Рішення № 13939267, 08.02.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 27/40408.02.11 За позовомПриватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» в особі Запорізької філії Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» доВідкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»

третя особа ОСОБА_1

простягнення 15 663, 03 грн. Суддя Дідиченко М. А.

Секретар Приходько Є. П.

Представники сторін:

від позивача:Данилова Т. А. - представник за довіреністю від 17.12.2010 року;

від відповідача:Лінкевич О. В. - представник за довіреністю від 08.12.2010 року;

від третьої особи:не зявилися. ОБСТАВИНИ СПРАВИ: На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування»в особі Запорізької філії Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування»до Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»про стягнення страхового відшкодування у розмірі 14800, 00 грн., 339, 39 грн. пені, 65, 69 грн. 3 % річних та 457, 85 грн. збитків від інфляції. Вимоги Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування»обґрунтовує тим, що 18.05.2010 року в м. Запоріжжя, по вул. Набережна район вул. Леніна, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля НОМЕР_1, під керуванням гр. ОСОБА_1 та автомобіля НОМЕР_2, який був застрахований Закритим акціонерним товариством «Страхова компанія «АХА Страхування»(правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування»), на підставі договору страхування наземного транспорту. Закритим акціонерним товариством «Страхова компанія «АХА Страхування»було відшкодовано потерпілій особі вартість ремонту пошкодженого автомобіля, шляхом перерахування на користь ремонтної організації грошових коштів у розмірі 15310, 00 грн.

На думку позивача, враховуючи те, що страхувальник отримав страхове відшкодування від позивача, до останнього в порядку, передбаченому ст. 1191 ЦК України перейшло право зворотної вимоги (регресу) до відповідача, який, за ствердженням позивача є страховиком цивільно-правової відповідальності особи, винної у скоєнні ДТП.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.11.2010 року було порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 06.12.2010 року, залучено на стороні відповідача третьою особою без самостійних вимог на предмет спору винну у скоєнні ДТП особу - гр. ОСОБА_1.

Представник позивача у судове засідання 06.12.2010 року не зявився, однак через загальний відділ діловодства суду подав документи по справі та клопотання про розгляд справи без участі повноважного представника у судовому засіданні.

Представник відповідача у судовому засідання 06.12.2010 року частково подав витребувані судом докази, та заявив клопотання про продовження строку вирішення спору.

Представник третьої особи у судове засідання 06.12.2010 року не зявився, вимоги ухвали суду від 19.11.2010 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою суду від 06.12.2010 року продовжено строк вирішення спору та відкладено розгляд справи на 17.01.2011 року.

Крім того, ухвалою суду від 06.12.2010 року було витребувано інформацію щодо того, чи була застрахована станом на 18.05.2010 року цивільно-правову відповідальність будь-якої особи відносно наземного транспортного засобу Даф, д/н НОМЕР_1 із причепом Burg д/н НОМЕР_4, та у разі позитивної відповіді відомості про період страхування, ліміт відповідальності передбачений розмір франшизи, тип даного договору та відомості про страхувальника та застраховану особу. До того ж, витребувано у Бердянського міськрайонного суду Запорізької області належним чином засвідчену копію матеріалів справи № 3-31/2/10 про адміністративне правопорушення гр. ОСОБА_1

17.01.2011 року від Моторного (транспортного) страхового бюро України через загальний відділ діловодства суду надійшли витребувані судом відомості.

19.01.2011 року від Бердянського міськрайонного суду Запорізької області через загальний відділ діловодства суду надійшла копія постанови № 3-31/2/10 від 08.06.2010 року.

У звязку із перебуванням судді Дідиченко М. А. на лікарняному, судове засідання, призначене на 17.01.2011 року, не відбулося.

Ухвалою суду від 24.01.2011 року справу призначено до розгляду на 31.01.2011 року.

Представники позивача, третьої особи у судове засідання 31.01.2011 року не зявилися, вимоги ухвали суду від 24.01.2011 року не виконали, про поважні причини неявки суд не повідомили.

