Постанова № 13941506, 15.02.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 лютого 2011 р. справа № 2а/0570/241/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 14 год. 55 хв.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Абдукадирової К.Е.

при секретаріОкрибелашвілі В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Парітет - Плюс», м. Родинське

до Красноармійської обєднаної державної податкової інспекції,

третя особа Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»,

про скасування податкового повідомлення-рішення від 14.12.2010р. № 0000612340/0 про нарахування штрафних санкцій в сумі 1307,90 грн. за податковими зобовязаннями з податку на прибуток

за участю представників сторін:

від позивача: Ізотова В.М. за дов. протоколом № 1

від відповідача: Удода М.І. за дов. від 5 січня 2011року

від третьої особи: Волько М.М. за дов. від 2 листопада 2010 року

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Парітет - Плюс» звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Красноармійської обєднаної державної податкової інспекції, третя особа Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», про скасування податкового повідомлення-рішення від 14.12.2010р. № 0000612340/0 про нарахування штрафних санкцій в сумі 1307,90 грн. за податковими зобовязаннями з податку на прибуток.

Позивач уточнив позовні вимоги та просив суд визнати недійсним податкове повідомлення-рішення від 14.12.2010р. № 0000612340/0 про нарахування штрафних санкцій в сумі 1307,90 грн. за податковими зобовязаннями з податку на прибуток.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на відсутність підстав для застосування відповідачем штрафних (фінансових) санкцій за порушення граничного строку сплати податкових зобовязань з податку на прибуток за податковим повідомленням-рішенням № 0000792340/0 від 18.11.2008р., оскільки позивач своєчасно сплатив податкові зобовязання відповідним платіжним дорученням № 106 від 12.11.2008р. на суму 15695,00 грн. на рахунок, відкритий у Донецькому відділенні Промінвестбанку, але кошти не були зараховані до бюджету через нестабільну роботу банку.

Позивач вважає, що кошти не зараховані по вині банку, тому відповідно до п.п. 16.5.1., 16.5.2., 16.5.3. п. 16.5. ст. 16 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. № 2181-III(далі Закон №2181) не вважається порушенням строків зарахування податків і зборів з вини банку. У цьому разі платник податків, зборів (обов'язкових платежів) звільняється від відповідальності за несвоєчасне або неповне зарахування таких платежів до бюджетів та державних цільових фондів. Враховуючи викладене, просить позов задовольнити.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, вважає, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято правомірно, оскільки позивачем порушені граничні строки сплати податкових зобовязань з податку на прибуток, нарахованих податковим органом податковим повідомленням-рішенням № 0000792340/0 від 18.11.2008р., що є порушенням п.п. 5.3.1. п. 5.3. ст. 5 цього Закону. Зазначає, що позивач на усний запит працівників податкової інспекції щодо надання документів, які б підтверджували неможливість своєчасно сплатити податок не надав відповіді та документів, які б підтверджували несвоєчасність сплати. Враховуючи викладене, просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою суду від 28.01.2011р. до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору було залучено Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк».

Представник третьої особи - Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» надав суду пояснення, з яких вбачається, що постановою Правління Національного Банку України від 07.10.2008р. № 308 «Про призначення тимчасової адміністрації у Акціонерному комерційному промислово-інвестиційному банку (закрите акціонерне товариство)» строком на 1 рік було призначено тимчасову адміністрацію та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на 6 місяців з 07.10.2008р. по 06.04.2009р. Відповідно до ч. 5 ст. 75, ст.ст. 78, 80 Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000р. № 2121-III, тимчасова адміністрація приступає до виконання своїх обов'язків негайно після прийняття рішення про її призначення. З дня призначення тимчасового адміністратора повноваження загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) банку переходять до тимчасового адміністратора. З дня свого призначення тимчасовий адміністратор має повне і виняткове право управляти банком та зобов'язаний вживати всіх необхідних заходів для приведення діяльності банку, в тому числі продовжувати або припиняти будь-які операції банку.

Тимчасовою адміністрацією Розпорядженням № ТА-60 від 14.10.2008р. був встановлений порядок проведення безготівкових розрахунків, відповідно до якого розрахунки між клієнтами здійснюються після розгляду тимчасовою адміністрацією по видам платежів (кодам) через Центральну розрахункову палату. Відповідно до цього порядку, кожному типу платежу був присвоєний відповідний код (у порядку черговості), згідно із яким платежі до бюджету зазначені лише під номером «23».

12.11.2008р. позивач платіжним дорученням № 53 ініціював переказ грошової суми для сплати податку на прибуток в сумі 15695,00 грн. Цей платіж потрапив до масиву «несплачені платежі» для розгляду Розрахунковою палатою, присвоєння йому відповідного коду та подальшої сплати у відповідності з черговістю.

15.12.2008р. позивач листом № 12/12-1 відкликав платіжне доручення.

