Постанова № 13940125, 22.02.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.02.2011                                                                                           № 19/443-08

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Андрієнка В.В.

суддів:           Вербицька О.В.

          Буравльов С.І.

при секретарі:           

За участю представників:

позивача: не з'явився;

відповідача 1: не з'явився;

відповідача 2: не з'явився;

від третьої особи: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступник прокурора Київської області

на рішення Господарського суду м.Києва від 22.01.2009

у справі № 19/443-08 (Карпечкін Т.П. .....)

за позовом                               ТОВ "Українська кредитна компанія"

до                                                   Вишгородська міська рада

                                                  Виконавчий комітет Вишгородської міської ради

третя особа відповідача           Управління земельних ресурсів у Вишгородському районі

про                                                   визнання права власності та укладення договору оренди земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Київської області від 22.01.2009 року у справі № 19/443-08 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська кредитна компанія" (далі - позивач, ТОВ "Українська кредитна компанія") до Вишгородської міської ради (далі – відповідач 1) та Виконавчого комітету Вишгородської міської ради (далі – відповідач 2), за участю третьої особи - Управління земельних ресурсів у Вишгородському районі про визнання права власності та укладення договору оренди земельної ділянки, позовні вимоги задоволено повністю. Визнано право позивача на користування земельною ділянкою на вулиці Кургузова, 1-б в м. Вишгороді для розміщення житлового будівництва. Укладено договір оренди земельної ділянки в редакції позивача та зобов’язано виконавчий комітет Вишгородської міської ради зареєструвати вказаний договір оренди земельної ділянки.

Не погоджуючись з рішенням суду, Заступник прокурора Київської області (далі - прокуратура) звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, відмовити у задоволенні позовних вимог та припинити провадження в частині позовних вимог щодо зобов’язання відповідача 2 зареєструвати договір оренди земельної ділянки.

В обґрунтування апеляційних вимог Заступник прокурора Київської області зазначає, що зазначене рішення господарського суду Київської області прийнято з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України) є підставою для його скасування. Крім того, зазначає, що спір в частині зобов’язання виконавчого комітету Вишгородської міської ради не належить до підвідомчості господарських судів.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.12.2010 року апеляційну скаргу прокуратури було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 11 год. 00 хв. 22.02.2011 року.

22.02.2011 року в судове засідання в апеляційній інстанції учасники судового процесу, прокуратура не з'явились, проте будучи належним чином повідомленими про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, що підтверджується реєстром відправленої кореспонденції Київського апеляційного господарського суду та повідомленнями про вручення поштового відправлення кореспонденції суду.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

Згідно з п. 3.6 роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. №02-5/289 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки, всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, проте не скористався своїми правами, передбаченими ст.ст. 22, 29 ГПК України та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов’язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду є правом, а не обов’язком сторони, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті в судовому засіданні 22.02.2011 року за відсутності учасників судового процесу.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Заступник прокурора Київської області підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Українська кредитна компанія" відповідно до рішення постійно діючого третейського суду при юридичній корпорації «Принцип» від 28.03.2008 року у справі № ПВ-29-10/08 визнано власником нерухомого майна на вулиці Кургузова, 1-6 в м. Вишгороді Київської області (а.с. – 74-75).

Відповідно до рішення виконавчого комітету Вишгородської міської ради № 144 від 22.05.2008 року, на виконання вказаного рішення постійно діючого третейського суду при юридичній корпорації «Принцип» надано вказаному об’єкту поштову адресу: 07300, Київська область, м. Вишгород, вул. Кургузова, 1-6 (а.с. - 51).

Нерухоме майно складається з об'єкту незавершеного будівництва (цокольний поверх житлового будинку) готовністю 8 %.