Представник відповідача у судовому засіданні 31.01.2011 року заявив клопотання про відкладення розгляду справи та продовження строку вирішення спору.

Керуючись ч. 3 ст. 69 ГПК України, суд задовольнив подане відповідачем клопотання про продовження строку вирішення спору.

Ухвалою суду від 31.01.2011 року розгляд справи відкладено на 08.02.2011 року.

Представник позивача у судовому засіданні 08.02.2011 року позов підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 08.02.2011 року подав копію полісу № ВВ 8188824, проти позову не заперечував.

Розглянувши подані сторонами матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

З довідки ВДАІ з обслуговування адміністративної території м. Запоріжжя № 8618863 від 15.06.2010 року, та постанови Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 08.06.2010 року № 3-31/2/10 вбачається, що 18.05.2010 року о 15 год. 00 хв. в м. Запоріжжя, по вул. Набережна район вул. Леніна, гр. ОСОБА_1, керуючи автомобілем НОМЕР_1 із напівпричепом Burg, д/н НОМЕР_4, під час зміни напрямку руху праворуч не впевнився у безпеці та здійснив зіткнення з автомобілем НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_4, який рухався у попутному напрямку, чим порушив п.п. 10.1 ПДР України.

Бердянським міськрайонним судом Запорізької області від 08.06.2010 року № 3-31/2/10 гр. ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 340, 00 грн.

Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль НОМЕР_2.

Пошкоджений автомобіль був застрахований на підставі договору добровільного страхування наземного транспортного засобу № 3257-а/09 зп від 12.08.2009 року, який укладено між Закритим акціонерним товариством «Страхова компанія «АХА Страхування»в особі директора Запорізької філії та гр. ОСОБА_4

Правонаступником Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування»є Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування», що підтверджується п. 1.1 наданого до матеріалів справи статуту Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування», затвердженого загальними зборами акціонерів, протокол № 23 від 21-24.07.2009 року.

Із матеріалів справи вбачається, що за замовленням Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування»було проведено автотоварознавче дослідження. Згідно висновку автотоварознавчого дослідження, (Звіт № 1331 експертного автотоварознавчого дослідження з визначення вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу, складений 09.06.2010 року) матеріальний збиток з урахуванням фізичного зносу, завданий власнику автомобіля НОМЕР_2, у результаті його ушкодження при ДТП, становить 16028, 22 грн.

Як вбачається із страхового акту № 1969-а/10 зп від 25.06.2009 року Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АХА Страхування»в особі Запорізької філії було прийнято рішення про виплату ФОП ОСОБА_5 (ремонтна організація) страхового відшкодування у розмірі 15310, 00 грн.

25.06.2010 року Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АХА Страхування»в особі Запорізької філії здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 15310, 00 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 5392 від 25.06.2010 року.

Статтею 27 Закону України «Про страхування»та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ч.1 статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відшкодувавши збитки, завдані водієм гр. ОСОБА_1, позивач на підставі положень статті 27 Закону України «Про страхування»та статті 993 ЦК України став в межах сплаченої суми стороною-кредитором у зобовязанні, що виникло з делікту, замість особи, якій нанесено шкоду.

Тобто, позивач з моменту сплати шкоди за особу відповідальну за її спричинення став кредитором у деліктному зобовязанні отримавши право замість потерпілого вимагати відшкодування заподіяної шкоди від особи відповідальної за завдані збитки.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

У матеріалах справи наявні укладені між гр. ОСОБА_6 та Відкритим акціонерним товариством «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», поліс № ВВ/8188824 та поліс № 8188823 обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (тип 1), відповідно до яких Відкрите акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»взяло на себе обовязок відшкодувати шкоду заподіяну, зокрема, майну третіх осіб під час ДТП, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу автомобілю НОМЕР_1 та за участю напівпричепу Burg, д/н НОМЕР_4 відповідно. Згідно до п. 2 цих полісів, ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 25 500, 00 грн., франшиза 510, 00 грн.

