Рішення № 139381442, 01.09.2026, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/6954/26

РІШЕННЯ

іменем України

01 вересня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Печеного Є.В., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві , Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивачка) звернулася до суду з позовом, у якому просить: визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області (далі відповідач 1) від 05.02.2026 №262340011168 щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні та виплаті пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із зарахуванням до страхового стажу періоду її роботи з 05.02.1987 згідно з трудовою книжкою від 25.09.1977, періодів ведення підприємницької діяльності з 12.09.1994 по 31.12.2003, з 01.01.2004 по 31.12.2009, з 01.10.2010 по 31.01.2020, з 01.01.2021 по 31.05.2021, з 01.01.2022 по 31.12.2025, починаючи з 27.01.2026; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі відповідач 2) здійснити призначення та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком із зарахуванням цих самих періодів до страхового стажу, починаючи з 27.01.2026.

Згідно із позовною заявою, позивачка позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити з таких підстав.

Позивачка вважає рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області від 05.02.2026 №262340011168 протиправним.

На її думку, пенсійний орган безпідставно не зарахував до страхового стажу період роботи з 05.02.1987 згідно з трудовою книжкою від 25.09.1977, а також періоди підприємницької діяльності.

Позивачка зазначає, що 27.01.2026 звернулася із заявою про призначення пенсії за віком.

Стверджує, що за результатами розгляду заяви ГУ ПФУ у Хмельницькій області прийняло рішення від 05.02.2026 №262340011168 про протиправну відмову у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу 15 років.

Позивачка вказує, що на підтвердження стажу подала трудову книжку, документи про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця, документи, видані податковим органом, звіти суб`єкта малого підприємництва та платіжні документи.

ГУ ПФУ в м. Києві подало відзив, у якому просить відмовити у задоволенні позову з огляду на таке.

Відповідач 1 посилається на те, що право особи на одержання пенсії встановлюється на підставі всебічного, повного й об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію, а після призначення пенсії електронна пенсійна справа передається до територіального органу Пенсійного фонду України за місцем фактичного проживання особи для здійснення виплати.

ГУ ПФУ в м. Києві зазначає, що страховий стаж позивачки є недостатнім, а спірні періоди не зараховано через недоліки документального підтвердження або відсутність відомостей про сплату внесків у Реєстрі застрахованих осіб.

У відзиві зроблено висновок про правомірність рішення №262340011168 від 05.02.2026 та відсутність підстав для задоволення позову.

Відповідач 1 правом на подачу відзиву не скористався, а тому, суд, на підставі ч. 2 ст. 175 КАС України, вирішує спір за наявними матеріалами справи.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.

Позивачка - ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 та 27.01.2026 звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком.

У рішенні ГУ ПФУ у Хмельницькій області від 05.02.2026 №262340011168 зазначено, що пенсійний вік заявниці становить 65 років, її вік на дату звернення - 65 років 10 місяців 4 дні, а необхідний страховий стаж для призначення пенсії за віком - 15 років.

За результатами розгляду документів ГУ ПФУ у Хмельницькій області визначило страховий стаж ОСОБА_1 як 11 років 3 місяці 7 днів, а для визначення права з урахуванням пункту 3-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV - 11 років 7 місяців 17 днів.

В оскаржуваному рішенні зазначено, що до страхового стажу не зараховано: період роботи з 05.02.1987 згідно з трудовою книжкою від 25.09.1977, оскільки відсутня дата звільнення з роботи та дата наказу про звільнення; період навчання з 01.09.1980 по 28.06.1983, оскільки цей період перетинається з періодами роботи; період ведення підприємницької діяльності з 12.09.1994 по 31.12.2003, оскільки відсутня інформація про сплату внесків до Пенсійного фонду України та систему оподаткування; періоди з 01.01.2004 по 31.12.2009, з 01.10.2010 по 31.01.2020, з 01.01.2021 по 31.05.2021, з 01.01.2022 по 31.12.2025, оскільки відсутня інформація про сплату внесків в індивідуальних відомостях про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб.

У резолютивній частині рішення ГУ ПФУ у Хмельницькій області відмовило ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу 15 років.

Суд виходить із того, що на дату прийняття оскаржуваного рішення відповідач 1 мав у своєму розпорядженні електронну пенсійну справу, сформовану за заявою ОСОБА_1 .

Матеріали цієї справи, надані до суду, містять, зокрема заяву від 27.01.2026, відмітку системи ПФУ від 05.02.2026, форму РС-право з номером пенсійної справи 262340011168, дані про вид пенсії - пенсія за віком, дату звернення - 27.01.2026, а також розрахунок стажу.

