Рішення № 13938573, 26.01.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 32/62926.01.11 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Агаєв»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД»Добре»

про стягнення заборгованості та штрафних санкцій

Суддя Хрипун О.О.

Представники сторін:

Від Позивача Грушко О.О. предст.,

Від Відповідачане зявилися

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Агаєв»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД»Добре» та просило стягнути з Відповідача на користь Позивача 68289,99 грн. основного боргу, 1282,32 грн. пені, 234,87 грн. інфляційних втрат, 15657,99 грн. штрафу та 263,00 грн. 3% річних від суми заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем зобовязань за Договором поставки № 190609/02К від 19.06.2009 в частині оплати поставленого Позивачем Товару.

В судовому засіданні, призначеному на 26.01.2011, Позивач звернувся до суду з заявою про зменшення розміру позовних вимог (вих. № 16 від 25.01.2011), відповідно до якої Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Агаєв»зменшило розмір заявлених до Відповідача вимог про стягнення основного боргу у звязку з частковим погашенням такого Товариством з обмеженою відповідальністю «ТД»Добре». Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Агаєв»просило стягнути з Відповідача 38289,99 грн. основного боргу, 1282,32 грн. пені, 234,87 грн. інфляційних втрат, 15657,99 грн. штрафу та 263,00 грн. 3% річних від уми заборгованості.

Судові витрати в розмірі 857,29 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 2000,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката Позивач просив покласти на Відповідача.

Відповідач відзиву на позов не надав, повноважні представники Відповідача у судове засідання не зявились, про причини неявки представників суд належним чином не повідомили, жодних заяв та клопотань від сторони не надійшло.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника Позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

19.06.2009 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТД»Добре» (далі Відповідач, Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Агаєв»(далі Позивач, Постачальник) укладено Договір поставки № 190609/02К (далі Договір), відповідно до умов якого Позивач зобовязався передати у власність, а Відповідач зобовязався прийняти й оплатити продукцію (далі Товар), в асортименті, кількості й за ціною згідно з накладним, що є невідємною частиною цього Договору.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір № 190609/02К від 19.06.2009 є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За умовами п. 3.9 Договору поставка Товару здійснюється на умовах DDP склад Покупця (ІНКОТЕРМС-2000), але за домовленістю сторін можливий самовивіз Товару Покупцем.

Загальна сума Договору відповідає загальній сумі всіх накладних, на підставі яких відбувається передача Товару згідно даного Договору (п. 4.1 Договору).

Як встановлено в ході розгляду спору, на виконання умов Договору Позивачем за видатковими накладними, копії яких долучені до матеріалів справи, було поставлено Відповідачу Товар, обумовлений Договором на суму 79293,98 грн.

Обовязок покупця прийняти товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму передбачений положеннями ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України.

Згідно з п. 3.3 Договору оплата за Товар здійснюється з відстрочкою платежу на 6 календарних днів з моменту одержання товару.

Пунктом 3.2 Договору визначено, що оплата за Товар здійснюється за цінами, зазначеними у накладних, які складаються на підставі затвердженої сторонами специфікації, шляхом готівкового або безготівкового розрахунку в касу або на розрахунковий рахунок.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Так, частиною 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Матеріалами справи підтверджено, що внаслідок неналежного виконання зобовязань по оплаті поставленого Позивачем Товару станом на момент винесення рішення у справі за Товариством з обмеженою відповідальністю «ТД»Добре»утворилась заборгованість в розмірі 38289,99 грн.

Таким чином, Позивач свої зобовязання за Договором поставки № 190609/02К від 19.06.2009 виконав в повному обсязі, а Відповідач вчасно не розрахувавшись по Договору за отриманий товар, порушив взяті на себе договірні зобовязання, в результаті чого заборгував перед Позивачем 38289,99 грн.

15.11.2010 Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Агаєв»направило поштою на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД»Добре» претензією № 251 від 12.11.2010 щодо оплати суми заборгованості по Договору поставки № 190609/02К від 19.06.2009, проте належної відповіді не отримало.

Станом на час вирішення спору Відповідач оплати суми заборгованості за Договором поставки № 190609/02К від 19.06.2009 не здійснив.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобовязання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник, який прострочив виконання зобовязання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (ч. 2 ст. 612 ЦК України).

В ч. 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобовязання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобовязання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобовязання.

Відповідачем не надано до суду жодних доказів на спростування своєї вини в невиконанні зобовязання з оплати поставленого Позивачем Товару згідно з Договором поставки. Факт наявності заборгованості у Відповідача перед Позивачем належним чином доведений, документально підтверджений, у звязку чим, суд вважає заявлені вимоги про стягнення з Відповідача 38289,99 грн. обґрунтованими, а отже такими, що підлягають задоволенню.

Оскільки станом на час прийняття рішення у справі Відповідачем добровільно сплачено заборгованість у розмірі 30 000,00 грн., тому провадження у справі в цій частині підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України в звязку з відсутністю предмету спору.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Пунктом 6.2 Договору передбачено, що у випадку прострочення оплати за Товар, Покупець виплачує Постачальникові пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який нараховується пеня, від загальної суми простроченого платежу за кожний день прострочення, а згідно з п. 6.3 Договору у випадку прострочення оплати за Товар понад 10 календарних днів, Покупець виплачує Постачальникові штраф в розмірі 20% від простроченої суми платежу.

Суд погоджується з розрахунками суми пені в сумі 1282,32 грн. та штрафу в розмірі 15657,99 грн.

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом визнається обґрунтованим розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції, наданий Позивачем. Сума 3% річних розрахована Позивачем відповідно до періодів прострочення і підлягає стягненню з Відповідача в силу положень закону.

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуюче викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених Позивачем вимог та відповідність їх чинному законодавству, у звязку з чим, позов підлягає задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат, суд вважає за необхідне відзначити наступне.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавалися, а їх сплату підтверджено відповідними фінансовими документами.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру».

Згідно приписів ст. 12 Закону України «Про адвокатуру»оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

Як вбачається з матеріалів справи, 06.12.2010 між Позивачем та Адвокатом Грушком О.М. укладено Договір про надання правової допомоги № 05/10.

До матеріалів справи долучено копію посвідчення адвоката Грушко О.О., виданого на підставі Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 2585/10 від 29.04.2004, а також докази на оплату Позивачем послуг останнього в сумі 2000,00 грн.

Отже, матеріалами справи підтверджено факт надання адвокатських послуг на суму 2 000,00 грн. та оплати таких Позивачем.

У звязку з тим, що основний борг в розмірі 30 000,00 грн. сплачений Відповідачем після звернення Позивача з позовною заявою до суду та порушення провадження у справі, тому державне мито, судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в цій частині відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на Відповідача.

Керуючись ст. ст. 32-34, 44, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД»Добре»(03148, м. Київ, вул. Якуба Коласа, буд. 25, код 35977487) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Агаєв»(03151, м. Київ, вул. Волинська, буд. 37, код 33051523) 38289,99 грн. основного боргу, 1282,32 грн. пені, 234,87 грн. інфляційних втрат, 15657,99 грн. штрафу, 263,00 грн. 3% річних від суми заборгованості, 857,29 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 2000,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

Провадження у справі в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД»Добре»(03148, м. Київ, вул. Якуба Коласа, буд. 25, код 35977487) 30 000,00 грн. основного боргу припинити у звязку з відсутністю предмету спору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та може бути оскаржене у порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя О.О.Хрипун

Дата підписання рішення: 21.02.2011