З адміністративної справи № 3409945 по справі гр. ОСОБА_1 № 3-3172/10, яка надійшла на запит Господарського суду міста Києва від 24.01.2011 року з Бердянського міськрайонного суду Запорізької області вбачається, що зіткнення автомобіля НОМЕР_2, відбулося саме з напівпричепом Burg, д/н НОМЕР_4

Однак, скоєння ДТП водієм ОСОБА_1. під час руху останнього є наслідком дій водія автомобіля НОМЕР_1, оскільки як сам тягач, так і напівпричіп приводяться в рух двигуном тягача та діями водія цього тягача.

Згідно з пунктом 15.3 статті 15 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», договором І типу є договір обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладений на умовах страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах.

Таким чином, згідно полісу № ВВ/8188824 обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, застрахована цивільно-правова відповідальність будь-якої особи, що на законних підставах експлуатує транспортний засіб, вказаний в договорі (полісі).

Довідкою ВДАІ з обслуговування адміністративної території м. Запоріжжя № 8618863 від 15.06.2010 року, та постановою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 08.06.2010 року № 3-31/2/10 не встановлено факту керування (володіння, експлуатації) гр. ОСОБА_1 транспортним засобом, а саме автомобілем НОМЕР_1, на незаконних підставах.

Відповідно, суд приходить до висновку, що під час ДТП гр. ОСОБА_1 експлуатував зазначений транспортний засіб на законних підставах.

Так, Відкрите акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», як страховик відповідальності будь-якої особи, що на законних підставах експлуатує автомобіль НОМЕР_1 (у даному випадку гр. ОСОБА_1.), є особою, який належить відшкодувати шкоду, заподіяну власнику автомобіля Деу Сенс, НОМЕР_2, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктами 1, 3 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

За загальним правилом зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи (стаття 511 ЦК України).

Водночас, згідно з частиною 7 статті 528 ЦК України виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто.

Згідно з частинами 1, 2 статті 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі. Виконання договору на користь третьої особи може вимагати як особа, яка уклала договір, так і третя особа, на користь якої передбачено виконання, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із суті договору.

Вказані норми містяться у розділі І «Загальні положення про зобовязання»книги пятої ЦК України і стосуються як договірних, так і недоговірних (деліктних) зобовязань.

Відповідно до статті 511 ЦК України у випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Згідно з пунктом 4 частини 1 та частиною 3 статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Ні вище вказані договори страхування, ні закон не містять заборони на зміну кредитора у зобовязанні щодо відшкодування шкоди завданої в результаті ДТП.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, у Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування»в особі Запорізької філії виникло право вимоги до Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»у порядку регресу на підставі вказаних норм та статей 27 Закону України «Про страхування»та ст. ст. 993, 1194 ЦК України на відшкодування завданих внаслідок ДТП збитків у розмірі 14800, 00 грн. (15310, 00 грн. - 510, 00 грн. (франшиза)), оскільки, відповідно до ч. 2 п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Згідно п. 35 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику (або якщо страховик невідомий - МТСБУ) відповідну заяву. У заяві про виплату страхового відшкодування має міститися: найменування страховика, до якого подається заява, або МТСБУ; назва (для юридичної особи), прізвище, ім'я, по батькові (для фізичної особи) заявника, його місцезнаходження або місце проживання; зміст майнової вимоги заявника щодо відшкодування завданих збитків; інформація про вже здійснені взаєморозрахунки осіб, відповідальність яких застрахована, та потерпілих; обставини, якими заявник обґрунтовує свою вимогу, та докази, що підтверджують її відповідно до законодавства; розмір шкоди; підпис заявника і дата подання заяви. До заяви додаються довідки про дорожньо-транспортну пригоду, довідки відповідних закладів охорони здоров'я щодо тимчасової втрати працездатності або довідки спеціалізованих установ про встановлення стійкої втрати працездатності (інвалідності) у разі її виникнення, інші документи, які мають відношення до даної дорожньо-транспортної пригоди, завірені у встановленому порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, листом № 1200-10 від 19.07.2010 року, Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування»в особі Запорізької філії надіслало до Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»відповідну заяву із доданими документами, які були отримані останнім 26.07.2010 року.

