Постанова № 13940114, 17.02.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.02.2011                                                                                           № 18/198

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Бондар С.В.

суддів:           Попікова О.В.

          Кондратова І.Д.

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача - Марковська В.В.

від відповідача - Мазурок Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу КП "Київжитлоспецексплуатація"

на рішення Господарського суду м.Києва від 30.11.2010

у справі № 18/198 (Мандриченко О.В. .....)

за позовом                               Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго"

до                                                   КП "Київжитлоспецексплуатація"

про                                                   стягнення 39597,51 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.11.2010 року позов АЕК «Київенерго в особі відкремленого структурного підрозділу «Енергозбут – Київенерго» (далі – позивач) задоволено частково. З Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» (далі –відповідач) на користь позивача стягнуто 00 грн. 01 коп. основного боргу ; 2443 грн. 13 коп. інфляційних витрат; 685 грн. 13 коп. трьох процентів річних з простроченої суми; 2331 грн.30 коп. пені; 307 грн. 37 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову провадження у справі припинено.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляціною скаргою, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким припинити провадження на суму основного боргу в розмірі 18365, 50 грн., а в іншій частині позовних вимог – відмовити. Відшкодувати відповідачу за рахунок позивача витраи на сплату держмита та інформаційно – технічне забезпечення процесу.

10.02.2011 року в судовому засіданні відповідачем було надане доповнення до апеляційної скарги, яким по суті апелянт уточнив свої вимоги, а саме, просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в частині стягненні 6911 грн. 96 коп. основного боргу та суми інфляційної складової боргу 2443 грн. 13 коп.; 683 грн. 13 коп. – трьох відсотків річних; 2331 грн. 30 коп. пені.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що позивачем, на думку відповідача, незаконно завищено суму основного боргу на 6911 грн. 96 коп. У попередній період відповідачем було сплачено більшу суму за завищеними тарифами, які згодом були скасовані Указами Президента України, а тому вказана переплата повинна бути врахована при здійсненні розрахунків за спірний період. Крім того, відповідач вважає, що судом першої інстанції невірно розраховано суму пені, інфляційної складової та 3-х відсотків річних, оскільки вказані розрахунки були проведені до корегування заборговановті самим позивачем.

Предстпавник позивача погодився з тим, що заборгованость по сумі пені, інфляційної складової та 3-х відсотків річних підлягає перерахуванню, в зв*язку із корегуванням основного боргу. В зв*язку з чим, в судовому засіданні було оголошено перерву для проведення перерахунку до 17.02.2011 року.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення повноважних представників сторін, колегією встановлено наступне:

12.12.2005 року між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» та Комунальним підприємством «Київжитлоспецексплуатація» (абонентом) укладено договір № 250038 про постачання теплової енергії у гарячій воді. (далі –Договір)

Згідно з пп. 2.2.1 та 2.3.1 Договору Позивач постачає теплову енергію у вигляді гарячої води для потреб: опалення та вентиляцію – в період опалювального сезону, гарячого водопостачання – протягом року, в кількості та в обсягах, згідно з додатком 1 до Договору, вказані послуги відповідач (абонент) зобов’язаний своєчасно сплачувати.

Відповідно до додатку № 4 до Договору, сторонами визначено порядок здійснення розрахунків за теплову енергію. Зокрема п.2 передбачає, що споживач до початку розрахункового періоду (місяця) сплачує «Енергопостачальній організації» вартість заявленої у договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця; п.5 та п.6 Додатку, зобов*язує абонента тобто споживача самостійно щомісяця з 12 по 15 число отримувати табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період та акт звірки на початок розрахункового періоду. У разі порушення терміну сплати за поточне споживання чи наявності боргу, на початок кожного розрахункового періоду Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго» має право припинити безоплатний відпуск теплової енергії.

Пунктом 7 Додатку передбачено, що на суму основного боргу на початок кожного розрахункового періоду нараховується пеня в розмірі 0,5% за кожен день до моменту його повного погашення, але не більше суми обумовленої чинним законодавством.

Разом з тим, в період з 01.10.2009 року по 01.04.2010 року відповідачем не було зроблено жодної проплати за договором № 250038 від 12.12.2005 року. Вказане підтверджується розрахунком основного боргу за теплову енергію по договору № 250038 складеним позивачем та не заперечується відповідачем КП «Київжитлоспецексплуатація».

Що стосується розміру заборгованості, слід зазначити, що первісні позовні вимоги складали 39597 грн. 51 коп., з яких 35518 грн. 28 коп. – основного боргу; 1406 грн. - інфляційна складова; 341 грн. 17 коп. - три відсотки річних; 2331грн. 30 коп. – сума пені. При розрахунку заборгованості позивачем було застосовано тарифи, встановлені розпорядженням КМДА № 758 від 30.06.2009 року для інших споживачів, які складали 563,46 грн./Гкал.

В червні 2010 року сума боргу була скорегована та зменшена на 10240 грн. 81 коп., в зв’язку із застосування до відповідача положень Постанови Кабінету Міністрів України № 1539 від 02.10.2003 року (зі змінами від 17.11.2004 року) та Розпорядження № 1333 від 30.11.2009 року Виконавчого органу Київської міської Ради (Київської міської адміністрації ) Головного управління з питань цінової політики про застосування до відповідача тарифів для населення, а саме: 96.33 грн./Гкал та склала - 25277 грн. 46 коп.