У зв'язку із набуттям права власності на нерухоме майно, що розташовано на земельній ділянці на вулиці Кургузова, 1-6 в м. Вишгороді Київської області, проектною організацією товариством з обмеженою відповідальністю "Адамасто", яка має відповідні ліцензії на землевпорядні роботи, був розроблений технічний звіт по встановленню зовнішніх меж та інвентаризації землекористування ТОВ "Українська кредитна компанія" (а.с. – 11-18).

В той же час, як вбачається з матеріалів справи, на підставі розробленого технічного звіту був складений акт визначення на місцевості та погодження зовнішніх меж земельної ділянки, який був затверджений Вишгородською міською радою (а.с. - 15).

29.07.2008 року № 12-158 позивач звернувся до відповідача 1 з клопотанням про укладання договору оренди земельної ділянки на вулиці Кургузова, 1-6 в м. Вишгороді Київської області для розміщення житлового будівництва та надіслав підписані зі свого боку два примірники договору оренди земельних ділянок на вулиці Кургузова, 1-6 в м. Вишгороді Київської області для розміщення житлового будівництва.

На вказане звернення позивача, листом № 2-29/1040 від 01.09.2008 року відповідач 2 повідомив, що відповідно до положення ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України (далі – ЗК України) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Оскільки, станом на 28.08.2008 року рішення відповідачем 1 не приймалось, а тому підстав для укладення та підписання надісланого договору оренди земельної ділянки не має.

Згідно з ч. 1 ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об’єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч. 1 ст. 143 Конституції України, територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

Згідно зі ст. 3 Земельного кодексу України, земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до п.п. "а", "в" ч. 1 ст. 12 ЗК України до повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить розпорядження землями територіальних громад, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що ним вчинено всі необхідні дії встановлені законодавством на оформлення землі.

Пунктом 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що вирішення відповідно до Закону питань регулювання земельних відносин є виключною компетенцією пленарних засідань сільських, селищних, міських рад. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні у порядку, передбаченому ст. 59 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”.

Статтею 124 Земельного кодексу України встановлено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Приписами ст. 42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що міський голова укладає договори від імені територіальної громади та на підставі відповідних рішень ради.

Пунктом 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року N 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ", із змінами і доповненнями, внесеними постановою Пленуму Верховного суду Українивід 19 березня 2010 року N 2 встановлено, що суд не може вирішувати питання, віднесені до компетенції органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, зокрема про передачу земельних ділянок у постійне користування, оренду, укладення чи поновлення договору оренди земельної ділянки, зміну цільового призначення землі тощо.

Таким чином, колегія суддів вважає, що необхідною умовою як для укладення договору оренди земельної ділянки, так і для внесення змін до нього, є лише наявність відповідного рішення Вишгородської міської ради.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, та не спростовується матеріалами справи, рішення Вишгородською міською радою з цього приводу не приймалось, а тому, висновок суду першої інстанції є передчасним, оскільки відсутні правові підстави для укладення договору оренди земельної ділянки.

Що ж стосується визнання права за ТОВ "Українська кредитна компанія" на оренду земельної ділянки, то право на оренду і відповідне користування земельною ділянкою виникає на підставі договору оренди, укладеного у встановленому законом порядку, за яким між сторонами виникають конкретні права та обов'язки (ч. 5 ст. 126 Земельного кодексу України).

Відповідно до статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

А тому, на думку колегії суддів позивач має право на визнання за ним права на оренду земельної ділянки лише у разі укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Таким чином, проаналізувавши вищевказані обставини справи колегія суду вважає, що висновок суду про визнання права позивача на оренду спірної земельної ділянки також є передчасним.

Щодо позовних вимог про зобов’язання відповідача 2 зареєструвати договір оренди земельної ділянки з усіма додатками, що є його невід’ємними частинами, між орендодавцем – Вишгородською міською радою та орендарем – Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська кредитна компанія" у встановленому порядку, то колегія суддів відзначає наступне.

Оскільки, договір оренди земельної ділянки по вулиці Кургузова, 1-6 в м. Вишгороді Київської області не був підписаний сторонами, у Виконавчого комітету Вишгородської міської ради відсутні правові підстави для реєстрації такого договору.

