Рішення № 13938352, 18.02.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 34/388-22/22018.02.11 За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Бусін»

до Приватного підприємства «А.Т.Н.»

треті особи 1 ОСОБА_1

2 фізична особа-підприємець ОСОБА_2

про стягнення збитків

суддя Самсін Р.І.

Представники сторін:

від позивача Тагінцев А.В. (довіреність № 001/10/Б від 01.09.2010р.);

від відповідача не зявились;

від третьої особи 1 не зявились;

від третьої особи 2 ОСОБА_4 (довіреність від 24.07.2009р.);

В судовому засіданні 18.02.2011р. на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Справа судом першої інстанції розглядається вдруге.

Акціонерне страхове товариство «Бусін»(надалі позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з Приватного підприємства «А.Т.Н.»суми завданих збитків у розмірі 37541, 02 грн..

При вирішенні спору, згідно ухвали суду від 18.03.2009р. було здійснено заміну неналежного відповідача, до якого первісно заявлялись позивачем вимоги ПП «А.Т.Н.»належним, щодо якого і був вирішений спір з прийняттям рішення від 13.04.2009р., фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2.

Вимоги про стягнення з відповідача суми понесених збитків обґрунтовуються наявністю права вимоги в порядку регресу виплаченого страхового відшкодування на користь ОСОБА_5 у звязку з настанням страхового випадку пошкодження автомобіля внаслідок ДТП яка сталась за участю транспортного засобу яким керував ОСОБА_1.

Після скасування прийнятих у справі рішень, згідно з Постановою Вищого господарського суду України від 20.04.2010р. позивачем надані пояснення у справі, згідно з якими останній просив замінити неналежного відповідача ОСОБА_2 на належного відповідача Приватне підприємство «А.Т.Н.»та стягнути з нього завдані збитки, що залишились не відшкодованими страховою компанією в розмірі 37541, 02 грн..

Ухвалою від 05.07.2010р. з урахуванням заявлених позивачем вимог здійснено заміну відповідача у справі (фізичну особу-підприємця ОСОБА_2) належним відповідачем яким є Приватне підприємство «А.Т.Н.», до участі у справі третьою особою залучено фізичну особу-підприємця ОСОБА_2.

Провадження у справі зупинялось у звязку з призначенням у справі судової автотоварознавчої експертизи, та було поновлено ухвалою від 07.02.2011р..

В судовому засіданні представником позивача представлені документи які свідчать про зміну назви товариства, у звязку із прийняттям Закону «Про акціонерні товариства».

Відповідно до ст. 25 ГПК України в разі вибуття однієї з сторін у спірному або встановленому рішенням господарського суду правовідношенні внаслідок реорганізації підприємства чи організації господарський суд здійснює заміну цієї сторони її правонаступником, вказуючи про це в рішенні або ухвалі. Усі дії, вчинені в процесі до вступу правонаступника, є обовязковими для нього в такій же мірі, в якій вони були б обовязковими для особи, яку він замінив.

ЗАТ «Страхова компанія «Бусін»змінило назву на Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Бусін», яке є його правонаступником, що відповідно є підставою для заміни позивача.

Згідно з уточненнями поданими в судовому засіданні 18.02.2011р. без доказів направлення таких відповідачу у справі, позивач просив розглянути вимоги про стягнення з відповідача завдані збитки в розмірі 37695, 57 грн., витрати повязані з оплатою експертизи в розмірі 2558, 16 грн., а разом стягнути 40253, 73 грн..

Заява в частині збільшення позовних вимог по сумі завданих збитків, до розгляду в межах даної справи не може бути прийнята, оскільки при поданні заяви позивачем не здійснено доплату державного мита, як те передбачено ч. 3 ст. 46 ГПК України, не дотримано обовязку щодо надіслання уточнених вимог відповідачу у справі.

Відповідач в судове засідання призначене на 18.02.2011р. не зявився, про розгляд справи був повідомлений належним чином. Ухвала суду про призначення справи до розгляду підприємству вручена 09.02.2011р., що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення рекомендованого відправлення, а відтак товариство мало достатньо часу для подання суду додаткових, в разі їх наявності, документів.

