Рішення № 13938213, 09.02.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ РІШЕННЯ

Справа № 13/60409.02.11

За позовом Приватного малого підприємства - фірми "Максима"

до Акціонерної судноплавної компанії "Укррічфлот"

про стягнення заборгованості в розмірі 10 518,84 грн.

Суддя Курдельчук І.Д.

Представники:

від позивача Чайкін В.В. дир.. Розпорядження № 3 від 20.06.2002 р.

від відповідача Процюк О.О. дов. № 08-01-08/88 від 3012.2010 р.

В судовому засіданні 09.02.2011 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду

ОБСТАВИНИ СПРАВИ і СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення заборгованості в розмірі 10 518,84 грн.

13.12.2010 року ухвалою Господарського суду міста Києва порушено провадження у справі №13/604, витребувано документи та докази і сторони зобов'язано вчинити дії, розгляд справи призначено на 27.01.2011 року.

27.01.2011 року в судове засідання з'явилися представники сторін, надали витребувані судом додаткові письмові докази по справі.

За клопотанням представника позивача, ухвалою суду від 27.01.2011 року, судом було викликано в судове засідання головного бухгалтера Акціонерної судноплавної компанії "Укррічфлот"ОСОБА_1 для надання пояснень по суті спору та призначено розгляд справи на 09.02.2011 року.

В судове засідання, призначене на 09.02.2011 року, зявилися представники сторін, на виконання вимог суду надали витребувані документи по справі. Викликана для надання пояснень особа - ОСОБА_1, в судове засідання не з'явилася.

В ході розгляду справи представник відповідача надав Заяву про застосування строків позовної давності та наполягав на відмові у задоволенні позову у звязку зі спливом строку позовної давності, хоча факт виконання позивачем підрядних робіт не заперечував.

Представник позивача підтримав позовні вимоги та наполягав на задоволенні позову, зазначаючи, що позивачем було надіслано претензію відповідачу з вимогою сплати заборгованості, що відповідно до ст. 264 ЦК України є підставою для переривання строку позовної давності.

Господарський суд визнав представлені сторонами документи достатніми для вирішення спору та відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України розглянув справу за наявними в ній матеріалами.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін судового процесу ознайомлено з правами та обовязками у відповідності із ст.ст. 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України в судових засіданнях складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши і зясувавши всі обставини та матеріали справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд -

ВСТАНОВИВ :

12.08.2005 року між Приватним малим підприємством - фірмою "Максима" (надалі позивач, виконавець) та Акціонерною судноплавною компанією "Укррічфлот" (надалі відповідач, замовник) було укладено договір № 7-08 від 12.08.2005 року (надалі - Договір), відповідно до умов якого підрядник приймає на себе зобовязання виконати ремонтні, налагоджувальні, зварні та слюсарні роботи та консультаційні послуги, а відповідач - прийняти та оплатити їх.

Згідно п. 1.1 Договору, робота виконується після оформлення протоколу узгодження договірної ціни з встановленням строків виконання. Конкретні роботи оформлюються додатковою угодою до вищезгаданого Договору.

Пунктом 2.2 Договору сторони передбачили порядок розрахунків, згідно якого розрахунок за виконані роботи здійснюється протягом трьох днів після виконання робіт і підписання акту здавання-приймання робіт.

На виконання вимог Договору позивачем було виконано підрядні роботи, передбачені Договором на загальну суму 6948,20 грн. Доказами виконання зазначених робіт у строк та в повному обсязі є підписані та скріплені печатками обох сторін протоколи узгодження договірної ціни та Акти здачі-приймання робіт, копії яких долучені до матеріалів справи.

Проте відповідач, в порушення умов Договору, виконані позивачем роботи на загальну суму 6 948,20 грн. оплатив лише частково, перерахувавши на рахунок позивача 540,00 грн. Таким чином, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 6408,20 грн., що підтверджується підписаним та скріпленим печатками обох сторін Актами здачі-приймання робіт, і крім того зафіксовано Актом звірки взаємних розрахунків від 07.10.2009 року.

В ході розгляду справи відповідач наполягав на відмові у задоволенні позову у звязку зі спливом строку позовної давності.

Як передбачено ст. 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обовязку.

