Рішення № 13938733, 07.02.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 27/1407.02.11 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Лізинговий дім»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Арм Груп України»

про стягнення 127754, 87 грн.

Суддя Дідиченко М. А.

Секретар Приходько Є. П.

Представники:

від позивача Кравцова В. Є. - представник за довіреністю від 20.10.2010 року;

від відповідача Куріцина Г. А. - представник за довіреністю від 10.01.2011 року.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Лізинговий дім»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Арм Груп України»про стягнення 127754, 87 грн., що складається з боргу за орендну плату –117, 016, 80 грн., збитків від інфляції –2091, 27 грн., 3 % річних –729, 08 грн. та пені –7917, 72 грн., за порушення умов договору оренди № 05-0611 від 05.06.2009 року.

Вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідно до укладеного між сторонами 05.06.2009 року договору оренди № 05-0611, позивач передав у тимчасове володіння та користування відповідачеві самоскиди MAN модель TGA 41, 400 8x4 BB-WW в кількості 3 штуки. Відповідач об’єкти оренди використовував, проте, в порушення умов договору, зобов’язання зі сплати орендних платежів виконав частково. Посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов’язань, позивач просить стягнути з останнього заборгованість по орендним платежам, збитки від інфляції, 3 % річних та штрафні санкції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.12.2010 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 25.01.2011 року.

Представник позивача у судовому засіданні 25.01.2011 року подав докази, витребувані ухвалою суду від 20.12.2010 року, позов підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 25.01.2011 року подав докази, витребувані ухвалою суду від 20.12.2010 року та подав відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що оскільки відповідно до ст. 258 ЦК України, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) встановлено строк в один рік, - вимоги позивача щодо сплати пені не можуть бути задоволені, оскільки строк, протягом якого позивач міг звернутися з вимогою про сплату пені за невиконання умов договору оренди № 05-0611 від 05.06.2009 року, закінчився.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.01.2011 року у судовому засідання оголошено перерву до 07.02.2011 року.

Представник позивача у судовому засіданні 07.02.2011 року позов підтримав у повному обсязі.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, –

ВСТАНОВИВ:

05.06.2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Лізинговий дім» (надалі –орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Арм Груп України» (надалі –орендар) укладено договір оренди № 05-0611 (надалі –договір), відповідно до п. 1.1 якого орендодавець зобов’язаний передати, а орендар прийняти у тимчасове користування та володіння самоскиди MAN модель TGA 41, 400 8x4 BB-WW в кількості 3 штуки, загальною вартістю 2280 000, 00 грн., в т.ч. ПДВ (вартість однієї одиниці –760000, 00 грн. в т.ч. ПДВ).

Частина 1 статті 759 ЦК України визначає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до наявного в матеріалах справи акту прийому-передачі від 05.06.2009 року, орендодавець передав, а орендар прийняв самоскиди MAN модель TGA 41, 400 8x4 BB-WW в кількості 3 штуки.

Пунктом 1.2 договору сторони обумовили, що термін оренди складає 2 місяці з моменту прийняття майна, що орендується, за актом прийому-передачі.

Відповідно до частини 1 статті 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Пунктом 4.1 договору встановлено, що орендар сплачує плату в розмірі 105012, 00 грн., в т.ч. ПДВ 17502, 00 грн. за кожен місяць роботи. Оплата проводиться до 25 числа кожного місяця.

06.07.2009 року орендар повернув, а орендодавець прийняв самоскид MAN модель TGA 41, 400 8x4 BB-WW в кількості 1 штука, про що сторонами складено відповідний акт прийому-передачі.

У зв’язку із цим, 06.07.2009 року сторони договору додатковою угодою № 1 встановили, що орендна плата за липень 2009 року становить 77008, 80 грн. Починаючи з серпня 2009 року орендар сплачує орендну плату в розмірі 70008, 00 грн.

05.08.2009 року сторонами була підписана додаткова угода, відповідно до умов якої термін дії договору продовжений до 05.09.2009 року.

31.08.2009 року орендар повернув орендодавцеві самоскиди MAN модель TGA 41, 400 8x4 BB-WW в кількості 2 штуки, про що сторонами складено відповідний акт прийому-передачі (повернення) № 2.

Так, орендареві було надано послуги оренди майна за договором за період з червня по серпень 2009 року включно, загальним розміром 252028, 80 грн.

Згідно з наданими суду виписками банку по особовому рахунку, відповідач розрахувався за надані послуги частково, здійснивши на користь позивача переказ загальним розміром 135012, 00 грн.

