Постанова № 13941514, 17.02.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 лютого 2011 р. справа № 2а/0570/699/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 11 год. 50 хв.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючогосудді Абдукадирової К.Е.

при секретаріОкрибелашвілі В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Департамент архівів», м. Донецьк

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька

про скасування податкових повідомлень-рішень № 000335234 б/о від 30.12.2010р. та № 000335234 б/о від 30.12.2010р., прийнятих Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Донецька про зменшення Товариству з обмеженою відповідальністю «Департамент архівів» суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість по податковій декларації за грудень 2008р. в розмірі 4246 грн. та 3346 грн., -

за участю представників сторін:

від позивача: Смолянець Л.В. за дов. від 28 січня 2011 року

від відповідача: Бондар Ю.М. за дов. від 1 листопада 2010 року

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю «Департамент архівів» заявлено позов до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька про скасування податкових повідомлень-рішень № 000335234 б/о від 30.12.2010р. та № 000335234 б/о від 30.12.2010р., прийнятих Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Донецька про зменшення Товариству з обмеженою відповідальністю «Департамент архівів» суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість по податковій декларації за грудень 2008р. в розмірі 4246 грн. та 3346 грн.

Позивач надав уточнення позовних вимог та просив суд визнати недійсними податкові повідомлення-рішення № 0003352340/0 від 30.12.2010р. та № 0003362340/0 від 30.12.2010р., прийняті Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Донецька.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на безпідставність нарахування відповідачем податкових зобовязань спірними податковими повідомленнями-рішеннями з податку на додану вартість в сумі 3349,00 грн. та з податку на прибуток в сумі 4246,00 грн., оскільки податковим органом помилково встановлено завищення суми податкового кредиту та валових витрат. Позивач зазначає, що факт придбання товару підтверджується податковою накладною, іншими первинними документами. Вважає безпідставним посилання податкового органу, як на підставу зменшення податкового кредиту та валових витрат на те, що проти посадових осіб його контрагента ТОВ «Алпікс» порушено кримінальну справу, оскільки на момент здійснення операцій ТОВ «Алпікс» було включене до ЄДРПОУ та було платником ПДВ. Тому позивач правомірно, у відповідності до п.п. 7.7.2. п. 7.7. та ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сформував податковий кредит.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, вважає, що податкові повідомлення-рішення прийняті у звязку з порушення позивачем норм п.п. 7.2.1. п.7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». В ході перевірки встановлено укладення позивачем нікчемного правочину, а саме, згідно акту виконаних робіт від 17.12.2008р. ТОВ «Алпікс» виконав для позивача роботи по встановленню металевих грат та виписав податкову накладну № 514 від 17.12.2008р. На підставі даної податкової накладної позивач сформував податковий кредит по декларації за грудень 2008р. та валові витрати в 4-му кварталі 2008р.

Вироком Ворошиловського районного суду м. Донецька від 30.12.2009р. було визнано ОСОБА_3 винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205, ч. 2 ст. 358, ч. 3 ст. 358 Кримінального кодексу України. Згідно вироку, ОСОБА_3 створив ТОВ «Алпікс», зареєструвавши його на підставну особу ОСОБА_4, який не був ознайомлений із злочинними намірами ОСОБА_3 Керівником ТОВ «Алпікс» був призначений ОСОБА_4, однак після реєстрації керівництво підприємством здійснювалося ОСОБА_3 Протягом всього періоду діяльності ТОВ «Алпікс» обовязки по веденню бухгалтерського обліку та іншої документації фінансово-господарської діяльності самостійно здійснював ОСОБА_3, який підроблював документи, що видавались підприємствам.

Через ТОВ «Алпікс» ОСОБА_3 незаконно, оформлюючи фіктивні безтоварні угоди переводив грошові кошти з безготівкової в готівкову форму, а також згідно фіктивних угод здійснював штучне завищення вартості товарів для різних субєктів господарської діяльності, з яких брав плату від 1-го до 4-х відсотків від суми проведеної транзитної операції.

В первинні документи ОСОБА_3, діючи навмисно, власноруч вносив фіктивну інформацію, ставив підписи на документах від імені ОСОБА_4

Також було встановлено, що відповідно до податкової звітності наданої ТОВ «Алпікс» загальна чисельність працюючих у грудні 2008р. склала 1 особу директора підприємства, основні засоби та виробничі запаси відсутні. Остання податкова декларація надавалася у жовтні 2009р.

