Рішення № 139381437, 01.09.2026, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/4052/26

РІШЕННЯ

іменем України

01 вересня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Печеного Є.В., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до суду з позовом до Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» (далі відповідач, ДУ «УкрдержНДІМСПІ МОЗ України»), у якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Центру оцінювання функціонального стану особи в особі Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України», прийняте у формі рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № ЦО 18537/1 від 09.02.2026 про невстановлення групи інвалідності ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Ухвалою суду від 20.03.2026 відкрито провадження у справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно із заявами по суті справи, позивач позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити повністю з таких підстав.

Зазначає, що на підставі акта огляду Хмельницької обласної медико-соціальної експертної комісії № 522 йому було встановлено III групу інвалідності внаслідок травми, отриманої під час виконання службових обов`язків у період дії воєнного стану під час безпосередньої участі в бойових діях, строком до 01.03.2027.

Вказує, що рішенням експертної команди Центру оцінювання функціонального стану особи від 09.02.2026 скасовано попереднє рішення МСЕК № 522 від 06.02.2024, а його визначено таким, що не є особою з інвалідністю з 09.02.2026.

Фактично основним доводом позову є те, що під час перевірки обґрунтованості рішення МСЕК від 06.02.2024 відповідач застосував постанову Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 № 1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи», яка не діяла на момент ухвалення рішення МСЕК № 522.

Позивач вважає, що перевірка мала здійснюватися з урахуванням критеріїв, чинних на момент прийняття рішення МСЕК, тобто станом на 06.02.2024.

У додаткових письмових поясненнях позивач уточнив, що не заперечує самого повноваження відповідача проводити перевірку обґрунтованості рішень МСЕК, однак вважає протиправною процедуру її проведення та мотивування оскаржуваного рішення.

На думку позивача, оскаржуване рішення не містить конкретного переліку медичних документів, які стали підставою для висновку про легкий ступінь обмежень життєдіяльності, не пояснює, які документи враховано або відхилено, та не містить переконливих мотивів скасування рішення МСЕК № 522.

Також позивач заперечив проти врахування відзиву відповідача, поданого після спливу встановленого судом строку, посилаючись на істотний пропуск цього строку та відсутність доказів поважності причин пропуску.

13.07.2026 відповідач сформував у системі «Електронний суд» відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечив, просив відмовити в його задоволенні та заявив клопотання про поновлення строку для подання відзиву.

Відповідач зазначає, що Центр оцінювання функціонального стану особи мав повноваження перевіряти обґрунтованість рішень медико-соціальних експертних комісій, прийнятих до припинення їх повноважень.

Такі повноваження, на думку відповідача, випливають із постанови Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 № 1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи», відповідних наказів Міністерства охорони здоров`я України та матеріалів кримінального провадження.

Відповідач вказує, що перевірку щодо позивача ініційовано у зв`язку з матеріалами кримінального провадження № 62024240010000369.

Стверджує, що позивача було повідомлено про необхідність прибуття до державної установи для надання медичних документів і проходження медичного обстеження; позивач прибув до установи та пройшов обстеження у січні 2026 року.

За словами відповідача, під час перевірки експертна команда керувалася не лише постановою Кабінету Міністрів України № 1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи», а й нормативними актами, чинними на момент встановлення позивачу III групи інвалідності, зокрема постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317 «Питання медико-соціальної експертизи» та Інструкцією про встановлення груп інвалідності, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров`я України від 05.09.2011 № 561.

Відповідач також посилається на практику Верховного Суду, відповідно до якої суд не є спеціалізованою медичною установою та не може здійснювати власну оцінку медичної обґрунтованості висновку МСЕК; судовий контроль, на думку відповідача, обмежується перевіркою дотримання процедури прийняття такого рішення.

Як причини несвоєчасного подання відзиву відповідач зазначив значне навантаження на юридичний персонал, реформу системи медико-соціальної експертизи, виконання відповідачем функцій Центру оцінювання функціонального стану особи, воєнний стан та безпекову ситуацію у Дніпрі.

Щодо строку подання відзиву та прийняття його до розгляду, суд зазначає про таке.

Ухвалою суду від 20.03.2026 відповідачу надано строк для подання відзиву - 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Ухвала про відкриття провадження доставлена до електронного кабінету відповідача в підсистемі «Електронний суд» 20.03.2026 о 17:07.

Відповідно до абзацу другого пункту 2 частини шостої статті 251 КАС України, днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Отже, ухвала про відкриття провадження вважається врученою відповідачу 23.03.2026.

Суд вказує на те, що з урахуванням правил обчислення процесуальних строків, визначених статтею 120 КАС України, п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву розпочався 24.03.2026 та закінчився 07.04.2026.

Відзив у цій справі сформований відповідачем у системі «Електронний суд» 13.07.2026, тобто після спливу строку, встановленого судом.

Відповідно до частини першої статті 121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Водночас, за частиною другою статті 121 КАС України, встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

За частиною п`ятою статті 162 КАС України, відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дасть змогу відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив до початку першого підготовчого засідання у справі.

За таких обставин, клопотання відповідача про поновлення такого строку не може бути задоволене як клопотання про поновлення строку, встановленого законом.

Так само відсутні підстави для продовження строку за заявою відповідача, оскільки таку заяву подано після закінчення строку, встановленого судом.

Разом із тим, суд виходить з того, що процесуальна неможливість поновлення строку, встановленого судом, або його продовження за заявою, поданою після закінчення цього строку, не є тотожною автоматичній неможливості врахування судом відзиву та доданих до нього доказів.

Згідно з частиною шостою статті 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Частина четверта статті 159 КАС України передбачає, що подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Отже, для вирішення питання про процесуальні наслідки несвоєчасного подання відзиву суд має оцінити не лише формальний факт пропуску строку, а й те, чи існують обставини, які дають підстави не застосовувати до відповідача негативні процесуальні наслідки такого пропуску.

