Рішення № 13939723, 21.02.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 37/63521.02.11 За позовомЗакритого акціонерного товариства «ЕКОСТАНДАРТ»

ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «СИНТЕЗ»

Простягнення 31592,98 грн.

                              Суддя Гавриловська І.О.

У судових засіданнях брали участь:

Від позивача: Івченко-Шавула Т.А., дов. № 09/2487 від 14.02.2010 р.

Від відповідача: Гончаренко Г.В. –директор

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Закритого акціонерного товариства ««ЕКОСТАНДАРТ»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «СИНТЕЗ»про стягнення 24709,93 грн. основного боргу, 5444,64 грн. інфляційних нарахувань та 1438,41 грн. трьох відсотків річних у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за поставлену теплову енергію за договором № 440552 від 01.11.2008 р. про постачання теплової енергії у гарячій воді.

Ухвалою суду від 27.12.2010 р. було порушено провадження у даній справі № 37/635 та призначено її розгляд на 07.02.2011 року, зобов’язано сторін надати певні документи.

Представник позивача у судовому засіданні 07.02.2011 р. позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, на виконання вимог ухвали суду від 27.12.2010 р. надав витребувані документи.

Представник відповідача 07.02.2011 р. проти позову заперечив, пояснив, що позовні вимоги не визнає, вважає їх безпідставними і такими, що не підлягають задоволенню, надав письмові заперечення на позовну заяву, в яких він просив відмовити у позові повністю. Надав платіжне доручення № 264 від 30.12.2010 р. про сплату основного боргу за теплову енергію за договором № 440552 від 01.11.08 у розмірі 7751,00 грн.

З метою витребування у позивача письмових пояснень з обґрунтуванням тарифів з посиланням на розпорядження, у судовому засіданні була оголошена перерва до 21.02.2011 р. о 14:00.

Представник позивача у судовому засіданні 21.02.2011 р повторно підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Представник відповідача у даному судовому засіданні повторно проти позову заперечив, пояснив, що позовні вимоги не визнає, вважає їх безпідставними і такими, що не підлягають задоволенню.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Закритим акціонерним товариством «Енергогенеруюча компанія «ДАРтеплоцентраль»(енергопостачальна організація) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «СИНТЕЗ»(покупець) був укладений договір № 440552 від 01.11.2008 р. про постачання теплової енергії у гарячій воді, відповідно до умов якого енергопостачальна організація виробляє, систематично постачає та передає покупцю теплову енергію у вигляді гарячої води, а споживач приймає товар та своєчасно здійснює за нього оплату на умовах договору.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором енергопостачання.

У відповідності до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов’язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Пунктом 6.1. договору встановлено, що тарифи на теплову енергію розраховуються по групах споживачів «Енергопостачальною організацією», затверджуються у встановленому порядку і підлягають перегляду у випадках зміни розмірів складових калькуляцій собівартості теплової енергії, а також в інших випадках, передбачених діючими нормативними документами.

Пунктом 6.4 договору № 440552 від 01.11.2008 р. встановлено, що покупець щомісяця з 12 по 14 число отримує в енергопостачальній організації оформлені бланки актів звірки розрахунків за прийняту теплову енергію на початок розрахункового періоду, табуляграми та доручення на сплату прийнятої теплової енергії за поточний місяць з урахуванням недоплати або переплати за попередній місяць. Один примірник підписаного акту покупець повертає в енергопостачальну організацію не пізніше 15 числа поточного місяця

В пункті 6.5 даного договору зазначено, що покупець самостійно сплачує за прийняту теплову енергію згідно отриманого платіжного доручення не пізніше 28 числа поточного місяця.

Згідно пункту 10.1. договору № 440552 від 01.11.2008 р., даний договір укладений на термін з 01.11.2008 до 31.10.2009 р. і вважається продовженим на такий же строк, якщо за місяць до закінчення терміну його дії жодною зі сторін не буде заявлено про протилежне.

Позивач у своїй позовній заяві стверджував, що ним належним чином виконувалися зобов’язання за договором № 440552 від 01.11.2008 р., тоді як відповідач свої зобов’язання за зазначеним договором належним чином не виконав, внаслідок чого, за період з 01.12.2008 р. до 09.02.2009 р. у нього виникла заборгованість за використану теплову енергію станом на 01.12.2010 р. у розмірі 24709,93 грн., що підтверджується довідкою про розрахунок основного боргу.

Враховуючи наведене, позивач просить суд стягнути з відповідача 24709,93 грн. основного боргу за спожиту теплову енергію, а також 5444,64 грн. інфляційних нарахувань та 1438,41 грн. трьох відсотків річних у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором № 440552 від 01.11.2008 р. про постачання теплової енергії у гарячій воді.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач у судовому засіданні 07.02.2011 р надав платіжне доручення № 264 від 30.12.2010 р., з якого вбачається, що відповідачем була погашена сума боргу у розмірі 7751,00 грн.

