Рішення № 13938481, 11.02.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 61/4211.02.11 За позовом:Комунального підприємства «Реклама» до відповідача:Приватного підприємства «Водні ресурси»

про: стягнення 5 382 грн. 29 коп.

Суддя Івченко А.М.

Представники: від Позивача:Вознюк О.В. за довіреністю №9/12 від 12.01.2011 від Відповідача:не з’явився

В судовому засіданні 11.02.2011 суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство «Реклама» звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Приватного підприємства «Водні ресурси» про стягнення 5 382 грн. 29 коп., в тому числі 5 034 грн. 24 коп. основного боргу, 53 грн. 45 коп. відсотків річних, 143 грн. 51 коп. інфляційних збитків, 151 грн. 01 коп. пені.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.01.2011 порушено провадження по справі № 61/42 та призначено розгляд справи на 11.02.2011.

Відповідач явку своїх представників в судові засідання, зокрема призначене на 11.02.2011 року, не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, ухвалу суду не виконав, відзив на позовну заяву не надав. Заяв клопотань про розгляд справи без участі представника відповідача не надходило.

В судовому засіданні 11.02.2011 представник позивача підтримав позовні вимоги та надав уточнений розрахунок позовних вимог.

Відповідно до ст. 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвала суду, якою відповідача повідомлялось про розгляд справи йому надсилались належним чином, однак відповідач своїм правом на участь представників в судових засіданнях не скористався.

Враховуючи, приписи ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, а також приймаючи до уваги, що в матеріалах справи достатньо документів для розгляду спору по суті, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі відповідача.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд –

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем та відповідачем (розповсюджувачем) було укладено договір № 525 на розміщення зовнішньої реклами від 25 березня 2010 року (надалі - Договір), згідно умов якого сторони прийняли на себе такі зобов'язання: позивач - надає відповідачу дозвіл на розміщення рекламних засобів в м.Житомирі на умовах визначених Договором, а відповідач - зобов'язується виконувати Правила розміщення зовнішньої реклами та проводити оплату за тимчасове користування місцем розташування рекламного засобу, що вказаний в Додатку №1 до договору.

Пунктом 2 Договору встановлено, що відповідно до Правил розміщення зовнішньої реклами в м.Житомирі, затверджених рішенням Виконавчого комітету Житомирської міської ради від 11.03.2010р. №168, розповсюджувач зобов'язується виконувати їх та проводити оплату за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів на умовах передбачених договором.

Відповідно до пункту 8 Договору відповідач зобов'язувався у тому числі, проводити оплату за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів відповідно до тарифів встановлених міськвиконкомом у відповідності до зони розташування рекламних засобів у строки передбачені цим договором.

Оплата по Договору на розміщення зовнішньої реклами здійснюється розповсюджувачем на підставі тарифів затверджених рішенням виконкому Житомирської міської ради та диференціацію із змінами в податковому законодавстві (пункт 9 договору).

Пунктом 10 Договору передбачено, що оплата проводиться щомісячно, згідно розрахунку оплати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів з урахуванням зональних коефіцієнтів згідно розрахунку викладеного в додатках №2, який є невід'ємною частиною договору.

Згідно ч.1 п. 11 Договору, платежі здійснюються відповідачем до 25 числа поточного місяця на підставі рахунків та актів наданих послуг позивачем.

Факт використання відповідачем місця тимчасового розташування рекламного засобу підтверджується підписаними уповноваженими представниками сторін актами здачі-прийняття робіт №ОУ-0001034 від 15.04.2010, №ОУ-0001218 від 05.05.2010, №ОУ-0001486 від 07.06.2010, №ОУ-0001791 від 06.07.2010, №ОУ-0002049 від 03.08.2010, №ОУ-0002257 від 03.09.2010, №ОУ-0002685 від 05.10.2010, №ОУ-0002984 від 01.11.2010, а також виставленими позивачем рахунками-фактурами на загальну суму 5 034 грн. 24 коп.

Однак, по Договору відповідач починаючи з 26 квітня 2010 року не вносить плату за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, у зв'язку з чим сума боргу за період починаючи з 26.04.2010 року по 14.12.2010 року становить 5 034 грн. 24 коп.

Отже, сума боргу за Договором становить 5 034 грн. 24 коп.

Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України, який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (ст. 1 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Стаття 902 Цивільного кодексу України встановлює, що виконавець повинен надати послугу особисто.

У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Згідно зі ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до пункту 32 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 №2067, плата за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності, встановлюється у порядку, визначеному органами місцевого самоврядування, а місцем, що перебуває у державній або приватній власності, - на договірних засадах з його власником або уповноваженим ним органом (особою).

Згідно з пунктом 78 Рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради від 31.08.2006 року №625 «Про затвердження Правил розміщення зовнішньої реклами в м.Житомирі та розрахункових тарифів»порядок визначення розміру плати за тимчасове користування місцями, для розташування рекламних засобів, встановлюється виконавчим комітетом Житомирської міської ради, що перебувають у комунальній власності.

Отже, відповідач порушив пункт 32 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №2067 від 29.12.2003 та зобов'язання визначенні договором на розміщення зовнішньої реклами №525 від 25 березня 2010 року, шляхом невиконання умов даного договору, а саме не внесення плати за користування місцем для розташування рекламних засобів, що призвело до заборгованості, яка становить 5 034 грн. 24 коп.

Таким чином вимоги позивача про стягнення з відповідача вартості наданих послуг, що підтверджені належними доказами підлягають задоволенню.

Щодо стягнення неустойки, відсотків річних та втрат від інфляції встановлено наступне.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов’язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки.

Згідно ст. 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Розмір неустойки, встановлений законом, може бути зменшений у договорі.

Відповідно до ч.2 п. 11 Договору, за несвоєчасно проведену оплату відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облвкової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки платежу.

Суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у заявленому позивачем розмірі 151 грн. 09 коп.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладені обставини, вимоги позивача про стягнення з відповідача відсотків річних та втрат від інфляції підлягають задоволенню (з уточненнями позивача), а саме 53 грн. 45 коп. відсотків річних, 143 грн. 51 коп. інфляційних збитків.

Таким чином позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним кодексом України, ст. ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, договором сторін, суд–

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Водні ресурси»(03065, м. Київ, вул. Героїв Севастополя, буд. 12, кв.1; код 34771433) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Комунального підприємства «Реклама»(10014, м. Житомир, вул. Щорса, 4; код 32520027) 5 034 грн. (п’ять тисяч тридцять чотири)грн. 24 коп. - основного боргу, 53 (п’ятдесят три) грн. 45 коп. –3 % річних, 143 (сто сорок три) грн. 51 коп. - інфляційних збитків, 151 (сто п’ятдесят одна) грн. 09 коп. - пені, 102 (сто дві) грн. 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно–технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

СуддяА.М. Івченко Дата підписання рішення: 16.02.2011