Рішення № 13939719, 27.01.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 10/51527.01.11

За позовом          Відкритого акціонерного товариства «Біловодський комбінат хлібопродуктів»

до                    Товариства з обмеженою відповідальністю «Лотуре-Агро»

про                    стягнення заборгованості та штрафних санкцій

                                                                                           Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Белаш Л.П.

Представники сторін:

від позивача: Гринь С.М., довіреність № 41 від 21.01.2011 року;

від відповідача: Крупник А.В., довіреність від 10.01.2011 року;

27.01.2011 року у судовому засіданні, у відповідності до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Відкрите акціонерне товариство «Біловодський комбінат хлібопродуктів»(надалі ВАТ «Біловодський комбінат хлібопродуктів», позивач) звернувся до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лотуре-Агро»(надалі ТОВ «Лотуре-Агро», відповідач) загального розміру заборгованості в сумі 87757,34 грн., з яких основний борг 74709,74 грн., пеня в розмірі 13047,60 грн.

Згідно наданого на вимоги суду розрахунку пені з урахуванням обмежень по строку нарахування, встановлених ч. 6 ст. 232 ГК України, на розгляд суду передані вимоги про стягнення пені в сумі 7603,00 грн.

Вказаний розрахунок судом розцінюються як уточнення позовних вимог в частині розміру пені, у зв’язку з чим зменшенню підлягає сума заборгованості заявлена до стягнення за поданим позовом, що відповідає позиції Вищого господарського суду України викладеній у п. 5 Інформаційного листа від 14.08.2007р. № 01-8/675.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідачем за укладеним договором складського зберігання зерна № 18/01-2009 від 14.07.2009 року не виконані у повному обсязі зобов’язання щодо оплати послуг зберігання. Також з урахуванням вимог Цивільного та Господарського кодексу України заявлено до стягнення суму пені.

Представник відповідача надав відзив на позовну заяву, у якому заперечив щодо задоволення вимог про стягнення пені, посилаючись на закінчення строку позовної давності.

Представник позивача надав заперечення на відзив на позовну заяву та зазначив, що твердження відповідача про те, що позивач пропустив строк позовної давності про стягнення неустойки (зокрема, пені) посилаючись на те, що прострочення виконання грошового зобов’язання виникло з 18.12.2009 року, а позовна заява від 14.12.2010 року за вих. № 755 була подана до господарського суду міста Києва 20 грудня 2010 року, про що свідчить штемпель Господарського суду міста Києва з відміткою «Одержано»є безпідставним. Так як, прострочення виконання грошового зобов’язання у відповідності до пункту 11 договору зберігання № 18/01-2009 від 14.07.2009 року виникає з 19.12.2009 року, а позовну заяву на адресу Господарського суду міста Києва було відправлено 16.12.2010 року, про що свідчить фіскальний чек № 8155 від 16.12.2010 року.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

14 липня 2009 року між ВАТ «Біловодський комбінат хлібопродуктів»та ТОВ «Лотуре-Агро»укладено договір складського зберігання зерна № 18/01-2009, відповідно до п. 1 якого поклажодавець (відповідач у справі) зобов’язується передати на зерновий склад зерно (пшениця, ячмінь, жито, гречка, овес, горох, кукурудза, соняшник, соя, ріпак, зерносуміш) в кількості 10000т., а зерновий склад (позивач у справі) зобов’язується прийняти таке зерно на зберігання на умовах, визначених цим договором. Фактична кількість, найменування, клас, тип переданого на зберігання зерна визначається складською квитанцією, виданою поклажодавцю в підтвердження прийняття зерна на зберігання.

На виконання умов договору відповідачем було передано на зберігання позивачу зерно, про що свідчать видані складські квитанції, належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи.

Укладений договір за правовою природою є договором зберігання майна загальні положення щодо договорів даного виду передбачені у главі 66 ЦК України. Відповідно до ч. 1 ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

В силу положень частини 1 ст. 946 ЦК України плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.

Відповідно до п. 11 договору поклажедавець сплачує вартість послуг, пов’язаних із зберіганням зерна, за кожен день, починаючи з першого дня зберігання. Поклажедавець сплачує вартість послуг до 10 числа кожного місяця за попередній місяць. Оплата проводиться на підставі власного розрахунку згідно умов даного договору або протягом 3 (трьох) банківських днів з дня отримання поклажодавцем рахунку шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок зернового складу.

Факт надання послуг за договором складського зберігання зерна № 18/01-2009 від 14.07.2009 року, за які ВАТ «Біловодський КХП»виставив TOB «Лотуре –Агро»рахунки на оплату 15.12.2009 року, підтверджується підписаними та скріпленими печатками обох товариств актами приймання-передачі виконаних робіт, а саме: актом приймання-передачі виконаних робіт № 2544 від 15.12.2009 року на загальну суму 28 856,75 грн., де вказано, що послуги надані в повному обсязі і повністю задовольняють замовника та відповідають виставленому рахунку на оплату; актом приймання-передачі виконаних робіт № 6410 від 15.12.2009 року на загальну суму 42 469,48 грн. де вказано, що послуги надані в повному обсязі і повністю задовольняють замовника та відповідають виставленому рахунку на оплату; актом приймання-передачі виконаних робіт № 2544 від 15.12.2009 року на загальну суму 3 383,51 грн. де вказано, що послуги надані в повному обсязі і повністю задовольняють замовника та відповідають виставленому рахунку на оплату.

