Постанова № 13940110, 22.02.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.02.2011                                                                                           № 13/391

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Баранця О.М.

суддів:           Чорна Л.В.

          Рєпіна Л.О.

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача -Кунець С.В.

від відповідача – не з’явився.

-

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерне товариство закритого типу Страхова компанія "Велта"

на рішення Господарського суду м.Києва від 19.10.2010

у справі № 13/391 (Курдельчук І.Д. .....)

за позовом                               Акціонерне товариство закритого типу Страхова компанія "Велта"

до                                                   Товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант"

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   стягнення заборгованності 46081,53 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Києва від 19.10.2010 року у справі № 13/391 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа- Гарант" (01133, бул. Лесі Українки, 26, код ЄДРПОУ 32382598) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час примусового виконання рішення на користь на користь Акціонерного товариства закритого типу Страхова компанія "Велта" (61002, м. Харків, вул. Сумська, 46, код ЄДРПОУ 23465084) 43555 (сорок три тисячі п’ятсот п’ятдесят п’ять),34 грн. частки перестрахового відшкодування, 709 (сімсот дев’ять),42 грн. пені, 442 (чотириста сорок дві),65 грн. витрат по сплаті державного мита та 226 (двісті двадцять шість),70 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції Акціонерне товариство Страхова компанія "Велта" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить змінити рішення, яким додатково стягнути з Відповідача 3791,34 грн.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт наголошує на тому, що Відсутність представника в судовому засіданні позбавило Позивача можливості збільшити свої позовні вимоги, що передбачено ст. 22 ГПК України, а відтак ПРАТ СК «ВЕЛТА» вважає, що внаслідок неналежного повідомлення Позивача про дату та час судового слухання було порушено її права. Зокрема Позивач був позбавлений можливості донарахувати пеню за прострочення зобов'язання.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.01.2011 року апеляційну скаргу прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження. Розгляд справи призначено на 22.02.2011 року.

Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду змінювався склад колегії суду.

Від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення, дане клопотання відхилено колегією суддів.

Колегія суддів вважає за можливе здійснювати розгляд справи без участі представника відповідача враховуючи, що останній належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як було встановлено під час судового розгляду в суді першої інстанції та підтверджується матеріалами справи 16.02.2005 року між Акціонерним товариством закритого типу Страхова компанія "Велта" (надалі - позивач) та Товариством з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант" (надалі – відповідач) було укладено договір № 91/01-017/025 про співробітництво в галузі факультативного перестрахування та ретроцессії (надалі - Договір) предметом якого є загальні умови факультативного перестрахування ризиків, що взаємно передаються (приймаються) сторонами на факультативній (необов’язковій) підставі за договорами факультативного перестрахування, а також права і обов’язки сторін, що приймають участь у перестрахуванні.

Під передачею ризику в перестрахування розуміється страхування одним страховиком за певним договором факультативного перестрахування (ретроцесії), ковер-нотом ризику виконання усіх або частини своїх обов’язків перед страхувальником у іншого страховика.

У відповідності до п. 2.1 Договору пропозиція конкретного ризику у перестрахування здійснюється у вигляді конкретного договору перестрахування, підписаного перестрахувальником та завіреного печаткою.

На виконання умов договору між сторонами був укладений Ковер-нот № ТР 189/2008 від 10.10.2008 року.

Згідно Ковер-ноту № ТР 189/2008 від 10.10.2008 року перестрахувальник передав, а перестраховик прийняв у перестрахування автомобіль Тоуоtа Lаnd Сгuіsег Ргаdо, державний номерний знак АХ 7776 АО, що належить Цвірі Дмитру Миколайовичу (Страхувальнику). Зазначений автомобіль був застрахований страхувальником в АТЗТ СК "ВЕЛТА" за договором добровільного страхування наземного транспорту № 184 серія ТР від 20.06.2008 року від дорожньо-транспортних пригод та інших ризиків, зазначених у договорі, на період з 21.06.2008 року до 20.06.2009 року.

27.04.2009 року відповідно до п. 3.1.6 Договору № 91/01-017/025 про співробітництво в галузі факультативного перестрахування та ретроцессії, листом № 1197 АТЗТ СК "ВЕЛТА" сповістила ТДВ СК “Альфа-Гарант”про настання страхової події.