Клопотання відповідача про перенесення розгляду справи призначеного на 18.02.2011р. визнано необґрунтованим, причини неявки до суду неповажними. Позивачем у справі являється підприємство (ПП «А.Т.Н.»), а не конкретний представник, ГПК України передбачено ведення справи через представника, що дозволяє направити в судове засідання іншу уповноважену особу, а жодних перешкод у наданні до суду доказів в обґрунтування наявних заперечень, не існує, такі могли бути поданими як через канцелярію суду, так і направлені поштою на адресу суду.

Враховуючи достатньо тривалий розгляд справи судом, матеріали справи є достатніми для прийняття рішення у справі, позиції сторін щодо спору викладені письмово у поясненнях, скаргах (апеляційній та касаційній), відзивах, що подавались протягом розгляду справи, а неявка представника відповідача на розгляд справи не перешкоджає вирішенню спору в даному судовому засіданні.

Заслухавши доводи представників сторін, дослідивши наявні докази у справі, здійснивши необхідні дії на виконання вказівок, що містяться в постанові Вищого господарського суду України у справі, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно договору № 000750/КАВТ добровільного страхування наземного транспорту АСТ «Бусін»застраховано автомобіль Volkswagen Passat, державний номер НОМЕР_1, страхувальником за договором є ОСОБА_5.

Довідкою управління ДАІ при ГУ МВС України в м. Києві підтверджено, що 23.08.2007 року о 10:00 год. в м. Києві по вул. Кільцева дорога - вул. С. Борщагівка сталась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Хюндай», державний номерний знак НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_6, транспортного засобу «Фольксваген», державний номерний знак НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_5 та транспортним засобом «Рута-20», державний номерний знак НОМЕР_4, яким керував ОСОБА_1.

ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_1 вимог пункту 13.1 Правил дорожнього руху України якого притягнуто до адміністративної відповідальності згідно постанови Святошинського районного суду міста Києва від 28.09.2007р., справа № 3-32064 2007р..

За страховим випадком ДТП, що сталась 23.08.2007р. за участю застрахованого автомобіля, згідно складених страхових актів № 654 від 11.09.2007р., № 680 від 30.10.2007р. на виконання умов договору № 000750/КАВТ добровільного страхування наземного транспорту від 12.12.2006 року АСТ «Бусін»виплачено ОСОБА_5 страхове відшкодування у розмірі 62529,02 грн., з яких: авансова виплата страхового відшкодування у розмірі 20000 грн. згідно наказу № 570 від 11.09.2007р. підтверджується платіжним дорученням № 1131 від 12.09.2007р.; страхове відшкодування у розмірі 42 529, 02 грн. за наказом № 606 від 01.11.2007р. підтверджується платіжним дорученням № 1374 від 07.11.2007р..

Позивачем також понесено додаткові витрати у розмірі 650,00 грн., а саме: огляд транспортного засобу (складання акту огляду, фотографування, визначення вартості відновлювального ремонту) у розмірі 365 грн., що підтверджується рахунком-фактурою № 839 від 21.10.2007р. та платіжним дорученням № 1420 від 14.11.2007р.; отримання довідки ДАІ у розмірі 85 грн., що підтверджується рахунком-фактурою № 745 від 30.09.2007р. та платіжним дорученням № 1329 від 23.10.2007р.; послуги аварійного комісара у розмірі 200 грн., що підтверджується рахунком-фактурою № 619 від 31.08.2007р. та платіжним дорученням № 1273 від 17.10. 2007р..

Сума збитків завданих внаслідок ДТП що сталась 23.08.2007р. визначена на підставі акту № 2553 товарознавчого дослідження складеного 15.10.2007р. ТОВ «Респект»(сертифікат субєкта оціночної діяльності № 5284/06 від 20.11.2006р.) становить 49119, 56 грн., вартість відновлювального ремонту 63129, 02 грн..

Висновком проведеної у справі судової автотоварознавчої експертизи № 9294/10-18 від 24.12.2010р. підтверджено матеріальний збиток, завданий власникові автомобіля Volkswagen Passat, державний номер НОМЕР_1 в результаті його пошкодження при дорожньо-транспортній пригоді, що сталася 23.08.2007р. в сумі 50922, 23 грн..

