Рішення № 13938577, 16.02.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 32/516.02.11 За позовомДочірнього підприємства по експлуатації та ремонту житлового фонду та об’єктів соціально-побутового призначення «ЕКОС»Акціонерного товариства холдингової компанії «Київміськбуд»

ДоПриватного підприємства «ВАМ ГРУП»

Простягнення заборгованості по оплаті комунальних послуг та штрафних санкцій Суддя Хрипун О.О. Представники сторін:

Від Позивача Митяй Л.А. –нач.юр.від.,

Від Відповідача не з’явилися Обставини справи:

Дочірнє підприємство по експлуатації та ремонту житлового фонду та об’єктів соціально-побутового призначення «ЕКОС»Акціонерного товариства холдингової компанії «Київміськбуд»звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства «ВАМ ГРУП»та просить, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог № 412 від 14.02.2011, стягнути з Відповідача на користь Позивача 23040,95 грн. заборгованості, 459,28 грн. пені, 573,81 грн. –3% річних від суми заборгованості, 2096,72 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в порушення договірних зобов’язань між сторонами про надання комунальних послуг та утримання прибудинкової території, Відповідач не виконав своїх зобов’язання щодо проведення розрахунків за отримані послуги.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, повноважних представників в судове засідання не направив, про причини неявки представників суд належним чином не повідомив.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника Позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Київської міської ради народних депутатів від 15.05.1995 № 142 «Про передачу основних фондів комунальної власності міста»за Державною комунальною будівельною корпорацією «Київміськбуд»на праві повного господарського відання закріплено житловий фонд та об’єкти соціально-побутового призначення, які закріплені за підприємствами, що входять до складу корпорації «Київміськбуд»станом на 01.01.1995, серед яких приміщення (гуртожиток) по вул. Кіквідзе, 14 в м. Києві.

Рішенням № 5 від 11.03.2006 Акціонерного товариства холдингова компанія «Київміськбуд»встановлено, що Дочірнє підприємство «Екос»є правонаступником житлово-комунальних контор, що ліквідуються.

01.07.2009 між Дочірнім підприємством по експлуатації та ремонту житлового фонду та об’єктів соціально-побутового призначення «ЕКОС»Акціонерного товариства холдингової компанії «Київміськбуд»(далі –Позивач, Постачальник) та Приватним підприємством «ВАМ ГРУП»(далі –Відповідач, Споживач)укладено Договір № 316/09 про надання комунальних послуг на приміщення, що здані в оренду та утримання прибудинкової території.

Згідно з п. 1 вказаного Договору Постачальник на підставі листа Споживача надає комунальні послуги на нежиле приміщення, що передане Споживачу в орендне користування під офіс за адресою: м. Київ, вул. Кіквідзе, 14 в м. Києві, загальною площею 17 кв.м.

Термін дії вказаного Договору було погоджено Сторонами з 01.07.2009 до 31.12.2009.

В наступному, 01.01.2010 між Позивачем та Відповідачем було укладено Договір № 316/10 про надання комунальних послуг на приміщення, що здані в оренду та утримання прибудинкової території, відповідно до умов якого Позивач надає Відповідачу комунальні послуги на нежиле приміщення, що передане Споживачу в орендне користування під офіс за адресою: м. Київ, вул. Кіквідзе, 14 в м. Києві, загальною площею 117,50 кв.м.

Згідно з п. 1.2 зазначених Договорів Споживач сплачує вартість наданих комунальних послуг та плати за землю згідно з розрахунками, які містяться в Додатках № 1 до цих Договорів.

Відповідно до п. 2.1 Договорів Позивач зобов'язався надавати Відповідачу комунальні послуги на використання холодної води, водовідведення холодної води, теплової енергії на підігрів води, водовідведення гарячої води, холодної води на підігрів електроенергії та ін. згідно з розрахунком, що є невід’ємною частиною договору.

За умовами п. 2.2.1 Договорів Відповідач зобов’язаний сплачувати за комунальні послуги і плату за землю з моменту підписання договорів та актів передачі приміщення щомісячно до 20 числа поточного місяця.