Зокрема, 07.07.2009 року орендар перерахував на рахунок орендодавця 105012, 00 грн., 18.08.2009 року –5000, 00 грн. та 11.09.2009 року –25000, 00 грн.

У зв’язку із зазначеним, станом на день вирішення спору основна заборгованість орендаря перед орендодавцем складає 117016, 80 грн.

          Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб’єкти господарювання та інші

учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

          Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

          Згідно з частиною 2 статті 509 ЦК України зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

          Пункт 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є, зокрема, договори та інші правочини.

          Відповідно до частини 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

          Згідно з частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

          Згідно з частиною 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

          Доказів належного виконання зобов’язань щодо оплати наданих послуг з оренди відповідач не подав.

          Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов’язань підтверджується матеріалами справи.

          Згідно з статтями 525, 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

          Тому, позовну вимогу про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати орендних платежів у розмірі 117016, 80 грн. суд вважає обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

          До того ж, у зв’язку з простроченням відповідачем оплати наданих послуг з оренди, позивач просить стягнути з останнього пеню за період з 30.06.2009 року по 11.09.2009 року у розмірі 7917, 72 грн.

          Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 ЦК України).

          Частиною 1 пункту 9.2 договору сторони погодили, що за порушення термінів сплати орендних платежів, орендар несе відповідальність у вигляді сплати ним пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день протермінування.

          З наведених позивачем розрахунків заявлених до стягнення сум судом вбачається, що пеню за прострочення оплати послуг з оренди, наданих в червні 2009 року, позивач просить стягнути за період з 30.06.2009 року по 29.07.2009 року, пеню за прострочення оплати послуг з оренди, наданих в липні 2009 року, –за період з 31.07.2009 року по 30.08.2009 року, пеню за прострочення оплати послуг з оренди, наданих в серпні 2009 року, –за період з 31.08.2009 року по 23.10.2009 року,

          Господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання у ГК України визнаються штрафними санкціями (частина 1 статті 230 ГК України).

          Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

          Тому, нарахування пені за прострочення оплати послуг з оренди, наданих в червні 2009 року, можливе по 25.12.2009 року, нарахування пені за прострочення оплати оплати послуг з оренди, наданих в липні 2009 року, можливе по 25.01.2010 року, нарахування пені за прострочення оплати послуг з оренди, наданих в серпні 2009 року, можливе по 25.02.2010 року.

          Посилаючись на частину 2 статті 258 ЦК України, відповідач просить суд застосувати до вимоги позивача про стягнення пені позовну давність.

          Стаття 256 ЦК України визначає, що позовна давність –це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

          Згідно частини 1 статті 223 ГК України при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом.

          Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

          Згідно частини 3 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

          Частина 4 статті 267 ЦК України передбачає, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

          Отже, оскільки послуги з оренди за червень, липень та серпень 2009 року, позивач зобов’язаний був оплатити у строк до 25.06.2009, 25.07.2009 та 25.08.2009 року відповідно, то перебіг позовної давності щодо вимог позивача про стягнення з відповідача пені за прострочення оплати орендних платежів за ці місяці почався від 26.06.2009, 26.07.2009 та 26.08.2009 року відповідно.

Так, позовна давність за вказаними вимогами сплила 26.06.2010, 26.07.2010 та 26.08.2010 року відповідно. Позов заявлено позивачем 16.12.2010 року.

Таким чином, як вбачається з позовної заяви, позивачем пропущено строк в межах якого він може звернутися до суду з вимогою щодо стягнення пені за несвоєчасну оплату відповідачем орендних платежів за договором.

Згідно частини 5 статті 267 ЦК України якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Обґрунтованого клопотання про поновлення строків позовної давності позивачем подано не було, тому суд відмовляє позивачеві в задоволенні його позовної вимоги щодо стягнення пені за несвоєчасну оплату відповідачем орендних платежів за договором.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача збитки від інфляції у розмірі 2091, 26 грн. за період з червня 2009 року по вересень 2009 року та 3 % річних у розмірі 729, 08 грн. за період з 30.06.2009 року по 25.11.2010 року.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Рекомендація Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 року щодо порядку нарахування індексів інфляції при розгляді судових справ передбачає, що сума, яка внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з розрахунком травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця –червня. Для визначення індексу за будь-який період необхідно щомісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою.

З огляду на вказане, розмір збитків від інфляції складає:

142016, 80 грн. х 99, 8 % –142016, 80 грн. = - 284, 03 грн.

117016, 80 грн. х 100,8 % –117016, 80 грн. = 936, 13 грн.