Таким чином, фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «Алпікс» та контрагентами є такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків, тому угода ТОВ «Алпікс» з позивачем є нікчемною у відповідності до вимог частин 1, 5 ст. 203, п. 1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України.

Крім того, відповідач зазначає, що акт виконаних робіт, отриманих позивачем від ТОВ «Алпікс» не відповідає вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за № 168/704, оскільки не містить одиниць виміру, обсягів виконаних робіт та повного опису проведеної роботи, тому не може бути підтвердженням факту виконання робіт. Враховуючи викладене, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Департамент архівів» є юридичною особою, зареєстроване виконавчим комітетом Донецької міської ради Донецької області 16.02.2007р., включене до ЄДРПОУ за номером 34940200 (арк. справи 22, 23), перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Київському районі м. Донецька з 16.02.2007р., є платником податку на додану вартість згідно свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100265378, виданого 01.02.2010р. (арк. справи 21).

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України та частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України органи державної влади зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності визначені Законом України «Про державну податкову службу в Україні».

Серед прав, наданих податковим органом, передбачено здійснення планових та позапланових виїзних перевірок. Підстави та порядок проведення органами державної податкової служби планових та позапланових виїзних перевірок визначені статтею 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

В матеріалах справи міститься наказ ДПІ у Київському районі м. Донецька від 02.12.2010р. № 946 «Про проведення позапланової виїзної перевірки» та направлення на перевірку від 02.12.2010р. № 1855 (арк. справи 28, 30), з яких вбачається, що перевірка проведена на підставі п. 1 ст. 11, п. 1 ч. 6, ч. 9, ч. 11 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

Відповідно до п. 1 ч. 6 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться, якщо за наслідками перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків законів України про оподаткування, валютного законодавства, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем був направлений позивачу запит від 14.12.2010р. № 13825/10/23-213 (арк. справи 31) про надання документів по взаємовідносинам з ТОВ «Алпікс».

Позивачем на даний запит була надана відповідь листом від 21.12.2010р. № 21.12/10-01 (арк. справи 32) та документи, які підтверджують взаємовідносини з ТОВ «Алпікс». Відповідь отримана податковим органом (вхідний від 22.12.2010р.).

Проте, 02.12.2010р. всупереч вимог п. 1 ч. 6 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» відповідачем проведена позапланова виїзна перевірка, не дивлячись на отримання відповіді від позивача.

Таким чином, судом встановлено, що позапланова виїзна перевірки проведена без дотримання вимог щодо підстав її проведення, проте, суд вважає за доцільне здійснити аналіз наявності чи відсутності порушень з боку позивача норм податкового законодавства.

У період з 03.12.2010р. по 15.12.2010р. Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Донецька здійснена позапланова виїзна перевірка позивача з питань правильності визначення та повноти нарахування податку на додану вартість за грудень 2008р. та з податку на прибуток за 4-й квартал 2008р. при здійсненні правових відносин з ТОВ «Алпікс», наслідки якої викладені в акті перевірки від 22.12.2010р. № 9379/23-213/34940200 (арк. справи 13 16).

За результатами перевірки керівником податкового органу 30.12.2010р. згідно із підпунктом 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3. пункту 17.1. статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ, ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. № 168/97-ВР за порушення підпункту 7.2.1. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003362340/0, яким позивачу визначена сума податкового зобовязання з податку на додану вартість у загальному розмірі 3349,00 грн., у тому числі 2233,00 грн. за основним платежем та 1116,00 грн. - за штрафними санкціями (арк. справи 11).

Також, за результатами перевірки керівником податкового органу 30.12.2010р. згідно із підпунктом 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3. пункту 17.1. статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ, ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. № 334/94-ВР за порушення підпункту 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003352340/0, яким позивачу визначена сума податкового зобовязання з податку на прибуток у загальному розмірі 4246,00 грн., у тому числі 2831,00 грн. за основним платежем та 1415,00 грн. - за штрафними санкціями (арк. справи 12).