Чинне законодавство не містить переліку таких дій, але їх узагальнюючою рисою є те, що такі дії мають бути спрямовані на виникнення цивільних прав і обов'язків (див. ч. 1 ст. 11 ЦК). В цьому сенсі діями по визнанню боргу є дії боржника безпосередньо по відношенню до кредитора, які свідчать про наявність боргу, зокрема повідомлення боржника на адресу кредитора, яким боржник підтверджує наявність у нього заборгованості перед кредитором.

На твердження позивача, про переривання перебігу позовної давності визнанням боргу шляхом складання і підписанням сторонами акту звірки взаємних розрахунків від 07.10.2009 року, відповідач зазначив, що головний бухгалтер ОСОБА_1, яка підписала зазначений акт, не була уповноважена на підписання таких документів, як акти звірки розрахунків, у звязку з чим зазначений акт не є документом, за яким Акціонерна судноплавна компанія "Укррічфлот" визнає свій борг перед позивачем.

В ході розгляду справи, на вимогу суду підтвердження заперечень, відповідачем були надані документи: Положення про філію Акціонерної судноплавної компанії "Укррічфлот" «Запорізький суднобудівний-судноремонтний завод», Посадову інструкцію головного бухгалтера № 12, затверджену в.о. Директора філії В.В. Мотиєнко 27.03.2009 року, які стверджують повноваження головного бухгалтера ОСОБА_1 ведення обліку зобов'язань та господарських операцій, своєчасне відображення їх у бухгалтерській звітності тощо (пункти 5, 6 ,12 посадової інструкції), а отже і на підписання зазначеного акту.

Крім того, до справи були долучені пояснення ОСОБА_1, яка підтвердила, що нею, на підставі посадової інструкції та Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" було перевірено та підписано Акт звірки взаємних розрахунків від 07.10.2009 року з Приватним малим підприємством - фірма "Максима".

Дослідивши документи, надані сторонами та заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що Акт звірки взаємних розрахунків від 07.10.2009 року є документом, яким Акціонерна судноплавна компанія "Укррічфлот" визнала свій борг перед позивачем, оскільки він був підписаний повноважною на те особою з боку відповідача, а саме головним бухгалтером ОСОБА_1, що свідчить про визнання свого боргу та є обставиною для переривання перебігу строку позовної давності.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові ВСУ від 24.04.2007 року у справі за позовом ВАТ «Державний експортно-імпортний банк України»до ТОВ «Аттіс-Інвест», ЗАТ «Телекомінвест Київ» про стягнення та у п. 23 Інформаційного листа № 01-8/211 від 07.04.2008 року ВГС України «Про деякі питання застосування практики норм Цивільного та Господарського кодексів України».

З метою досудового врегулювання спору позивачем було направлено на адресу відповідача претензію № 1 від 14.06.2010 року з вимогою погашення заборгованості, проте зазначена претензія залишена відповідачем без належного реагування.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах зазвичай ставляться. Аналогічні положення містяться в ст. 526 ЦК України.

Згідно частин 2, 3 ст. 193 ГК України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч.1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 837 ЦК України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

У відповідності до ст. 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Станом на день розгляду справи відповідач за виконані позивачем роботи в повному обсязі не розрахувався, доказів проведення розрахунків не надав.

Таким чином, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача основного боргу за Договором № 7-08 від 12.08.2005 року в розмірі 6408,20 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У звязку з неналежним виконанням відповідачем зобовязань за Договором, позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 597,35 грн. 3% річних та 3513,29 грн. інфляційних втрат.

Здійснив перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат, та прийшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних в сумі 597,35 грн. та інфляційних втрат в розмірі 3513,29 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, господарський суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 6408,20 грн. основного боргу, 597,35 грн. 3% річних та 3513,29 грн. інфляційних втрат підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати відповідно до статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32-34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Акціонерної судноплавної компанії "Укррічфлот" (04071, м. Київ, вул.. Нижній вал, 51, код ЄДРПОУ 00017733) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем при примусовому виконанні рішення, на користь Приватного малого підприємства - фірми "Максима" (69068, м. Запоріжжя, вул.. Деповська, 79-А, кв. 56, код ЄДРПОУ 13625440) 6408 (шість тисяч чотириста вісім),20 грн. основного боргу, 597 (пятсот девяносто сім),35 грн. 3% річних, 3513 (три тисячі пятсот тринадцять),29 грн. інфляційних втрат, 105 (сто пять),19 грн. витрат по сплаті державного мита, 236 (двісті тридцять шість),00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя І.Д. Курдельчук

дата складення 16.02.2011