Так, суд враховує, що наведені відповідачем посилання на значне навантаження, реформу системи медико-соціальної експертизи, воєнний стан та безпекову ситуацію у місті Дніпро самі по собі не є безумовною підставою для поновлення чи продовження процесуального строку.

Суб`єкт владних повноважень як учасник справи повинен організовувати свою процесуальну поведінку так, щоб забезпечити дотримання строків, установлених судом.

Водночас, у цій справі суд бере до уваги сукупність обставин.

По-перше, спір стосується індивідуального акта, прийнятого за результатами перевірки медико-експертної справи, а тому для правильного вирішення спору істотне значення мають не лише пояснення сторін, а й документи, які підтверджують підстави ініціювання перевірки, повідомлення особи, проведення додаткового обстеження та зміст матеріалів, на яких ґрунтувалося оскаржуване рішення.

По-друге, з відзивом відповідач подав документи, які мають значення для встановлення обставин справи, зокрема щодо підстав ініціювання перевірки, порядку повідомлення позивача, проходження ним додаткового обстеження та нормативної позиції відповідача щодо застосування критеріїв, чинних на момент прийняття рішення МСЕК.

По-третє, позивач був ознайомлений із доводами відповідача та подав додаткові письмові пояснення, у яких висловив заперечення як щодо прийняття відзиву, так і щодо його змісту.

Тому прийняття відзиву до розгляду не порушує принцип рівності сторін і не позбавляє позивача можливості реалізувати процесуальні права.

По-четверте, відповідно до змісту частини четвертої статті 9 КАС України, суд вживає визначених законом заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, зокрема щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Крім того, відповідно до частини першої статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини другої статті 196 КАС України, головуючий у судовому засіданні, серед іншого, відповідно до завдання адміністративного судочинства забезпечує здійснення учасниками судового процесу їхніх процесуальних прав і виконання ними обов`язків, спрямовує судовий розгляд на забезпечення повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин у справі.

Хоча ця справа розглядається у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження, наведені положення відображають загальний процесуальний обов`язок суду забезпечити реальну можливість учасників справи висловити свою позицію, а також повно та об`єктивно з`ясувати обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

За таких обставин, суд, відмовляючи у поновленні або продовженні строку для подання відзиву як процесуального строку в розумінні статті 121 КАС України, водночас вважає за можливе не застосовувати до відповідача негативні процесуальні наслідки несвоєчасного подання відзиву, передбачені частиною шостою статті 162 та частиною четвертою статті 159 КАС України, прийняти відзив до розгляду, долучити його та додані до нього докази до матеріалів справи й оцінити наведені в ньому доводи та докази у сукупності з іншими матеріалами справи.

Отже, суд вважає за необхідне у задоволенні клопотання Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» про поновлення або продовження строку для подання відзиву на позовну заяву - відмовити.

Не застосовувати до Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» процесуальні наслідки несвоєчасного подання відзиву, передбачені частиною шостою статті 162 та частиною четвертою статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України; прийняти до розгляду та долучити до матеріалів справи відзив, сформований у системі «Електронний суд» 13.07.2026, разом із доданими до нього доказами.

При цьому, прийняття відзиву до розгляду не означає обґрунтованості заперечень відповідача по суті спору.

Доводи відповідача та додані до відзиву докази підлягають оцінці судом за правилами статей 72-77, 90 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.

Позивачем є ОСОБА_1 , дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 .

06.02.2024 Хмельницькою обласною медико-соціальною експертною комісією щодо позивача прийнято рішення за актом огляду № 522, за результатами якого йому встановлено III групу інвалідності.

У довідці до акта огляду МСЕК зазначено III групу інвалідності та причину інвалідності, пов`язану з травмою, отриманою під час виконання службових обов`язків.

У висновку щодо умов і характеру праці зазначено, що позивачу протипоказана важка фізична праця.

У матеріалах справи також міститься довідка МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серії 12 ААА № 108080, згідно з якою за результатами огляду від 20.12.2023 позивачу визначено 20% втрати професійної працездатності; підставою зазначено акт огляду МСЕК № 522.

03.03.2025 старший детектив Національного антикорупційного бюро України виніс постанову про залучення працівників ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» як спеціалістів у кримінальному провадженні № 62024240010000369.

У постанові зазначено, що виникла необхідність у дослідженні питання обґрунтованості рішень щодо встановлення груп інвалідності, прийнятих медико-соціальними експертними комісіями.

Листом НАБУ до ДУ «УкрдержНДІМСПІ МОЗ України» направлялися постанови про залучення спеціалістів для дослідження обґрунтованості рішень, прийнятих Хмельницькою обласною МСЕК, а в додатку серед переліку справ зазначена медико-експертна справа № 3565 ОСОБА_1 .

11.11.2025 ДУ «УкрдержНДІМСПІ МОЗ України» повідомила позивача про перевірку обґрунтованості рішення МСЕК щодо встановлення інвалідності. У повідомленні зазначено, що перевірка проводиться на підставі постанови в межах кримінального провадження № 62024240010000369, а під час перевірки має бути здійснений комісійний аналіз документів медико-експертної справи із застосуванням критеріїв встановлення інвалідності, чинних на момент прийняття рішення МСЕК.

30.12.2025 позивача повідомлено про необхідність прибути до ДУ «УкрдержНДІМСПІ МОЗ України» для проведення додаткового медичного обстеження у межах перевірки обґрунтованості рішення МСЕК.

У повідомленні зазначено, що медико-експертну справу було розглянуто експертною командою 09.12.2025, після чого прийнято рішення про направлення особи на додаткове обстеження; строк прибуття - до 04.02.2026.

У матеріалах справи міститься виписка № 346 за результатами стаціонарного обстеження позивача з 20.01.2026 по 23.01.2026 у ДУ «УкрдержНДІМСПІ МОЗ України».

Саме ця виписка зазначена серед документів, на які послалася експертна команда в оскаржуваному рішенні.