Правовою підставою донарахування ПДВ та податку на прибуток спірними податковими повідомленнями-рішеннями згідно акта перевірки є те, що в ході досудового слідства по кримінальній справі № 1-994/09 проти ОСОБА_3 було встановлено, що в грудні 2006р. ОСОБА_3 з корисних намірів створив Товариство з обмеженою відповідальністю «Алпікс», зареєструвавши його на підставну особу ОСОБА_4, який не був ознайомлений із злочинними намірами ОСОБА_3

Згідно протоколу № 1 зборів учасників ТОВ «Алпікс» від 11.12.2006р. керівником ТОВ «Алпікс» призначено ОСОБА_4 Однак після реєстрації керівництво підприємством здійснювалося ОСОБА_3

Протягом всього періоду діяльності ТОВ «Алпікс» обовязки по веденню бухгалтерського обліку та іншої фінансово-господарської діяльності здійснював ОСОБА_3 самостійно, підроблював документи, які надавались підприємствам.

Через ТОВ «Алпікс» ОСОБА_3 незаконно, оформлюючи фіктивні безтоварні угоди переводив грошові кошти з безготівкової в готівкову форму, а також згідно фіктивних угод здійснював штучне завищення вартості товарів для різних субєктів господарської діяльності, з яких брав плату від 1-го до 4-х відсотків від суми проведеної транзитної операції.

Судом встановлено, що позивач відповідно до акту б/н приймання-передачі виконаних робіт від 17.12.2008р. згідно договору від 01.12.2008р. виконав роботи по виготовленню та встановленню металевих решіток на вікна, виготовлення стелажів (арк. справи 9).

Як пояснив позивач, договір був укладений з ТОВ «Алпікс» в усній формі.

За виконану роботу ТОВ «Алпікс» виставило позивачу рахунок-фактуру від 01.12.2008р. та видав податкову накладну від 17.12.2008р. № 514 на суму 13590,00 грн., у т.ч. ПДВ 2265,00 грн. (арк. справи 8, 10).

В матеріалах справи міститься вирок Ворошиловського районного суду м. Донецька від 30.12.2009р. по кримінальні справі № 64-1989 (арк. справи 45 55) по обвинуваченню ОСОБА_3, 27.07.1657 р. народження у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво) та ч.ч. 2, 3 ст. 358 Кримінального кодексу України (підроблення документів, печаток, штампів та бланків, а також збут чи використання підроблених документів, печаток, штампів).

Вироком суду встановлено, що в грудні 2006р. ОСОБА_3, маючи умисел на зайняття фіктивним підприємництвом, створив ТОВ «Алпікс», зареєструвавши його у виконавчому комітеті на підставну особу ОСОБА_4, який не був ознайомлений із злочинними намірами ОСОБА_3

Згідно протоколу № 1 «Зборів учасників ТОВ «Алпікс» від 11.12.2006р. керівником ТОВ «Алпікс» був призначений ОСОБА_4 Однак, після реєстрації підприємства і в подальшому до 09.11.2007р. права на повне керівництво підприємством були присвоєні ОСОБА_3

Протягом всього періоду діяльності дане підприємство обовязки по веденню бухгалтерського обліку та іншої документації фінансово-господарської діяльності виконував ОСОБА_3 самостійно, в деякий випадках залучаючи для складання звітності в податкову інспекцію та статистичні органи ОСОБА_5 та ОСОБА_6

Для проведення протиправних фінансових операції ОСОБА_3 через підставну особу ОСОБА_4 07.02.2007р. відкрив у «Філії Ворошиловське відділення № 25 м. Донецька» ВАТ «Ощадбанк України» поточний рахунок № НОМЕР_1.

Згідно статуту ТОВ «Алпікс», діяльність даного підприємства полягала у здійсненні виробничої, комерційної та іншої діяльності, виконанні робіт та наданні послуг, здійсненні зовнішньоекономічної діяльності у порядку та на умовах, передбачених чинним законодавством.

Однак ОСОБА_3, створивши ТОВ «Алпікс», не мав намірів здійснювати діяльність, передбачену статутом і в подальшому по 09.11.2007р. вся діяльність підприємства полягала у фіктивному підприємництві, а саме, виготовленні завідомо підроблених бухгалтерських та податкових документів про проведення безтоварних, прибуткових та видаткових операцій з метою переведення безготівкових коштів у готівкові, а також шляхом виготовлення завідомо підроблених безтоварних прибуткових та видаткових документів для здійснення транзитних грошових операцій через банківський рахунок ТОВ «Алпікс» з метою штучного завищення вартості товару для різних учасників підприємницької діяльності.