Таким чином, за перерахунком суду загальний розмір збитків від інфляції за прострочення оплати наданих послуг з оренди складає 936, 13 грн.

Розмір 3 % річних складає:

          105 012,00 грн. х 3 % х 26 (з 30.06.2009 року по 25.07.2009 року) / 365 = 224, 41 грн.

          77 008,80 грн. х 3 % х 23 (з 26.07.2009 року по 17.08.2009 року) / 365 = 145, 59 грн.

          72008,80 грн. х 3 % х 8 (з 18.08.2009 року по 25.08.2009 року) / 365 = 47, 35 грн.

          142016, 80 грн. х 3 % х 16 (з 26.08.2009 року по 10.09.2009 року) / 365 = 186,76 грн.

          117016,80 грн. х 3 % х 45 (з 11.09.2009 року по 25.10.2009 року) / 365 = 432, 80 грн.

          117016,80 грн. х 3 % х 31 (з 26.10.2009 року по 25.11.2009 року) / 365 = 298, 15 грн.

          117016,80 грн. х 3 % х 30 (з 26.11.2009 року по 25.12.2009 року) / 365 = 288, 53 грн.

          117016,80 грн. х 3 % х 31 (з 26.12.2009 року по 25.01.2010 року) / 365 = 298, 15 грн.

          117016,80 грн. х 3 % х 31 (з 26.01.2010 року по 25.02.2010 року) / 365 = 298, 15 грн.

          117016,80 грн. х 3 % х 28 (з 26.02.2010 року по 25.03.2010 року) / 365 = 269, 30 грн.

          117016,80 грн. х 3 % х 31 (з 26.03.2010 року по 25.04.2010 року) / 365 = 298, 15 грн.

          117016,80 грн. х 3 % х 30 (з 26.04.2010 року по 25.05.2010 року) / 365 = 288, 53 грн.

117016,80 грн. х 3 % х 31 (з 26.05.2010 року по 25.06.2010 року) / 365 = 298, 15 грн. 117016,80 грн. х 3 % х 30 (з 26.06.2010 року по 25.07.2010 року) / 365 = 288, 53 грн. 117016,80 грн. х 3 % х 31 (з 26.07.2010 року по 25.08.2010 року) / 365 = 298, 15 грн. 117016,80 грн. х 3 % х 31 (з 26.08.2010 року по 25.09.2010 року) / 365 = 298, 15 грн. 117016,80 грн. х 3 % х 31 (з 26.09.2010 року по 25.10.2010 року) / 365 = 288, 53 грн. 117016,80 грн. х 3 % х 31 (з 26.10.2010 року по 25.11.2010 року) / 365 = 298, 15 грн.

Отже, за перерахунком суду загальний розмір 3 % річних за прострочення оплати наданих послуг з оренди складає 4845, 53 грн.

Пунктом 2 частини 1 статті 83 ГПК України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Позивач клопотання про вихід суду при прийнятті рішення про стягнення 3 % річних за несвоєчасну оплату послуг з оренди за межі позовних вимог не заявляв.

Тому, позовна вимога про стягнення з відповідача 3 % річних за несвоєчасну оплату послуг з оренди підлягає задоволенню у розмірі, а саме –729, 08 грн.

          Відповідно до статті 49 ГПК України при відмові в позові державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача.

          Оскільки позивачеві відмовлено в позовній вимозі щодо стягнення з відповідача пені, судові витрати в частині цієї вимоги покладаються на позивача.

          Відповідно до статті 49 ГПК України при частковому задоволенні позову державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

          На підставі викладеного, керуючись статтею 193 ГК України, статтями 759, 762 ЦК України, статтями 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В

1.          Позовні вимоги задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Арм Груп України»(01601, м. Київ, пров. Музейний, 10, оф. 606; ідентифікаційний код: 33745560) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Лізинговий дім»(79000, Львівська обл., м. Львів, вул. Банківська, 5, ідентифікаційний код: 31730064) заборгованості по орендним платежам у розмірі 117016 (сто сімнадцять тисяч шістнадцять) грн. 80 коп., збитки від інфляції в розмірі 936 (дев’ятсот тридцять шість) грн. 13 коп., 3 % річних у розмірі 729 (сімсот двадцять дев’ять) грн. 08 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 1 186 (одна тисяча сто вісімдесят шість) грн. 80 коп., та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 233 (двісті тридцять три) грн. 71 коп.

3.          В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Дідиченко М. А. дата підписання 21.02.2011 року