Розрахунок стажу, сформований у системі ПФУ, містить перелік періодів, які були зараховані пенсійним органом.

Зокрема, у ньому зараховано періоди роботи та інших періодів стажу з 27.09.1977 по 29.01.1978, з 30.01.1978 по 10.10.1981, з 02.11.1981 по 15.01.1983, з 24.01.1983 по 02.02.1987, а також періоди догляду за дитиною, зокрема з 03.02.1987 по 13.06.1987.

Також у розрахунку стажу зараховано окремі періоди підприємницької діяльності, зокрема 01.01.2010-30.06.2010, 01.07.2010-30.09.2010, 01.02.2020-29.02.2020, 01.03.2020-31.05.2020, 01.06.2020-31.12.2020, при цьому загальний стаж для визначення права підсумовано як 11 років 7 місяців 17 днів.

У матеріалах справи є трудова книжка ОСОБА_1 , яка містить записи про роботу позивачки, зокрема записи за 1987 та 1993 роки.

На сторінці трудової книжки наявний запис про прийняття на роботу з 05.02.1987 та подальший запис про звільнення 21.01.1993.

Крім трудової книжки, матеріали містять свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , серія НОМЕР_1 , із датою державної реєстрації 12.09.1994 та номером запису в ЄДР 2 066 017 0002 013828.

Також у матеріалах є відповідь ГУ ДПС у м. Києві, згідно з якою ОСОБА_1 перебувала на обліку як суб`єкт підприємницької діяльності з 13.09.1994 по 27.01.2011 та з 28.02.2020.

Одночасно податковий орган повідомив, що не має можливості надати інформацію щодо сплачених податків за відповідний період через строки зберігання документів.

Матеріали пенсійної справи містять також окремі платіжні документи за 2020-2021 роки, зокрема квитанції щодо сплати ЄСВ або єдиного податку за окремі місяці.

У матеріалах також є витяг з Єдиного реєстру страхувальників (далі ЄРС) для ФОП станом на 28.01.2026, який містить дані про державну реєстрацію ФОП з 28.02.2020 та припинення підприємницької діяльності 30.12.2021.

Отже, на дату прийняття рішення пенсійний орган мав оцінити не лише формальну наявність або відсутність відомостей у Реєстрі застрахованих осіб, а й документи, наявні в електронній пенсійній справі, зокрема трудову книжку, документи щодо ФОП, відповідь ДПС, витяг з ЄРС, звіти та платіжні документи.

Водночас, документи, подані позивачкою разом із позовом безпосередньо до суду, суд оцінює з урахуванням принципу ретроспективної перевірки рішення суб`єкта владних повноважень.

Документи, які дублюють матеріали пенсійної справи, суд бере до уваги як підтвердження змісту документів, які були або мали бути враховані пенсійним органом на дату прийняття рішення.

У той же час, документи, які не були подані пенсійному органу та не перебували в його розпорядженні на 05.02.2026, не можуть самі по собі бути підставою для висновку про протиправність рішення, оскільки суд перевіряє це рішення за обставинами, які існували на час його прийняття.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Також суд вказує на те, що адміністративний суд перевіряє рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень ретроспективно, тобто зважаючи на ті обставини, які існували у минулому на момент прийняття оспорюваного рішення, вчинення дій або бездіяльності.

Отже, суд, оцінюючи оспорювані рішення, дії або бездіяльність виходить лише з тих мотивів, якими керувався суб`єкт владних повноважень при прийнятті рішень, вчиненні дій або бездіяльності.

Такий підхід неодноразово відображений у практиці Верховного Суду при вирішенні публічно-правових спорів, зокрема, у постанові від 21.05.2019 у справі № 0940/1240/18.

За ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Закон України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон №1058-IV у редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин), розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Частина друга статті 24 Закону №1058-IV передбачає, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Частина третя статті 24 Закону №1058-IV встановлює, що страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Частина третя статті 26 Закону №1058-IV передбачає, що у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2019 року, страхового стажу, передбаченого частинами першою і другою цієї статті, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу: з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - від 15 до 16 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - від 15 до 17 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - від 15 до 18 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - від 15 до 19 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 15 до 20 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 15 до 21 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 15 до 22 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - від 15 до 23 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - від 15 до 24 років; починаючи з 1 січня 2028 року - від 15 до 25 років.

В оскаржуваному рішенні сам пенсійний орган визначив, що для позивачки необхідний страховий стаж становить 15 років.

