Рішення № 13939306, 16.02.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 58/6716.02.11 Господарський суд міста Києва, у складі судді Блажівська О.Є., розглянувши матеріали

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Імідж Лоджик»

до Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1

про стягнення 141572 грн. 00 коп. Представники сторін: від позивача Хоменко І.П. від відповідача: не з'явився ОБСТАВИНИ СПРАВИ: До господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю “Імідж Лоджик” із позовом до Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення 141572 грн. 00 коп.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.01.2011 р. порушено провадження у справі, призначено розгляд справи на 28.01.2011 р.

В судове засідання 28.01.2011р. представник позивача зявився.

На виконання вимог ухвали суду представник позивача надав документи по справі.

Судом повідомлено позивача про перехід справи до розгляду по суті.

В усних поясненнях представник позивача підтримав заявлені вимоги у повному обсязі.

Враховуючи задоволення клопотання позивача та неявку в судове засідання представника відповідача, розгляд справи було відкладено.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.01.2011 р. розгляд справи було відкладено на 16.02.2011 року.

У судове засідання представник позивача з'явився.

На виконання вимог ухвали суду надав до матеріалів справи витребувані документи.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, про причини неявки суд не повідомив, про час і місце розгляду справи був повідомлений судом належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007 р. № 01-8/675 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року” (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із ст. 93 ЦК України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали Господарського суду міста Києва надсилались на адресу відповідача, яка вказана в позовній заяві та адресу, зазначену в Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

За вказаних обставин відповідач вважається належним чином повідомленим господарським судом про час і місце її розгляду справи.

На підставі ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Судом, у відповідності з вимогами ст. 81-1 ГПК України, складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні 16.02.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення у відповідності до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши надані документи і матеріали, всебічно та повно зясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ

20 березня 2008 рок між Товариством з обмеженою відповідальністю «Імідж Лоджик»(надалі Позивач, Виконавець) та Субєктом підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (надалі Відповідач, Замовник) було укладено договір про купівлю-продаж медичного обладнання №М 20/3-08 (надалі Договір).

Відповідно п. 1.1 Договору, Виконавець передає у власність Замовника медобладнання, а саме: стерилізатори парові (надалі товар), в асортименті, кількості та за цінами, які визначені у Специфікації (Додаток №1 що додається до Договору і є його невідємною частиною), на умовах DDP - кінцевий пункт призначення, здійснює інсталяцію цього обладнання в місці поставки, гарантійне обслуговування на протязі терміну, вказаного в п 4.1 Договору. Специфікація повинна містити найменування товару, виробника, одиницю виміру, загальну кількість товару, ціну за одиницю, загальну вартість, а Замовник оплачує вартість обладнання на умовах Договору.

Відповідно п. 2.3 Договору загальна сума Договору складає 230000,00 грн.

Відповідно до п. 3.2 Договору, розрахунки за поставлений товар здійснюються на підставі Додатку №2, що додається до Договору, і є його невід'ємною частиною, кінцевий термін розрахунку 20 березня 2009 року.

30 квітня 2008 року відповідач отримав товар: стерилізатор паровий DGM-600, вартістю 200000,00 грн. та стерилізатор паровий ТК-100-3, вартістю 30000,00 грн.

Відповідачем були здійснені розрахунки за поставлений товар наступним чином:

23.07.08 р. на рахунок позивача перераховано 21000,00 грн.;

18.09.08 р. на рахунок позивача перераховано 19000,00 грн.;

27.02.09 р. на рахунок позивача перераховано 38000,00 грн.;

25.05.09 р. на рахунок позивача перераховано 40000,00 грн.

Загальна сума перерахувань за Договором становить 118000,00 грн.

Таким чином, на момент подання позову за позивачем утворилась заборгованість у розмірі 112000,00 грн..

На підтвердження своїх вимог позивачем надано копію Договору №М 20/3-08 від 20.03.2008 року з додатками, копія оборотно-сальдової відомості по рахунку: 366, копія картки рахунку 366, копія рахунку-фактури М-001127 (30.04.07), копія видаткової накладної № М-001127 від 30.04.2008 р., копія податкової накладної, копії виписок банку від 29.05.09 на суму 40000,00 грн., від 27.02.09 на суму 38000,00 грн., від 18.09.08 на суму 19000,00 грн., від 23.07.08 на суму 21000,00 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно п.п. 1.1, 2.3, 3.2, 3.7, 3.8, 6.1, 7.3 Договору, Виконавець передає у власність Замовника медобладнання, а саме: стерилізатори парові (надалі товар), в асортименті, кількості та за цінами, які визначені у Специфікації (Додаток №1 що додається до Договору і є його невідємною частиною), на умовах DDP - кінцевий пункт призначення, здійснює інсталяцію цього обладнання в місці поставки, гарантійне обслуговування на протязі терміну, вказаного в п 4.1 Договору. Специфікація повинна містити найменування товару, виробника, одиницю виміру, загальну кількість товару, ціну за одиницю, загальну вартість, а Замовник оплачує вартість обладнання на умовах Договору; загальна сума Договору складає 230000,00 грн.; розрахунки за поставлений товар здійснюються на підставі Додатку №2, що додається до Договору і є його невід'ємною частиною, кінцевий термін повного розрахунку 20 березня 2009 року; зобовязання Постачальника щодо поставки стерилізаторів вважаються виконаними у повному обсязі з моменту його передачі та пуско-наладці у місці поставки; приймання та передача обладнання оформлюється накладною; Договір діє до повного виконання Сторонами взятих на себе зобовязань; у випадках, не передбачених цим договором, Сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 4 ст. 631 Цивільного кодексу України, закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 664 Цивільного кодексу України, Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.

Відповідно до ст. 689 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Покупець зобов'язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Керуючись вищенаведеним, позовні вимоги про стягнення суми основного боргу у розмірі 112000,00 грн. підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно здійсненого позивачем розрахунку з відповідача підлягає стягненню 22960,00 грн. збитків повязаних з інфляцією та 6612,00 грн. 3% річних, з якими суд погоджується та вважає обґрунтованими.

Відповідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, державне мито покладається у спорах, що виникають при викконанні договорів та з інших підстав на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, повязані з розглядом справи покладаються при частковому задоволенні позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 47, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнутиз Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; код ЄДРПОУ НОМЕР_1) з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Імідж Лоджик»(01011, м. Київ, вул. Рибальська, 13 ; код ЄДРПОУ 32381861) суму основного боргу у розмірі 112000 (сто дванадцять тисяч) грн. 00 коп., збитки повязані з інфляцією у розмірі 22960 (двадцять дві тисячі девятсот шістдесят) грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 6612 (шість тисяч шістсот дванадцять) грн. 00 коп., витрати по сплаті державного мита у розмірі 1416 (одна тисяча чотириста шістнадцять) грн. 00 коп. та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо останню не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя О.Є. Блажівська

Повний текст рішення складено: 21.02.2011 р.