Рішення № 139403126, 25.08.2026, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/1203/24

Провадження № 2/761/916/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2026 року Шевченківський районний суд м. Києва під головуванням судді Матвєєвої Ю.О., при секретарі Каніковському Б.А., за участі позивачки ОСОБА_1 , її представника адвоката Сергієвської А.Ю., представника відповідача Романової А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до АТ «Піреус Банк МКБ», третя особа ТОВ «Стар Інвестмент Ван» про визнання кредитного договору недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

У січні 2024 р. на адресу суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до АТ «Піреус Банк МКБ», третя сторона ТОВ «Стар Інвестмент Ван» про визнання кредитного договору недійсним.

В обґрунтування заявлених вимог позивач вказує на те, що у 2023 році їй стало відомо про те, що 11.03.2008 між нею та АТ «ПІРЕУС БАНК МКБ» було укладено кредитний договір № Ф/08-06 на суму 114000 доларів США на придбання земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначає, що вищевказаний кредитний договір не укладала та не підписувала, а кредитних коштів не отримувала. Стверджує, що вказаний кредитний договір укладений раніше відомою їй особою шахрайський способом, яка скористалась її довірою та тяжким станом, що стало підставою для звернення до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення. Зазначає, що за результатами звернення у Жовтневому РВ ДМУ м. Дніпропетровська Дніпропетровської області було відкрито кримінальне провадження № 12015040650004255, яке на теперішній час перебуває на стадії досудового розслідування.

Посилаючись на вищевикладене, просить кредитний договір № Ф/08-06 від 11.03.2008 визнати недійсним.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.01.2024 матеріали позовної заяви передані на розгляд судді Макаренко І.О.

Згідно розпорядження керівника апарату Шевченківського районного суду м. Києва Зборщик А.О. щодо повторного автоматизованого розподілу справи від 19.02.2025 № 01-08-68 та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.02.2025 матеріали цивільної справи передані на розгляд судді Матвєєвій Ю.О.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 20.02.2025 справу прийнято до свого провадження та відкрито провадження у ній. Розгляд справи вирішено проводити у порядку загального позовного провадження в підготовче засідання.

14.03.2025 представником відповідача було подано відзив на позовну заяву у якому останній просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Обґрунтовуючи заперечення проти позову, представник відповідача зазначив, що 11.03.2008 між позивачкою та ВАТ «Міжнародний комерційний банк», правонаступником якого є АТ «ПІРЕУС БАНК МКБ», було укладено кредитний договір № Ф/08-06. При цьому Банк належним чином виконав взяті на себе зобов`язання, надавши позивачці кредит у розмірі 114 293,00 доларів США. Також представник відповідача звернув увагу суду на те, що 18.08.2011 позивачка уклала Додаткову угоду № 1 до кредитного договору № Ф/08-06, відповідно до якої зобов`язалася здійснювати повернення кредиту згідно з графіком, визначеним у Додатку № 1, та погасити заборгованість не пізніше 11.03.2013. Водночас зазначив, що позивачка здійснювала часткове погашення кредитної заборгованості. Крім того, представник відповідача вказав на пропуск позивачкою строку позовної давності, оскільки, на його переконання, про порушення свого права вона дізналася ще у 2008 році.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 25 червня 2025 року клопотання представника позивача про витребування доказів задоволено.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 05.08.2025 року залучено до участі у цивільній справі у якості третьої особи без самостійних вимог - ТОВ «Фінансова компанія «Фактор Онлайн».

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 04 вересня 2025 року виключено з кола третіх осіб, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - ТОВ «Фінансова компанія «Фактор Онлайн» та залучено до участі у цивільній справі у якості третьої особи без самостійних вимог - ТОВ «Стар Інвестмент Ван».

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 27 листопада 2025 року закрито підготовче засідання та призначено справу до розгляду.

