Рішення № 13939712, 16.02.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 51/37516.02.11 За позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ»

до Закритого акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Рокада»

про стягнення 6228, 01 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники сторін:

від позивача: Кривов І.І.

від відповідача: Власов Ю.В.

Обставини справи :

          Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з відповідача 6228, 01 грн. за договором оренди від 15.01.2009 р. та угодою про дострокове розірвання договору оренди автомобіля від 17.04.2009 р., з яких: 4136, 67 грн. заборгованості по орендній платі, 1283, 90 грн. –пені, 191, 08 грн. –3 % річних, 616, 36 грн. –інфляційних витрат. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов вищезазначених договору та угоди щодо сплати орендних платежів.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.12.2010 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 19.01.2011 р. за участю представників сторін, яких зобов’язано надати суду певні документи.

          Розгляд справи відкладався через нез’явлення у судове засідання повноважного представника відповідача та невиконання ним вимог суду.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги та просив позов задовольнити.

Представник відповідача надав суду платіжне доручення № 7 від 18.01.2011 р. про перерахування відповідачем на рахунок позивача грошових коштів у розмірі 4136, 67 грн. та заперечив проти заявлених вимог в частині нарахування штрафних санкцій.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.02.2011 р. припинено провадження у справі № 51/375 в частині позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ»про стягнення з Закритого акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Рокада»заборгованості по орендній платі у розмірі 4136, 67 грн.

Судове рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 16.02.2011 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, ?

ВСТАНОВИВ:

15.01.2009 р. між сторонами було укладено договір оренди, за умовами якого позивач зобов’язався передати, а відповідач –прийняти у тимчасове користування легковий автомобіль марки Toyota Land Cruiser, державний номер АА 0015 АВ, рік випуску 2003, кузов № JTEHT05J502037122, колір сірий. Балансова вартість автомобіля складає 216053, 72 грн.

Згідно з п. 2.1 договору термін оренди автомобіля встановлюється з 22.01.2009 р. до 31.12.2009 р.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що вступ відповідача у тимчасове користування орендованим автомобілем настає одночасно із підписанням сторонами договору та акту прийому-передачі автомобіля.

Відповідно до п. 3.2 договору відповідач не має права передавати свої права та обов’язки, за цим договором, третім особам.

Порядок розрахунків між сторонами визначений розділом 4 договору, відповідно до якого орендна плата за користування автомобілем складає 6083, 33 грн., крім того ПДВ 1216, 67 грн., що разом становить 7300, 00 грн. в місяць.

Орендна плата сплачується відповідачем не пізніше останнього робочого дня кожного поточного місяця на розрахунковий рахунок позивача 361980006980 в АКБ «Київ»МФО 322498 (п. 4.2 договору).

Згідно з п. 4.3 договору у випадку прострочення орендних платежів, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день, за весь час прострочки.

Пунктом 5.1 договору передбачено, що позивач зобов’язаний в день підписання договору оренди передати по акту прийому-передачі автомобіль в технічно справному стані разом з документами, необхідними для його користування.

Відповідно до п. 7.1 договору договір оренди набирає чинності з моменту його підписання сторонами.

Договір діє до повного виконання сторонами зобов’язань за ним (п. 7.3 договору).

Згідно з п. 7.4 договору зміни до даного договору вносяться за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди, оформленою згідно вимог чинного законодавства, яка є невід’ємною частиною цього договору.

На виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв вищезазначений автомобіль, що підтверджується актом прийому-передачі від 22.01.2009 р. (копія –у матеріалах справи).

17.04.2009 р. між сторонами було укладено угоду про дострокове розірвання договору оренди автомобіля від 15 січня 2009 року, згідно з якою сторони домовилися припинити дію та розірвати з 17 квітня 2009 року договір про оренду автомобіля від 15 січня 2009 року в зв’язку з важким фінансовим станом відповідача, згідно з п. 7.4 договору оренди автомобіля.

Пунктом 2 угоди передбачено, що до 17 квітня 2009 року має бути переданий позивачу автомобіль марки Toyota Land Cruiser, державний номер АА 0015 АВ, рік випуску 2003, шасі № JTEHT05J502037122, колір сірий, з послідуючим оформленням акту приймання-передачі.

Відповідно до п. 3 угоди відповідач зобов’язується до 24 квітня 2009 року погасити заборгованість, що виникла згідно договору оренди автомобіля від 15 січня 2009 року.

Згідно з п. 4 угоди ця угода набирає чинності з моменту підписання її сторонами.

Ця угода є невід’ємною частиною договору про оренду автомобіля від 15 січня 2009 року, складена в двох оригінальних примірниках по одному кожній стороні (п. 5 угоди).