Здійснюючи у період з грудня 2006р. по 9 листопада 2007р. незаконну діяльність ТОВ «Алпікс», усвідомлюючи протиправний характер своїх діянь, діючи умисно, ОСОБА_3 з метою прикриття незаконної діяльності та надання законності перерахуванню від підприємств контрагентів грошових коштів на рахунок № НОМЕР_1 у «Філії Ворошиловське відділення № 25 м. Донецька» ВАТ «Ощадбанк України», виготовляв завідомо підроблені видаткові документи по безтоварним операціям (договори, додатки до договорів, рахунки, видаткові накладні, податкові накладні, акти приймання-передачі виконаних робіт), які були підставою для перерахування безготівкових грошових коштів підприємствами контрагентами на рахунок ТОВ «Алпікс»; завідомо підроблені грошові чеки на право отримання готівкових коштів з рахунку ТОВ «Алпікс», а також завідомо підроблені прибуткові документи по безтоварним операціям (договори, додатки до договорів, прибуткові накладні, податкові накладні), які були підставою для списання з рахунку ТОВ «Алпікс» коштів, що надходили від підприємств-контрагентів по здійсненим безтоварним транзитним операціям.

Безготівкові кошти, отримані на рахунок ТОВ «Алпікс» від підприємств контрагентів ОСОБА_3 отримувалися у «Філії Ворошиловське відділення № 25 м. Донецька» ВАТ «Ощадбанк України» за оформленими від імені керівника ТОВ «Алпікс» ОСОБА_4 завідомо підробленими грошовими чеками із призначенням платежу «Закупка товару», без оформлення при цьому будь-яких підтверджуючих документів витрачання знятих ним готівкових коштів.

В подальшому ОСОБА_3 видавав представникам підприємств-контрагентів ТОВ «Алпікс» готівкові кошти, залишаючи при цьому для себе у якості винагороди завчасно узгоджену частину у якості оплати за здійснені незаконні операції.

Так, ОСОБА_3, діючи умисно, здійснив безтоварні операції, виготовивши при цьому завідомо підроблену фінансово-господарську документацію по здійсненню господарських операцій з ТОВ «Компанія «Крафт», ТОВ «Востокуглемаш», ТОВ «МКП 3», фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7, ТОВ «ЦК «Парнас».

В результаті фіктивного підприємництва ТОВ «Алпікс» державі заподіяно збиток, який виражається у заниженні оподаткованого прибутку на суму 200200,00 грн., несплаті ПДВ в сумі 37738,00 грн., всього 236938,00 грн., що є великим розміром.

Таким чином, своїми умисними діями, які полягали у створенні субєкта підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності, що спричинило велику матеріальну шкоду державі, ОСОБА_3 вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво).

Крім того, у період з грудня 2009р. по 09.11.2007р. ОСОБА_3, здійснюючи злочинну діяльність через створене ТОВ «Алпікс» здійснив підробку документів, що видавалися підприємствам, установам, організаціям, а саме: договори, додатки до договорів, рахунки, видаткові накладні, податкові накладні, акти приймання-передачі виконаних робіт, які були підставо для перерахування безготівкових коштів підприємствам-контрагентам на рахунок ТОВ «Алпікс»; завідомо підроблені чеки на право отримання готівкових коштів з рахунку ТОВ «Алпікс», а також завідомо підроблені прибуткові документи по безтоварним операціям (договори, додатки до договорів, прибуткові накладні, податкові накладні), які були підставою для списання з рахунку ТОВ «Алпікс» коштів, що надійшли від контрагентів по здійсненим безтоварним транзитним операціям.

В зазначені документи ОСОБА_3, діючи умисно, вносив неправдиві відомості, які повністю не відповідають дійсності про нібито здійснені факти постачання ТОВ «Алпікс» матеріально-товарних цінностях на адресу підприємств-контрагентів та наданні їм послуг, а також про нібито здійснені факти придбання ТОВ «Алпікс» від інших господарюючих субєктів матеріально-товарних цінностей, про нібито отримані готівкові кошти для закупівлі товару, ставив підписи в даних документах від імені керівника ТОВ «Алпікс» ОСОБА_4

Виготовлені ОСОБА_3 завідомо підроблені первинні видаткові документи надавали підприємствам-контрагентам право на необґрунтоване завищення податкового кредиту та необґрунтоване завищення валових витрат підприємства, в результаті чого зменшувалася сплата ПДВ та податку на прибуток до бюджету, а також прибуткові документи при здійсненні транзитних операцій, які надавали підприємству ТОВ «Алпікс» право на необґрунтоване завищення валових витрат, в результаті чого зменшувалася сплата до бюджету ПДВ та податку на прибуток.