09.02.2026 експертною командою Центру оцінювання функціонального стану особи прийнято рішення № ЦО 18537/1 за результатами перевірки обґрунтованості рішення Хмельницької обласної МСЕК № 522 від 06.02.2024.

У витязі з рішення зазначено, що підставою для ініціювання перевірки є постанова слідчого, прокурора, ухвала слідчого судді стосовно особи, зазначеної у відповідному процесуальному документі.

Реквізитами документів, на підставі яких ініційовано перевірку, зазначені: лист № 544-013/6812 від 06.03.2025, кримінальне провадження № 62024240010000369 від 01.07.2024, постанова про призначення медико-соціальної експертизи від 04.03.2025.

У витязі також зазначено період перевірки: з 06.02.2026 по 09.02.2026.

У пункті 9 витягу з рішення як обґрунтування рішення експертної команди зазначено, що експертна команда ознайомилася з матеріалами справи, взяла до уваги проведене обстеження в клініці НДІ МСПІ МОЗ України та дійшла висновку про наявність у позивача легких ступенів обмежень життєдіяльності, що не дає підстав для визнання його особою з інвалідністю.

У цьому ж пункті зазначено, що експертне рішення Хмельницької обласної МСЕК № 522 від 06.02.2024 підлягає скасуванню, а ОСОБА_1 не є особою з інвалідністю з 09.02.2026.

Серед підстав рішення зазначено постанову Кабінету Міністрів України № 1338 від 15.11.2024, лист № 544-013/6812 від 06.03.2025, кримінальне провадження № 62024240010000369, постанову про призначення медико-соціальної експертизи від 04.03.2025 та виписку зі стаціонару НДІ МСПІ МОЗ України № 346 від 23.01.2026.

У пункті 10 витягу зазначено: рішення про підтвердження рішення, що оскаржується, - «ні»; рішення про скасування рішення, що оскаржується, - «так»; рішення про формування нового рішення щодо результату оцінювання - «ні».

Отже, предметом судового контролю є рішення експертної команди Центру оцінювання функціонального стану особи № ЦО 18537/1 від 09.02.2026, яким за результатами перевірки обґрунтованості рішення МСЕК № 522 від 06.02.2024 скасовано попереднє рішення МСЕК та визначено, що позивач не є особою з інвалідністю з 09.02.2026.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Також суд вказує на те, що адміністративний суд перевіряє рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень ретроспективно, тобто зважаючи на ті обставини, які існували у минулому на момент прийняття оспорюваного рішення, вчинення дій або бездіяльності.

Отже, суд, оцінюючи оспорювані рішення, дії або бездіяльність виходить лише з тих мотивів, якими керувався суб`єкт владних повноважень при прийнятті рішень, вчиненні дій або бездіяльності.

Такий підхід неодноразово відображений у практиці Верховного Суду при вирішенні публічно-правових спорів, зокрема, у постанові від 21.05.2019 у справі № 0940/1240/18.

За ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

За частиною першою статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.1991 № 875-XII (далі Закон № 875-XII у редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин), особа з інвалідністю - особа із стійкими фізичними, психічними, інтелектуальними або сенсорними порушеннями, які при взаємодії з різними бар`єрами можуть заважати її повній та ефективній участі в житті суспільства нарівні з іншими.

За статтею 2 цього Закону, особи з інвалідністю в Україні володіють усією повнотою соціально-економічних, політичних, особистих прав і свобод, закріплених Конституцією України, законами України та міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Держава зобов`язана створити умови для реалізації особою з інвалідністю всіх прав людини та основоположних свобод без будь-якої дискримінації за ознакою інвалідності та забезпечити її соціальний захист.

Стаття 3 Закону № 875-XII передбачає, що інвалідність повнолітній особі встановлюється за результатами оцінювання повсякденного функціонування особи, проведеного експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Стаття 6 Закону № 875-XII встановлює, що захист прав, свобод і законних інтересів осіб з інвалідністю забезпечується в судовому або іншому порядку, встановленому законом.

Особа (її уповноважений представник) має право оскаржити рішення медико-соціальної експертної комісії, експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи в порядку адміністративного оскарження відповідно до Закону України "Про адміністративну процедуру" з урахуванням особливостей, встановлених Основами законодавства України про охорону здоров`я, та/або в судовому порядку.

Стаття 69-1 Основ законодавства України про охорону здоров`я від 19.11.1992 № 2801-XII (у редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин) передбачає, що комплексна оцінка обмежень повсякденного функціонування проводиться з метою визначення обмежень, що перешкоджають або унеможливлюють виконання особою повсякденної діяльності у спосіб та в об`ємі нарівні з іншими людьми і призводять до обмеження повсякденного функціонування.

Комплексна оцінка обмежень повсякденного функціонування може включати в себе оцінювання у сфері охорони здоров`я, соціальній, освітній cферах, сфері зайнятості, сфері фізичної культури та спорту та інших сферах повсякденного функціонування за потреби особи.

Оцінювання у сфері охорони здоров`я проводиться шляхом оцінювання повсякденного функціонування.

Порядок проведення оцінювання повсякденного функціонування, критерії направлення на оцінювання повсякденного функціонування затверджуються Кабінетом Міністрів України з обов`язковим проведенням консультацій з громадськістю в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Повторне та позачергове оцінювання повсякденного функціонування проводяться у порядку, визначеному цією статтею.

Оцінювання повсякденного функціонування проводиться з метою визначення наявності або відсутності порушень структур та/або функцій організму людини, що призвело до стійкого обмеження повсякденного функціонування, визначення необхідних компенсаторів обмежень повсякденного функціонування, та необхідності оцінки потреб в інших сферах повсякденного функціонування.

Оцінювання повсякденного функціонування проводиться особі, яка має стани та/або захворювання, що відповідають критеріям направлення на таке оцінювання.

Направлення на оцінювання повсякденного функціонування за згодою особи може здійснювати лікуючий лікар з надання первинної медичної допомоги, лікуючий лікар закладу охорони здоров`я, що забезпечує надання спеціалізованої медичної допомоги, або голова військово-лікарської (лікарсько-експертної), медичної (військово-лікарської) комісії, у тому числі в електронній формі за допомогою електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування після початку її функціонування.

