Рішення № 13939519, 23.02.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 36/7023.02.11 За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія

«Україна»

до Приватного акціонерного товариства «Європейська страхова

компанія»

про стягнення 1345,28 грн.

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники:

Від позивача Український А.В. по дов. №2 від 01.01.2011р.

Від відповідача не з»явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Україна»про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Європейська страхова компанія»частини страхового відшкодування за договором про загальні умови факультативного перестрахування у розмірі 1345,28 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.02.2011р. порушено провадження у справі № 36/70, розгляд справи призначено на 23.02.2011р.

В судовому засіданні 23.02.2011р. представником позовні вимоги підтримані в повному обсязі.

Відповідач письмовий відзив на позов не надав, представника в судове засідання не направив, не виконав вимог суду викладених в ухвалі від 23.02.2011р.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, оскільки ухвалу про порушення провадження у справі відповідач отримав 07.02.2011р. Таким чином відповідач не реалізував своє процесуальне право на участь в судовому засіданні господарського суду.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (розяснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року» (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Відповідно до вимог ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обовязків. Цивільні права і обовязки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. До зобовязань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобовязань.

01.03.2006р. між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Україна»(далі позивач) та Приватним акціонерним товариством «Європейська страхова компанія»(далі відповідач) було укладено договір №2007/11-ФП від 01.03.2007р. по загальну умови факультативного перестрахування (ретроцесії) (надалі Договір факультативного перестрахування), який встановлює основні умови взаємовідносин між сторонами при здійсненні перестрахування між ними. На підставі цього договору сторони укладають факультативні договори перестрахування (надалі Ковер-ноти), які мають юридичну силу та встановлюють відповідальність сторін. Кожний Ковер-нот є незалежним від умов будь-якого іншого Ковер-ноту, укладеного сторонами (п. 1.1, 1.2).

Договір перестрахування це письмова угода між Страховиком (Перестрахувальником) та Перестраховиком, згідно з якою Перестраховик бере на себе зобовязання у разі настання страхового випадку за Оригінальним договором страхування відшкодувати частину завданого збитку у межах суми відповідальності Перестраховика, яка визначена Ковер-Нотом, Страховику, а Страховик зобовязується сплачувати перестрахувальні платежі у визначені терміни та виконувати інші умови цього договору.

23.11.2007р. між сторонами по справі було укладено Коверт нотом №767/62/ЄС. За даним Коверт нотом перестраховано ризики, що передбачені договором добровільного страхування наземного транспорту №21/062/002581, що 15.11.2007р. був укладений між позивачем та ОСОБА_1 Обєктом даного договору страхування виступає транспортний засіб «Lexus», державний номерний знак НОМЕР_1.

Відповідно до даного Коверт ноту було узгоджено розмір перестрахувального тарифу -4,00%. Розмір безумовної франшизи за страховим випадком по страховому ризику «ДТП»згідно коверт ноту 0,3% від страхової суми.

Узгоджені перестрахувальна премія відповідно до Ковер ноту становила 2 000, 00 грн., що була сплачена платіжним дорученням «2875 від 07.12.2007р.

Відповідальність відповідача за даним коверт нотом становила 14,29% (50000 грн. згідно коверт ноту №767/62/ЄС від 23.11.2007р.).

24.09.2008р. на 25 км. автодороги Київ-Одеса сталася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої було пошкоджено автомобіль «Lexus», державний номерний знак НОМЕР_1.

Вказана подія була визнана позивачем страховою і на підставі страхового акту № 532-062/08 від 18.11.2008р. позивач перерахував страхувальнику страхове відшкодування в сумі 9414,14 грн., що підтверджується платіжним дорученням №УК04163 від 21.11.2007 (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до п. 7.1. Договору факультативного перестрахування, Перестраховик сплачує частку страхового відшкодування та витрат на врегулювання збитків за страховим випадком на поточний рахунок Страховика, протягом 15 банківських днів з дати одержання Перестраховиком від перестрахувальника документів, які зазначені ч. 2 п. 7.1. цього Договору.

13.03.2009р. позивач направив відповідачу заяву №3213 з Розрахунком частки Перестраховика у страховому відшкодуванні по Договору факультативного перестрахування, в якому зазначалося, що розмір відповідальності відповідача складає 1345,28 грн. з комплектом документів по страховому випадку.

Згідно із ч.1ст.530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За таких обставин, зважаючи на вимоги п. 7.1. Договору факультативного перестрахування, відповідач мав сплатити позивачу його частку страхового відшкодування по страховому випадку до 06.04.2009р..

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відповідач порушив взяті на себе зобовязання за договором факультативного перестрахування щодо сплати частин страхового відшкодування в розмірі 1345, 28 грн.

За таких обставин позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі у сумі 1345,28 грн.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Європейська страхова компанія" (юридична адреса: 03061, м. Київ, вул.. Постова, 56, фактична адреса: 01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 131-А, оф.19, код ЄДРПОУ 32825387) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія Україна» (01025, м. Київ, вул. Володимирська, 5 Б; код ЄДРПОУ 30636550) 1345, 28 грн. 46 коп. основного боргу, 102 грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Суддя Трофименко Т.Ю.

Повний текст рішення складено

24.02.2011р.