Рішення № 13939448, 21.02.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 53/4021.02.11

За позовом Виробничого кооперативу "Вертикаль"

до Державного підприємства "Київський науково-дослідний інститут Гідроприладів"

про стягнення 18 141,54 грн.

                                                                                                    Суддя Грєхова О. А.

Представники сторін:

від позивача: Шафінська І.І. –представник за довіреністю № 69 від 17.11.10

від відповідача: не з’явився

СУТЬ СПОРУ :                    

Заявлено позов про стягнення з Державного підприємства "Київський науково-дослідний інститут Гідроприладів" заборгованості за Договором підряду № 1428 від 07.12.2007 в розмірі 18 141,54 грн., в тому числі 10010,00 грн. основного боргу, 6356,35 грн. штрафу, 394,09 грн. 3% річних, 1381,10 грн. збитків від інфляції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.12.2011 порушено провадження по справі № 53/40, розгляд справи призначено на 31.01.2011.

У зв’язку з нез’явленням в судове засідання 31.01.2011 представника відповідача розгляд справи було відкладено на 21.02.2011.

В судовому засіданні 21.02.2011 позивач заявив про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якого позивач просить стягнути з відповідача 12 814,40 грн., в тому числі 10010,00 грн. основного боргу, 765,16 грн. штрафу, 472,57 грн. 3% річних, 1566,67 грн. збитків від інфляції.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Зазначена заява свідчить про нову ціну позову з якої і підлягає вирішенню спір у даній справі, і як про те зазначено у п. 6 Листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008р., № 01-8/482 факт зменшення ціни позову обов'язково відображається господарським судом в описовій частині рішення зі справи; при цьому будь-які підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні.

Відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Ухвали суду, позовна заява надсилались відповідачу на всі відомі адреси, в тому числі на юридичну адресу підприємства згідно відомостей з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” від 18.09.1997 № 02-5/289 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

У п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками “адресат вибув”, “адресат відсутній” і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

При цьому, суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відсутності відповідача відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 21.02.2011 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

07.12.2007 між Кооперативом «Вертикаль»та відповідачем у справі укладено Договір № 1428 на виконання робіт з технічного обслуговування та ремонту ліфтів, відповідно до умов якого Замовник (відповідач) передає, а Підрядник (позивач, який згідно зі Статутом є правонаступником всіх прав та обов’язків Кооперативу «Вертикаль») приймає на себе обов’язки щодо виконання робіт з технічного обслуговування та ремонту: 2-х вантажних ліфтів (п. 1.1. Договору).

Технічне обслуговування включає всі види регламентних робіт, а також здійснення обслуговування, що направлено на усунення аварійних ситуацій і несправностей ліфтів. При цьому виконуються роботи із запуску ліфтів при всіх непланових зупинках (п. 1.2. Договору).

Згідно з п. 1.3. Договору вартість робіт за договором у відповідності з розрахунками складає в місяць 770,00 грн. в т.ч. ПДВ 20% 128,33 грн.

При виконанні договору сторони керуються «Правилами будови і безпечної експлуатації ліфтів», «Правилами будови електроустановок», «Правилами технічної експлуатації», «Правилами техніки безпеки», Законом України «Про охорону праці», діючими нормативними актами (п. 1.4. Договору).

До Договору № 1428 сторони погодили розрахунок договірної ціни індивідуального технічного обслуговування ліфтів.

На виконання Договору відповідач здійснив роботи, що підтверджується належним чином завіреними копіями актів приймання виконаних робіт: за грудень 2008р., за січень 2009р., за лютий 2009р., за березень 2009р., за квітень 2009р., за травень 2009р., за червень 2009р., за липень 2009р., за серпень 2009р., за вересень 2009р., за жовтень 2009р., за листопад 2009р., за грудень 2009р.

Судом, при дослідженні актів приймання виконаних робіт: за грудень 2008р., за січень 2009р., за лютий 2009р., за березень 2009р., за квітень 2009р., за травень 2009р., за червень 2009р., за липень 2009р., за серпень 2009р., за вересень 2009р., за жовтень 2009р., за листопад 2009р., за грудень 2009р. було встановлено, що вказані документи підписані зі сторони позивача та відповідача, а також належним чином оформлені.