Лікуючий лікар, голова військово-лікарської (лікарсько-експертної), медичної (військово-лікарської) комісії несе відповідальність за внесення завідомо неправдивої інформації до електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування під час формування направлення на оцінювання повсякденного функціонування.

Критерії оцінювання повсякденного функціонування затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Оцінювання повсякденного функціонування включає такі етапи: 1) виявлення необхідності проведення оцінювання повсякденного функціонування відповідно до критеріїв направлення на оцінювання повсякденного функціонування; 2) направлення на додаткове обстеження функціональності структур та функцій організму (за потреби); 3) прийняття рішень за результатами проведеного оцінювання повсякденного функціонування; 4) визначення компенсаторів обмежень повсякденного функціонування; 5) встановлення інвалідності та розроблення рекомендацій, що є частиною індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю; 6) встановлення необхідності проведення комплексної оцінки обмежень повсякденного функціонування в інших сферах; 7) визначення необхідності проведення повторного оцінювання повсякденного функціонування для моніторингу ефективності застосованих компенсаторів обмежень повсякденного функціонування.

Підставою для визнання особи особою з інвалідністю є одночасна наявність таких обов`язкових умов: стійкі порушення функцій організму; обмеження повсякденного функціонування; необхідність вжиття заходів соціального захисту.

Критерії встановлення інвалідності затверджуються Кабінетом Міністрів України з обов`язковим проведенням консультацій з громадськістю в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування (далі - експертна команда), прийняте за результатами проведення такого оцінювання повсякденного функціонування, підписується в електронній системі щодо оцінювання повсякденного функціонування після початку її функціонування.

У разі встановлення інвалідності рекомендації, що є частиною індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю, розробляються з урахуванням вимог до складання індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю відповідно до Закону України "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні".

Оцінювання повсякденного функціонування або його окремі етапи можуть проводитися: за участі особи (очно), без особистої присутності особи (заочно), з використанням методів і засобів телемедицини або за місцем перебування/лікування особи відповідно до критеріїв визначення форми проведення оцінювання повсякденного функціонування, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Оцінювання повсякденного функціонування проводиться експертними командами, що формуються в кластерних та надкластерних закладах охорони здоров`я.

За потреби та/або в разі відсутності затвердженої спроможної мережі закладів охорони здоров`я на території регіону оцінювання повсякденного функціонування проводиться також у визначених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, закладах охорони здоров`я державної власності та визначених розпорядженням голови (начальника) обласної, Київської міської державної адміністрації (військової адміністрації) за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, закладах охорони здоров`я комунальної власності.

Максимальні строки проведення оцінювання повсякденного функціонування та прийняття рішення по справі визначаються Кабінетом Міністрів України.

Отримані направлення та документи, що додані до нього, перевіряються на предмет повноти наданої інформації адміністраторами закладів охорони здоров`я, які є уповноваженими особами закладу охорони здоров`я, в якому проводиться оцінювання повсякденного функціонування.

Адміністратор закладу охорони здоров`я, який є уповноваженою особою закладу охорони здоров`я, в якому проводиться оцінювання повсякденного функціонування, отримує направлення з доданими до нього документами, приймає їх до розгляду в експертній команді або повертає на доопрацювання в разі наявності відповідних підстав, визначених у Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Розгляд справи під час оцінювання повсякденного функціонування здійснюється в порядку черговості відповідно до електронної черги, що формується автоматично програмними засобами електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування після початку її функціонування.

Оцінювання повсякденного функціонування проводиться з використанням електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування, власником якої та володільцем інформації, що міститься в електронній системі, є держава в особі центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я.

Порядок функціонування електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування затверджується Кабінетом Міністрів України.

Електронна система щодо оцінювання повсякденного функціонування забезпечує: формування направлень в електронній формі на проведення оцінювання повсякденного функціонування та прикріплення до них документів, необхідних для проведення оцінювання повсякденного функціонування; формування в автоматичному порядку електронної черги розгляду справ експертними командами; формування персонального складу експертної команди для розгляду справи; знеособлення даних осіб, справи яких розглядаються експертною командою без особистої присутності особи (заочно); створення, внесення, перегляд інформації та документів в електронній системі, внесення змін до них користувачами відповідно до їх прав доступу; формування аналітичної та статистичної інформації; моніторинг наявних даних в електронній системі щодо оцінювання повсякденного функціонування; електронну інформаційну взаємодію з іншими державними електронними інформаційними ресурсами; інші функції, визначені Порядком функціонування електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

До складу електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування входить Реєстр осіб, направлених на проведення оцінювання повсякденного функціонування.

Склад експертних команд формується з числа лікарів, включених до переліку лікарів, які мають право проводити оцінювання повсякденного функціонування у складі експертних команд, за допомогою електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування індивідуально для кожного випадку, з дотриманням принципу випадковості (після появи технічної можливості в електронній системі щодо оцінювання повсякденного функціонування), з числа лікарів, які мають необхідні для проведення цього оцінювання лікарські спеціальності.

Перелік лікарів, які мають право проводити оцінювання повсякденного функціонування у складі експертних команд, затверджується керівником закладу охорони здоров`я, в якому організовано проведення оцінювання повсякденного функціонування, та підлягає оновленню не менш як один раз на рік.

До переліку лікарів, які мають право проводити оцінювання повсякденного функціонування у складі експертних команд, можуть бути включені лікарі, які: 1) відповідають встановленим вимогам до компетентностей, обов`язків та професійних кваліфікацій працівників сфери охорони здоров`я за відповідними професіями; 2) здійснюють медичну практику протягом не менше одного року.