Відповідач взяті на себе зобов'язання по оплаті послуг зберігання згідно виставлених рахунків № 6410 від 15.12.2009 року, № 2544 від 15.12.2009 року, не виконав, заборгованість відповідача перед позивачем складає 74709,74 грн. та на час вирішення спору не погашена, доказів які б спростовували визначену суму заборгованості відповідачем не представлено.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з положеннями частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З урахуванням положень п. 11 договору, строк виконання зобов’язань щодо оплати послуг, згідно виставлених рахунків № 6410 від 15.12.2009 року, № 2544 від 15.12.2009 року є таким що настав 18.12.2009 року (оплата проводиться протягом 3 (трьох) банківських днів з дня отримання поклажодавцем рахунку).

Враховуючи відсутність доказів повної оплати послуг зберігання зерна за договором № 18/01-2009 від 14.07.2009 року, вимоги про стягнення суми основного боргу в розмірі 74709,74 грн. визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.

Згідно п. 18 договору № 18/01-2009 від 14.07.2009 року у разі невиконання підпункту 2 пунктів 7 та пункту 11 цього договору поклажодавець за кожний день прострочення платежу виплачує зерновому складу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення. Сплата пені не звільняє сторони від виконання договірних зобов’язань.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Сума пені, що підлягає стягненню з відповідача розрахована позивачем у відношенні суми заборгованості по кожному акту з урахуванням строку оплати, за обліковими ставками встановленими Постановою НБУ № 468 від 10.08.2009 року, за встановленою ставкою в розмірі 10,25%, Постановою НБУ № 259 від 07.06.2010 року, за встановленою ставкою в розмірі 9,5% - в межах строку встановленого законом (не більше ніж за 6 місяців) та складає 7603,00 грн. (розрахунок суми пені наявний у матеріалах справи).

Твердження відповідача з приводу закінчення строку позовної давності щодо нарахування пені, судом відхиляються, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Частина 3 ст. 267 ЦК України, передбачає, що позовна давність застосовується судом за завою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 276 ЦК України).

Про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується спеціальна позовна давність в один рік, що встановлено п. 1.ч. 1. ст. 258 ЦК України.

Згідно ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до положень ст. 51 ГПК України, строк, обчислюваний роками, закінчується у відповідний місяць і число останнього року строку. Строк, обчислюваний місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця строку. Якщо кінець строку, обчислюваного місяцями, припадає на такий місяць, що не має відповідного числа, строк закінчується в останній день цього місяця. У випадках, коли останній день строку припадає на неробочий день, днем закінчення строку вважається перший наступний за ним робочий день. Процесуальна дія, для якої встановлено строк, може бути вчинена до 24-ї години останнього дня строку. Якщо позовну заяву, відзив на позовну заяву, заяву про перегляд рішення та інші документи здано на пошту чи телеграф до 24-ї години останнього дня строку, строк не вважається пропущеним.

Оскільки, позивач відправив позовну заяву вих. № 755 від 14.12.2010 року до Господарського суду міста Києва 16.12.2010 року, про що свідчить фіскальний чек № 8155 від 16.12.2010 року та опис вкладення у цінний лист, то датою подання позовної заяви вих. № 755 від 14.12.2010 року до Господарського суду міста Києва є дата відправлення позовної заяви, а саме 16.12.2010 року, а не дата отримання позовної заяви канцелярією Господарського суду міста Києва (вх. № 37598 від 20.12.2010 року). Нарахування ж пені позивачем здійснено з 19.12.2009 року (першого дня прострочення оплати наданих послуг), в зв’язку з чим у суду відсутні законні підстави для застосування строку позовної давності до вимог про стягнення пені.

Враховуючи вищевикладене, строк позовної давності, встановлений п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, позивачем не пропущений.

Заявлені позовні вимоги відповідачем не спростовані, доказів здійснення оплати послуг зберігання майна за договором № 18/01-2009 від 14.07.2009 року у відповідності з положеннями і у строки встановлені договором суду не представлено, в зв’язку з чим позов підлягає задоволенню.

Судові витрати позивача про сплату державного мита у сумі 823,16 грн. та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.

В іншій частині понесені позивачем витрати по сплаті державного мита не підлягають стягненню з відповідача, оскільки невірне зазначення розміру позовних вимог не пов’язане з діями відповідача, а згідно ч. 2 п. 4.2 Роз’яснення президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998р. № 02-5/78 «Про деякі питання практики застосування розділу 6 Господарського процесуального кодексу України»якщо позивач завищив ціну позову, або у процесі розгляду спору зменшив позовні вимоги, або господарський суд відмовив у стягненні певних сум, державне мито у цій частині не повертається.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лотуре-Агро»(01013, м. Київ, вул. Будіндустрії 5, р/р 26009043633301 КМФ АКБ «Укрсоцбанк»м. Київ, МФО 322012, з рахунку виявленого під час виконання судового рішення, ідент. код 33593007) на користь Відкритого акціонерного товариства «Біловодський комбінат хлібопродуктів»(03680, м. Київ, пр-т. Академіка Глушкова 1, код ЄДРПОУ 21710384, р/р 26007699 у ВАТ «Кредитпромбанк»ТВБВ № 1 м. Києва, МФО 300863) 74709,74 грн. (сімдесят чотири тисячі сімсот дев’ять гривень 74 копійки) основного боргу, 7603,00 грн. (сім тисяч шістсот три гривні) пені та 1059,16 грн. (одну тисячу п’ятдесят дев’ять гривень 16 копійок) судових витрат.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.В. Котков

дата підписання повного тексту рішення 22.02.2011р.