Статтею 27 Закону України «Про страхування»та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Статтею 1191 ЦК України визначено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Враховуючи наведені положення, набувши права зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, та при наявній інформації належності автомобіля «Рута-20», державний номерний знак НОМЕР_4 ОСОБА_2, 16.11.2007р. позивачем підготовлено претензію № РГ/2007/008/1, у якій відзначено про звернення до СК «Інвестсервіс»з заявою на відшкодування збитків на суму 24490 грн. та необхідність сплати іншої частини матеріального збитку в розмірі 38039,02 грн..

Цивільно-правова відповідальність в частині заподіяння шкоди майну внаслідок експлуатації автомобіля «Рута-20», державний номерний знак НОМЕР_4 будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах була застрахована у ЗАТ «Українська інноваційна страхова компанія «Інвестсервіс»згідно полісу № ВВ/1774222 від 07.06.2007 року обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Згідно претензії позивача № РГ/2007/318/2 від 10.12.2007 року, ЗАТ «Українська інноваційна страхова компанія «Інвестсервіс»було сплачено обовязковий ліміт відповідальності у розмірі 25 638, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1619 від 11.03.2009 року.

Частинами другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно встановлених обставин справи, між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та ПП «А.Т.Н.»укладено договір № 047 від 07.06.2007 року, предметом якого є організація приватним підприємством «А.Т.Н.»перевезення пасажирів та багажу автомобілем «Рута-20», державний номерний знак. НОМЕР_4, який належить на праві власності ОСОБА_2 (свідоцтво про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_5).

За умовами даного договору ПП «А.Т.Н.»на маршрутах №№ 716, 717, 718, 719, 820, 820-Д, 226, 366, 366-Д розпоряджається (без права відчуження) наданим автомобілем «Рута-20», державний номерний знак НОМЕР_4, згідно із встановленим графіком руху, з виконанням вимог законів, правил, рішень та умовами цього договору.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

На момент дорожньо-транспортної пригоди за участю транспортного засобу «Рута-20», державний номерний знак НОМЕР_4, яким керував ОСОБА_1, даним транспортним засобом, на підставі договору № 047 від 06.06.2007 року розпоряджалось приватне підприємство «А.Т.Н.»для перевезення пасажирів та багажу на маршрутах №№ 716, 717, 718, 719, 820, 820-Д, 226, 366, 366-Д.

В ході розгляду справи, в судовому засіданні 17.12.2009 року третя особа - ОСОБА_1 надав суду усні пояснення про те, що він не перебував у трудових відносинах з фізичною особою ОСОБА_2 та відсутні будь-які підтвердження про отримання заробітної плати, окрім цього останній зазначив, що під час дорожньо-транспортної пригоди керував автомобілем транспортним засобом «Рута-20»на маршруті № 717. Про зазначене підтверджує також надана до справи довідка ПП «А.Т.Н.»від 25.02.2008 року №08/02-08, з тексту якої вбачається, що на серпень 2007 року останній дійсно був закріплений водієм за автомобілем ТЗ «Рута-20», згідно наказу 12/07-07 від 31.07.2007 року.

Відповідно до ч.1 ст. 111-12 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обовязковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Як те відзначено у постанові Вищого господарського суду України по даній справі, при встановленні заначених обставин судами відповідних висновків не зроблено та не враховані положення ст. 1187 ЦК України, наявність права суду замінити неналежного відповідача в силу положень ст. 24 ГПК України.

Вимоги позивача, що є преметом розгляду справи заявлені до ПП «А.Т.Н.»згідно з клопотанням від 05.07.2010р., що стало підставою для заміни відповідача належним ухвалою суду від 05.07.2010р..

Знаходження у володінні ПП «А.Т.Н.»транспортного засобу «Рута-20», державний номерний знак НОМЕР_4, яким керував ОСОБА_1, а також перебування водія у трудових відносинах із вказаним підприємством, підтверджується матеріалами справи, виплата страховою компанією суми страхового відшкодуванян згідно полісу № ВВ/1774222 від 07.06.2007 року свідчить про наявність законних підстав перебування ОСОБА_1 за кермом автомобіля під час ДТП, що сталась 23.08.2007р..