Особа не може бути призначена адміністратором закладу охорони здоров`я або включена до переліку лікарів, які мають право проводити оцінювання повсякденного функціонування у складі експертних команд, за наявності хоча б однієї з таких умов: 1) якщо вона обіймала раніше посаду голови медико-соціальної експертної комісії; 2) якщо відомості про неї внесені до Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов`язані з корупцією правопорушення; 3) якщо вона має судимість за вчинення будь-якого умисного кримінального правопорушення, якщо така судимість не погашена або не знята в установленому законом порядку (крім реабілітованої особи); 4) якщо вона позбавлена права проводити оцінювання повсякденного функціонування з підстав, визначених Кабінетом Міністрів України, і строк дії такої заборони не минув.

Інформація про перелік лікарів, які мають право проводити оцінювання повсякденного функціонування у складі експертних команд, що функціонують на базі закладу охорони здоров`я, оприлюднюється на веб-сайті такого закладу.

Інформація про лікарів, зареєстрованих в електронній системі щодо оцінювання повсякденного функціонування, які мають право проводити оцінювання повсякденного функціонування, оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я.

Порядок, підстави та строки позбавлення лікарів права бути включеними до складу експертних команд визначаються Порядком проведення оцінювання повсякденного функціонування, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Основними функціями експертних команд є: 1) направлення на додаткове обстеження функціональності структур та функцій організму (за потреби); 2) формування результату оцінювання повсякденного функціонування на підставі відомостей про стан здоров`я особи, зокрема тих, що містяться в електронній системі охорони здоров`я, та інших медичних документів, електронні копії яких завантажені лікарем, який направив на оцінювання повсякденного функціонування, до електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування; 3) визначення компенсаторів обмежень повсякденного функціонування; 4) планування та проведення повторного оцінювання повсякденного функціонування; 5) визначення необхідності проведення подальшої комплексної оцінки обмежень повсякденного функціонування з використанням Міжнародної класифікації функціонування, обмеження життєдіяльності та здоров`я та передача таких відомостей і результатів оцінювання повсякденного функціонування до Єдиної інформаційної системи соціальної сфери; 6) встановлення групи (підгрупи) інвалідності, фіксування причин та часу її настання відповідно до документів, що це підтверджують; 7) встановлення причинного зв`язку смерті з професійним захворюванням; 8) встановлення ступеня втрати професійної працездатності; 9) внесення до електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування відомостей про результати проведеного оцінювання повсякденного функціонування; 10) інші функції щодо оцінювання повсякденного функціонування, що визначені положенням про експертну команду з оцінювання повсякденного функціонування.

Положення про експертну команду з оцінювання повсякденного функціонування затверджується Кабінетом Міністрів України.

Під час проведення експертною командою розгляду справи за участю особи (очно) з використанням методів і засобів телемедицини або за місцем перебування/лікування особи, що здійснюється за заявою особи, стосовно якої проводиться оцінювання, поданою в електронній (у разі технічної можливості) або паперовій формі, можуть бути присутні також: лікар, який направив особу на проведення оцінювання повсякденного функціонування, зокрема з використанням методів і засобів телемедицини; уповноважений представник особи (зокрема адвокат, законний представник, представник за довіреністю, залучений лікар, фахівець з реабілітації у сфері охорони здоров`я, соціальний працівник, фахівець із супроводу ветеранів війни та демобілізованих осіб).

До заяви додається копія документа, що підтверджує повноваження уповноваженого представника (у разі його залучення).

Під час проведення експертною командою розгляду справи за участю особи (очно) або за місцем її перебування/лікування особа, стосовно якої проводиться оцінювання, або її уповноважений представник мають право самостійно здійснювати відео-, аудіофіксацію з використанням технічних засобів. Запис може бути долучений до матеріалів, що подаються під час оскарження прийнятого рішення.

Особа та лікар, який направив її на оцінювання повсякденного функціонування, інформуються про етапи проходження оцінювання та його результати.

Результати оцінювання повсякденного функціонування, що містять обґрунтування прийнятого рішення, надаються особі особисто або надсилаються на її електронну пошту, або, за відсутності електронної пошти, - протягом п`яти календарних днів з моменту прийняття рішення засобами поштового зв`язку рекомендованим листом із повідомленням про вручення на адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) особи у формі витягу із рішення та, у разі встановлення інвалідності, рекомендацій, які є частиною індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю.

Рішення експертних команд або медико-соціальних експертних комісій можуть бути оскаржені особами, стосовно яких їх прийнято (їх уповноваженими представниками), у порядку адміністративного оскарження відповідно до Закону України "Про адміністративну процедуру" з урахуванням особливостей, встановлених цією статтею, та/або в судовому порядку. Розгляд скарг здійснюється експертними командами Центру оцінювання функціонального стану особи.

Права та обов`язки Центру оцінювання функціонального стану особи за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, покладаються на підприємство, установу або організацію, що належить до його сфери управління та має ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики.

Положення про Центр оцінювання функціонального стану особи затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я.

Особа (її уповноважений представник) подає в порядку адміністративного оскарження скаргу на рішення експертної команди або медико-соціальної експертної комісії: у паперовій формі - до Центру оцінювання функціонального стану особи; через електронну систему щодо оцінювання повсякденного функціонування шляхом звернення до лікаря, який направив на таке оцінювання.

У разі подання скарги через електронну систему щодо оцінювання повсякденного функціонування лікар, який направив на таке оцінювання, накладає на скаргу свій кваліфікований електронний підпис або удосконалений електронний підпис, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, відповідно до Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги".

Скарга може бути подана протягом 40 календарних днів з дня надсилання витягу з рішення експертної команди або медико-соціальної експертної комісії, що оскаржується, особі (її уповноваженому представнику).

Розгляд скарг на рішення експертних команд та медико-соціальних експертних комісій здійснюється експертними командами Центру оцінювання функціонального стану особи.

Відповідачем у спорах щодо оскарження у судовому порядку рішень експертних команд є заклад охорони здоров`я, на базі якого створена експертна команда, рішення якої оскаржується.