Третя особа зазначає, що відповідно до п.п. 16.5.3. п. 16.5. ст. 6 Закону № 2181, не вважається порушенням строків зарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) з вини банку, якщо таке порушення стало наслідком регулювання Національним банком України економічних нормативів такого банку, що призводить до браку вільного залишку коштів на такому кореспондентському рахунку. Таким чином, вимоги про стягнення штрафних санкцій за невиконання грошових зобовязань, які виникли в період мораторію є безпідставними.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, третьої особи, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Парітет-Плюс» зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Красноармійської міської ради 30.11.2004р., включене до ЄДРПОУ за номером 33136439, перебуває на податковому обліку в Красноармійській обєднаній державній податковій інспекції з 20.12.2004р. (арк. справи 9 19, 23).

14.12.2010р. відповідачем проведена невиїзна документальна перевірка з питань повноти та своєчасності сплати узгоджених податкових зобовязань з податку на прибуток позивачем за період з 01.09.2008р. по 31.12.2008р., за результатами якої складено акт № 1621/23-2/33136439 від 14.12.2010р. (арк. справи 24, 25).

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.12.2010р. № 0000612340/0, яким позивачу на підставі п.п. 17.1.7. п. 17.1. ст. 17 Закону № 2181 нараховані штрафні (фінансові) санкцій з податку на прибуток на суму 1307,90 грн. (арк. справи 26).

Як вбачається з акту перевірки, податковим органом встановлено порушення підпункту 5.3.1. пункту 5.3. статті 5 Закону № 2181.

Відповідно до п.п. 5.3.1. п. 5.3. ст. 5 Закону № 2181 платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого п.п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Відповідно п. «а» до п.п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 цього Закону, податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Згідно з підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Як вбачається з акту перевірки та спірного податкового повідомлення-рішення № 0000612340/0 від 14.12.2010р. воно прийнято за затримку на 28 календарний день граничного строку сплати податкового зобовязання, нарахованого податковим органом податковим повідомленням-рішенням № 0000792340/0 від 18.11.2008р. при сплаті платіжним дорученням від 26.12.2008р. на суму 13079,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, повідомлення-рішення від 18.11.2008р. № 0000612340/0 прийнято податковим органом за платежем: податок на прибуток в сумі 15695,00 грн. за результатами перевірки, оформленої актом № 2405/23-2/33136439 від 18.11.2008р. (арк. справи 69 84) грн.

За даним зворотного боку облікової картки платника податків, позивач платіжним дорученням № 85 від 26.12.2008р. на суму 47231,00 грн. сплачував податкові зобовязання в сумі 47231,00 грн.

В матеріалах справи міститься зазначене платіжне доручення, з якого вбачається, що позивач 26.12.2008р. сплачував податкові зобовязання з податку на прибуток за 9 місяців 2008р. (арк. справи 90).

В результаті сплати податкових зобовязань наведеним платіжним дорученням позивачу була нарахована штрафна санкція в сумі 1307,90 грн. спірним повідомленням рішенням.

Як встановлено судом 13.11.2008р. позивач спрямував банку платіжне доручення № 54 на суму 47231,00 грн. з призначенням платежу «податок на прибуток за 9 місяців 2008р.». Платіжне доручення було прийнято банком до виконання 13.11.2008р., про що свідчить відмітка Філії «Відділення Промінвестбанку в м. Красноармійську».

Проте, через нестабільну роботу банку платіж потрапив до масиву «несплачених платежів» для сплати у порядку черговості, у звязку із введенням мораторію та сплати його у відповідності до Порядку здійснення розрахунків, прийнятого Розпорядженням тимчасового адміністратора Промінвестбанку № ТА-60 від 14.10.2008р.

14.10.2008р. всім філіям Промінвестбанку був направлений Порядок здійснення розрахунків філіями Промінвестбанку через Центральну розрахункову палату в умовах дії тимчасової адміністрації (арк. справи 61 65), яким встановлено коди платежів, обслуговування яких здійснюється у порядку черговості. Платежі в бюджет, згідно з цим порядком визначені за кодом № 323.

У звязку з тим, що платіжне доручення № 54 від 13.11.2008р. на суму 47231,00 грн. не було виконано, позивач повторно платіжним дорученням № 85 від 26.12.2008р. через інший рахунок сплатив податкові зобовязання з податку на прибуток за 9 місяців 2008р. (арк. справи 90).

Враховуючи встановлені судом обставини справи, суд дійшов висновку, що з метою вирішення даного спору необхідно зясувати субєкт відповідальності за порушення строків перерахування платежів до бюджету, що стало наслідком порушення граничних строків сплати узгодженої суми податкових зобовязань, визначених Законом № 2181.

Спірні відносини регулюються нормами Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Згідно преамбули вказаного Закону цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Відповідно до пп. 16.5.1 п. 16.5 ст. 16 цього ж Закону за порушення строків перерахування податків, зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів або державних цільових фондів, встановлених Законом України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, у розмірах, встановлених підпунктом 16.4.1 пункту 16.4 статті 16, та штрафні санкції, встановлені підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 цього Закону, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Законом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податку, збору (обов'язкового платежу) до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків, зборів (обов'язкових платежів) звільняється від відповідальності за несвоєчасне або неповне зарахування таких платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Визначальним у змісті даної норми є те, з чиєї вини відбулося неповне внесення податку, збору (обов'язкового платежу) до бюджету або державного цільового фонду. Отже, якщо неперерахування податку, збору не є наслідком винних дій платника податку, то до нього не можуть бути застосовані штрафні санкції.

