання останнього та переходу права власності на нього не підпадають під поняття продажу товарів, визначеного у п. 1.31 ст. 1 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» зі змінами та доповненнями. Сам по собі факт сплати коштів покупцем постачальникам не є безумовним підтвердженням того, що поставки товарів мали місце. Перевіркою встановлено відсутність фактичних поставок товару контрагентом-постачальником ПП ВГД «Регіон» та ТОВ «Метал-траст» платнику податків ДП ДПКІЗУ «Діпромашвушлезбагачення» за червень 2010 року. В результаті чого показники податкового кредиту по рядку 17 податкової декларації ДП ДПКІЗУ «Діпромашвушлезбагачення» з ПДВ за вказаний період підлягало зменшенню (коригуванню).

Відповідно до висновків зазначеного акту встановлено порушення п.п. 7.2.6 п.7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4, ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР зі змінами та доповненнями ДП ДПКІ ЗУ „Діпромашвуглезбагачення» завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість за червень 2010 р. у розмірі 19237,00 грн.

На підставі акта невиїзної документальної перевірки від 14 вересня 2010 року № 1115/08-4/04692519 Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Луганську було винесено податкове повідомлення-рішення №0000078021/0 від 22 вересня 2010 року.

Суд вважає податкове повідомлення рішення Спеціалізованої державної податкової інспекцієї по роботі з великими платниками податків у м. Луганську форми «Р» №0000078021/0 від 22 вересня 2010 року яким визначено податкове зобовязання ДП ДПКІ ЗУ „Діпромашвуглезбагачення» за основним платежем у сумі 19237,00 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 5771,10 грн., а всього на суму 25008,10 грн., протиправним та таким, що підлягає скасуванню, з огляду на таке.

Платників податку на додану вартість, обєкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначає Закон України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість».

Згідно із статтею 1 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»:

- податкове зобовязання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, визначена згідно з цим Законом (пункт 1.6);

- податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (пункт 1.7);

- бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом (пункт 1.8).

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 5 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені пунктом 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість».

Згідно із підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При відємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має відємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок відємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (підпункт 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»).

Тобто, за приписами підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» право на отримання суми бюджетного відшкодування повязано з фактичною сплатою податку на додану вартість у складі ціни товарів (робіт, послуг) постачальникам таких товарів (послуг).

Закон України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» не повязує право платника податку на відшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість із закінченням перевірок до кінцевого виробника та фактом підтвердження сплати податку контрагентами позивача по всьому ланцюгу постачання, оскільки відємне значення податку на додану вартість є коштами платника податку, які він сплатив продавцям (постачальникам) товару (послуг) в ціні таких товарів (послуг). Законом України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» встановлені умови та гарантії повернення цих коштів у вигляді обовязку держави здійснити повернення коштів за результатами відповідного звітного періоду.

Відповідно до «Стандартів бухгалтерського обліку в Україні», затверджених Наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 за №87 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України від 21.06.1999 за №391/3684, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-ХІV (далі Закон №996-ХІV), бухгалтерський та податковий облік базується на даних первинних документів, які підтверджують здійснення господарських операцій.