Згідно розрахунку основного боргу, який було надано Господарському суду міста Києва АЕК «Київенерго» на 01.10.2010 року вказаний борг, у розмірі 25277 грн. 46 коп. було погашено відповідачем КП «Київжитлоспецексплуатація».

АЕК «Київенерго» 26.11.2010 року до господарського суду міста Києва подало заяву про уточнення позовних вимог, а саме їх зменшення до: 00 грн. 01 коп. - основного боргу; 2443 грн. 13 коп. - інфляційна складова; 685 грн. 13 коп. три відсотки річних; 2331грн. 30 коп. – сума пені. (Загальна сума 5459 грн. 58 коп.)

Господарським судом міста Києва позов було задоволено, з урахуванням уточнення позовних вимог в повному обсязі. В частині позовних вимог, щодо стягнення суми ,основного боргу провадження у справі припинено.

В судовому засіданні апеляційної інстанції судова колегія за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу (ст.101 ГПК України).

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

          Частиною 6 статті 276 Господарського кодексу України визначено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Крім того, статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інше не передбачено договором або законом.

Таким чином, виходячи з вимог законодавства, сума пені, інфляційної складової та трьох процентів річних повинна обчислюватись з суми фактичної заборгованості, тобто із суми скорегованої з урахуванням зменшення тарифу для відповідача, а не на суму початкових позовних вимог.

Вказані доводи, викладені, в апеляційній скарзі, були підтримані позивачем, яким надано розрахунок заборгованості по пені, інфляційній складовій та трьох процентах річних, відповідно до якого загальна сума заборгованості відповідача склала 4257 грн. В контррозрахунку відповідача сума склала 3528 грн. 78 коп.

Колегією суддів встановлено, що позивачем розрахунок трьох процентів річних зроблений відповідно до встановленої методики розрахунку, а розрахунок пені проводився, виходячи з облікової ставки НБУ, оскільки договором сторони передбачили забезпечення виконання у вигляді сплати пені, проте розмір її визначено 0,5 % за кожен день, до моменту його повного погашення, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України. Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Апеляційним судом було встановлено, що різниця у розрахунках виникла у зв’язку з тим, що контррозрахунок проведено з урахуванням процесів дефляції, що зменшило його інфляційну складову.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

У листі Верховного Суду України від 03.04.1997 р. N 62-97р "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" зазначено, що при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом помноження суми боргу на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочки виплати заборгованості.

Отже, якщо кредитор звертається за стягненням суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже сума боргу в цьому періоді зменшується. Аналогічна позиція викладена в роз’ясненнях Вищого арбітражного суду України від 12.05.1999 р. № 02-5/223 "Про деякі питання, пов’язані з застосуванням індексу інфляції", де зазначено, що належна до стягнення сума з урахуванням індексу інфляції розраховується на момент пред’явлення позову.

          За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що позовні вимоги про стягнення інфляційних витрат у розмірі 2037,53 грн. заявлені позивачем за період з 01.12.2009 року до 01.10.2010 року підлягають частковому задоволенню, оскільки позивачем при розрахунках інфляційних витрат не були застосовані встановлені індекси інфляції, показник яких був менше 100% ( в квітні 2010 року, травні 2010 року, червні 2010 року, та липні 2010 року на рівні 99,7 %, 99,4 %, 99,6 %, 99,8 %, відповідно).

Таким чином, сума заборгованості, яка підлягає стягненню складає 00 грн. 01 коп. - основного боргу; 1659 грн. 13 коп. - пеня; 560 грн. 67 коп. - три відсотки річних; 1658 грн. 38 коп. - інфляційна складова;

Доводи апелянта, щодо наявності заборгованості перед ним у АЕТ «Київенерго» за попередні періоди, не може бути предметом даного судового розгляду, оскільки за своєю суттю є самостійною матеріально - правовою вимогою та повинна розглядатися в окремому судовому процесі.

Враховуючи викладене, колегія суду приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду м. Києва від 30.11.2010 року у справі № 18/198 зміні.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 86, 101, 103, 104-106 ГПК України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 30.11.2010 року у справі № 18/198 змінити. Пункт 2 резолютивної частини рішення викласти у наступній редакції: «Стягнути з Комунального підприємства “Київжитлоспецексплуатація” (юридична адреса: інд. 01034, м. Київ, вул. Володимирська, 51-а; поштова адреса: інд. 04050, м. Київ, вул. Артема, 58/2-д; код ЄДРПОУ 26187970) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго”в особі Структурного відокремленого підрозділу “Енергозбут Київенерго”(інд. 04050, м. Київ, вул. Мельникова, 31, код ЄДРПОУ 26187764) 00 (нуль) грн. 01 коп. основного боргу, 1658 (тисяча шістсот п’ятдесят вісім ) грн. 38 коп. інфляційних втрат, 560 (п’ятсот шістдесят ) грн. 67 коп. трьох процентів річних з простроченої суми, 1659 (одна тисяча шістсот п’ятдесят дев’ять ) грн. 13 коп. пені, 307 (триста сім) грн. 37 коп. витрат по сплаті держмита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.»

В іншій частині рішення залишити без змін.

3. Матеріали справи № 18/198 повернути Господарському суду м. Києва.

Доручити Господарському суду м. Києва видати відповідний наказ.

Головуючий суддя                                                                      Бондар С.В.

Судді                                                                                          Попікова О.В.

                                                                                          Кондратова І.Д.