Після надання страхувальником всіх необхідних для виплати страхового відшкодування документів, 23.07.2009 року АТЗТ СК “ВЕЛТА” був складений і затверджений розрахунок суми страхового відшкодування, що підлягає виплаті страхувальникові, а 29.07.2009 року позивачем був затверджений Страховий акт № 86 ТР, на підставі якого, згідно видаткового касового ордеру № 451 від 30.07.2009 року страхувальнику була виплачена сума страхового відшкодування у розмірі 199 713,57 грн. Матеріальний збиток, заподіяний власнику автомобіля Тоуоtа Lаnd Сгuіsег Ргаdо, державний номерний знак № АХ 7776 АО, підтверджується Звітом № 128/2009 спеціаліста-автотоварознавця від 07.05.2009 р. та Звітом №130/2009 спеціаліста-автотоварознавця від 07.05.2009 року.

31.07.2009 року відповідачу був направлений інформаційний лист № 1842/1 із додатком усіх необхідних документів для здійснення, у відповідності з умовами пункту 7.2. Договору № 91/01-017/025 про співробітництво в галузі факультативного перестрахування та ретроцессії, виплати, на користь АТЗТ СК “ВЕЛТА”своєї частки страхового відшкодування по автомобілю страхувальника Цвіри Д.М.

У відповідності до п. 7.2 Договору при настанні страхового випадку, передбаченого оригінальним договором страхування і конкретним договором перестрахування, відповідач виплачує позивачу частину страхового відшкодування, що відповідає його частці (обсягу) відповідальності за конкретним договором перестрахування, протягом 12 банківських після одержання від позивача комплекту документів, визначеного цим Договором, якщо інше не обумовлене конкретним договором перестрахування.

Пунктом 7.4 Договору зазначено, що у випадку відмови відповідача в оплаті свої частини страхового відшкодування за конкретним договором перестрахування або зменшення її частини, відповідач зобов’язаний письмово повідомити про це позивача протягом 5 робочих днів з дня надання позивачем переліку документів, обумовлених цим Договором, з обґрунтуванням причин відмовлення. Проте, відповідач свій обов'язок, згідно Ковер-ноту № ТР 189/2008 від 10.10.2008 року, не виконав, у встановлений умовами Договору строк свою частку страхового відшкодування по даній страховій події на розрахунковий рахунок позивача не перерахував. Таким чином, заборгованість позивач перед відповідачем складає 43555,34 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із частиною 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Як передбачено ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно 11.2 Договору № 91/01-017/025 про співробітництво в галузі факультативного перестрахування та ретроцессії, у разі якщо сторонами не були дотримані терміни проведення платежів та інше не було передбачено умовами Договору та Договорів перестрахування, то сторона, що допустила порушення термінів розрахунків, сплачує іншій стороні пеню в розмірі 0,2 % від простроченої суми за кожний день прострочення, але розмір пені не може перевищувати 50% від суми несплаченого або невчасно сплаченого платежу.

Як передбачено ст.ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, то за таких обставин, суд першої інстанції дійшов правомірного та обґрунтованого висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення боргу згідно Ковер-ноту № ТР 189/2008 від 10.10.2008 року в розмірі 43455,34 грн. є такими, що підлягають задоволенню.

          Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

          Згідно вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Матеріалами справи підтверджено, що зобов'язання відповідача виникло між позивачем і відповідачем на підставі договору, відповідач не виконав своїх зобов'язань за договором, зважаючи на те, що розмір пені, передбачений сторонами в Договорі перевищує розмір подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, то відповідно суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 43555,34 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі, а в частині стягнення пені в розмірі 2526,19 грн. – частково, а саме в розмірі 709,42 грн.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції належним чином повідомив позивача про поновлення провадження у справі № 19/391 та призначення розгляду справи на 19.10.2010 року. Ухвала від 11.10.2010 року дула направлена позивачу за адресою зазначеною ним в позовній заяві..

Крім того, позивач не позбавлений права надати повноваження на представництво своїх інтересів в судді будь-якого іншого представника.

Виходячи з викладеного, колегія суддів на підставі вищенаведених встановлених та досліджених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшла висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції в розумінні статті 104 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України суд –

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду міста Києва від 19.10.2010 року у справі № 13/391 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

          2. Справу № 13/391 повернути до господарського суду міста Києва.

3. Копію постанови надіслати сторонам.

Головуючий суддя                                                                      Баранець О.М.

Судді                                                                                          Чорна Л.В.

                                                                                          Рєпіна Л.О.

24.02.11 (відправлено)