Згідно ст.1 Закону №996-ХІV, первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до ст.9 зазначеного Закону та п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704, підставою для обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Матеріалами справи (договором купівлі-продажу №1 від 10.02.2010, договором купівлі-продажу №01/05/10 від 25.05.2010, доповненням №1 від 26.05.2010 до договору №01/05/10 від 25.05.2010, специфікаціями до договору №01/05/10 від 25.05.2010 від 25.05.2010 №1, від 06.06.2010 №2, від 08.06.2010 №3, від 14.06.2010 №4, від 30.06.2010 №5, від 05.07.2010 №6, від 07.07.2010 №7, від 09.07.2010 №8, від 09.07.2010 №9, від 29.07.2010 №10, від 11.08.2010 №11, банківськими виписками, приходним касовим ордером №224 від 07.06.2010, видатковою накладною №МТ-0000619 від 07.06.2010, приходним ордером №234 від 10.06.2010, видатковою накладною №МТ-0000652 від 10.06.2010, приходним ордером №240 від 15.06.2010, видатковою накладною №МТ-0000668 від 15.06.2010, приходним ордером №272 від 30.06.2010, видатковою накладною №МТ-0000747 від 30.06.2010, приходним ордером №235 від 10.06.2010, накладною №15 від 10.06.2010, приходним ордером №250 від 18.06.2010, накладною №17 від 18.06.2010, податковими накладними №628 від 03.06.2010, №633 від 04.06.2010, №695 від 15.06.2010, №774 від 30.06.2010, накладною №113 від 17.11.2010, подорожним листом від 10.06.2010 №248851, товарно-транспортними накладними від 10.06.2010 №МТ0000652/15, № МТ0000652, від 15.06.2010 №МТ0000668, від 18.06.2010 до подорожнього листа №248855, від 07.07.2010 №МТ0000747, від 07.07.2010 №МТ0000619, подорожними листами автомобіля від 15.06.2010 №248853, від 18.06.2010 №248855), підтверджено товарність операцій поставки за договорами від 10 лютого 2010 року № 1 між ДПДПКІЗУ «Діпромашвуглезбагачення» та ПП ВГД «Регіон» та від 25 травня 2010 року 01/05/10 між ДПДПКІЗУ «Діпромашвуглезбагачення» та ТВ «Метал-Траст», фактичну сплату позивачем отримувачем товарів (послуг) сум податку на додану вартість в ціні товару (послуг) постачальникам таких товарів (послуг), які включені до складу податкового кредиту, та використання отриманого товару у господарській діяльності ДП ДПКІ ЗУ „Діпромашвуглезбагачення».

Нормами Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» не передбачений обовязок покупця товару платника податку сплачувати нарахований йому продавцем у складі ціни товару податку на додану вартість безпосередньо до державного бюджету, а тому доводи податкового органу щодо обовязку платника податку покупця товару доводити надмірну сплату податку на додану вартість саме до державного бюджету, є такими, що не відповідають законодавчо встановленому механізму справляння цього виду податку.

У пункті 1.3 статті 1 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» платника податку визначено як особу, яка згідно із цим Законом зобовязана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.

Із наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції (а в даній справі судом встановлено фактичне здійснення господарської операції з поставки за договорами 10 лютого 2010 року № 1 між ДПДПКІЗУ „Діпромашвуглезбагачення» та ПП ВГД «Регіон» та від 25 травня 2010 року 01/05/10 між ДПДПКІЗУ «Діпромашвуглезбагачення» та ТВ «Метал-Траст»), не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.

Крім того, у відповіді на запит СДПІ ВПП у м. Луганську вказується про неможливість підтвердження даних операцій в податковій звітності, так як декларація з ПДВ ПП ВГД «Регіон» за червень 2010 року має статус «невизнана як податкова звітність». Стан платника «основний платник». У разі актуальності отримання необхідних копій документів та додаткової інформації щодо платника податків пропонуємо звертатися до відповідних підрозділів інспекції за напрямками роботи.

Згідно довідки за результатами документальної невиїзної перевірки ТОВ «Метал-Траст» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ДПДПКІЗУ «Діпромашвуглезбагачення» за червень 2010 року, ТОВ «Метал-Траст» віднесено до списку підприємств високої категорії ризику. Згідно даних АРМУ «система обробки податкових зобовязань та податкового кредиту у розрізі контрагентів» декларації ПДВ за червень 2010 року та додаток 5 мають статус «недійсна».

Суд приходить до висновку про помилковість позиції податкового органу відносно того, що ДПДПКІЗУ „Діпромашвуглезбагачення» не мало права відносити до податкового кредиту в червні 2010 року суми ПДВ по отриманих податкових накладних з господарських операцій з ПП ВГД «Регіон» та ТОВ «Метал-Траст» через те, що контрагенти не відобразили результати здійснення фінансово-господарських операцій з ДПДПКІЗУ «Діпромашвуглезбагачення», оскільки згідно ст.10 Закону України «Про податок на додану вартість» особами, відповідальними за нарахування та сплату податку до бюджету є саме платники податку. Контроль за правильністю нарахування та сплатою податку до бюджету здійснюється відповідним податковим органом.

