Рішення № 139392819, 31.08.2026, Нетішинський міський суд Хмельницької області

Провадження № 2/679/763/2026

Справа № 679/571/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 серпня 2026 року м.Нетішин

Нетішинський міський суд Хмельницької області

в складі: головуючого судді Стасюка Р.М.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

І.Зміст позовних вимог.

ТОВ «Кошельок» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що 26.08.2021 між ТОВ «Кошельок» та ОСОБА_1 укладено договір № 3244106786-444934 про надання коштів у позику, за умовами якого позикодавець на умова строковості, зворотності та платності надав відповідачці грошові кошти у розмірі 3500,00 грн з початковим строком кредитування 20 днів, дисконтною відсотковою ставкою 2% на добу протягом початкового строк кредитування, базовою процентною ставкою 2,2% на добу за продовжений строк кредитування.

У договорі сторони передбачили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення початкового періоду користування кредитом є відкладальною обставиною, в розумінні ст. 212 ЦК України, що має наслідком продовження строку користування кредитом, але не більш як на 90 днів після закінчення лояльного періоду.

Договір підписано електронним підписом позичальника, який відтворений шляхом використання одноразового ідентифікатора.

Кредитодавець свої зобов`язання за договором виконав повністю, перерахувавши грошові кошти у розмірі 3500,00 грн на вказаний відповідачкою при укладені договору банківський картковий рахунок.

Відповідачка ОСОБА_1 свої зобов`язання щодо повернення суми кредиту та сплати відсотків у строки і на умовах передбачених договором позики належним чином не виконала, внаслідок чого виникла заборгованість загальний розмір якої складає 7474,87 грн, з яких: 2527,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 4947,87 грн заборгованість за відсотками.

З огляду на викладені обставини ТОВ «Кошельок» просило суд стягнути із ОСОБА_1 заборгованість за вказаним договором у загальному розмірі 7474,87 грн та понесені позивачем судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн та зі сплати судового збору в розмірі 2662,40 грн.

ІІ. Заяви, клопотання та інші процесуальні рішення у справі.

Ухвалою судді від 29.04.2026 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Задоволено клопотання представника позивача ТОВ «Кошельок» про витребування доказів.

14.05.2026 на виконання вимог ухвали суду про витребування доказів від АТ КБ «ПриватБанк» надійшла інформація про належність карткового рахунку № НОМЕР_1 та виписка про рух коштів за вказаним картковим рахунком у період з 25.08.2021 по 27.08.2021.

У встановлений судом строк відповідачка відзиву на позовну заяву не подала.

Зважаючи на те, що клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін не надходило, суд розглядає справу за наявними у ній матеріалами, що відповідає вимогам ч.5 ст. 279 ЦПК України.

ІІІ. Фактичні обставини встановлені судом.

Судом встановлено, що 26.08.2021 між ТОВ «Кошельок» та ОСОБА_1 в електронній формі (шляхом його підписання відповідачкою електронним підписом одноразовим ідентифікатором) було укладено договір про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 3244106786-444934, відповідно до якого відповідачка, шляхом перерахування коштів на банківський рахунок позичальника за реквізитами електронного платіжного засобу, отримала від позивача кредит у розмірі 3500,00 грн строком на 20 діб. Проценти за користування кредитом складають 1470,00 грн, які нараховуються за ставкою 2,00 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 2,00 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Дисконтна процентна ставка за користування кредитом становить 0,01 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом на строк лояльного періоду.

Сторони також погодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення лояльного періоду користування кредитом є відкладальною обставиною в розумінні ст. 212 ЦК України, що має наслідком продовження строку користування кредитом, а саме зобов`язання щодо повернення основної суми переносяться на наступний день після закінчення лояльного періоду, але не більше ніж на 90 днів після закінчення лояльного періоду. З наступного дня після закінчення лояльного періоду позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 730% річних, що становить 2% на день від суми кредиту за кожен день користування ним (п.п. 3.6-3.8 договору).

Згідно з повідомленням ТОВ «ТАС ЛІНК», 26.08.2021 через платіжну систему товариства було проведено успішне зарахування коштів у сумі 3500,00 грн на платіжну карту № НОМЕР_2 , опис замовлення: видача кредитних коштів за договором № 3244106786-444934.

Відповідно до інформації наданої АТ КБ «Приват Банк» на виконання ухвали суду про витребування доказів, на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , у банку емітовано карту № НОМЕР_1 . Відповідно до виписки про рух коштів по вказаному картковому рахунку, 26.08.2021 на нього зараховано грошові кошти у сумі 3500,00 грн.

Згідно детального розрахунку заборгованості за договором про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №3244106786-444934 від 26.08.2021 ОСОБА_1 має заборгованість за вказаним договором у загальному розмірі 7474,87 грн, з яких: 2527,00 грн заборгованість за тілом кредиту; 4947,87 грн заборгованість за відсотками за користування кредитом. При проведенні розрахунку враховано сплату позичальником тіла кредиту у розмірі 973,00 грн та процентів у розмірі 1477,00 грн.

Оскільки ОСОБА_1 умови договору позики належним чином не виконувала, позивач звернувся до суду з позовом за захистом порушеного права.