Оформлена податкова звітність, в якій містяться відомості, які не відповідають дійсності, підписана від імені керівника ТОВ «Алпікс» ОСОБА_4 ОСОБА_3

В подальшому ОСОБА_3 видавав представникам підприємств-контрагентів ТОВ «Алпікс» готівкові кошти, залишаючи при цьому для себе у якості винагороди завчасно обумовлену частину в якості оплати за здійснення незаконних операцій.

Так, ОСОБА_3, діючи умисно, здійснив безтоварні операції, спрямовані на переведення грошових коштів із безготівкової форми в готівкову, виготовивши завідомо підроблену фінансово-господарську документацію по здійсненню господарських операцій з ТОВ «Компанія «Крафт», ТОВ «Востокуглемаш», ТОВ «МКП 3», фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7, ТОВ «ЦК «Парнас».

У скоєному золочені ОСОБА_3 покаявся.

Враховуючи викладене, ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво) та ч.ч. 2, 3 ст. 358 Кримінального кодексу України (підроблення документів, печаток, штампів та бланків, а також збут чи використання підроблених документів, печаток, штампів) та засуджено до позбавлення волі на 4 роки.

Вирок набрав законної сили 15.01.2010р.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Алпікс» видано позивачу податкову накладну від 17.12.2008р. № 514 на суму 13590,00 грн., у т.ч. ПДВ 2265,00 грн. (арк. справи 8).

На зазначеній податковій накладній міститься підпис ОСОБА_4, який, як встановлено вироком суду в кримінальній справі ОСОБА_4 не належить, а належить ОСОБА_3

Відповідно до п.п. 7.2.3. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Згідно із п.п. 7.2.4. п. 7.2. ст. 7 наведеного Закону, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Підпунктом 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 цього Закону встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З наведеного вбачається, що право на включення ПДВ до податковою кредиту повязано із отриманням покупцем від постачальника податковою накладною.

Юридична значимість податкової накладної як звітного та розрахункового документа, а відтак і як підстави для включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту обумовлюється відповідністю податкової накладної вимогам, які встановлені законом до порядку видачі та змісту останньої.

Однією з таких вимог відповідно до п. 18 Наказу Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997р. № 165, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997р. за № 233/2037«Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення», який був чинний на момент складання податкової накладної ТОВ «Алпікс», є вимога щодо підписання податкової накладної особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг) та щодо скріплення податкової накладної печаткою такого платника податку - продавця.

За таких обставин, факт підписання податкової накладної, виданої від імені ТОВ «Алпікс», не особою, уповноваженою вказаним платником податку здійснювати продаж товарів (робіт, послуг), юридично позбавляє зазначену податкову накладну значення звітного та розрахункового документа, а отже і підстави формування податкового кредиту.

З матеріалів справи вбачається, що на акті приймання-передачі виконаних робіт від 17.12.2008р. та рахунку фактурі від 01.12.2008р. містяться підписи ОСОБА_4, які фактично йому не належать (арк. справи 9, 10).

Відповідно до частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного Кодексу України є правочин. Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

З огляду на наведене, посилання відповідача на безтоварний характер правочину, тобто укладення угоди без наміру створення цивільно-правових наслідків, підлягає зясуванню судом.

Законодавством недійсні правочини класифікуються на нікчемні (ч. 2 ст. 215 ЦК України) та оспорювані (ч. 3 ст. 215 ЦК України).

В свою чергу, згідно з ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до частин 1, 2 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно із частинами 1, 3, 5 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Таким чином, правовою підставою визнання правочину недійсним є факт недодержання однією стороною (чи всіма сторонами) вимог, встановлених частинами 3, 5, 6 ст. 203 Цивільного кодексу України, тобто вимог щодо волевиявлення учасника правочину, щодо настання реальних правових наслідків правочину.

Стосовно такого висновку, суд зазначає наступне.