05.02.2026 через підсистему «Електронний суд» від представника відповідача надійшли додаткові пояснення, у яких останній зазначив, що позивачем обрано неналежний та неефективний спосіб захисту, що є самостійною підставою для відмови у позові. Крім того, представник відповідача зауважив, що у провадженні Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області знаходиться справа № 199/2917/19 за позовом АТ «ПІРЕУС БАНК МКБ» до ОСОБА_1 про стягнення відсотків за прострочення виконання грошового зобов`язання по кредитному договорі № Ф/08-06.

21.05.2026 через підсистему «Електронний суд» від представника відповідача надійшли додаткові пояснення, у яких останній звернув увагу суду, що позивач особисто отримала кредитні кошти за кредитним договором № Ф/08-06. Додатково зазначив, що позивачкою здійснювалися операції на погашення кредиту через касу Банку.

У судовому засіданні позивачка підтримала позовні вимоги та надала пояснення, які фактично є аналогічними доводам, які викладені у позові. При цьому окремо наголосила, що нею не укладався кредитний договір № Ф/08-06 від 11.03.2008, вона його не підписувала та кошти не отримувала.

Представник відповідач в судовому засіданні заперечувала проти позовних вимог з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву та додаткових поясненнях.

Суд, заслухавши сторін у справі, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин цієї справи, дослідивши наявні матеріали справи, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, прийшов до наступних висновків.

З матеріалів справи убачається, що 11.03.2008 між ВАТ «Міжнародний Комерційний Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № Ф/08-06 на суму 114 293,00 долара США.

18.08.2011р. між відповідачем та позивачем укладено Додаткову угоду № 1 до кредитного договору № Ф/08-06.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (статті 626, 628 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України).

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частина третя цієї статті).

Згідно зі статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

На підставі частини другої статті 640 ЦК України у разі, якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання майна або вчинення певної дії.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаною нормою Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Судом встановлено, що на заперечення доводів позивача про не підписання ним оспорюваного кредитного договору відповідач надав розрахунок заборгованості ОСОБА_1 перед АТ «ПІРЕУС БАНК МКБ» за кредитним договором № Ф/08-06 від 11.03.2008, який містить інформацію про суму погашених процентів у період з березня 2008 по вересень 2009 року (т. 1, а.с. 56-58) та виписку з особового рахунку ОСОБА_1 за період з 11.03.2008 по 18.09.2009, з 18.09.2009 по 18.04.2018 щодо руху коштів по рахунку, що належить позивачу (т. 2, а. с. 19-157).

У постанові Верховного Суду від 25 травня 2022 року у справі № 219/7527/16-ц (провадження № 61-17922св20) зазначено, що «суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 11 листопада 2020 року у справі № 205/4176/18, провадження № 61-6279св19, від 21 жовтня 2020 року у справі № 190/1419/19, провадження № 61-10096св20, від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18, провадження № 61-9618св19, та не врахували, що виписка з карткового рахунку є належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту, тому повинна досліджуватись в сукупності з іншими доказами, проте це не є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень саме з цих підстав. Твердження судів, що наданий банком розрахунок не є підтвердженням боргу, оскільки не є первинним документом, є необґрунтованими, з огляду на таке. Належним чином дослідити поданий стороною доказ (в цьому випадку - розрахунок заборгованості за кредитним договором), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду. На підтвердження заборгованості кредитор надав розрахунок заборгованості за кредитним договором, який разом з випискою з карткового рахунку підтверджує виникнення заборгованості з боргових зобов`язань та їх розмір, отже, є належним доказом на підтвердження наявності заборгованості, проте відповідач вказаний розрахунок не спростувала та власного не надала».

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

За приписами частини першої статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина друга статті 78 ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Таким чином, з урахуванням встановлених у справі обставин суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову. Позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог. Водночас відповідачем долучено до матеріалів справи виписки з особового рахунку ОСОБА_1 , які відображають рух коштів за належним їй рахунком, а також розрахунок заборгованості, з якого вбачається здійснення позивачем платежів на погашення відсотків за кредитом.

