Ухвала суду № 139417787, 01.09.2026, Бережанський районний суд Тернопільської області

Справа № 2/593/449/2026

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Бережанський районний суд Тернопільської області

"01" вересня 2026 р.

у складі:

головуючої судді: Німко Н.П.

при секретарі судового засідання: Олексів О.Б

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Бережани Тернопільської області заяву представника позивача про закриття провадження у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

У провадженні суду перебуває справа за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою судді Бережанського районного суду Тернопільської області від 07 травня 2026 року було відкрито провадження та вирішено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження.

Представник позивача 03 липня 2026 року звернувся до суду із заявою, у якій просив закрити провадження у цивільній справі №593/656/26, у зв`язку з відсутністю предмету спору та повернути позивачу сплачений за подання позову судовий збір. В обґрунтування зазначено, що відповідач сплатив заборгованість за договором кредиту, а тому предмет спору відсутній.

Представник позивача Акціонерного товариства «Універсал Банк» у судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи. Розгляд справи просив провести без його участі.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, адресована судова повістка повернута до суду без вручення із відміткою про відсутність адресата, повідомлений про розгляд справи шляхом SMS-інформування, відзив на позов не подав, як і жодних інших заяв по суті спору.

Згідно з ч.1 ст.223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до положень ч.2 ст.247 ЦПК України, враховуючи неявку всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи зазначає таке.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 49 ЦПК України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

До початку розгляду справи по суті представник позивача надав письмову заяву у якій повідомив, що відповідач повністю сплатила заборгованість.

До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.

У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Згідно п.2 ч.1 ст.255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо, відсутній предмет спору.

Предметом спору у цій справі, згідно заявлених позовних вимог, було стягнення заборгованості за договором про надання банківських послуг Monobank від 10 листопада 2021 року у розмірі 20 536,49 грн.

Заявлені вимоги відповідач виконав добровільно, але вже після відкриття провадження у справі.

У постанові від 20.09.2021 року у справі №638/3792/20 Верховний Суд вказує на те, що "суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору був відсутній як на час перед явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення за умови, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань".

У Постанові Верховного Суду у справі №522/8782/16-ц від 23.12.2020 Суд виснував про те, що логічно-граматичне тлумачення словосполучення «відсутність предмета спору» в контексті наведеної правової норми дає підстави для висновку про те, що предмет спору має бути відсутній, тобто не існувати на час пред`явлення позову. Якщо предмет спору мав місце, але припинив своє існування (зник) після відкриття провадження у справі внаслідок тих чи інших обставин, зокрема у зв`язку з добровільним врегулюванням спору сторонами, виконанням відповідачем заявлених до нього вимог, фізичним знищенням предмета спору тощо, то провадження у справі не може бути закрите з наведеної правової підстави, оскільки вона полягає саме у відсутності предмета спору, а не у припиненні його існування (зникненні).

Якщо предмет спору став відсутній після відкриття провадження у справі, то залежно від обставин, що призвели до зникнення такого предмета, та стадії цивільного процесу, на якій він припинив своє існування, сторони мають цілий ряд передбачених законом процесуальних можливостей припинити подальший розгляд справи, зокрема шляхом залишення позову без розгляду, відмови від позову або від поданих апеляційних чи касаційних скарг, визнання позову відповідачем, укладення мирової угоди, тощо.

Подібного правового висновку Верховний Суд дійшов у постановах: від 10 квітня 2019 року у справі № 456/647/18 (провадження № 61-2018св19), від 13 травня 2020 року у справі № 686/20582/19-ц (провадження № 61-1807св20), від 09 вересня 2020 року у справі № 750/1658/20 (провадження № 61-9658св20), у справі № 335/8285/22 від 31 липня 2023 року, у справі № 752/11502/22 від 31.08.2023. Тобто судова практика з цього питання є сталою.

Згідно п.4 ч.1 ст.255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо, позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.

Суд зазначає, що оскільки відповідачем вже після пред`явлення позову і відкриття провадження у справі, добровільно виконано позовні вимоги, а тому провадження не може бути закрито на підставі саме п.2 ч.1 ст. 255 ЦПК України.

Отже, суд вважає, що у задоволенні заяви про закриття провадження у справі, на підставі п.2 ч.1 ст. 255 ЦПК України, потрібно відмовити.

З огляду на вищевикладені обставини, не підлягає задоволенню і вимога про повернення судового збору.

Частиною 3 ст.142 ЦПК України передбачено, що у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Як встановлено у судовому засіданні, відповідач після пред`явлення позову добровільно задовольнив позовні вимоги позивача, отже, відсутні підстави для повернення позивачу сплаченого судового збору.

Поряд з цим, позивач вправі звернутися до суду із заявою про присудження стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 49, 247, 255, 258, 260, 261, 353 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви представника позивача Акціонерного товариства «Універсал Банк» про закриття провадження у справі з підстав відсутності предмету спору за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

У задоволенні заяви представника позивача Акціонерного товариства «Універсал Банк» про повернення сплаченого судового збору у справі за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Ухвала окремо від рішення суду оскарженню не підлягає і заперечення на неї можуть бути включено до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Бережанського районного суду

Тернопільської області Н.П.Німко