Перевірка обґрунтованості рішень, прийнятих експертними командами або медико-соціальними експертними комісіями, проводиться експертною командою Центру оцінювання функціонального стану особи: на виконання постанови слідчого, прокурора, ухвали слідчого судді або рішення, ухвали суду - стосовно особи, зазначеної в постанові слідчого, прокурора, ухвалі слідчого судді або рішенні, ухвалі суду; за результатами моніторингу проведення оцінювання повсякденного функціонування.

Моніторинг проведення оцінювання повсякденного функціонування здійснюється з використанням знеособлених даних про розгляд справ та прийняття експертними командами рішень, внесених до електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування, у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я.

Порядок оскарження та перевірки обґрунтованості рішень експертних команд або медико-соціальних експертних комісій визначається Порядком проведення оцінювання повсякденного функціонування, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

За результатами адміністративного оскарження або перевірки обґрунтованості рішення експертної команди або медико-соціальної експертної комісії експертна команда Центру оцінювання функціонального стану особи приймає рішення про підтвердження або скасування рішення, що оскаржується чи обґрунтованість якого перевіряється, або приймає нове рішення з таких самих питань, з яких було прийнято рішення, що оскаржується чи обґрунтованість якого перевіряється.

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, забезпечує координацію процесу оприлюднення інформації, що міститься в електронній системі щодо оцінювання повсякденного функціонування в знеособленому форматі, щодо: результатів оскарження рішень, прийнятих за результатами оцінювання повсякденного функціонування або проведення медико-соціальної експертизи; результатів перевірок обґрунтованості рішень, прийнятих під час оцінювання повсякденного функціонування або проведення медико-соціальної експертизи; рішень про позбавлення лікарів членства в експертних командах, із зазначенням підстав для їх прийняття; іншої інформації з електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування, оприлюднення якої не заборонено законодавством.

У разі встановлення інвалідності та/або ступеня втрати професійної працездатності експертна команда повідомляє територіальний орган Пенсійного фонду України (до появи технічної можливості передачі з електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування відомостей до Єдиної інформаційної системи соціальної сфери) відповідно до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Члени експертних команд та адміністратори закладів охорони здоров`я за прийняття неправомірних рішень, вчинення дій/бездіяльності, у тому числі за незаконне розголошення інформації про особу, несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Відомості про результати оцінювання повсякденного функціонування вносяться до електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування та передаються до Єдиної інформаційної системи соціальної сфери шляхом електронної інформаційної взаємодії з дотриманням вимог Закону України "Про захист персональних даних". Знеособлена інформація про результати оцінювання повсякденного функціонування оприлюднюється у відкритих машиночитаних форматах на Єдиному державному веб-порталі відкритих даних.

Постанова Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 № 1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» (далі - у редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин), затверджує, зокрема, Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, Порядок проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, критерії направлення на проведення такого оцінювання, порядок функціонування електронної системи та критерії встановлення інвалідності.

Пунктом 3 вказаної постанови установлено, що повноваження, права і обов`язки медико-соціальних експертних комісій щодо проведення медико-соціальної експертизи, а також повноваження, права і обов`язки Центральної медико-соціальної експертної комісії Міністерства охорони здоров`я припиняються 31 грудня 2024 року.

З моменту припинення повноважень, прав і обов`язків медико-соціальних експертних комісій щодо проведення медико-соціальної експертизи перевірка обґрунтованості рішень та розгляд скарг на рішення медико-соціальних експертних комісій, прийнятих до моменту припинення їх повноважень, прав і обов`язків, проводиться Центром оцінювання функціонального стану особи в порядку, встановленому для перевірки обґрунтованості та/або оскарження рішень експертних команд відповідно до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою.

Пункт 51 Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого постановою № 1338 передбачає, що Центр оцінювання функціонального стану особи проводить перевірку обгрунтованості рішень, прийнятих під час оцінювання та/або прийнятих медико-соціальними експертними комісіями: на виконання постанови слідчого, прокурора, ухвали слідчого судді або рішення, ухвали суду стосовно особи, зазначеної у постанові слідчого, прокурора або ухвалі слідчого судді або рішенні, ухвалі суду; за запитом робочої групи із забезпечення здійснення моніторингу у сфері оцінювання повсякденного функціонування особи, утвореної керівником обласної, Київської міської держадміністрації (військової адміністрації) (далі - робоча група з моніторингу); за результатами моніторингу оцінювання.

За результатами перевірки обґрунтованості рішень та оцінювання Центр оцінювання функціонального стану особи приймає рішення щодо скасування, підтвердження або формування нового рішення. У разі відмови особи, зазначеної у постанові слідчого, прокурора або ухвалі слідчого судді, або рішенні, ухвалі суду від повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень та/або неприбуття такої особи, крім випадків наявності виключних підстав, до державної установи Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України або Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова приймається рішення про скасування попереднього рішення експертної команди або медико-соціальної експертної комісії. Виключними підставами для таких осіб для перенесення строків медичних обстежень є відрядження, тимчасова непрацездатність або мобілізація до Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями.

Постанова Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317 «Питання медико-соціальної експертизи» у редакції, чинній станом на 06.02.2024, регулювала порядок, умови та критерії встановлення інвалідності МСЕК.

Цей акт втратив чинність з 01.01.2025, однак був чинним на момент прийняття рішення МСЕК № 522 від 06.02.2024.

Пункт 17 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою № 1317, у редакції, чинній станом на 06.02.2024, передбачав, що медико-соціальна експертиза проводиться після повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб особи з інвалідністю, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

Пункт 19 Положення про медико-соціальну експертизу передбачав, що комісія проводить засідання у повному складі і колегіально приймає рішення. Відомості щодо результатів експертного огляду і прийнятих рішень вносяться до акта огляду та протоколу засідання комісії, що підписуються головою комісії та її членами і засвідчуються печаткою.