Таким чином, основний борг у розмірі 7751,00 грн. був погашений після звернення позивача з даним позовом до суду, то провадження в цій частині підлягає припиненню у зв’язку з відсутністю предмету спору.

Відповідно до пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, провадження у справі в частині позовних вимог щодо стягнення 7751,00 грн. основного боргу за спожиту теплову енергію підлягає припиненню в зв’язку з відсутністю предмету спору.

Відповідач у відзиві проти позову заперечив, посилаючись на те, що у зв’язку з тим, що зміна тарифу в односторонньому порядку не було технічно обґрунтованим і не може бути обов’язковим, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «СИНТЕЗ»не є комунальним підприємством. Крім того, відповідач стверджує, що постачальником не виконувались зобов’язання постачання теплової енергії в передбачених нормах температур. Внаслідок цього температура в приміщеннях була нижче за розрахункову по узгодженому проекту. Що призвело до нарахувань коштів постачальником за неіснуючі втрати теплової енергії в розмірі 806,820 грн.

Дані твердження відповідача судом не приймаються до уваги, оскільки неналежне за якістю, як стверджує відповідач, надання послуг позивачем нічим не підтверджується та не є предметом розгляду даного спору. Крім того, судом зазначається, що відповідачем не доведено неправомірність застосування тарифів по нарахуванню оплати за надання послуг з постачання теплової енергії, оскільки відповідно до пункту 6.1 договору № 440552 від 01.11.2008 р. про постачання теплової енергії у гарячій воді передбачено, що тарифи на теплову енергію розраховуються по групах споживачів «Енергопостачальною організацією», затверджуються у встановленому порядку і підлягають перегляду у випадках зміни розмірів складових калькуляцій собівартості теплової енергії, а також в інших випадках, передбачених діючими нормативними документами.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про часткову обґрунтованість вимог позивача, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов’язань, то позов Закритого акціонерного товариства «ЕКОСТАНДАРТ» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «СИНТЕЗ»основного боргу визнається судом таким, що підлягає задоволенню в частині стягнення 16958,93 грн. основного боргу.

Закрите акціонерне товариство «ЕКОСТАНДАРТ»просить суд також стягнути з відповідача 5444,64 грн. інфляційної складової боргу та 1438,41 грн. трьох відсотків річних за період з 01.12.2008 до 01.12.2010 р.р. у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов’язання за договором № 110552 від 01.11.2008 р.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов’язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов’язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Дослідивши розрахунок, наданий позивачем, суд встановив, що у ньому помилково позивач не врахував зменшення інфляційних збитків, що пов’язані із встановленням рівня інфляції липні 2009 р., серпні 2009 р., квітні 2010 р., травні 2010 р., червні 2010 р. та липні 2010 р. на рівні 99,9 %, 99,8 %, 99,7 %, 99,4 %, 99,6 % та 99,8 % відповідно.

Враховуючи наведене, матеріальні втрати позивача від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за визначений позивачем період є меншими, ніж заявлені Закритим акціонерним товариством «ЕКОСТАНДАРТ».

У зв’язку з вищенаведеним, судом було виконано власний розрахунок інфляційних нарахувань, у відповідності до якого підлягають стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «СИНТЕЗ»інфляційні нарахування за період з 01.12.08 р. до 01.12.10 р. у розмірі 4999,86 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог щодо стягнення 444,78 грн. інфляційних нарахувань.

Також, оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобов’язання за договором № 440552 від 01.11.2008 р. станом на 01.12.10 р., то з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню 1438,41 грн. трьох відсотків річних.

Враховуючи вищевикладене, позов Закритого акціонерного товариства «ЕКОСТАНДАРТ»підлягає задоволенню частково.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, ст. ст. 192, 193, 230, 231, 232, 275 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 47, 49, п. 1-1 ст. 80 та ст.ст.82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В:

1.           Позов задовольнити частково.

2.          Провадження у справі в частині позовної вимоги про стягнення 7751,00 грн. основного боргу припинити.

3.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «СИНТЕЗ»(01004, м. Київ, бульвар Т. Шевченка, 6, к.5, ідентифікаційний код 32494139) на користь Закритого акціонерного товариства «ЕКОСТАДАРТ»(02094, м. Київ, вул. Червоногвардійська, 20, ідентифікаційний код 21661022) 16958 (шістнадцять тисяч дев’ятсот п’ятдесят вісім) грн. 93 коп. основного боргу, 4999 (чотири тисячі дев’ятсот дев’яносто дев’ять) грн. 86 коп. інфляційної складової боргу, 1438 (одна тисяча чотириста тридцять вісім) грн. 41 коп. трьох відсотків річних, 311 (триста одинадцять) грн. 48 коп. витрат по сплаті державного мита та 232 (двісті тридцять дві) грн. 68 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5.          В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

6.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

7.          Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя                                                                                           Гавриловська І.О.