Рішення № 13938734, 09.02.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 49/309.02.11 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Єдина Мерчендайзергова

Компанія» До Приватного підприємства «Міратех Телеком» Про стягнення 180 749,99 грн.

Суддя Митрохіна А.В.

Представники сторін:

Від позивача Монастирський О.Я. –за дов. № б/н від 17.01.2011р.

Від відповідача не з’явилися

Обставини справи:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача 180 749,99 грн. заборгованості, що виникла у зв'язку з порушенням умов договору № К 10 від 11.03.2010р., з яких 159 322,24 грн. основного боргу, 12 191,42 грн. пені, 7 010,18 грн. інфляційних витрат, 2226,15 грн. 3% річних.

Позовні вимоги мотивовано тим, що на виконання взятих на себе зобов’язань позивач поставив відповідачу товар, проте, відповідач зобов‘язання по оплаті отриманого товару не виконав. Позивач також просить покласти на відповідача судові витрати, пов‘язані з розглядом даної справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.01.2011 було порушено провадження у справі № 49/3 та призначено розгляд справи на 24.01.2011.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.01.2011 розгляд справи відкладався на 09.02.2011р., у відповідності до вимог ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач в судові засідання 05.01.2011 та 31.01.2011 не з’явився, своїх представників не направив, про поважність причин нез’явлення суд не повідомив, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі № 49/176 від 17.12.2010 року не виконав, витребуваних судом документів не надав, заяв, клопотань не подав.

Про місце, дату та час судових засідань відповідач був повідомлений належним чином, докази чого наявні в матеріалах справи.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997р. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року»(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали Господарського суду міста Києва надсилались на адресу відповідача, вказану в заяві позивача.

За таких обставин, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оглянувши в судовому засіданні оригінали документів, копії яких містяться в матеріалах справи, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

11 березня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Єдина Мерчендайзергова Компанія»(далі –Продавець) та Приватним підприємством «Міратех Телеком»(далі –Покупець) було укладено Договір № К 10 (далі - Договір).

          Відповідно до умов якого (п. 1.1) Продавець зобов'язувався передати у власність Покупцю товар згідно накладних у відповідності до узгоджених сторонами замовлень, а Покупець зобов'язується провести оплату за товар та прийняти його на умовах даного Договору. Товар передається частинами –партіями, які вказуються у накладній (п. 1.2 Договору).

Датою поставки партії товару Продавцем та датою отримання партії товару Покупцем є дата підписання Сторонами відповідної накладної про приймання-передачу (п. 8.3 Договору).

На виконання умов Договору Позивачем було поставлено товар на загальну суму 483 298,84 грн. разом з ПДВ.

Факт отримання відповідачем поставленого товару підтверджується печаткою, та підписом одержувача на видаткових накладних: № м.Л-000011 від 15.03.2010 року на загальну суму 130 702,84 грн., № м.Л-000012 від 23.03.2010 року на загальну суму 175188,00 грн., № м.Л-000020 від 08.04.2010 року на загальну суму 177 408,00 грн. (копії яких містяться в матеріалах справи).

Пунктом 5.1. Договору передбачено, Покупець зобов'язується сплатити вартість товару по факту поставки товару, що підтверджується накладною протягом 3-5 днів з моменту отримання партії товару, шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Продавця.

З матеріалів справи вбачається, що Відповідач свої зобов‘язання оплатити отриманий товар виконав частково, а саме на суму 159000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками: від 23.03.2010 року на загальну суму 25000,00 грн., від 24.03.2010 року на загальну суму 109 000,00 грн., від 28.04.2010 року на загальну суму 15000,00 грн., від 07.06.2010 року на загальну суму 10000,00 грн.

          Крім того, Позивачу було повернуто партію товару на загальну суму 164976,60 грн., що підтверджується накладними на повернення товару: № ВП-0000001 від 31.05.2010 року на загальну суму 127 776,00 грн., № ВП - 0000002 від 31.05.2010 року на загальну суму 32 184,00 грн., № ВП-0000003 від 31.05.2010 року на загальну суму 5 016,60 грн.

Отже, з урахуванням оплаченого та повернутого товару у відповідача утворилася заборгованість у розмірі 159322,24 грн., що знайшла своє відображення у підписаному повноважними представниками сторін акті звірки взаєморозрахунків.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Матеріалами справи підтверджено, що на момент звернення позивача до суду відповідач не розрахувався повністю з позивачем за поставлений товар, а саме відповідач має заборгованість перед позивачем в розмірі 159322,24 грн.

Факт невиконання відповідачем зобов’язання по оплаті отриманого від позивача товару належним чином доведений, документально обґрунтований.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості в розмірі 159322,24 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Позивачем заявлено також позовні вимоги про стягнення з відповідача суми 12191,42 грн. пені, 7 010,18 грн. інфляційних витрат, 2226,15 грн. 3% річних.

Щодо стягнення штрафних санкцій, судом встановлено наступне.

Оскільки відповідач не сплатив суму основного боргу є підстави для застосування встановленої законодавством відповідальності.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 611 Цивільного кодексу України встановлює, що у разі порушення зобов’язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних витрат у сумі 7010,18 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних у сумі 2226,15 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до п. 6.1 Договору, у випадку прострочення платежу за товар Покупець зобов’язаний сплатити Продавцю штрафну неустойку (пеню) в розмірі 0,5 % від суми несвоєчасно оплаченого товару за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, діючий за період, за який сплачується пеня, до повного розрахунку за товар.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, між іншим, регулюється Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином зазначеним законом встановлений граничний розмір саме договірної неустойки, який не може бути збільшений сторонами, а не загальний (фіксований) розмір неустойки, що встановлена законом.

З огляду на зазначене, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені підлягають задоволенню за уточненим розрахунком суду за період, визначений в розрахунку позивача, а саме в розмірі 11853,57 грн.

Згідно вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень. Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Відповідачем не були надані суду належні та допустимі докази на спростування викладеного в позові.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, при частковому задоволенні позову, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а також витрати, пов‘язані з розглядом справи в суді покладаються господарським судом на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

За таких обставин, на підставі викладеного, керуючись ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд м. Києва, -

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Приватного підприємства «Міратех Телеком»(03118, м. Київ, Голосіївський р-н, вул. Козацька, 118, код ЄДРПОУ 32245601) з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Єдина Мерчендайзергова Компанія»(79015, м. Львів, вул. Тургенєва, 73, код ЄДРПОУ 33665516, п/р № 26006235679500 в АКІБ «Укрсиббанк»м. Харків, МФО 351005) 180412,14 грн. заборгованості за договором № К 10 від 11.03.2010р., з яких 159 322,24 грн. - основного боргу, 11853,57 грн. - пені, 7010,18 грн. - інфляційних витрат, 2226,15 грн. - 3% річних, крім того 1789,43 грн. державного мита та 233,64 грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині у позові відмовити.

4.          Видати наказ.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                             А. В. Митрохіна

Дата підписання рішення 21.02.2011