За наявності заперечень представників Пенсійного фонду України комісія направляє особу, що звернулася для встановлення інвалідності, на додаткове медичне обстеження, яке проводиться без урахування висновку попередньої лікарсько-консультативної комісії. Остаточне рішення приймається комісією за результатами додаткового медичного обстеження, обсяги якого визначаються комісією з урахуванням характеру та важкості захворювання.

Абзацом першим пункту 26 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою № 1317, було встановлено, що особі, що визнана особою з інвалідністю, залежно від ступеня розладу функцій органів і систем організму та обмеження її життєдіяльності встановлюється I, II чи III група інвалідності. I група інвалідності поділяється на підгрупи А і Б залежно від ступеня втрати здоров`я особи з інвалідністю та обсягу потреби в постійному сторонньому догляді, допомозі або нагляді.

Пункт 27 цього Положення визначав, що підставою для встановлення III групи інвалідності є стійкі, помірної важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, наслідками травм або вродженими вадами, що призвели до помірно вираженого обмеження життєдіяльності особи, в тому числі її працездатності, але потребують соціальної допомоги і соціального захисту.

Інструкція про встановлення груп інвалідності, затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 05.09.2011 № 561 « Про затвердження Інструкції про встановлення груп інвалідності», була чинною на момент прийняття рішення МСЕК № 522 від 06.02.2024 та втратила чинність з 01.01.2025.

Пункт 2.2 Інструкції № 561 визначав, що критерії життєдіяльності людини: здатність до самообслуговування, пересування, орієнтації, контролю своєї поведінки, спілкування, навчання, виконання трудової діяльності.

Здатність до пересування - можливість ефективно пересуватися у своєму оточенні (ходити, бігати, долати перепони, користуватися особистим та громадським транспортом).

Параметри оцінки - характер ходьби, темп пересування, відстань, яку долає хворий, здатність самостійно користуватись транспортом, потреба у допомозі інших осіб при пересуванні.

Здатність до самообслуговування - можливість ефективно виконувати соціально-побутові функції і задовольняти потреби без допомоги інших осіб.

Параметри оцінки - інтервал часу, через який виникає потреба в допомозі: епізодична допомога (рідше одного разу на місяць), регулярна (декілька разів на місяць), постійна допомога (декілька разів на тиждень - регульована або декілька разів на день - нерегульована допомога).

Здатність до орієнтації - можливість самостійно орієнтуватися у просторі та часі, мати уяву про навколишні предмети. Основними системами орієнтації є зір та слух (за умови нормального стану психічної діяльності та мови).

Параметри оцінки - можливість розрізняти зорові образи людей та предметів на відстані, що збільшується, і в різних умовах (наявність або відсутність перешкод, знайомство з обстановкою), розрізняти звуки та усну мову (слухова орієнтація) за відсутності або наявності перешкод і ступеня компенсації порушення слухового сприйняття усної мови іншими способами (письмо, невербальні форми); необхідність використання технічних засобів для орієнтації та допомоги інших осіб у різних видах повсякденної діяльності (у побуті, навчанні, на виробництві).

Здатність до спілкування (комунікативна здатність) - можливість установлювати контакти з іншими людьми та підтримувати суспільні взаємозв`язки (порушення спілкування, пов`язані з розладом психічної діяльності, тут не розглядаються).

Основним засобом комунікації є усна мова, допоміжним - читання, письмо, невербальна мова (жестова, знакова).

Параметри оцінки - характеристика кола осіб, з якими можлива підтримка контактів, а також потреба у допомозі інших осіб у процесі навчання та трудової діяльності.

Здатність контролювати свою поведінку - можливість поводитись відповідно до морально-етичних і правових норм суспільного середовища.

Параметри оцінки - здатність усвідомлювати себе і дотримуватися установлених суспільних норм, ідентифікувати людей та об`єкти і розуміти стосунки між ними, правильно сприймати, інтерпретувати і адекватно реагувати на традиційну і незвичну ситуації, дотримуватися особистої безпеки, особистої охайності.

Здатність до навчання - можливість сприймати, засвоювати та накопичувати знання, формувати навики і уміння (побутові, культурні, професійні та інші) у цілеспрямованому процесі навчання. Можливість професійного навчання - здатність до оволодіння теоретичними знаннями і практичними навичками та умінням конкретної професії.

Параметри оцінки - можливість навчатися у звичайних або спеціально створених умовах (спеціальний навчальний заклад або група, навчання в домашніх умовах тощо); обсяг програми, строки і режим навчання; можливість освоєння професій різного кваліфікаційного рівня або тільки окремих видів робіт; необхідність використання спеціальних засобів із залученням допомоги інших (крім викладача) осіб.

Здатність до трудової діяльності - сукупність фізичних та духовних можливостей людини, яка визначається станом здоров`я, що дозволяє їй займатися різного виду трудовою діяльністю. Професійна працездатність - здатність людини якісно виконувати роботу, що передбачена конкретною професією, яка дозволяє реалізувати трудову зайнятість у певній сфері виробництва відповідно до вимог змісту і обсягу виробничого навантаження, встановленого режиму роботи та умов виробничого середовища.

Параметри оцінки - збереження або втрата професійної здатності, можливість трудової діяльності за іншою професією, яка за кваліфікацією дорівнює попередній, оцінка допустимого обсягу роботи у своїй професії і посаді, можливість трудової зайнятості в звичайних або спеціально створених умовах.

Порушення професійної працездатності - найчастіша причина соціальної недостатності, яка може виникати первинно, коли інші категорії життєдіяльності не порушені, або вторинно на основі обмеження життєдіяльності. Здатність до праці за конкретною професією у інвалідів з обмеженням інших критеріїв життєдіяльності може бути збережена повністю або частково чи відновлена засобами професійної реабілітації, після чого інваліди можуть працювати у звичайних або спеціально створених умовах з повною чи неповною тривалістю робочого часу.

Висновок про нездатність до трудової діяльності готується лише у разі згоди інваліда (крім випадків, коли інваліда визнано недієздатним).

