Рішення № 13939470, 21.02.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 37/63121.02.11 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ГРАНТ АЛЬЯНС»

ДоДочірньої компанії «УКРГАЗВИДОБУВАННЯ»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»

Простягнення 35390,84 грн.

Суддя Гавриловська І.О.

У судових засіданнях брали участь:

Від позивача: Герій С.В., дов. № 8 від 20.05.2010 р.

Від відповідача: Купрієнко Б.В., дов. № 2-12д від 14.12.2009 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАНТ АЛЬЯНС»до Дочірньої компанії «УКРГАЗВИДОБУВАННЯ»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»про стягнення 22977,60 грн. суми попередньої оплати, яка була сплачена позивачем на виконання умов договору поставки нафтопродуктів № 097/95-07 від 18.06.2007 р., 10361,93 грн. інфляційних втрат та 2096,31 грн. трьох відсотків річних.

Ухвалою суду від 24.12.2010 р. було порушено провадження у даній справі № 37/631 та призначено її розгляд на 07.02.2011 року, зобовязано учасників судового процесу надати певні документи.

У судовому засіданні 07.02.2011 р. представник позивача позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, на виконання вимог ухвали суду від 24.12.2010 р. надав витребувані документи.

Представник відповідача у судовому засідання 07.02.2011 р. надав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у позові повністю, посилаючись на те, що відповідно до умов Інкотермс 2000 термін «франко-завод»означає, що продавець вважається таким, що виконав зобовязання щодо поставки, в момент, коли він надав товар у розпорядження покупця на площах свого підприємства чи в іншому названому місці, без здійснення митного очищення товару для експорту та завантаження його на будь-який приймаючий транспортний засіб. Відповідачем наголошено, що він належним чином виконував свої зобовязання з надання товару у розпорядження позивача та жодним чином не обмежував можливості останнього щодо отримання нафтопродуктів в місці приймання-передачі, а саме, філії відповідача Шебелинського відділення з переробки газового конденсату «Управління з переробки газу і газового конденсату», а позивач, в свою чергу, порушуючи умови договору, не прийняв нафтопродукти в кількості, що передбачена умовами договору поставки нафтопродуктів.

Враховуючи наведене, з метою витребування у позивача письмових пояснень,щодо правової позиції в обґрунтування позовних вимог, у судовому засіданні була оголошена перерва до 21.02.2011 р. о 09:15.

Представник позивача у судовому засіданні 21.02.2011 р. повторно вимоги підтримав, просив їх задовольнити, надав письмові пояснення з приводу неможливості отримання товару за даним договором.

Представник відповідача повторно пояснив, що позовні вимоги не визнає, вважає їх необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Дочірньою компанією «УКРГАЗВИДОБУВАННЯ»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ГРАНТ АЛЬЯНС»(покупець) був укладений договір поставки нафтопродуктів № 097/95-07 від 18.06.2007 р., відповідно до п. 1.2. якого постачальник зобовязується поставити покупцю в 2007 році, а покупець прийняти та оплатити на умовах даного договору нафтопродукти.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

У відповідності до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до пункту 1.3. даного договору кількість, ціна та вартість нафтопродуктів на кожний конкретний місяць поставки визначається у доповненнях, підписаних сторонами, які є невідємною частиною даного договору.

Протягом 2007 р. сторонами було підписані доповнення № 1-6 до договору № 097/95-07 від 18.06.2007 р., в якій сторони погодили, що постачальник передає покупцеві з червня до листопада 2007 року бензин А-95 в кількості 360 (триста шістдесят) тонн на загальну суму 1618020,00 грн.