Зазначені докази у своїй сукупності підтверджують часткове виконання позивачем умов кредитного договору та свідчать про її волевиявлення на виникнення передбачених цим договором правових наслідків. Натомість позивачем не подано жодних доказів на спростування зазначених обставин, зокрема не спростовано факт здійснення нею платежів на виконання зобов`язань за кредитним договором.

Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу на таке.

Згідно частини першої статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц.

Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду (пункт 98 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (провадження № 12-140 гс 19)).

Відповідно до частини другої статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 жовтня 2022 року у справі № 227/3760/19-ц (провадження № 14-79цс21) зазначила, що «Такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом. Також позов не може містити вимогу, у якій йдеться про предмет спору, що відсутній (не існує); реституція ж як спосіб захисту, застосовується для повернення виконаного за правочином, а не в тому разі, коли жодного виконання не відбувалося (…). У випадку заперечення самого факту укладення правочину, як і його виконання, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним, шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення. Порушенням права у такому випадку є не саме по собі існування письмового тексту правочину, волевиявлення позивача щодо якого не було, а вчинення конкретних дій, які порушують право позивача (…). Протилежне тлумачення означало б, що суд надає документу, підробку якого встановлено належним чином, статус дійсного, визнає настання відповідних правових наслідків за відсутності як волевиявлення, так і інших законних підстав для цього та покладає на особу нічим не обґрунтований обов`язок застосувати для уникнення настання правових наслідків за підробленим документом ті самі способи захисту, що й в умовах, коли правочин дійсно вчинено, а його правомірність презюмується».

У справі, що розглядається, позивачка пред`явила вимогу про визнання кредитного договору недійсним з мотивів його неукладеності (непідписання договору та неотримання коштів за ним). При цьому вимог щодо застосування наслідків недійсності правочину позивачем не заявлено.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту своїх прав та інтересів, оскільки неукладений правочин не може бути визнаний недійсним. Зазначене є також самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

Зазначене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 23.11.2022 у справі № 757/63756/18.

Крім того, судом встановлено, що між сторонами фактично існує спір щодо виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором, що підтверджується наявністю у провадженні Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області справи № 199/2917/19 за позовом АТ «ПІРЕУС БАНК МКБ» до ОСОБА_1 про стягнення відсотків за прострочення виконання грошового зобов`язання за кредитним договором № Ф/08-06.

Наявність зазначеної справи має істотне значення для оцінки доводів позивачки, оскільки свідчить про існування спору між сторонами щодо прав та обов`язків, які виникли у зв`язку з кредитним договором, а також про те, що відповідач посилається на виникнення у позивачки відповідних грошових зобов`язань та їх неналежне виконання. Водночас у межах цієї справи позивачка не надала належних та допустимих доказів, які б спростовували обставини, покладені відповідачем в основу його заперечень, зокрема щодо отримання кредитних коштів та часткового виконання умов договору.

Таким чином, з огляду на обраний позивачкою спосіб захисту, характер заявлених нею вимог та встановлені судом обставини, вимога про визнання кредитного договору недійсним з підстав його неукладення не відповідає належному способу захисту порушеного права. При цьому, у межах даної справи, позивачкою не доведено факту відсутності її волевиявлення на укладення договору та не спростовано наявні у матеріалах справи докази його часткового виконання.

За таких обставин суд доходить висновку, що позовні вимоги про визнання кредитного договору № Ф/08-06 від 11.03.2008 недійсним є необґрунтованими та задоволенню не підлягають. Обрання позивачкою неналежного способу захисту, поряд із недоведеністю обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, є самостійною та достатньою підставою для відмови у задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 12, 13, 76-78, 80, 259, 263-265 ЦПК України, суд-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до АТ «Піреус Банк МКБ», третя особа ТОВ «Стар Інвестмент Ван» про визнання кредитного договору недійсним - відмовити в повному обсязі.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 02.09.2026 року.

Суддя Ю.О. Матвєєва

25 серпня 2026 року