Рішення № 13939653, 15.02.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 33/2215.02.11

Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Редакція газети

«Позакласний час»

до товариства з обмеженою відповідальністю «АКП»

про стягнення боргу 76 418,28 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Курмазенко В.Д. - представник за довіреністю № 3101186 від 31.01.2011 року;

Котенко О.О. - представник за довіреністю № 3101186 від 31.01.2011 року;

від відповідача: не з’явився.

встановив:

          Товариство з обмеженою відповідальністю «Редакція газети «Позакласний час»звернулося до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «АКП»про стягнення боргу 76 418,28 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що між товариством з обмеженою відповідальністю ««Редакція газети «Позакласний час»(позивачем) та товариством з обмеженою відповідальністю «АКП»(відповідачем) було укладено договір № 061227П/1 від 27.12.2006 року, відповідно до п.1.1. якого постачальник зобов’язується поставляти покупцю товар, а покупець зобов’язується приймати цей товар та сплачувати його на умовах визначених цим договором.

Відповідно п. 4.1. договору розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються на умовах 100 % авансової плати в безготівковому порядку на поточний рахунок, якщо інше не буде визначено у додатках до договору.

Відповідач надав для оплати позивачеві рахунок-фактуру № АП- 0001340 від 25.12.2008 року на суму 349999,80 грн.

Позивачем було здійснено 100 % авансову плату у сумі 349999,80 грн., що підтверджується випискою по рахунку позивача від 25.12.2008 року

Відповідач частково виконав умови договору і не здійснив поставку позивачеві паперу на суму 66668,00 грн.

Позивач неодноразово звертався до відповідача з проханням поставити товар, що підтверджується листами від 13.12.2009 року, від 12.11.2009 року та претензіями від 23.11.2009 року за вих. № 05/1 та від 01.12.2009 року.

Керуючись п. 8.4 договору позивач нарахував відповідачеві пеню у сумі 6714,28 грн.

Також позивач просить стягнути з відповідача витрати на правову допомогу у сумі 2000,00 грн.

На підставі викладеного вище позивач звернувся до суду.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 10.01.2011 року порушено провадження у справі № 33/22 і призначено до розгляду на 31.01.2011 року.

У судове засідання 31.01.2011 року представники позивача з’явились, виконали вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі № 33/22 від 10.01.2011 року.

Представник відповідача не з’явився, вимоги ухвали Господарського суду м. Києва про порушення провадження у справі № 33/22 від 10.01.2011року не виконав, проте через загальний відділ діловодства подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідно до ст. ст. 77, 86 Господарського процесуального кодексу України суд відклав розгляд справи на 15.02.2011 року у зв’язку із неявкою представника відповідача в судове засідання та у зв’язку із клопотанням представника відповідача про відкладення розгляду справи.

У судове засідання 15.02.2011 року представник відповідача не з’явився, вимоги ухвали Господарського суду м. Києва про порушення провадження у справі № 33/472 від 02.12.2010 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином, але через загальний відділ канцелярії подав клопотання про продовження строку розгляду справи.

Суд відмовив у задоволенні клопотання представника відповідача про продовження строку розгляду справи у зв’язку з його необгрунтованістю.

Представник позивача Ковальовим О.М. через загальний відділ діловодства подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Оскільки у судове засідання з’явились інші представники позивача суд відмовив у задоволенні клопотання представника позивача Ковальова О.М. про відкладення розгляду справи.

Представники позивача надали пояснення по справі та просили стягнути з відповідача заборгованість у сумі 66668,00 грн., пеню у сумі 6714,28 грн., витрати на оплату послуг адвоката у сумі 2000,00 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 800,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

Відповідно до статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю.

Між товариством з обмеженою відповідальністю «Редакція газети «Позакласний час»(позивачем) та товариством з обмеженою відповідальністю «АКП»(відповідачем) було укладено договір № 061227П/1 від 27.12.2006 року, відповідно до п.1.1. якого постачальник зобов’язується поставляти покупцю товар, а покупець зобов’язується приймати цей товар та сплачувати його на умовах визначених цим договором.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.1 статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.1 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 265 ГК України передбачає, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 2.1. договору постачальник поставляє товар партіями в обсягах щодо кожної партії, що визначаються в рахунках-фактурах, які є додатками до цього договору і його невід’ємною частиною.