ІV. Норми права, які підлягають застосуванню та мотиви суду, щодо оцінки аргументів наведених учасниками справи.

Згідно зі ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того є роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

У відповідності до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 1049 ЦК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави щодо позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Закон України «Про електронну комерцію» № 675-VIII від 03.09.2015 визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

У статті 3 цього Закону визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Положення статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

У разі невиконання позичальником обов`язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов`язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором (ст. 1052 ЦК України).

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто (ст.ст. 525-527 ЦК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-1383/2010, який суд враховує при виборі і застосуванні норм прав до спірних правовідносин з огляду на приписи ч. 4 ст. 263 Цивільного процесуального кодексу України.

Доказів спростування презумпції дійсності укладеного відповідачкою договору матеріали справи не містять. Відповідачка мала процесуальну можливість надати суду докази на спростування презумпції правомірності договору, однак таким правом не скористалася.

У ході розгляду справи знайшов своє підтвердження факт укладення між сторонами кредитного договору № 3244106786-444934 від 26.08.2021, порушення відповідачкою його умов щодо своєчасної сплати суми кредиту та відсотків за користування кредитними коштами, що призвело до виникнення заборгованості.

Таким чином, дослідивши матеріали справи та надані докази, враховуючи, що відповідачка відзив на позов та будь-які докази, що спростовують обставини, на які посилається позивач, суду не надала, суд вважає за необхідне задовольнити позов повністю та стягнути з відповідачки на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 3244106786-444934 від 26.08.2021 у розмірі 7474,87 грн.

V. Розподілу судових витрат між сторонами.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 133 Цивільного процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи, до яких зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16, тому суд враховує його при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин з огляду на приписи ч. 4 ст. 263 ЦПК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Із матеріалів справи вбачається, що 12.02.2025 позивач уклав із Адвокатським бюро «Герман Гурський та партнери» в особі керуючого бюро Гурського Г.Ю. договір про надання правничої (правової) допомоги.

Із наявного у матеріалах справи додатку від 20.02.2026 до договору про надання правової допомоги від 12.02.2025, в якому зазначений перелік послуг, що входить до складу правової (правничої) допомоги за цим договором вбачається, що позивачем за укладеним договором були понесені витрати на професійну правничу допомогу, надану представником Гурським Г.Ю., що пов`язані з розглядом зазначеної цивільної справи, у загальному розмірі 10000,00 грн, що складається з наступного: 1) 1000,00 грн оформлення документів щодо надання правничої (правової) допомоги; 2) 2000,00 грн збір та аналіз доказів, формування правової позиції, визначення підсудності справи та платіжних реквізитів для сплати судового збору; 3) 4000,00 грн - складання позовної заяви; 4) 2000,00 грн формування додатків (доказів) до позовної заяви (для суду та відповідача); 5) 1000,00 грн відправка позову стороні та до суду, формування матеріалів адвокатського досьє по справі.

10.04.2026 між АБ «Герман Гурський та партнери» в особі керуючого бюро Гурського Г.Ю. та директором ТОВ «Кошельок» підписано акт приймання-передачі правової допомоги до договору про надання правової допомоги від 12.02.2025, згідно якої вартість наданої правової допомоги склала 10000,00 грн.

При цьому суд бере до уваги правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 08.09.2020 у справі № 640/10548/19, в якому наголошується, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України).

Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Суд бере до уваги, що у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК України суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, якщо неспівмірність таких витрат буде доведена стороною, яка заявила таке клопотання (ч.ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України).

Водночас у правовому висновку, викладеному у постанові Об`єднаної Палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 вказано, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

У той же час відповідачка не скористалася своїм правом заявити клопотання про зменшення витрат на оплату професійної правничої допомоги, понесеної позивачем, із посиланням на неспівмірність таких витрат, а тому суд не вбачає підстав стверджувати про неспівмірність таких витрат.

Таким чином, суд вважає за необхідне стягнути з відповідачки на користь позивача понесені останнім витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн.

Також відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Понесення позивачем судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 2422,40 грн підтверджується платіжною інструкцією № 6435 від 07.04.2026 та випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Враховуючи те, що суд дійшов висновку про необхідність повного задоволення позову, суд вважає за необхідне стягнути з відповідачки на користь позивача суму понесених останнім судових витрат зі сплати судового збору та витрат на професійну правничу допомогу, що у загальному розмірі складає 12422,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 5, 10-13, 76-82, 89, 137, 141, 258, 259, 263-265, 274, 279 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» заборгованість за договором про надання коштів у позику № 3244106786-444934 від 26.08.2021 у загальному розмірі 7474 (сім тисяч чотириста сімдесят чотири) гривні 87 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» 2662,40 гривень судового збору та 10000,00 гривень витрат на професійну правничу допомогу, всього 12662 (дванадцять тисяч шістсот шістдесят дві) гривні 44 копійки.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів із дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів із дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду складено 31 серпня 2026 року.

Сторони у справі:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кошельок», ЄДРПОУ 40842831, місцезнаходження юридичної особи: Київська область, Бучанський район, с. Чайки, вул. Антонова, буд. 8-А.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя Р.М. Стасюк