Рішення № 13939472, 21.02.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 37/61021.02.11 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ФІТЕКО»

ДоДочірньої компанії «УКРГАЗВИДОБУВАННЯ»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»

Простягнення 10016,90 грн.

          Суддя Гавриловська І.О.

У судових засіданнях брали участь:

Від позивача: Смєхнов В.А., дов. № б/н від 20.01.2011 р.

Від відповідача: Купрієнко Б.В., дов. № 2-12д від 14.12.2009 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІТЕКО»до Дочірньої компанії «УКРГАЗВИДОБУВАННЯ»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» про стягнення 10016,90 грн. суми попередньої оплати, які були сплачені позивачем на виконання умов договору поставки нафтопродуктів № 233/ДП від 10.07.2009 р.

Ухвалою суду від 10.12.2010 р. було порушено провадження у даній справі № 37/610 та призначено її розгляд на 31.01.2011 року, зобов’язано учасників судового процесу надати певні документи.

У судовому засіданні 31.01.2011 р. представник позивача позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, на виконання вимог ухвали суду від 10.12.2010 р. надав витребувані документи.

Представник відповідача у судовому засідання 31.01.2011 р. надав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у позові повністю, посилаючись на те, що відповідно до умов Інкотермс 2000 термін «франко-завод»означає, що продавець вважається таким, що виконав зобов’язання щодо поставки, в момент, коли він надав товар у розпорядження покупця на площах свого підприємства чи в іншому названому місці, без здійснення митного очищення товару для експорту та завантаження його на будь-який приймаючий транспортний засіб. Відповідачем наголошено, що він належним чином виконував свої зобов’язання з надання товару у розпорядження позивача та жодним чином не обмежував можливості останнього щодо отримання нафтопродуктів в місці приймання-передачі, а саме, філії відповідача Шебелинського відділення з переробки газового конденсату «Управління з переробки газу і газового конденсату», а позивач, в свою чергу, порушуючи умови договору, не прийняв нафтопродукти в кількості, що передбачена умовами договору поставки нафтопродуктів.

Судом була оголошена перерва у даному судовому засіданні до 07.02.2011 р. о 9:35 з метою витребування у сторін статутних документів.

Представник позивача у судовому засіданні 07.02.2011 р. повторно позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити надав додатково письмові пояснення з приводу неможливості отримання товару за договором поставки нафтопродуктів № 233/ДП від 10.07.2009 р.

Представник відповідача у даному судовому засіданні повторно пояснив, що позовні вимоги не визнає, вважає їх необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

Враховуючи наведене, з дослідження доказів у справі, у судовому засіданні була оголошена перерва до 21.02.2011 р. о 09:35.

Представник позивача у судовому засіданні 21.02.2011 р. повторно позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник відповідача у даному судовому засіданні повторно пояснив, що позовні вимоги не визнає, вважає їх необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Дочірньою компанією «УКРГАЗВИДОБУВАННЯ»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІТЕКО»(покупець) був укладений договір поставки нафтопродуктів № 233/ДП від 10.07.2009 р., відповідно до п. 1.2. якого постачальник зобов’язується поставити покупцю в 2009 році, а покупець прийняти та оплатити на умовах даного договору нафтопродукти.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

У відповідності до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до пункту 1.3. даного договору кількість, ціна та вартість нафтопродуктів на кожний конкретний місяць поставки визначається у доповненнях, підписаних сторонами, які є невід’ємною частиною даного договору.

Протягом 2009 р. сторонами були підписані доповнення № 1, 2, 4, 5, 6 до договору № 233/ДП від 2009. р., в яких сторони погодили кількість, ціна та вартість постачаємого відповідачем дизельного палива.

Пунктами 3.1., 3.2., 3.3., 3.4 та 3.7 договору поставки нафтопродуктів № 233/ДП від 10.07.2009 р. встановлено, що приймання-передача нафтопродуктів здійснюється на умовах франко-завод Шебелинського відділення з переробки газового конденсату та нафти філії «Управління з переробки газу та газового конденсату»ДК «Укргазвидобування»після проведення попередньої оплати покупцем за обсяг нафтопродуктів, вказаний у додатку; покупець самостійно та за власні кошти забезпечує транспортування нафтопродуктів від місця приймання-передачі, зазначеного в пункті 3.1. даного договору, до місця призначення; покупець зобов’язаний надавати відвантажувальні реквізити згідно укладених договорів на транспортування нафтопродуктів до 14:00 години дня на передодні навантаження; право власності та усі ризики на нафтопродукти переходять в момент приймання-передачі нафтопродуктів згідно з пунктом 3.1. договору; покупець зобов’язаний прийняти та підписати акт приймання-передачі або/та накладні у триденний термін з моменту їх отримання та передати постачальнику або направити по факсу з одночасною відправкою підписаного оригіналу рекомендованим листом. Якщо покупець не надав постачальнику протягом триденного строку підписані акти приймання-передачі або/та накладні або заперечення щодо їх підписання, то акти приймання-передачі або/та накладні вважаються узгодженими сторонами і прийнятими покупцем.