Статтею 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Визнання нікчемних правочинів недійсними, згідно з частиною другою статті 215 Цивільного кодексу України, не вимагається, так як відповідно до частини першої статті 216 цього Кодексу вони не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Таким чином, визнавати угоду при встановленні факту її протиправності недійсною не потрібно, оскільки угода, яка завідомо суперечать інтересам держави та суспільства, згідно із ст. 207 Господарського суду України, є одночасно такою, що порушує публічний порядок, а отже, є нікчемною (ст. 228 Цивільного кодексу України) та ніяких зобов'язань бюджету не породжує.

За вчинення таких угод настає адміністративно-господарська відповідальність (ст. 238 - 239 Господарського кодексу України) у вигляді санкцій, встановлених ч. 1 ст. 208 цього Кодексу).

Суд враховує, що аналіз реальності господарської операції повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій може свідчити, зокрема, такі обставини, як:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.

Як встановлено податковим органом, загальна чисельність працюючих на ТОВ «Алпікс» у грудні 2008р. становить 1 особу директора підприємства, основні засоби та виробничі запаси відсутні.

Як вбачається з вироку у кримінальній справі, ТОВ «Алпікс» фактично не здійснювало виробничу, комерційну діяльності, виконання робіт та надання послуг, що передбачено статутом.

З урахуванням наведених норм чинного законодавства, суд приходить до висновку про відсутність реального характеру операцій вчинених позивачем з ТОВ «Алпікс».

Вироком встановлено, що впродовж всього періоду діяльності ТОВ «Алпікс» полягала у фіктивному підприємництві, що у відповідност до ст. 205 Кримінального кодексу України, є створенням або придбанням суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона.

Злочин вважається закінченим з моменту створення або придбання зазначеної у ч. 1 ст. 205 юридичної особи.

Відповідно до частини 1 статті 55 Господарського кодексу України, суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Згідно з частиною 2 статті 55 Господарського кодексу України, суб'єктами господарювання є, зокрема, господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до ЦК України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;

Частиною 4 статті 55 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання - господарські організації, які діють на основі права власності, права господарського відання чи оперативного управління, мають статус юридичної особи, що визначається цивільним законодавством та цим Кодексом.

Статтею 80 ЦК України визначено, що юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Згідно з частиною 4 статті 87 ЦК України, юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації.

З урахуванням того, що ТОВ «Алпікс» є фіктивним підприємством з моменту його створення, воно не є юридичною особою, яка наділена цивільною правоздатністю і дієздатністю.

За таких обставин, правочин, укладений ТОВ «Алпікс», відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України є таким, що порушує публічний порядок, отже є нікчемним.

Як вбачається з акту перевірки, позивач включи до складу податкового кредиту суму ПДВ 2265,00 грн. та до складу валових витрат суму 11325,00 грн. за податковою накладною від 17.12.2008р. № 514 та відобразив їх у податковій декларації з ПДВ за грудень 2009р.

В силу того, що за загальним правилом нікчемний правочин не породжує правових наслідків, він підлягає виключенню з податкового обліку. При цьому виключення нікчемного правочину з податкового обліку повинно відбуватися в усіх учасників такого правочину.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідно до ч. 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Згідно з частинами 1, 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що посилання відповідача на недійсність правочину, тобто його укладення без наміру створення цивільно-правових наслідків знайшли своє підтвердження під час розгляду справи.

Відповідно до п.п. 17.1.3. п. 17.1. ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

З урахуванням того, що відповідачем в судовому засіданні доведена правомірність визначення позивачу податкових зобовязань з ПДВ та податку на прибуток, відповідачем правомірно застосовані штрафні санкції у відповідності до вимог п.п. 17.1.3. п. 17.1. ст. 17 наведеного Закону.

За таких обставин, оскаржувані податкові повідомлення рішення № 0003352340/0 від 30.12.2010р. та № 0003362340/0 від 30.12.2010р. були прийняті законно, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, у звязку з чим позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову Товариству з обмеженою відповідальністю «Департамент архівів» до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0003352340/0 від 30.12.2010р. та № 0003362340/0 від 30.12.2010р., прийнятих Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Донецька відмовити повністю.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 17 лютого 2011 року. Постанова у повному обсязі складена 22 лютого 2011 року.

У разі подання апеляційної скарги, постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постановою за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною 4 статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Абдукадирова К.Е.