Відповідно до 37.1 п. 37 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів», виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.

Таким чином, строк для виплати страхового відшкодування настав 26.08.2010 року.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідач доказів оплати ним страхового відшкодування до матеріалів справи не надав.

Таким чином, з урахуванням зазначеного вище, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення з відповідача страхового відшкодування обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, а саме у розмірі 14800, 00 грн.

Крім того, за прострочення сплати страхового відшкодування, позивач нараховує відповідачеві пеню у розмірі 339, 39 грн. за період з 27.08.2010 року по 19.10.2010 року.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 ЦК України).

Господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання у ГК України визнаються штрафними санкціями (частина 1 статті 230 ГК України).

Згідно з частиною 4 статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до п. 2 ст. 37 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня.

Відповідно до п. 1 ст. 37 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.

Відповідно до розрахунку суду, з урахуванням розміру облікової ставки НБУ, розмір пені становить 339, 39 грн.

Таким чином, вимога позивача щодо стягнення з відповідача пені за прострочення сплати страхового відшкодування у розмірі 339, 39 грн. за період з 27.08.2010 року по 19.10.2010 року є законною та такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

До того ж, позивач нараховує відповідачеві збитки від інфляції за період з серпня 2010 року по вересень 2010 року у розмірі 457, 85 грн., а також три проценти річних за період з 27.08.2010 року по 19.10.2010 року у розмірі 65, 69 грн.

Згідно п. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Із змісту зазначеної статті вбачається, що ця норма передбачає відповідальність за порушене грошове зобовязання.

Грошовим є зобовязання, за яким боржник зобовязується сплатити певну грошову суму незалежно від підстав виникнення зобовязання (правочин, правопорушення, акт та інші юридичні факти).

Так, не сплативши у належний термін страхове відшкодування, відповідач порушив грошове зобовязання, тобто дія статті 625 ЦК України поширюється на такі дії останнього.

Згідно розрахунку суду, збитки від інфляції за період з серпня 2010 року по вересень 2010 року, становлять

14800, 00 грн. х (101, 2 % х 102, 9 %) - 14800, 00 грн. = 611, 24 грн.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Позивач клопотання про вихід суду при прийнятті рішення за межі позовних вимог про стягнення збитки від інфляції не заявляв.

Тому, позовні вимоги про стягнення з відповідача збитків від інфляції суд вважає такими, що підлягають задоволенню в обсязі, заявленому позивачем до стягнення, а саме 457, 85 грн.

Згідно розрахунку суду, три проценти річних за період з 27.08.2010 року по 19.10.2010 року становлять 65, 69 грн.

Таким чином, позовна вимога щодо стягнення з відповідача трьох процентів річних за період з 27.08.2010 року по 19.10.2010 року у розмірі 65, 69 грн. є законною та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст.49 ГПК України покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись п. п. 1, 3 ч. 2 ст. 11, ст.ст.22, 29, 509, 511, 512, 514, 528, 636, 993, 1187, 1188, 1191, 1192, 1194 ЦК України та ст.ст. 33, 49, ст. ст.ст. 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

2.Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»(01032, м. Київ, вул. Жилянська, 75; ідентифікаційний код: 00034186), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування»в особі Запорізької філії (69035, м. Запоріжжя, Орджонікідзевський р-н, вул. 40 років Радянської України, буд. 57-Б; ідентифікаційний код: 26183400) страхове відшкодування у розмірі 14800 (чотирнадцять тисяч вісімсот) грн. 00 коп., пеню у розмірі 339 (триста тридцять девять) грн. 39 коп., збитки від інфляції у розмірі 457 (чотириста пятдесят сім) грн. 85 коп., 3 % річних у розмірі 65 (шістдесят пять) грн. 69 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 156 (сто пятдесят шість) грн. 63 коп., та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.

3.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Дідиченко М. А.

дата підписання 23.02.2011 року