Відповідно до пункту 4.1 даного договору встановлено, що ціна на одну тону нафтопродуктів, що постачається в кожному конкретному місяці поставки визначається в доповненні до даного договору, що підписане повноважними представниками сторін та є невід’ємною частиною даних договорів. На момент відвантаження нафтопродуктів ціна може змінюватись згідно з пунктом 4.4 даних Договорів.

Згідно з пунктами 4.2 та 4.4 договору загальна їх вартість визначається як сумарна вартість нафтопродуктів, зазначених у всіх щомісячних доповненнях до даного договорів, що укладені сторонами за весь період дії договору. Ціна на нафтопродукти може змінюватись постачальником в залежності від кон’юнктури ринку, про що постачальник письмово повідомляє покупця протягом 1 (одного) дня з моменту прийняття нової ціни.

Пунктом 5.1. договору встановлено, що покупець проводить 100 % попередню оплату, шляхом перерахування коштів у національній валюті України на розрахунковий рахунок постачальника на підставі даного договору та доповненнях до нього, по узгодженню з постачальником.

Відповідно до пункту 5.3 договору звірка розрахунків здійснюється сторонами до 20 числа місяця наступного за звітним. Указана звірка розрахунків оформлюється актом звірки і є обов’язковою для сторін.

Також, пунктом 5.6.договору визначено, що у разі перерахування покупцем попередньої оплати в сумі, що перевищує вартість нафтопродуктів, зазначену в доповненні до договору на даний місяць поставки, постачальник зараховує цю суму як попередню оплату за нафтопродукти, що будуть відвантажені протягом терміну дії даного договору.

Відповідно до пункту 10.1 даного договору поставки нафтопродуктів встановлено, що даний договір набирає чинності з моменту підписання і діє в частині поставки нафтопродуктів до 31.08.2009 р., а в частині проведення розрахунків –до їх повного здійснення.

Представник позивача у судовому засіданні пояснив, що на виконання умов договору поставки нафтопродуктів № 233/ дп-09 від 10.07.2009 позивач перерахував на розрахунковий рахунок відповідача грошові кошти за поставку нафтопродуктів у розмірі 4381000,00 грн., що засвідчується банківськими виписками від 20.07.2009 року на суму 540000,00 грн., від 04.08.2009 року на суму 247000,00 грн., від 11.08.2009 року на суму 260000,00 грн., від 13.08.2009 року на суму 270 000,00 грн., від 02.09.2009 року на суму 232000,00 грн., від 10.09.2009 року на суму 283000,00 грн., 22.09.2009 року на суму 272000,00 грн., 01.10.2009 року на суму 282 000,00 грн., 12.10.2007 року на суму 280000,00 грн., 03.11.2009 року на суму 283000,00 грн., 11.11.2009 року на суму 290000,00 грн., 19.11.2009 року на суму 282000,00 грн.

В свою чергу, відповідач здійснив часткову поставку нафтопродуктів на суму 4370983,10 грн., на доказ чого надано акти приймання- передачі від 31.07.2009 року на суму 516595,50 грн., від 31.08.2009 на суму 737478,00 грн., від 30.09.2009 року на суму 1132404,70 грн., від 31.10.2009 р. на суму 1129268,70 грн., від 31.11.2009 року на суму 855236,20 грн., проте в подальшому відповідач зобов’язання щодо поставки товару в повному обсязі не виконав та передплату не повернув, у зв’язку з чим переплата перед відповідачем становить 10016,90 грн.

За таких обставин позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з даним позовом про стягнення з відповідача 10016,90 грн. суми попередньої оплати, які були сплачені позивачем на виконання умов договору поставки нафтопродуктів № 233/ДП від 10.07.2009 р.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Згідно п. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Судом встановлено, що на виконання умов договору поставки нафтопродуктів № 233/ДП від 10.07.2009 р. позивачем було перераховано суму попередньої оплати в розмірі 4381000,00 гривень, що підтверджується копіями виписок по рахунку (копії в матеріалах справи), проте відповідачем було поставлено продукції на суму 4370983,10 грн.

Таким чином, в ході виконання сторонами договору виникла переплата позивачем за поставлений товар відповідачу грошей у розмірі 10016,90 грн.

Посилання відповідача в обґрунтування своїх заперечень на те, що позивач не виконав належним чином свої зобов’язання з отримання товару, суд не визнає підставою для відмови в позові, оскільки строк поставки товару сторони визначили в доповненнях до договору, згідно з якими останній строк поставки (доповнення № 6) до договору встановлено до 30.11.2009, а інших доповнень за даним договором на постачання нафтопродуктів сторони не уклали. Крім того, пунктом 10.1 договору поставки № 233/ДП від 10.07.2009 р. сторони погодили, що даний договір в частині поставки нафтопродуктів діяв до 31.08.2009 року, таким чином зобов’язання щодо поставки товару відповідач міг виконати лише 01.12.2009 року.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення передплати нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 10016,90 грн.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 546, 549, 693, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 49, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Дочірньої компанії «УКРГАЗВИДОБУВАННЯ»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 26/28, ідентифікаційний код 30019775) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІТЕКО»(04071, м. Київ, вул. Костянтинівська, 2-А, оф. 412, ідентифікаційний код 21594570) 10 016 (десять тисяч шістнадцять) грн. 90 коп. суми попередньої оплати, 102 (сто дві) грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.           Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4.          Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя                                                                                           Гавриловська І.О.