На виконання умов вищезазначеної угоди відповідач передав, а позивач прийняв автомобіль марки Toyota Land Cruiser, державний номер АА 0015 АВ, рік випуску 2003, шасі № JTEHT05J502037122, колір сірий, що підтверджується актом прийому-передачі від 17.04.2009 р. (копія –у матеріалах справи).

У зв’язку з несвоєчасним виконанням відповідачем своїх зобов’язань щодо розрахунків відповідно до умов договору оренди від 15.01.2009 р. та угоди про дострокове розірвання договору оренди автомобіля від 17.04.2009 р. позивач просить стягнути з відповідача 1283, 90 грн. - пені, 191, 08 грн. –3 % річних, 616, 36 грн. –інфляційних нарахувань.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вказані вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що за цивільно-правовими ознаками він є договором найму, а тому до нього застосовуються положення законодавства про найм (оренду).

Як встановлено ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Статтею 798 Цивільного кодексу України передбачено, що предметом договору найму транспортного засобу можуть бути повітряні, морські, річкові судна, а також наземні самохідні транспортні засоби тощо.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов’язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 3 ст. 285 Господарського кодексу України орендар зобов’язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Орендна плата –це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі (ст. 286 ГК України).

Відповідно до ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Статтею 173 ГК України передбачено, що один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частина друга цієї ж статті передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 1283, 90 грн. пені за період з 18.04.2009 р. до 31.10.2010 р. за прострочення сплати орендних платежів.

Згідно з ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частина шоста статті 232 Господарського кодексу України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Судом встановлено, що позивач невірно визначив період нарахування пені.

Оскільки п. 3 угоди про дострокове розірвання договору оренди автомобіля від 15 січня 2009 року передбачено, що відповідач зобов’язується до 24.04.2009 р. погасити заборгованість, що виникла згідно договору оренди автомобіля від 15.01.2009 р., тому суд приходить до висновку, що момент прострочення починається з 24.04.2009 р. та нараховується пеня до 24.10.2009 р., тобто шість місяців від дня, коли заборгованість повинна була бути погашена.

Згідно розрахунку суду загальна сума пені за прострочення виконання відповідачем зобов’язань щодо сплати орендних платежів за період з 24.04.2009 р. (дата, до якої відповідач зобов’язався погасити заборгованість) до 24.10.2009 р. (дата, визначена судом з урахуванням статті 232 ГК України) становить 457, 98 грн.

Окрім того, у зв’язку з несвоєчасним виконанням відповідачем своїх зобов’язань щодо сплати орендних платежів, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 191, 08 грн. за період з 18.04.2009 р. до 31.10.2010 р. та інфляційних нарахувань у розмірі 616, 36 грн. за період з 18.04.2009 р. до 30.09.2010 р.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вимоги ст. 625 ЦК України, а також рекомендації Верховного Суду України, викладені у листі № 62-97-р від 03.04.97р., приймаючи до уваги те, що судом встановлено прострочення відповідачем грошового зобов’язання щодо своєчасної сплати орендних платежів, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних нарахувань підлягають задоволенню за розрахунками суду.

Згідно розрахунку суду період прострочення починається з 24.04.2009 р. (дата, до якої відповідач зобов’язався погасити заборгованість), тому 3 % річних підлягають сплаті відповідачем на користь позивача у розмірі 189, 04 грн. за період з 24.04.2009 р. до 31.10.2010 р., а інфляційні нарахування –у розмірі 529, 49 грн. за період з 24.04.2009 р. до 30.09.2010 р.

В силу вимог ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна із сторін повинна довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Підсумовуючи вищенаведене, вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а саме у розмірі: 457, 98 грн. –пені, 529, 49 грн. –інфляційних нарахувань та 189, 04 грн. –3 % річних.

Враховуючи, що відповідно до ст. 44 ГПК України позивачем понесені судові витрати, пов’язані з розглядом справи, зокрема витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та сплати державного мита, то зазначені витрати відшкодовуються за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ст. 49 ГПК України).

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, ?

ВИРІШИВ:

1.          Позовні вимоги задовольнити частково.

2.          Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Рокада»(01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 31, код - 20005459) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ»(01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 16-22, код - 14371869) 457 (чотириста п’ятдесят сім) грн. 98 коп. –пені, 189 (сто вісімдесят дев’ять) грн. 04 коп. –3 % річних, 529 (п’ятсот двадцять дев’ять) грн. 49 коп. –інфляційних нарахувань, 57 (п’ятдесят сім) грн. 38 коп. - державного мита, 132 (сто тридцять дві) грн. 76 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині позовних вимог відмовити.

4.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги відповідно до ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя                                                                                 Пригунова А.Б.

Повне рішення складено: 25.02.2011 р.