Рішення № 13939445, 21.02.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 53/4921.02.11 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКО-ПЛАЗА"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лоялті ком’юнікейшнз"

про стягнення 5741,61грн.

                                                                                                    Суддя Грєхова О. А.

Представники сторін:

від позивача: Кожуховський Д.О. –представник за довіреністю № б/н від 20.01.11

від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ :          

Заявлено позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лоялті ком’юнікейшнз" заборгованості за Договором оренди № НПА 02/08/04 від 01.02.2008 в розмірі 5741,61 грн. основного боргу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.01.2011 порушено провадження по справі № 53/49, розгляд справи призначено на 31.01.2011.

Через відділ Діловодства Господарського суду міста Києва від позивача по справі надійшла заява про вжиття заходів щодо забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на банківських рахунках відповідача та накладення арешту на все нерухоме майно та рухоме, що належить відповідачу.

Розглянувши дану заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКО-ПЛАЗА", суд її відхиляє, виходячи з наступного.

          Відповідно до ст. 66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити, передбачених статтею 67 цього Кодексу, заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Таким чином, вжиття заходів до забезпечення позову є правом суду.

Згідно з ч. 1 ст. 67 ГПК України, позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України N 9 від 22.12.2006, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Керуючись наведеними нормами процесуального законодавства та враховуючи роз'яснення Верховного Суду України, при вирішенні питання про забезпечення позову суди мають здійснити оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

          Отже, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен брати до уваги інтереси не лише позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

          Позивач свою заяву про вжиття заходів до забезпечення позову обґрунтував тим, що відповідач знаходиться в скрутному фінансовому становищі, не має у своєму розпорядженні таких обсягів вільних обігових коштів та може в будь-який час почати процедуру банкрутства. На думку позивача відповідач ще до прийняття рішення може позбавитися активів, рухомого та нерухомого майна, власником якого він є.

          При цьому доказів того, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, позивач суду не надав, а також нічим не підтвердив припущення, що майно (в тому числі грошові суми), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути або зменшитись.

          За таких обставин суд не вбачає підстав для задоволення заяви ТОВ "НІКО-ПЛАЗА".

У зв’язку з нез’явленням в судове засідання 31.01.2011 представника відповідача розгляд справи було відкладено на 21.02.2011.

Позивач в судовому засіданні 21.02.2011 підтримав позовні вимоги в повному обсязі та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Ухвали суду надсилались відповідачу на всі відомі адреси, в тому числі на юридичну адресу підприємства згідно відомостей з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” від 18.09.1997 № 02-5/289 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

У п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками “адресат вибув”, “адресат відсутній” і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

При цьому, суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відсутності відповідача відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 21.02.2011 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

01.02.208 між сторонами у справі було укладено Договір № НПА 02/08/04 оренди приміщення, відповідно до умов якого Орендодавець (позивач) передає, а Орендатор (відповідач) приймає в тимчасове платне користування на умовах, встановлених в даному Договору та невід’ємних додатків до нього, нежитлових приміщень вказаних в п. 1.2. даного Договору (п. 1.1 Договору).

До об’єктів оренди по даному Договору відносять нежитлові приміщення, які знаходяться на ІV поверсі, в будівлі за адресою: м. Київ, вул. Рогнединська, 4, літера А відповідно до плану, а саме приміщення для службового використання (розміщення адміністративних приміщень) площа 30,9 кв. м. (п. 1.2 Договору).

В Додатку № 2 до Договору № НПА 02/08/04 позивач та відповідач погодили орендну плату.

На виконання Договору № НПА 02/08/04 позивач передав відповідачу об’єкт оренди по Договору, про що свідчить доданий до матеріалів справи належним чином завірений акт приймання-передачі приміщень до Договору оренди приміщення № НПА 02/08/04 від 01.02.2008 (оригінал оглянутий в судовому засіданні).

У зв’язку із закінчення строку дії Договору відповідач повернув відповідачу нежитлове приміщення для службового використання (розміщення адміністративних приміщень) площа 30,9 кв. м., що підтверджується належним чином завіреною копією акту повернення об’єкту оренди до Договору оренди приміщення № НПА 02/08/04 від 01.02.2008.

На підтвердження надання приміщення в оренду позивач надав суду належним чином завірені копії актів виконаних робіт: № А-923 від 29.02.2008, № А-965 від 31.03.2008, № А-1003 від 30.04.2008, № А-1038 від 31.05.2008, № А-1065 від 30.06.2008, № А-1092 від 31.07.2008, № А-1149 від 30.09.2008.

При дослідженні актів виконаних робіт: № А-923 від 29.02.2008, № А-965 від 31.03.2008, № А-1003 від 30.04.2008, № А-1038 від 31.05.2008, № А-1065 від 30.06.2008, № А-1092 від 31.07.2008, № А-1149 від 30.09.2008 судом встановлено, що вказані акти підписані обома сторонами у справі та належним чином оформлені.

Також позивач виставляв відповідачу рахунки на оплату за оренду: № Р-1521 від 05.03.3008, № Р-1522 від 05.03.2008, № Р-1623 від 28.03.2008, № Р-1699/К від 20.05.2008, № Р-1731 від 26.05.2008, № Р-1661 від 21.04.2008, № Р-1788/К від 25.06.2008, № Р-1815/К від 21.07.2008, № Р-1841 від 24.07.2008, № Р-1905 від 22.08.2008, № Р-1881/К від 22.08.2008, № Р-1962/К від 26.09.2008.

Відповідач частково розрахувався з позивачем за надане в оренду приміщення, що підтверджується належним чином завіреними копіями виписок з особистого рахунку позивача: за 16.09.2008, за 16.09.2008, за 04.09.2008, за 16.04.2008, за 25.03.3008, за 26.03.2008

Відповідно до п. 2 Додатку № 2 до Договору оплата орендної плати здійснюється Орендатором щомісячно в строк до 30 числа місяця, попереднього оплатному, протягом строку дії Договору.

Проте відповідач не розрахувався за оренду приміщення в повному обсязі.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків.

Договір оренди є одним з видів зобов‘язального майнового найму, правовідносини за яким регламентуються загальними нормами зобов‘язального права та майнового найму.

Своєчасне внесення орендної плати за користуванням майном є одним з основних обов‘язків наймача (Орендаря), належне виконання якого вимагається законом.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов‘язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Як визначено абз. 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як визначено ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом встановлено, що відповідач в порушення покладеного на нього законом та Договором обов’язку по сплаті орендної плати за орендоване приміщення, у повному обсязі не виконав, а тому позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКО-ПЛАЗА" щодо стягнення з відповідача 5741,61 грн. заборгованості з орендної плати слід визнати обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лоялті ком’юнікейшнз" (01004, м. Київ, вул. Рогнединська, 4-а, код ЄДРПОУ 34728744) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКО-ПЛАЗА" (01004, м. Київ, вул. Рогнединська, 4-а, код ЄДРПОУ 34060717) основний борг у розмірі 5741 (п’ять тисяч сімсот сорок одна) грн. 61 коп., 102 (сто дві) грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                                                                               О.А.Грєхова

Повне рішення складено 24.02.11