Пункт 3-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV передбачає, що до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди: 1) ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку: з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності; з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску); 2) проходження військової служби по 31 грудня 2017 року включно; 3) перебування у відпустці у зв`язку з вагітністю та пологами з 1 січня 2004 року по 30 червня 2013 року включно; 4) перебування у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку з 1 січня 2004 року до часу запровадження сплати страхових внесків (єдиного внеску) за жінок, які перебувають у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; 5) перебування у довготерміновому відрядженні працівників дипломатичної служби у період з 1 січня 2004 року по 30 квітня 2016 року, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру.

Частина перша статті 45 Закону №1058-IV передбачає, що пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків: 1) пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Пенсія за віком, що призначається автоматично (без звернення особи), - з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, крім випадків відсутності в системі персоніфікованого обліку відомостей про страховий стаж застрахованої особи, необхідний для призначення пенсії за віком при досягненні пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону. У разі якщо документи про страховий стаж не подані протягом трьох місяців з дня досягнення застрахованою особою пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, вважається, що застрахована особа виявила бажання одержувати пенсію з більш пізнього віку.

При відстрочці часу призначення пенсії за віком пенсія з урахуванням положень статті 29 цього Закону призначається за заявою пенсіонера з дня, що настає за останнім днем місяця, в якому набуто повний місяць страхового стажу (у тому числі сумарно) для відстрочки часу виходу на пенсію, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з такого дня; 2) пенсія по інвалідності призначається з дня встановлення інвалідності, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня встановлення інвалідності;

У такому самому порядку призначається пенсія по інвалідності в розмірі пенсії за віком, якщо вимоги частини другої статті 33 цього Закону виконані на день встановлення інвалідності, і з дня виникнення такого права - якщо вимоги частини другої статті 33 цього Закону виконані в період після встановлення інвалідності до дня звернення за призначенням пенсії по інвалідності.

У разі коли вимоги частини другої статті 33 цього Закону виконані після призначення пенсії по інвалідності, пенсія по інвалідності в розмірі пенсії за віком призначається з дня настання такого права, якщо звернення за призначенням пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком відбулося не пізніше трьох місяців з дня настання такого права.

3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців з дня смерті годувальника.

У членів сім`ї особи, якій відповідно до Закону України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин" надано правовий статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин, право на отримання пенсії у зв`язку з втратою годувальника виникає через один місяць з дня внесення інформації про безвісне зникнення особи до Єдиного реєстру досудових розслідувань або до Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин.

Смерть особи, якій відповідно до Закону України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин" надано правовий статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин, чи визнання її померлою у встановленому законодавством порядку надає зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону членам сім`ї такої особи право на звернення для отримання пенсії у зв`язку з втратою годувальника на загальних підставах, передбачених цим Законом.

Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» (далі Порядок № 637 у редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин).

Пункт 1 Порядку №637 визначає, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Документи можуть бути подані в електронному вигляді з накладенням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису.

Документи, визначені цим Порядком, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 1 січня 2004 року.

Пункт 4 Порядку №637 встановлює, що періоди роботи осіб, які займаються веденням особистого селянського господарства, зараховуються до стажу роботи за наявності платіжних доручень, квитанцій установ банків, документів, що підтверджують поштовий переказ, інших документів про сплату страхових внесків або інформації Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків (за наявності).

Періоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності зараховуються до стажу роботи за умови підтвердження документами про сплату страхових внесків (платіжними дорученнями, квитанціями установ банків, документами, що підтверджують поштовий переказ, інформацією Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків (за наявності), а періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, фіксованого податку, спеціального торгового патенту підтверджуються свідоцтвом про сплату єдиного податку; спеціальним торговим патентом; документами про сплату єдиного податку, фіксованого податку, придбання спеціального торгового патенту (за наявності платіжних доручень, квитанцій установ банків, документів, що підтверджують поштовий переказ).

Періоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності можуть підтверджуватися даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування"затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування"» (далі Порядок № 22-1 у редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовдіносин).