Відповідно до ст. ст. 1166, 1172 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Згідно із ч.2 ст. 1166 ЦК України особа, яка заподіяла шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоди завдано не з її вини. Відповідач не довів відсутність вини свого працівника в заподіянні шкоди, що спричинена внаслідок ДТП 23.08.2007р., вина працівника підтверджується Святошинського районного суду міста Києва від 28.09.2007р..

За зверненням позивача до ЗАТ «Українська інноваційна страхова компанія «Інвестсервіс», яким застраховано цивільно-правову відповідальність відповідача на підставі договору обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № ВВ/1774222 від 07.06.2007), було отримано суму в розмірі 25638 грн., відповідно до стягнення заявляється сума в розмірі 37541, 02 грн. (62529, 02 грн.+ 650 грн. сума понесених витрат 25 638 грн. сума отриманого від страхової компанії страхового відшкодування).

Враховуючи підтверджену суму матеріального збитку понесеного власником застрахованого у позивача транспортного засобу в сумі 50922, 23 грн. (висновок КНДІСЕ № 9294/10-18 від 24.12.2010р.), понесені додаткові витрати в сумі 650 грн. (огляд транспортного засобу (складання акту огляду, фотографування, визначення вартості відновлювального ремонту) у розмірі 365 грн.; отримання довідки ДАІ у розмірі 85 грн.; послуги аварійного комісара у розмірі 200 грн.) суд визнає обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми понесених збитків в розмірі 25934, 23 грн. ((50922, 23 грн. + 650 грн.) 25638 грн.).

За чинним законодавством України окрім особи, винної у завданні шкоди, потерпілий у ДТП має також право одержати майнове відшкодування або за рахунок страхової організації, якою застраховане його майно, за правилами і в порядку, встановленому Цивільним кодексом України та Законом України «Про страхування», або за рахунок страховика, яким застраховано відповідальність особи, що володіє транспортним засобом, водія якого визнано винним у ДТП, за правилами та у порядку, встановленому ЦК України та Законом України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Право потерпілого обрати той чи інший спосіб захисту чинним законодавством не обмежене.

В даному випадку потерпілий звернувся за відшкодуванням майнової шкоди до позивача, який застрахував його майно - автомобіль Volkswagen Passat, державний номер НОМЕР_1.

Правовідносини сторін у такому випадку регулюються нормами ЦК України та ЗУ «Про страхування».

Так, відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Статтею 993 ЦК України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

З урахуванням наведеного, при врахуванні підтвердженого висновком експертизи розміру матеріального збитку завданого потерпілому внаслідок ДТП, що сталась 23.08.2007р. в сумі 50922, 23 грн., заявлені в межах поданого позову вимоги про стягнення з відповідача ПП «А.Т.Н.»частини суми збитків в розмірі, понад ліміт страхового відшкодування виплаченого страховою компанією, визнаються судом обґрунтованими по сумі 25934, 23 грн., у звязку з чим підлягають частковому задоволенню.

Згідно зі ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом…

Судові витрати позивача про сплату державного мита у сумі 375, 41 грн., 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 2558, 16 грн. витрати по оплаті судової експертизи, відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача в розмірі 2105, 58 грн. (при врахуванні пропорційності заявленої та задоволеної суми позову).

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «А.Т.Н.»(03062, м. Київ, вул. Чистяківська 2-А, к. 500, з рахунку виявленого під час виконання судового рішення, ідент. код 24584810) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Бусін»(03110, м. Київ, вул. Клименко 23, р/р 26500200045211 в ПАТ «Сітібанк»МФО 300584, ідент. код 19492371) 25934, 23 грн. (двадцять пять тисяч девятсот тридцять чотири гривні 23 копійки) збитків в порядку регресу, 2105, 58 грн. (дві тисячі сто пять гривень 58 копійок) судових витрат.

3. В іншій частині в позові відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Р.І. Самсін

дата підписання рішення 21.02.2011