Проте, Відповідач свої зобов’язання щодо повної та своєчасної оплати отриманих послуг не виконав.

У зв’язку з оплатою Відповідачем отриманих послуг не в повному обсязі Позивач звертався до Приватного підприємства «ВАМ ГРУП»з претензією № 1139 від 18.06.2010 про сплату заборгованості.

Вказана претензія залишена Відповідачем без відповіді та задоволення.

Відповідно до ст. 179 Житлового кодексу України користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов’язковим додержанням Правил користування приміщеннями жилих будинків і прибудинковими територіями, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 № 572, визначені обов’язки власника та наймача (орендаря), зокрема такі, як укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем відповідно до типового договору; оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Статтею 509 Цивільного кодексу України визначення поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є право відношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За своєю правовою природою укладені між сторонами Договори № 316/09 від 01.07.2009 та № 316/10 від 01.01.2010 є договорами про надання послуг.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України).

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій»встановлено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності сплачують комунальні послуги за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання та пропорційну частку витрат на утримання прибудинкової території.

Відповідач не виконав зобов’язання належним чином.

В свою чергу, боржник, який прострочив виконання зобов’язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (ч. 2 ст. 612 ЦК України).

В ч. 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобов’язання.

Відповідачем не надано до суду жодних доказів на спростування своєї вини в невиконанні зобов’язання з оплати заборгованості за вказаними Договорами.

Факт наявності заборгованості у Відповідача перед Позивачем належним чином доведений, документально підтверджений, у зв’язку чим, суд вважає заявлені вимоги про стягнення суми основного боргу у розмірі 23040,95 грн. обґрунтованими, а отже такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно з п. 3.2 Договорів за несвоєчасну оплату платежів Споживач сплачує на користь Постачальника пеню в розмірі подвійної ставки НБУ від суми платежу за кожен день прострочення.

За розрахунком суду стягненню з Відповідача на користь Позивача підлягає сума пені в розмірі 351,30 грн., розрахована судом з урахуванням виникнення прострочення з виконання зобов’язань по кожному платежу, виходячи з умов Договорів щодо сплати платежів до 20 числа кожного місяця (п. 2.2.1), враховуючи розмір облікової ставки НБУ, встановлений у відповідному періоді, та за такий період прострочення, що заявлений Позивачем у наданому розрахунку.

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на умови пунктів 2.2.1 Договорів сума 3% річних від заборгованості у заявлений Позивачем період розрахована судом та становить 271,72 грн.

З урахуванням рекомендацій, викладених у Листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», та враховуючи виникнення прострочення з оплати по кожному з нарахувань, сума інфляційних втрат Позивача складає 686,91 грн.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судові витрати Позивача по сплаті державного мита у сумі 243,51 грн. та 219,60 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на Відповідача.

В іншій частині здійснені Позивачем витрати по сплаті державного мита покладаються на Позивача, оскільки відповідно до ч. 2 п. 4.2 Роз’яснень президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 № 02-5/78 «Про деякі питання практики застосування розділу 6 Господарського процесуального кодексу України»якщо позивач завищив ціну позову, або у процесі розгляду спору зменшив позовні вимоги, або господарський суд відмовив у стягненні певних сум, державне мито у цій частині не повертається.

Керуючись ст. ст. 32-34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства «ВАМ ГРУП»(01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 14, оф. 3, код 34980389) на користь Дочірньго підприємства по експлуатації та ремонту житлового фонду та об’єктів соціально-побутового призначення «ЕКОС» Акціонерного товариства холдингової компанії «Київміськбуд»(01021, м. Київ, вул. Мечнікова, 20, код 23739162) 23040,95 грн. заборгованості, 351,50 грн. пені, 271,72 грн. –3% річних від суми заборгованості, 686,92 грн. інфляційних втрат, 243,51 грн. державного мита та 219,60 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та може бути оскаржене у порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя                                                                                           О.О.Хрипун

Дата підписання рішення: 21.02.2011