Таким чином, не підлягає задоволенню і вимога позивача до відповідача 2 про зобов’язання зареєструвати договір оренди земельної ділянки з усіма додатками, що є його невід’ємними частинами, у встановленому порядку.

Що стосується доводів апелянта, про не належність до підвідомчості господарських судів вимоги, про зобов’язання відповідача 2 зареєструвати договір оренди земельної ділянки, то колегією суддів враховується наступне.

Згідно п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року N 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ", із змінами і доповненнями, внесеними постановою Пленуму Верховного суду Українивід 19 березня 2010 року N 2, розмежування компетенції судів з розгляду земельних та пов'язаних із земельними відносинами майнових спорів відбувається залежно від суб'єктного складу їх учасників. Ті земельні та пов'язані із земельними відносинами майнові спори, сторонами в яких є юридичні особи, а також громадяни, що здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статус суб'єкта підприємницької діяльності, розглядаються господарськими судами, а всі інші - в порядку цивільного судочинства, крім спорів, зокрема, щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень при реалізації ними управлінських функцій у сфері земельних правовідносин, вирішення яких згідно з пунктами 1, 3 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства віднесено до компетенції адміністративних судів.

Виходячи з положень ст.ст. 8, 124 Конституції України, ст.ст. 26, 30, 87 - 90, 97, 100, 102, 118, 123, 128, 143 - 146, 149, 151, 153 - 158, 161, 210, 212 Земельного кодексу України, глав 27, 33, 34 Цивільного кодексу України, статті 15 Цивільного процесуального кодексу України, статті 12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підсудні справи за заявами, зокрема: про вирішення спорів, пов'язаних з орендою землі.

Крім того, п 1.1. рекомендації Президії Вищого господарського суду України від 02.02.2010 року № 04-06/15 "Про практику застосування господарськими судами земельного законодавства" встановлено, що спори, що виникають з правовідносин, у яких державні органи та органи місцевого самоврядування реалізують повноваження власника землі, підвідомчі господарським судам.

Враховуючи викладене, доводи Заступника прокурора Київської області в цій частині не приймаються судом апеляційної інстанції та не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи викладене, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що місцевий господарський суд не повно з’ясував всі обставини справи та не дав їм належної правової оцінки, невірно застосував норми матеріального права, що призвело до скасування рішення у справі.

У зв’язку з частковим задоволенням апеляційної скарги та відмовою у задоволенні позову, судові витрати на підставі ст. 49 ГПК України покладаються на позивача як за розгляд справи в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 101 – 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Заступника прокурора Київської області задовольнити частково.

Рішення господарського суду Київської області від 22.01.2009 року у справі № 19/443-08 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська кредитна компанія" до Вишгородської міської ради та Виконавчого комітету Вишгородської міської ради, за участю третьої особи - Управління земельних ресурсів у Вишгородському районі про визнання права власності та укладення договору оренди земельної ділянки – скасувати повністю.

Прийняти нове рішення, яким в позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська кредитна компанія" до Вишгородської міської ради та Виконавчого комітету Вишгородської міської ради, за участю третьої особи - Управління земельних ресурсів у Вишгородському районі про визнання права власності та укладення договору оренди земельної ділянки – відмовити повністю.

В іншій частині в задоволенні апеляційної скарги Заступника прокурора Київської області – відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська кредитна компанія" (03049, м. Київ, вул. Курська, 10, код ЄДРПОУ 31115511) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення в доход Державного бюджету України 42,50 грн. (сорок дві грн. 50 коп.) державного мита за подання апеляційної скарги.

Зобов’язати господарський суд Київської області видати відповідний наказ.

Справу № 19/443-08 повернути до господарського Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя                                                                      Андрієнко В.В.

Судді                                                                                          Вербицька О.В.

                                                                                          Буравльов С.І.