Пункт 4.2 розділу IV Порядку №22-1 передбачає, що при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб: ідентифікує заявника (його представника); надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії; реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта; уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз`яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов`язкового пенсійного страхування; проводить опитування свідків для підтвердження стажу відповідно до пунктів 17-19 Порядку підтвердження наявного стажу роботи. Опитування свідків проводиться згідно із пунктом 12 Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії; з`ясовує наявніcть у заявника особливого (особливих) статусу (статусів), особливих заслуг, інших обставин, які можуть бути підставою для встановлення підвищень, надбавок, доплат; повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів; сканує документи. На створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис; надсилає запити про отримання необхідних відомостей з відповідних державних електронних інформаційних реєстрів, систем або баз даних згідно з пунктом 2.28 розділу II цього Порядку; повідомляє про можливості подавати заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія; видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам`ятку пенсіонеру (додаток 7). Скановані розписка та пам`ятка пенсіонеру зберігаються в електронній пенсійній справі; повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних реєстрах, системах або базах даних та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповідної інформації.

Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Пункт 4.7 розділу IV Порядку №22-1 передбачає, шо право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження. Якщо пенсію за віком призначено автоматично (без звернення особи), у повідомленні про призначення особі пенсії додатково зазначається інформація про порядок її виплати.

Пункт 4.10 розділу IV Порядку №22-1 передбачає, що після призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший вид електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи, за місцезнаходженням установи виконання покарань, де відбуває покарання засуджений до позбавлення (обмеження) волі, для здійснення виплати пенсії.

Для здійснення виплати пенсії громадянам України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації, електронна пенсійна справа передається до органу, що призначає пенсію, визначеного постановою правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року № 13-4 «Про органи, що здійснюють виплату пенсії та надання соціальних послуг громадянам України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя», зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 14 липня 2014 року за № 804/25581.

Нарахована сума пенсії включається в документи для виплати пенсії не пізніше одного місяця з дня прийняття органом, що призначає пенсію, рішення про призначення, перерахунок, переведення з одного виду пенсії на інший та про поновлення виплати пенсії, а у разі призначення пенсії за віком автоматично - не пізніше одного місяця з дня надходження повідомлення про обраний особою спосіб виплати пенсії.

При вирішенні справи суд враховує висновок Верховного Суду, викладений, зокрема, у постанові від 29.01.2020 у справі №814/1460/16, за яким адміністративний суд перевіряє рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень ретроспективно, тобто з урахуванням тих обставин, які існували на момент прийняття оскаржуваного рішення.

Також суд враховує сталу практику Верховного Суду щодо оцінки записів трудової книжки.

Так, у постановах від 11.11.2020 у справі №677/831/17 та від 04.07.2023 у справі №580/4012/19 Верховний Суд виходив із того, що формальні недоліки трудової книжки не можуть бути самостійною підставою для неврахування стажу, якщо з документів можливо встановити факт роботи особи.

Щодо екстериторіального порядку розгляду заяв про призначення пенсії суд враховує постанову Верховного Суду від 24.05.2024 у справі №460/17257/23, у якій Верховний Суд виходив із того, що зобов`язальні дії щодо призначення пенсії має вчиняти територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, який розглядав заяву по суті.

З огляду на викладене вище, суд перевіряє правомірність рішення ГУ ПФУ у Хмельницькій області від 05.02.2026 №262340011168 саме за мотивами, наведеними у цьому рішенні, та на підставі тих документів і відомостей, які були або мали бути враховані пенсійним органом на дату його прийняття.

При цьому, суд не може підміняти мотиви суб`єкта владних повноважень іншими мотивами, які не були покладені в основу рішення.

Так само суд не може визнавати рішення правомірним з підстав, яких у самому рішенні немає.

Отже, предметом оцінки суду є те, чи були обґрунтованими мотиви незарахування періоду роботи з 05.02.1987, періодів підприємницької діяльності та висновок про відсутність у позивачки необхідного страхового стажу 15 років.

Одночасно суд оцінює кожен заявлений спірний період окремо.

Наявність у позивачки достатнього страхового стажу для призначення пенсії після зарахування одного зі спірних періодів не є самостійною підставою для відмови в оцінці інших спірних періодів, оскільки страховий стаж має значення не лише для виникнення права на пенсію, а й для правильного визначення загального стажу та розміру пенсії.

Щодо періоду роботи позивачки з 05.02.1987, суд зазначає про таке.

ГУ ПФУ у Хмельницькій області не зарахувало період роботи з 05.02.1987, мотивуючи це тим, що у трудовій книжці відсутня дата звільнення з роботи та дата наказу про звільнення.

Суд не погоджується з таким мотивом з таких підстав.

Трудова книжка є основним документом, що підтверджує трудовий стаж.

У матеріалах справи наявна трудова книжка ОСОБА_1 .

У ній міститься запис про прийняття позивачки на роботу з 05.02.1987, а також наступний запис про звільнення 21.01.1993.

Отже, висновок пенсійного органу про відсутність дати звільнення не відповідає змісту наявного доказу.

