Рішення № 13938575, 16.02.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 32/64416.02.11 За позовом Відкритого акціонерного товариства «Дніпропетровський холодокомбінат»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко»

третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Сніговик»

про стягнення заборгованості в сумі 1 980,12 грн.

Суддя Хрипун О.О.

Представники сторін:

Від Позивача не з’явилися

Від Відповідача Шевчук В.А. - предст.

Від Третьої особи не з’явилися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Відкрите акціонерне товариство «Дніпропетровський холодокомбінат» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко»та просить стягнути з Відповідача заборгованість за поставлений товар у сумі 1980,12 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог Позивач зазначив, що за Договором цесії № 3 від 23.11.2009 ним набуто право вимоги до Відповідача на суму 1980,12 грн., яка утворилась внаслідок неналежного виконання Відповідачем умов Договору поставки № 3825К від 21.10.2007 в частині оплати отриманого від Третьої особи товару.

Відповідач у відзиві на позовну заяву проти позову заперечував, зазначаючи, що у Позивача відсутнє право вимоги сплати заборгованості за вказаним Договором поставки, оскільки умовами такого заборонена передача таких прав без згоди Відповідача.

Третя особа письмових пояснень по суті спору не надала, повноважних представників в судове засідання не направила.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника Відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

23.11.2009 між Відкритим акціонерним товариством «Дніпропетровський холодокомбінат» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сніговик»укладено Договір цесії № 3, відповідно до умов якого Третя особа відступила, а Позивач прийняв право вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО»по Договору поставки № 3825К від 31.10.2007 та видатковим накладним, а також права в забезпечення виконання зобов’язань та інші права, пов’язані з правом вимоги.

Третя особа листом вих. № 19/юр від 21.12.2009 повідомила Відповідача про заміну кредитора у зобов’язаннях за видатковими накладними за Договором поставки № 3825К від 31.10.2007.

05.03.2010 Позивач звернувся до Відповідача з вимогою щодо погашення заборгованості в розмірі 1980,12 грн.

Позивач, звертаючись до суду із даним позовом, посилається на те, що Відповідач кошти в сумі 1980,12 грн., які мав сплатити Товариству з обмеженою відповідальністю «Сніговик»за умовами Договору поставки № 3825К від 31.10.2007, не сплатив, а отже, враховуючи умови Договору цесії № 3 від 23.11.2008, вказані кошти Відповідач має сплатити саме Позивачеві.

Проте, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача виходячи з наступного.

Частина 1 статті 175 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Пунктом 1 статті 512 Цивільного кодексу України встановлено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч. 1 статті 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Статтею 514 Цивільного кодексу України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов’язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Вимогами статті 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Таким чином, відповідно до статті 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом, натомість пунктом 2 розділу ІХ Договору поставки № 3825К, укладеного 31.10.2007 між Відповідачем та Третьою особою, сторонами було погоджено, що жодна із сторін не має права передавати третім особам свої майнові права, які виникають з даного договору, без згоди на те іншої сторони.

При укладенні сторонами Договору цесії № 3 від 23.11.2009 щодо передачі права вимоги стосовно суми заборгованості у розмірі 1980,12 грн., що утворилася внаслідок порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕКО»своїх зобов’язань за Договором поставки № 3825К від 31.10.2007, згода боржника, тобто Відповідача, отримана не була, що не заперечується Позивачем, і Відповідач наголошував на тому, що ним така згода не надавалась.

Судом не приймаються твердження Позивача, що Договір поставки № 3825К від 31.10.2007 не містить умов, які обтяжують або забороняють сторонам після закінчення строку його дії здійснювати свої права та обов’язки в повному обсязі. Адже норма статті 516 ЦК України вимагає згоди боржника щодо заміни кредитора у зобов’язанні вразі якщо таке було встановлено договором, тому суд зазначає, що сторонами при укладенні Договору цесії № 3 від 23.11.2009 не було дотримано вимог саме цієї закону, а не умов Договору поставки № 3825К від 31.10.2007.

З урахуванням викладеного суд доходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Державне мито, судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на Позивача, а надмірно сплачене державне мито в розмірі 96,10 грн. підлягає повернення на користь Позивача.

Керуючись ст. ст. 32-34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

В позові відмовити повністю.

Повернути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства «Дніпропетровський холодокомбінат» (49051, м. Дніпропетровськ, вул. Журналістів, 13, код 01558135) 96,10 грн. державного мита, надмірно сплаченого платіжним дорученням № 1400 від 10.06.2010, оригінал якого міститься в матеріалах господарської справи № 32/644.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та може бути оскаржене у порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя                                                                                 О.О.Хрипун

Дата підписання рішення: 21.02.2011