Постанова № 13940113, 09.02.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.02.2011                                                                                           № 7/751-1/166

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Мартюк А.І.

суддів:           Зубець Л.П.

          Новіков М.М.

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача - Брагін О.В., дов. № 11/62 від 03.12.2010р.

від відповідача: Жигадло І.В., дов. № 187/10 від 23.12.2010р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

на рішення Господарського суду м.Києва від 03.12.2010

у справі № 7/751-1/166 (Мельник В.І. .....)

за позовом                               Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз"

до                                                   Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

про                                                   стягнення 356009,99 грн.

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2006 року Державне акціонерне товариство “Чономорнафтогаз” звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Дочірнього підприємства “Газ-тепло” про стягнення 177240,99 грн. заборгованості за договором на транспортування природного газу за № 16/05-701 від 01.10.2005 та 3845,11 грн. –пені, 6605,15 грн. –інфляційних витрат, 679,89 грн. –3 % річних за неналежне виконання умов договору щодо оплати наданих послуг.

Рішенням Господарського міста Києва від 29.01.2007 у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 5.03.2007 апеляційну скаргу Державного акціонерного товариства “Чорноморнафтогаз”на рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2007 повернуто без розгляду скаржнику.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 28.04.2007 касаційну скаргу Державного акціонерного товариства “Чорноморнафтогаз”на рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2007 повернуто без розгляду скаржнику.

Постановою Верховного Суду України від 19.06.2007 ухвалу Вищого господарського суду України від 28.04.2007 скасовано, справу передано на розгляд до Вищого господарського суду України.

Постановою Вищого господарського суду України від 11.07.2007 касаційну скаргу Державного акціонерного товариства “Чорноморнафтогаз”задоволено частково, рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2007 у справі № 7/751 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою від 30.08.2007 Верховний Суд України відмовив у порушенні касаційного провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 11.07.2007 у справі № 7/751.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.10.2007 справі присвоєно номер 7/751–1/166 та розгляд справи призначено на 31.10.2007.

12.11.07 через відділ діловодства від Державного акціонерного товариства “Чорноморнафтогаз” надійшла заява про збільшення розміру суми позову. Позивач обґрунтовує свою заяву тим, що станом на 01.08.07 заборгованість не сплачена, боржнику за період з 01.08.06 по 30.07.07 нарахована пеня у сумі 26532,98 грн., індекс інфляції складає 19449,70 грн., на суму заборгованості нараховано 3% річних у сумі 4612,58 грн.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 03.12.2010р. у справі 7/751-1/166 позов задоволено повністю. Стягнуто з Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» на користь Державного акціонерного товариства «Чорноморнафтогаз» 177240 (сто сімдесят сім тисяч двісті сорок) грн. 99 коп. –основного боргу, 26532 (двадцять шість тисяч п’ятсот тридцять дві) грн. 98 коп. –пені, 16884 (шістнадцять тисяч вісімсот вісімдесят чотири) грн. 03 коп. –3% річних, 111289 (сто одинадцять тисяч двісті вісімдесят дев’ять) грн. 62 коп. –інфляційних втрат, держмито в розмірі 3560 (три тисячі п’ятсот шістдесят) грн. 10 коп.; витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118 (сто вісімнадцять) грн.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, Дочірня компанія «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішенням Господарського суду м. Києва від 03.12.2010р. у справі 7/751-1/166 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з’ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального права, що призвело до прийняття невірного рішення.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Судом встановлено, що 01.10.2005 позивач та відповідач уклали Договір, відповідно до умов якого позивач зобов’язується надати послуги з транспортування природного газу по магістральних газопроводах позивача, що передається відповідачем підприємствам згідно з укладеними договорами, а відповідач зобов’язується оплатити зазначені послуги.

Фактична кількість газу, про транспортованого у відповідному місяці позивачем затверджується актом виконаних послуг з транспортування природного газу, підписаного представниками позивача та відповідача, на підставі Реєстру фактично транспортованих обсягів природнього газу відповідача магістральними газопроводами позивача (п. 2.6.2 Договору).

На виконання умов Договору позивач протранспортував газ відповідача на загальну суму 177241,01 грн., що підтверджується актами здачі-приймання виконаних послуг по транспортуванню природного газу, оригінали яких дослідженні судом у судовому засіданні, а належним чином завірені копії знаходяться у матеріалах справи.