У той же час, пенсійний орган не навів в оскаржуваному рішенні обставин, які б свідчили про недостовірність відповідного запису трудової книжки, не зазначив, що запис не належить позивачці, не вказав на відсутність печатки чи підпису як на самостійну підставу для відмови, не оцінив запис у сукупності з іншими записами трудової книжки та розрахунком стажу.

Разом з тим, суд враховує, що один і той самий календарний період не може бути зарахований до страхового стажу двічі.

Так, у розрахунку стажу ПФУ вже зараховано період з 03.02.1987 по 13.06.1987 як догляд за дитиною до трьох років.

Тому період з 05.02.1987 по 13.06.1987 не підлягає повторному зарахуванню як період роботи, оскільки це призвело б до дублювання вже зарахованого стажу.

Водночас, період з 14.06.1987 по 21.01.1993 пенсійним органом не зараховано, хоча він підтверджується трудовою книжкою та не дублюється з уже зарахованими періодами.

Отже, у цій частині наявні підстави для зобов`язання ГУ ПФУ у Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 14.06.1987 по 21.01.1993.

Із приводу періоду навчання з 01.09.1980 по 28.06.1983, суд вказує на таке.

Оскаржуване рішення містить мотив щодо незарахування періоду навчання з 01.09.1980 по 28.06.1983 через його перетин з періодами роботи.

Разом з тим, позовні вимоги у цій справі не містять самостійної вимоги про зарахування періоду навчання.

Тому суд не надає остаточної правової оцінки цьому періоду як окремому предмету спору.

Щодо підприємницької діяльності позивачки з 12.09.1994 по 31.12.2003, суд виходить з таких міркувань.

ГУ ПФУ у Хмельницькій області не зарахувало період підприємницької діяльності з 12.09.1994 по 31.12.2003, мотивуючи це відсутністю інформації про сплату внесків до Пенсійного фонду України та систему оподаткування.

Так, суд встановив, що матеріали справи підтверджують державну реєстрацію позивачки як фізичної особи-підприємця з 12.09.1994 та перебування її на обліку як ФОП з 13.09.1994 по 27.01.2011.

Заявлений період з 12.09.1994 по 31.12.2003 охоплює різні правові режими, тому підлягає окремій оцінці за підперіодами.

Період з 12.09.1994 по 31.12.1997.

Цей період передує періоду, прямо передбаченому пунктом 3-1 розділу XV Закону №1058-IV для зарахування підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування або фіксованого податку.

Матеріали справи підтверджують факт державної реєстрації позивачки як ФОП у цей період, однак сам факт державної реєстрації фізичної особи-підприємця у період з 12.09.1994 по 31.12.1997 не є достатньою підставою для зарахування цього періоду до страхового стажу, оскільки позивачкою не подано документів, які відповідно до законодавства, чинного у відповідний період, підтверджують сплату внесків або іншу передбачену законом підставу для такого зарахування.

Тому підстав для прямого зобов`язання пенсійного органу зарахувати цей період суд не встановив.

Період з 01.01.1998 по 30.06.2000.

Пункт 3-1 розділу XV Закону №1058-IV передбачає, що до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії за статтею 26 цього Закону включаються періоди ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування або фіксованого податку з 01.01.1998 по 30.06.2000 включно, які підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності.

У матеріалах справи наявне свідоцтво про державну реєстрацію ОСОБА_1 як фізичної особи-підприємця з 12.09.1994, а також відповідь ГУ ДПС у м. Києві про перебування її на обліку як суб`єкта підприємницької діяльності з 13.09.1994 по 27.01.2011.

Отже, на дату прийняття оскаржуваного рішення у пенсійного органу були документи, достатні для підтвердження факту державної реєстрації позивачки як суб`єкта підприємницької діяльності у період з 01.01.1998 по 30.06.2000.

Суд враховує, що пункт 3-1 розділу XV Закону №1058-IV для періоду з 01.01.1998 по 30.06.2000 передбачає спеціальне правило підтвердження такого періоду саме довідкою про реєстрацію особи як суб`єкта підприємницької діяльності.

На відміну від періоду з 01.07.2000 по 31.12.2017, ця норма не ставить зарахування періоду з 01.01.1998 по 30.06.2000 у залежність від наявності відомостей про сплату страхових внесків або єдиного внеску.

Тому мотив пенсійного органу про відмову в зарахуванні цього підперіоду через відсутність відомостей про сплату внесків є необґрунтованим.

Водночас, пенсійний орган у рішенні також зазначив про відсутність інформації щодо системи оподаткування.