Відповідно до п.п. 16.5.3. п. 16.5. ст. 16 Закону № 2181, яка діяла до 05.08.2009р. (тобто, була чинною на момент спірних правовідносин), не вважається порушенням строків зарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) з вини банку, якщо таке порушення стало наслідком регулювання Національним банком України економічних нормативів такого банку, що призводить до браку вільного залишку коштів на такому кореспондентському рахунку для здійснення зарахування.

Якщо у майбутньому банк або його правонаступники відновлюють платоспроможність, відлік термінів зарахування податків, зборів (обов'язкових платежів) розпочинається з моменту такого відновлення.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що порушення порядку зарахування до бюджету та державних цільових фондів податків і зборів при пред'явленні платником податків до установи банку платіжних доручень у встановлений строк є виною банку, крім випадку, передбаченого пп. 16.5.3 п. 16.5 ст. 16 Закону № 2181.

Таким, чином, відлік термінів зарахування податків, зборів (обов'язкових платежів) після відновлення платоспроможності банку розпочинається також саме для банку, а не для платника податків.

Як свідчать матеріали справи, причиною порушення строків зарахування податків до бюджету не були наслідки регулювання НБУ економічних нормативів Промінвестбанку.

Причиною порушення строків зарахування податків до бюджету є зупинення банківських операцій у звязку акумуляцією коштів для відновлення фінансового становища банку та зупинення банківських операцій по обслуговуванню платіжних доручень платників.

Викладене свідчить про відсутність з боку позивача порушення щодо перерахування до бюджету податкових зобов'язань у строк, встановлений законом.

За таких обставин, суд дійшов висновку, платник податків звільняється від відповідальності за порушення граничного терміну сплати узгоджених податкових зобовязань зважаючи на порушення банком строків виконання доручень клієнтів.

Крім того, як вбачається із розрахунку штрафних санкцій в акті перевірки, податковим органом штрафна санкція нарахована за прострочення сплати податкового зобовязання, нарахованого податковим органом повідомленням-рішенням № 0000792340/0 від 18.11.2008р.

Між тим, з матеріалів справи вбачається, що позивач платіжними дорученнями № 85 від 26.12.2008р. на суму 47231,00 грн. сплачував податкові зобовязання з податку на прибуток за 9 місяців 2008р., а податковим органом ці кошти спрямовані на погашення податкового боргу за повідомленням-рішенням № 0000792340/0 від 18.11.2008р.

Відповідно до пункту 7.7 статті 7 Закону № 2181, податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Пунктом 7.7 статті 7 Закону № 2181 визначений принцип рівності бюджетних інтересів. Установлено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Тобто, ця норма взагалі не визначає коло осіб, на яких розповсюджується її дія, чи то контролюючі органи, чи платники податків. Зазначена норма не визначає, хто зобовязаний здійснювати погашення у встановленому нею порядку, такий обовязок нею взагалі не визначений. У будь-якому випадку, ця норма не встановлює право чи обовязок саме контролюючого органу (у даному випадку органу державної податкової служби) якимось чином (в тому числі і шляхом ведення податкового обліку відповідним чином) змінювати податкові зобовязання, в рахунок сплати яких платник податків спрямував кошти. Не передбачено таке право податкового органу і будь-якими іншими нормами Закону № 2181 або іншими законами з питань оподаткування.

Як визначено підпунктом 7.1.1 пункту 7.7 статті 7 Закону, джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Згідно із пунктом 6 статті 7 Закону України «Про Національний банк України» від 20 травня 1999 № 679-XIV, Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004р. № 22, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 29.03.2004р. за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції, реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

З наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону № 2181 слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом № 2181, який є спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 Закону, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

За таких обставин, самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що підставою нарахування штрафних санкцій спірним податковим повідомленням-рішенням є не тільки порушення банком строків виконання платіжного доручення, а й зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідач, відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, не довів склад правопорушення, за яке ним застосовані штрафні (фінансові) санкції спірним податковим повідомленням-рішенням, оскільки зарахування сум сплачених поточних податкових зобовязань з податку на прибуток у погашення податкового боргу минулих періодів відбувалось без врахування призначення платежу, вказаного позивачем в платіжному дорученні, внаслідок чого позовні вимоги підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору за приписами статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають присудженню позивачеві з Державного бюджету України відповідно до задоволених вимог.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Парітет - Плюс» до Красноармійської обєднаної державної податкової інспекції, третя особа Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 14.12.2010р. № 0000612340/0 про нарахування штрафних санкцій в сумі 1307,90 грн. за податковими зобовязаннями з податку на прибуток задовольнити.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення від 14.12.2010р. № 0000612340/0 про нарахування штрафних санкцій в сумі 1307,90 грн. за податковими зобовязаннями з податку на прибуток.

Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Парітет - Плюс» витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 15 лютого 2011 року. Постанова у повному обсязі складена 18 лютого 2011 року.

У разі подання апеляційної скарги, постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постановою за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною 4 статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Абдукадирова К.Е.