Відповідно до п. 4.1 Договору замовник щомісячно в строк до 10 числа наступного місяця перераховує підряднику оплату технічного обслуговування, в розмірі договірної місячної вартості робіт.

Відповідач за виконані на його користь роботи не розрахувався.

Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Згідно з частиною 2 статті 509 ЦК України зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Частина 1 статті 626 ЦК України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Відповідно до частини 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Доказів належного виконання зобов’язання за договором щодо оплати робіт відповідач не подав.

Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов’язань підтверджується матеріалами справи.

Як вбачається з матеріалів справи позивач звертався до відповідача з претензією № 19 від 02.07.2010 щодо сплати суми основного боргу та штрафних санкцій. На доказ отримання претензії відповідачем позивач надав суду належним чином завірену копію повідомлення про вручення поштового відправлення.

У відповідь на претензію відповідач надіслав позивачу лист № 551/юр від 27.07.2010 в якому вказав на важке фінансове положення та гарантував повне погашення заборгованості до кінця 2010.

Проте відповідач заборгованості не сплатив.

Згідно статей 525, 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Умовами Договору (п. 4.1) встановлено строк виконання зобов’язання.

Станом на день розгляду справи відповідач за виконані позивачем роботи не розрахувався в повному обсязі, доказів проведених розрахунків суду не надав, заборгованість відповідача перед позивачем не погашена та становить 10010,00 грн.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Таким чином, враховуючи те, що відповідач не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов’язань, отже суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 10010,00 грн. заборгованості за виконані роботи за договором правомірна та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Позивач також звернувся до суду про стягнення з відповідача 765,16 грн. штрафу.

При досліджені розрахунку штрафу, наданого позивачем, суд прийшов до висновку, що вказаний розрахунок за своєю правовою природою є розрахунком пені.

Відповідно до частини 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно зі ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється в письмовій формі.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов’язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій –неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною 4 ст. 231 ГК України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів. Відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

В обґрунтуванні суми в розмірі 765,16 грн. позивач посилається на п 3.2.1 Договору.

Як вбачається з пункту 3.2.1 Договору замовник несе відповідальність за несвоєчасні розрахунки з спеціалізованою організацією за виконані регламентні та непланові роботи на ліфтах і сплачує штраф в розмірі 0,5% вартості від суми заборгованості за кожний прострочений день, якщо підрядник буде вимагати цього.

Зазначена в п. 3.2.1 Договору штрафна санкція за своєю правовою природою є пенею.

Перевіривши розрахунок позивача, суд задовольняє вимогу позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 765,16 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на викладене, суд вважає вимоги позивача в частині стягнення 3% річних в сумі 472,57 грн. та збитків від інфляції в сумі 1 566,67 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до положень статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Згідно з п. 4.2. Роз'яснення Вищого арбітражного суду від 04.03.1998, № 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" якщо позивач завищив ціну позову, або у процесі розгляду спору зменшив позовні вимоги, або господарський суд відмовив у стягненні певних сум, державне мито у цій частині не повертається.

На підставі викладеного, керуючись статтями 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Державного підприємства "Київський науково-дослідний інститут Гідроприладів" (03035, м. Київ, вул Сурікова, 3, код ЄДРПОУ 14310098, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Виробничого кооперативу "Вертикаль" (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 44, код ЄДРПОУ 21562601) основний борг у розмірі 10010 (десять тисяч десять) грн. 00 коп., 765 (сімсот шістдесят п’ять) грн. 16 коп. пені, 472 (чотириста сімдесят дві) грн. 57 коп. 3% річних, 1566 (одна тисяча п’ятсот шістдесят шість) грн. 67 коп. збитків від інфляції, 128 (сто двадцять вісім) грн. 14 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                                                                               О.А.Грєхова

Повне рішення складено 24.02.11