Суд оцінює цей мотив у взаємозв`язку з тим, що на дату прийняття оскаржуваного рішення у пенсійній справі були документи про державну реєстрацію позивачки як суб`єкта підприємницької діяльності та перебування її на податковому обліку в період, який повністю охоплює підперіод з 01.01.1998 по 30.06.2000.

При цьому, пенсійний орган не навів у рішенні конкретних обставин, які б спростовували перебування позивачки у статусі суб`єкта підприємницької діяльності у цьому підперіоді, та не розмежував період з 12.09.1994 по 31.12.2003 за різними правовими режимами його підтвердження.

Тому мотив пенсійного органу про незарахування всього періоду з 12.09.1994 по 31.12.2003 без окремого розмежування підперіоду з 01.01.1998 по 30.06.2000 є необґрунтованим.

Суд дійшов висновку про наявність підстав для зобов`язання ГУ ПФУ у Хмельницькій області зарахувати період підприємницької діяльності ОСОБА_1 з 01.01.1998 по 30.06.2000 до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону №1058-IV.

Період з 01.07.2000 по 31.12.2003.

Для зарахування періоду підприємницької діяльності з 01.07.2000 по 31.12.2017 пункт 3-1 розділу XV Закону №1058-IV передбачає умову сплати страхових внесків або єдиного внеску незалежно від сплаченого розміру, крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску.

Матеріали справи підтверджують факт реєстрації позивачки як ФОП та перебування її на податковому обліку, однак не містять належних і достатніх документів про сплату внесків за весь період з 01.07.2000 по 31.12.2003.

Крім того, ГУ ДПС у м. Києві повідомило про неможливість надати інформацію щодо сплачених податків за відповідний період через строки зберігання документів.

Тому підстав для прямого зобов`язання пенсійного органу зарахувати весь період з 01.07.2000 по 31.12.2003 суд не встановив.

Щодо підприємницької діяльності після 01.01.2004, суд виходить із таких міркувань.

ГУ ПФУ у Хмельницькій області не зарахувало періоди з 01.01.2004 по 31.12.2009, з 01.10.2010 по 31.01.2020, з 01.01.2021 по 31.05.2021, з 01.01.2022 по 31.12.2025, оскільки, на думку пенсійного органу, відсутня інформація про сплату внесків в індивідуальних відомостях про застраховану особу.

Водночас, суд зазначає, що ці періоди також підлягають оцінці окремо, а відмова в їх прямому зарахуванні не може ґрунтуватися на тому, що позивачка набуває право на пенсію за рахунок іншого стажу.

Період з 01.01.2004 по 31.12.2009.

Суд виходить з того, що для зарахування цього періоду необхідним є підтвердження сплати страхових внесків або єдиного внеску або наявність інших передбачених законом підстав.

У матеріалах справи є окремі звіти та документи щодо підприємницької діяльності позивачки у 2004, 2007, 2009 роках.

Водночас, наявні документи не підтверджують сплату страхових внесків або єдиного внеску чи іншу передбачену законом підставу для зарахування всього заявленого періоду з 01.01.2004 по 31.12.2009.

Суд також враховує, що позивачка просить зарахувати цей період як єдиний суцільний календарний блок, тоді як наявні у справі документи не охоплюють увесь заявлений період та не дають підстав для висновку про підтвердження кожного його місяця.

Отже, вимога про пряме зобов`язання пенсійного органу зарахувати до страхового стажу період з 01.01.2004 по 31.12.2009 у повному обсязі не підлягає задоволенню.

Період з 01.10.2010 по 31.01.2020.

У розрахунку стажу пенсійний орган уже зарахував періоди підприємницької діяльності з 01.01.2010 по 30.06.2010 та з 01.07.2010 по 30.09.2010.

Оскільки позивачка просить зарахувати період з 01.10.2010 по 31.01.2020, зараховані пенсійним органом періоди 01.01.201030.09.2010 не є предметом спору за цією позовною вимогою та не потребують повторного зарахування.

Щодо заявленого періоду з 01.10.2010 по 31.01.2020, матеріали справи не містять належних і достатніх доказів сплати внесків або єдиного внеску за весь цей календарний період.

Тому підстав для прямого зобов`язання зарахувати весь період з 01.10.2010 по 31.01.2020 суд не встановив.

Отже, вимога про пряме зобов`язання зарахувати до страхового стажу період з 01.10.2010 по 31.01.2020 у повному обсязі не підлягає задоволенню.

Період з 01.01.2021 по 31.05.2021.