Суд вважає вищезазначені обставини при фактичному здійсненні господарських операцій не впливають на податковий кредит покупця товару та не є належними доказами того, що угоди купівлі-продажу між продавцями та покупцем укладені з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства.

Крім того, в акті перевірки зазначено, що в ході відпрацювання придбання товарів по ланці до виробника, використовуючи систему автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України встановлено, що одним із постачальників ТОВ «Метал-Траст» було підприємство ТОВ «Векосс» визнано банкрутом.

Однак, суд вважає, що визнання постачальника ТОВ «Метал-Траст» ТОВ «Векосс» банкрутом, не є підставою, передбаченою чинним законодавством з питань оподаткування, яка тягне за собою як наслідок зменшення і не надання позивачу бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

Суд зазначає, що порушення Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» контрагентами позивача породжує негативні наслідки саме для ПП ВГД «Регіон» та ТОВ «Метал-Траст» і не може впливати на право позивача на бюджетне відшкодування податку на додану вартість.

Враховуючи вищезазначене, позовні вимоги ДПДПКІЗУ «Діпромашвуглезбагачення», про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податку у м. Луганську форми «Р» від 22 вересня 2010 року № 0000078021/0, яким ДПДПКІЗУ «Діпромашвуглезбагачення», визначено податкові зобовязання за основним платежем у сумі 19237,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 5771,10 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Встановлені статтями 105, 162 Кодексу адміністративного судочинства України способи захисту порушеного права не є вичерпними.

Разом з тим, деякі із встановлених способів захисту порушеного права носять обмежений характер і не можуть бути застосовані при виникненні будь-якого спору у сфері публічних правовідносин. Так, вимога про визнання нечинним акта може стосуватися лише нормативно-правового акта, а про визнання протиправним - індивідуального акта.

Нечинним нормативно-правовий акт стає з дати набрання відповідним рішенням суду законної сили, а протиправність індивідуального акта виникає, у разі набрання рішенням суду про задоволення адміністративного позову законної сили, з моменту прийняття такого акта субєктом владних повноважень (вчинення дії або бездіяльності).

Вимога про визнання протиправним (недійсним, незаконним, неправомірним, скасування) індивідуальних актів не містять різних способів захисту, а є одним і тим же способом, сформульованим у різних словесних формах.

Таким чином, у тих випадках, коли предметом спору є індивідуальний акт, дія або бездіяльність позовною вимогою за правилами Кодексу адміністративного судочинства України має бути визнання такого акта, дії чи бездіяльності протиправними (недійсними, незаконними, неправомірними, скасування такого акту), а в разі оскарження нормативно-правового акта - визнання його нечинним.

Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 105 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може містити вимоги про скасування або визнання нечинним рішення відповідача - субєкта владних повноважень повністю чи окремих його положень.

У справах щодо оскарження рішень субєкта владних повноважень суд перевіряє, зокрема законність таких рішень, за результатом чого, згідно з пунктом 1 частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення адміністративного позову може прийняти постанову про визнання протиправним рішення субєкта владних повноважень і про скасування або визнання його нечинним.

Враховуючи вищевикладене, належним способом захисту порушеного права позивача у даній адміністративній справі є висновок суду про протиправність рішень субєкта владних повноважень, а не про їх недійсність, а тому за результатами судового розгляду справи податкове повідомлення рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податку у м. Луганську форми «Р» від 22 вересня 2010 року № 0000078021/0, яким ДПДПКІЗУ «Діпромашвуглезбагачення», визначено податкові зобовязання за основним платежем у сумі 19237,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 5771,10 грн., суд визнає протиправними.

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 09 грудня 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено, про що згідно вимог частини 2 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 71, 87, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську від 22.09.2010 №0000078021/0.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного проектно-конструкторського інституту збагачувального устаткування «Діпромашвуглезабезпечення» (ідентифікаційний код 04692519, місцезнаходження: 91055, м. Луганськ, вул. В.П. Пятьоркіна буд. 30) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 3,40 грн. (три гривні сорок копійок).

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови складено 14 грудня 2010 року.

СуддяР.С. Твердохліб