Пунктами 3.1., 3.2., 3.3., 3.4 та 3.7 договору поставки нафтопродуктів № № 097/95-07 від 18.06.2007. встановлено, що приймання-передача нафтопродуктів здійснюється на умовах франко-завод Шебелинського відділення з переробки газового конденсату та нафти філії «Управління з переробки газу та газового конденсату»ДК «Укргазвидобування»після проведення попередньої оплати покупцем за обсяг нафтопродуктів, вказаний у додатку; покупець самостійно та за власні кошти забезпечує транспортування нафтопродуктів від місця приймання-передачі, зазначеного в пункті 3.1. даного договору, до місця призначення; покупець зобовязаний надавати відвантажувальні реквізити згідно укладених договорів на транспортування нафтопродуктів до 14:00 години дня на передодні навантаження; право власності та усі ризики на нафтопродукти переходять в момент приймання-передачі нафтопродуктів згідно з пунктом 3.1. договору; покупець зобовязаний прийняти та підписати акт приймання-передачі або/та накладні у триденний термін з моменту їх отримання та передати постачальнику або направити по факсу з одночасною відправкою підписаного оригіналу рекомендованим листом. Якщо покупець не надав постачальнику протягом триденного строку підписані акти приймання-передачі або/та накладні або заперечення щодо їх підписання, то акти приймання-передачі або/та накладні вважаються узгодженими сторонами і прийнятими покупцем.

Відповідно до пункту 4.1 даного договору встановлено, що ціна на одну тону нафтопродуктів, що постачається в кожному конкретному місяці поставки визначається в доповненні до даного договору, що підписане повноважними представниками сторін та є невідємною частиною даних договорів. На момент відвантаження нафтопродуктів ціна може змінюватись згідно з пунктом 4.4 даних Договорів.

Згідно з пунктами 4.2 та 4.4 договору загальна їх вартість визначається як сумарна вартість нафтопродуктів, зазначених у всіх щомісячних доповненнях до даного договорів, що укладені сторонами за весь період дії договору. Ціна на нафтопродукти може змінюватись постачальником в залежності від конюнктури ринку, про що постачальник письмово повідомляє покупця протягом 1 (одного) дня з моменту прийняття нової ціни.

Пунктом 5.1. договору встановлено, що покупець проводить 100 % попередню оплату, шляхом перерахування коштів у національній валюті України на розрахунковий рахунок постачальника на підставі даного договору та доповненнях до нього, по узгодженню з постачальником.

Відповідно до пункту 5.3 договору звірка розрахунків здійснюється сторонами до 20 числа місяця наступного за звітним. Указана звірка розрахунків оформлюється актом звірки і є обовязковою для сторін.

Також, пунктом 5.6.договору визначено, що у разі перерахування покупцем попередньої оплати в сумі, що перевищує вартість нафтопродуктів, зазначену в доповненні до договору на даний місяць поставки, постачальник зараховує цю суму як попередню оплату за нафтопродукти, що будуть відвантажені протягом терміну дії даного Договору.

Відповідно до пункту 10.1 даного договору поставки нафтопродуктів встановлено, що даний договір набирає чинності з моменту підписання і діє в частині поставки нафтопродуктів до 31.12.2007 р., а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення.

Представник позивача у судовому засіданні пояснив, що на виконання умов договору поставки нафтопродуктів № 097/95-07 від 18.06.2007 позивач перерахував на розрахунковий рахунок відповідача грошові кошти за поставку нафтопродуктів у розмірі 4587207,29 грн., що засвідчується банківськими виписками від 22.08.2007 року на суму 191000,00 грн., від 29.08.2007 року на суму 6100,23 грн., від 11.10.2007 року на суму 30731,06 грн., від 09.10.2007 року на суму 16500,00 грн., від 22.08.2007 року на суму 58900,00 грн., 29.08.2007 року на суму 11 373,00 грн., 04.09.2007 року на суму 251000,00 грн., 27.09.2007 року на суму 7600,00 грн., 09.10.2007 року на суму 220000,00 грн., 24.10.2007 року на суму 265000,00 грн., 09.10.2007 року на суму 220000,00 грн., 26.10.2007 року на суму 15000,00 грн., 27.09.2007 року на суму 224000,00 грн., 01.11.2007 року на суму 290000,00 грн.

В свою чергу, відповідач здійснив часткову поставку нафтопродуктів на суму 1564226,69 грн., на доказ чого надано акти приймання передачі від 01 жовтня 2007 року на суму 230721,60 грн., від 31 серпня 2007 року на суму 267373,23 грн., від 11 жовтня 2007 року на суму 291533,97 грн., від 31 жовтня 2007 року на суму 170697,14 грн., від 12 листопада 2007 року на суму 276325,26 грн. проте, в подальшому відповідач зобовязання щодо поставки товару в повному обсязі не виконав та передплату не повернув, у звязку з чим заборгованість перед позивачем становить 22977,60 грн.