Матеріали справи містять окремі платіжні документи за 2021 рік, зокрема щодо сплати єдиного податку та платежів, які можуть стосуватися підприємницької діяльності позивачки.

Однак ці документи не підтверджують належним і достатнім чином, що всі місяці періоду з 01.01.2021 по 31.05.2021 підлягають зарахуванню до страхового стажу.

З наявних документів суд не встановив сукупності обставин, необхідних для зарахування цього періоду в повному обсязі: сплату саме тих платежів, які відповідно до Закону №1058-IV дають підставу для зарахування відповідних місяців до страхового стажу, а також охоплення такими платежами всього заявленого періоду.

Отже, вимога про пряме зобов`язання зарахувати до страхового стажу період з 01.01.2021 по 31.05.2021 у повному обсязі не підлягає задоволенню.

Період з 01.01.2022 по 31.12.2025.

Щодо періоду з 01.01.2022 по 31.12.2025, суд враховує, що витяг з ЄРС для ФОП станом на 28.01.2026 містить відомості про припинення підприємницької діяльності ФОП 30.12.2021.

Отже, на дату прийняття оскаржуваного рішення наявні в пенсійній справі документи не підтверджували, що у період з 01.01.2022 по 31.12.2025 ОСОБА_1 продовжувала провадити підприємницьку діяльність як ФОП або мала іншу законну підставу для зарахування цього періоду до страхового стажу.

Тому підстав для зобов`язання зарахувати період з 01.01.2022 по 31.12.2025 до страхового стажу суд не встановив.

Із приводу належного відповідача у спірних правовідносинах, суд зазначає про таке.

Оскаржуване рішення від 05.02.2026 №262340011168 прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України у Хмельницькій області, що прямо зазначено в самому рішенні.

Тому саме ГУ ПФУ у Хмельницькій області є належним відповідачем у частині: визнання протиправним та скасування рішення; зарахування періодів стажу, неправомірно не врахованих цим рішенням; призначення пенсії за результатами розгляду заяви від 27.01.2026.

При цьому, ГУ ПФУ в м. Києві не приймало оскаржуваного рішення та не відмовляло позивачці у виплаті вже призначеної пенсії.

Тому вимоги, звернені до ГУ ПФУ в м. Києві, не підлягають задоволенню саме з підстав їх звернення до неналежного відповідача.

Таке незадоволення вимог до ГУ ПФУ в м. Києві не є відмовою у захисті матеріального права позивачки на пенсію, оскільки ефективний захист цього права забезпечується шляхом покладення відповідного обов`язку на належного відповідача - ГУ ПФУ у Хмельницькій області.

Із приводу вимог про зобов`язання ГУ ПФУ в м. Києві здійснити виплату пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV, суд вказує на таке.

Пункт 4.10 розділу IV Порядку №22-1 передбачає передачу електронної пенсійної справи до органу за місцем проживання або фактичного проживання особи для здійснення виплати після призначення пенсії.

Отже, виплата є подальшим етапом реалізації права на вже призначену пенсію, а не самостійним предметом спору в цій справі.

Щодо способу захисту, суд виходить із такого.

Суд зазначає, що призначення пенсії за віком за наявності визначених законом умов не є дискреційним повноваженням пенсійного органу.

Якщо особа досягла пенсійного віку та має необхідний страховий стаж, орган Пенсійного фонду зобов`язаний призначити пенсію.

У цій справі позивачка досягла 65-річного віку, що встановлено самим пенсійним органом.

Необхідний страховий стаж, за висновком пенсійного органу, становить 15 років.

Пенсійний орган уже визначив стаж позивачки для права як 11 років 7 місяців 17 днів.

Суд встановив протиправність незарахування періоду роботи з 14.06.1987 по 21.01.1993, який підтверджений трудовою книжкою та не дублюється з уже зарахованими періодами.

Також суд встановив наявність підстав для зарахування до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії за віком періоду підприємницької діяльності з 01.01.1998 по 30.06.2000.

Зарахування цих періодів є достатнім для висновку, що позивачка має необхідний страховий стаж для призначення пенсії за віком.

Водночас, цей висновок не є підставою для залишення без оцінки інших заявлених спірних періодів: кожному з них суд надав оцінку по суті в межах наявних у справі доказів.

Отже, у частині призначення пенсії виконані всі умови, передбачені частиною четвертою статті 245 КАС України, для зобов`язання суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивачки, а саме - призначити їй пенсію за віком з дня звернення.