Згідно з п. 2.4. датою поставки є дата, вказана у видатковій накладній.

Відповідно п. 4.1. договору розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються на умовах 100% авансової плати в безготівковому порядку на поточний рахунок, якщо інше не буде визначено у додатках до договору.

Відповідно до ч.1 статті 266 ГК України предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

Згідно ч. 2 статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частина 1 статті 692 ЦК України передбачає, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ч.2 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідач надав для оплати позивачеві рахунок-фактуру № АП-0001340 від 25.12.2008 року на суму 349999,80 грн.

Позивачем було здійснено 100% авансову плату у сумі 349999,80 грн., що підтверджується випискою по рахунку позивача від 25.12.2008 року.

Відповідно до п. 5.3. договору право власності на товар переходить до покупця з моменту оплати відповідно до п. 4.1. договору.

Відповідач частково виконав умови договору і здійснив поставку товару на загальну суму 283331,80 грн., що підтверджується видатковими накладними № АП-0000205 від 22.04.2009 року на суму 55299,97 грн., № АП-0000261 від 27.05.2009 року на суму 34999,98 грн., № АП-0000312 від 03.08.2009 року на суму 144031,92 грн., № АП-0000423 від 26.10.2009 року на суму 48 999,97 грн.

За перерахунком суду відповідач не здійснив поставку позивачеві паперу на суму 66667,96 грн.

Позивач неодноразово звертався до відповідача з проханням поставити товар, що підтверджується листами від 13.12.2009 року, від 12.11.2009 року та претензіями від 23.11.2009 року за вих. № 05/1 та від 01.12.2009 року.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідні положення також визначаються у ч.1 статті 193 ГК України.

Згідно зі статтею 525 ЦК України та ч.7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов’язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості у відповідача перед позивачем в сумі 66667,96 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Керуючись п. 8.4 договору позивач нарахував відповідачеві пеню з 01.01.2010 року по 01.07.2010 року у сумі 6714,28 грн.

Відповідно до ч.1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч.3 статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.1 статті 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Згідно статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч.6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 8.4 договору у разі несвоєчасної поставки товару постачальник сплачує на користь покупця за кожний день прострочення оплати пеню в розмірі подвійної ставки Національного банк України від суми несвоєчасно поставленого товару.

Вимоги позивача про стягнення пені у сумі 6714,28 грн., є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Також, позивач в позовній заяві просить стягнути з відповідача судові витрати на оплату послуг адвоката у сумі 2000,00 грн. Оскільки, на підтвердження зазначеного факту в матеріалах справи наявні: договір про надання юридичних (адвокатських) послуг від 01.12.2010 року між ТОВ «Редакція газети «Позакласний час»та Ковальовим Олександром Миколайовичем, адвокатом (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 4057/10 від 27.08.2009 року, копія якого знаходиться в матеріалах справи), платіжне доручення № 144 від 29.12.2010 року на суму 2000,00 грн. тому, суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача судових витрат по сплаті адвокатських послуг в сумі 2000,00 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно пп.а п.2 статті 3 Декрету КМ України «Про державне мито» ставка державного мита встановлюються із заяв, що подаються до господарських судів із заяв майнового характеру 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Ціна позову становить 73384,24 грн.

Відповідно до частини 3 статті 55 Господарського процесуального кодексу ціну позову вказує позивач. У випадках неправильного зазначення ціни позову вона визначається суддею.

Таким чином, сума державного мита становить 733,84 грн.

Згідно статті 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82–85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити в повному обсязі.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «АКП»(юридична адреса: 02152, м. Київ, просп. П. Тичини, 15; фактична адреса: 04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 24-б, кв. 1; код ЄДРПОУ 33884532) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Редакція газети «Позакласний час»(02002, м. Київ, вул. Марини Раскової, 13; р/р 2600306282 в ВАТ «СЕБ Банк», МФО 300175, код ЄДРПОУ 30862186) суму основного боргу 66667 (шістдесят шість тисяч шістсот шістдесят сім ) грн. 96 коп., пеню в розмірі 6714 (шість тисяч сімсот чотирнадцять) грн. 28 коп., витрати на оплату послуг адвоката у сумі 2000 (дві тисячі) грн. 00 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 733 (сімсот тридцять три) грн. 84 коп. та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                             С.М.Мудрий

Дата підписання рішення: 21.02.2011 року.