22.10.2010 р. позивачем було направлено на адресу відповідача претензію № 1 про повернення суми попередньої оплати у розмірі 22977,60 грн. за договором поставки нафтопродуктів № 097/95-07 від 18.06.2007 р. Проте відповідач не відреагував на дану претензію належним чином, суми попередньої оплати не повернув.

За таких обставин позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з даним позовом про стягнення з відповідача 22977,60 грн. суми попередньої оплати, які були сплачені позивачем на виконання умов договору поставки нафтопродуктів № 097/95-07 від 18.06.2007 р., 10361,93 грн. інфляційних втрат та 2096,31 грн. трьох відсотків річних.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим до виконання сторонами.

Згідно п. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Судом встановлено, що на виконання умов договору поставки нафтопродуктів № 097/95-07 від 18.06.2007 р. позивачем було перераховано суму попередньої оплати в розмірі 1564226,69 гривень, що підтверджується копіями виписок по рахунку (копії в матеріалах справи).

Для врегулювання даного спору позивач 22.10.2010 р. направив на адресу відповідача претензію № 1 про повернення суми попередньої оплати у розмірі 22977,60 грн. за договором поставки нафтопродуктів № 097/95-07 від 18.06.2007 р., однак відповідач на зазначену претензію не відповів та передплату в сумі 126919,11 гривень позивачу не повернув.

Посилання відповідача в обґрунтування своїх заперечень на те, що позивач не виконав належним чином свої зобовязання з отримання товару, суд не визнає підставою для відмови в позові, оскільки строк поставки бензину сторони визначили в доповненнях до договору, згідно з якими останній строк поставки з доповнення № 6 до договору встановлено до 30.11.2007, а інших доповнень за даним договором на постачання нафтопродуктів сторони не уклали. Крім того, пунктом 10.1 договору № 097/95-07 від 18.06.2007 р. сторони погодили, що даний договір в частині поставки нафтопродуктів діяв до 31.12.2007 року, таким чином відповідач зобовязання щодо поставки товару міг виконати лише до 01.01.2008 року.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення передплати нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 22977,60 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ГРАНТ АЛЬЯНС»просить суд також стягнути з відповідача 10316,93 грн. інфляційної складової боргу та 2096,31 грн. трьох відсотків річних у звязку з неналежним виконанням відповідачем зобовязання за договором поставки нафтопродуктів № 097/95-07 від 18.06.2007 р.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобовязання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобовязання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобовязання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобовязання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Суд відзначає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3 % річних відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України не підлягають задоволенню, оскільки ця санкція застосовується до грошових зобов'язань, проте за договором у відповідача виникло зобов'язання поставити нафтопродукти, тобто негрошове зобовязання. В свою чергу повернення попередньої оплати також не є грошовим зобов'язанням, а є правовим наслідком порушення умов договору, у звязку з чим відсутні правові підстави для застосування наслідків, встановлених ст. 625 Цивільного кодексу України за порушення виконання грошового зобовязання (дана правова позиція підтверджується також постановами ВГСУ N 14/174-06 від 01.11.2006 року, N 45/241-05 від 14.03.2006 року, N 37/649 від 17.12.2008 року).

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 546, 549, 693, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 49, 82 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Дочірньої компанії «УКРГАЗВИДОБУВАННЯ»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 26/28, ідентифікаційний код 30019775) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАНТ АЛЬЯНС»(17500, Чернігівська обл. м. Прилуки, вул. Вокзальна, 50, к. 2, ідентифікаційний код 32368374) 22 977 (двадцять дві тисячі девятсот сімдесят сім) грн. 60 коп. суми попередньої оплати, 229 (двісті двадцять девять) грн. 78 коп. витрат по сплаті державного мита та 153 (сто пятдесят три) грн. 22 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

5.Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя Гавриловська І.О.