При цьому, суд виходить за межі буквального формулювання другої позовної вимоги, оскільки позивачка просила зобов`язати призначити пенсію ГУ ПФУ в м. Києві, тоді як належним органом для такого зобов`язання є ГУ ПФУ у Хмельницькій області.

Такий вихід за межі позовних вимог є необхідним для ефективного захисту права позивачки та відповідає частині другій статті 9 КАС України.

Вимога про зобов`язання здійснити виплату пенсії як окрема вимога до ГУ ПФУ в м. Києві є передчасною.

На момент звернення до суду пенсія позивачці не була призначена, а тому між сторонами не виник окремий спір щодо невиплати вже призначеної пенсії.

Водночас, призначення пенсії з 27.01.2026 означає, що виплата належних сум за період з цієї дати є наслідком виконання рішення про призначення пенсії.

З огляду на викладене вище, за результатами розгляду справи, суд дійшов висновку, що рішення ГУ ПФУ у Хмельницькій області від 05.02.2026 №262340011168 є протиправним, оскільки пенсійний орган: безпідставно не зарахував до страхового стажу позивачки підтверджений трудовою книжкою період роботи з 14.06.1987 по 21.01.1993; не розмежував період підприємницької діяльності з 12.09.1994 по 31.12.2003 за правовими режимами та безпідставно не зарахував період з 01.01.1998 по 30.06.2000, який підтверджується документами про реєстрацію позивачки як суб`єкта підприємницької діяльності; не надав належної оцінки документам, наявним у пенсійній справі, у межах мотивів, покладених в основу оскаржуваного рішення.

Зарахування періоду роботи з 14.06.1987 по 21.01.1993 та періоду підприємницької діяльності з 01.01.1998 по 30.06.2000 до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії за віком є достатнім для висновку про наявність у позивачки необхідного страхового стажу для призначення пенсії за віком.

Водночас, вимоги про пряме зарахування всіх інших заявлених періодів підприємницької діяльності у повному обсязі не підтверджені належними та достатніми доказами, наявними у матеріалах справи.

Тому в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Отже, позовні вимоги в цій справі підлягають задоволенню частково.

Інші аргументи сторін не спростовують висновків суду за результатами розгляду справи, які зазначені вище.

Щодо інших доводів сторін, то суд також зазначає, що, відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

У рішенні ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії», заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін.

Щодо судового збору, то суд зазначає про таке.

Позов подано через систему «Електронний суд», а сам позов сформований у системі «Електронний суд» 23.04.2026 і не містить вимог майнового характеру.

Відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання фізичною особою адміністративного позову немайнового характеру становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частина третя статті 4 цього Закону передбачає застосування коефіцієнта 0,8 для пониження ставки судового збору при поданні процесуального документа в електронній формі.

Стаття 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» встановлює прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2026 у розмірі 3328 грн.

Отже, належна сума судового збору становить: 3328 грн х 0,4 х 0,8 = 1064,96 грн.

Позивачка сплатила судовий збір у сумі 1065,00 грн.

Отже, судовий збір не є недоплаченим.

Має місце переплата 0,04 грн, яка може бути повернута за окремим клопотанням платника у порядку, визначеному статтею 7 Закону України «Про судовий збір».

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Так, суд враховує, що основний матеріально-правовий результат, на який спрямований позов, досягнуто: оскаржуване рішення скасовано, належний орган Пенсійного фонду зобов`язано зарахувати підтверджені судом періоди страхового стажу та призначити позивачці пенсію за віком з дня звернення.

Незадоволення вимог, звернених до ГУ ПФУ в м. Києві як до неналежного відповідача, не є відмовою у задоволенні матеріального права позивачки на пенсію.

Так само незарахування всіх заявлених періодів у повному обсязі не змінює висновку про необхідність поновлення порушеного права позивачки.

Тому судовий збір у межах належної до сплати суми 1064,96 грн підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ у Хмельницькій області.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області від 05.02.2026 №262340011168 про відмову у призначенні пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 : період роботи з 14.06.1987 по 21.01.1993 згідно з трудовою книжкою від 25.09.1977; період ведення підприємницької діяльності ОСОБА_1 з 01.01.1998 по 30.06.2000.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV з 27.01.2026.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1064 (одна тисяча шістдесят чотири) грн 96 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 ) Відповідачі:Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (вул. Бульварно-Кудрявська, 16,м. Київ,04053 , код ЄДРПОУ - 42098368) Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Гната Чекірди, 10,м. Хмельницький,Хмельницький р-н, Хмельницька обл.,29005 , код ЄДРПОУ - 21318350)

Головуючий суддя Є.В. Печений