Оплата послуг з транспортування газу здійснюється на підставі Актів (п. 2.6.2 Договору) та тарифу (п. 5.1 Договору) Відповідачем шляхом перерахування коштів, по мірі їх надходження від споживачів теплової енергії на розподільчий рахунок відповідно до затвердженого алгоритму. Остаточний розрахунок за послуги з транспортування газу, що були надані згідно з даним Договором, здійснюється відповідачем до 30.09.2006 року (п. 6.1 Договору).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач частково виконав свої зобов’язання за Договором, а саме: частково оплатив надані послугу на загальну суму 0,02 грн. Таким чином, сума основного боргу відповідача на момент пред’явлення позову до суду складає 177 240,99 грн.

Доказів в спростування доводів позивача відповідач не надав, суму заборгованості не оспорив.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що відповідачем були порушені договірні зобов'язання, за таких обставин позовні вимоги в частині стягнення з відповідача боргу в розмірі 343681,07 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як вбачається з матеріалів справи, на день пред'явлення позову та розгляду справи відповідач свої зобов'язання по договору не виконав.

Укладений між сторонами договір за своєю юридичною природою є договором надання послуг.

Відповідно до ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 173 ГК України, один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції щодо стягнення з відповідача 16884,03 грн. – 3% річних, 111289,62 грн. –інфляційних втрат та вважає позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими, оскільки станом на час розгляду справи відповідач так і не подав доказів виконання своїх зобов’язань щодо оплати вартості наданих позивачем послуг з транспортування природного газу.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню за несплату (несвоєчасну) сплату платежів, передбачених розділом 4 Договору.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

У відповідності до ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання зобов'язань" боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, сплачує кредитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період, за який стягується пеня, за кожен день прострочки платежу.

Відповідно до п. 6.1 Договору за несплату, несвоєчасну або неповну сплату платежів, передбачених розділом 4 цього Договору, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Суд першої інстанції задовольнив вимоги позивача в частині стягнення з відповідача пені за кожен день прострочення платежу у розмірі 26532,99 грн.

Згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідач надав розрахунок суми пені в межах ст. 232 Господарського кодексу України, в якому зазначено загальна сума пені за договором складає 15 024,21 грн., що не заперечується позивачем.

Колегія суддів вважає змінити розмір пені і стягнути її в розмірі 15 024,21 грн. з врахуванням розрахунків апеляційного господарського суду у період з 01.10.2006р. по 31.03.2007р.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Виходячи з наведеного, колегія Київського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» підлягає частковому задоволенню, рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2010р. у справі № 7/751-1/166 підлягає зміні в частині стягнення пені в розмірі 15 024,21 грн., в іншій частині рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 101 – 105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» задовольнити частково.

Рішення Господарського суду м. Києва 03.12.2010р. у справі № 7/751-1/166 змінити, виклавши абзац 2 резолютивної частини в такій редакції:

“Стягнути з Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(04116, м. Київ, вул. Шолуденка 1, код ЄДРПОУ 31301827) на користь Державного акціонерного товариства «Чорноморнафтогаз» (95000, м. Сімферополь, пр. Кирова/пер. Совнаркомовский 52/1, код ЄДРПОУ 00153117) 177240,99 грн. –основного боргу, 15024,21 грн. –пені, 16884,13 грн. –3% річних, 111289,62 грн. –інфляційних втрат, держмито в розмірі 3204,38 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118 (сто вісімнадцять) грн.

Стягнути з Державного акціонерного товариства «Чорноморнафтогаз» (95000, м. Сімферополь, пр. Кирова/пер. Совнаркомовский 52/1, код ЄДРПОУ 00153117) на користь Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(04116, м. Київ, вул. Шолуденка 1, код ЄДРПОУ 31301827) за подачу апеляційної скарги суму державного мита в розмірі 57,54 грн.

Видачу наказу доручити Господарському суду місті Києва.

Матеріали справи № 7/751-1/166 повернути до Господарського суду м. Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів у встановленому законом порядку.

Головуючий суддя                                                                      Мартюк А.І.

Судді                                                                                          Зубець Л.П.

                                                                                          Новіков М.М.