Ступінь обмеження життєдіяльності - величина відхилення від норми діяльності людини. Ступінь обмеження життєдіяльності характеризується одним або поєднанням декількох зазначених найважливіших його критеріїв. Виділяють три ступені обмеження життєдіяльності: помірно виражене, виражене, значне.

Помірно виражене обмеження життєдіяльності зумовлено порушеннями функції органів і систем організму, що призводять до помірного обмеження можливості навчання, спілкування, орієнтації, контролю за своєю поведінкою, пересування, самообслуговування, участі у трудовій діяльності.

Виражене обмеження життєдіяльності обумовлюється порушенням функцій органів та систем організму, що полягає у вираженому порушенні можливості навчання, спілкування, орієнтації, контролю за своєю поведінкою, пересування, самообслуговування, участі у трудовій діяльності.

Значне обмеження життєдіяльності виникає внаслідок значних порушень функцій органів чи систем організму, що призводить до неможливості або значного порушення здатності чи можливості навчання, спілкування, орієнтації, контролю за своєю поведінкою, пересування, самообслуговування, участі у трудовій діяльності, та супроводжується необхідністю в сторонньому догляді (сторонній допомозі).

Особі, що визнана інвалідом, залежно від ступеня розладу функцій органів і систем організму та обмеження її життєдіяльності встановлюється I, II або III група інвалідності. I група інвалідності поділяється на підгрупи А і Б залежно від ступеня втрати здоров`я інваліда та обсягу потреби в постійному сторонньому догляді, допомозі або нагляді.

Наказ Міністерства охорони здоров`я України від 05.06.2012 № 420 «Про затвердження Порядку та Критеріїв встановлення ступеня стійкої втрати професійної працездатності в рамках проведення оцінювання повсякденного функціонування особи» регулював питання встановлення ступеня стійкої втрати професійної працездатності у відсотках.

У цій справі він може мати значення лише в частині оцінки документа про 20% втрати професійної працездатності, однак сам собою не є основним актом, що визначав встановлення саме групи інвалідності позивачу за рішенням МСЕК № 522.

Вирішуючи цю справу, суд враховує правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 29.01.2020 у справі № 814/1460/16, згідно з яким адміністративний суд перевіряє рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень ретроспективно, тобто з урахуванням тих обставин, які існували на момент прийняття оспорюваного рішення, вчинення дії або допущення бездіяльності.

Суд також враховує правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 14.07.2021 у справі № 520/11587/19, відповідно до якої суб`єкт владних повноважень не може обґрунтовувати правомірність рішення, що оскаржується, іншими обставинами, ніж ті, що зазначені безпосередньо в оскаржуваному документі. Адміністративний суд має оцінювати ті обставини, які стали підставою для прийняття рішення та наведені безпосередньо у цьому рішенні, а не ті, які надалі були виявлені чи наведені суб`єктом владних повноважень для доведення правомірності свого рішення.

Щодо меж судового контролю у спорах, пов`язаних із рішеннями МСЕК та експертних команд, суд враховує правові висновки Верховного Суду, викладені, зокрема у постановах від 26.09.2018 у справі № 817/820/16, від 17.03.2020 у справі № 240/7133/19, від 29.12.2021 у справі № 638/2723/16-а, від 12.07.2022 у справі № 200/11643/18-а, а також у постанові від 01.05.2026 у справі № 280/26/24.

Так, Верховний Суд послідовно виходить із того, що суди не є спеціалізованими медичними установами та не здійснюють власної медичної оцінки обґрунтованості висновків МСЕК, однак повинні перевіряти, чи прийняте рішення уповноваженим органом, з дотриманням процедури, з урахуванням істотних обставин та з належним мотивуванням.

У постанові від 01.05.2026 у справі № 280/26/24 Верховний Суд окремо звернув увагу на необхідність оцінки того, чи містять рішення МСЕК, акт огляду або протокол засідання мотивування щодо причин невстановлення особі інвалідності, та зазначив, що суди не можуть обмежитися лише загальним посиланням на дискрецію медико-соціального експертного органу.

Суд враховує також правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 18.01.2023 у справі № 826/10888/18, щодо оцінки процедурних порушень. Не кожне процедурне порушення автоматично тягне протиправність акта; значення має характер порушення, його істотність та те, чи могло воно вплинути на зміст прийнятого рішення.

Так, предметом судового контролю у цій справі є правомірність рішення експертної команди Центру оцінювання функціонального стану особи № ЦО 18537/1 від 09.02.2026, яким за результатами перевірки обґрунтованості рішення Хмельницької обласної МСЕК № 522 від 06.02.2024 попереднє рішення МСЕК скасовано, а позивача визначено таким, що не є особою з інвалідністю з 09.02.2026.

Суд насамперед зазначає, що довід позивача про протиправність оскаржуваного рішення виключно з тієї підстави, що під час перевірки відповідач застосував постанову Кабінету Міністрів України № 1338, не може бути прийнятий у такому абсолютному вигляді з огляду на таке.

Постанова № 1338 набрала чинності після прийняття рішення МСЕК № 522 від 06.02.2024, однак перевірка обґрунтованості цього рішення проводилася у 2026 році, тобто вже після набрання чинності постановою № 1338 та після припинення повноважень МСЕК.

Нормами постанови № 1338 прямо передбачено можливість проведення Центром оцінювання функціонального стану особи перевірки обґрунтованості рішень МСЕК, прийнятих до припинення їх повноважень.

Тому суд виходить з того, що застосування постанови № 1338 як процедурного акта, який визначає суб`єкта перевірки, порядок її проведення та можливі рішення за її результатами, саме по собі не свідчить про зворотну дію нормативно-правового акта в часі.

Водночас, суд розмежовує процедурне регулювання перевірки, чинне на момент її проведення у 2026 році, та матеріальні критерії обґрунтованості рішення МСЕК № 522 від 06.02.2024, які мають оцінюватися з урахуванням нормативного регулювання, чинного на дату прийняття цього рішення.

Інакше кажучи, Центр оцінювання функціонального стану особи мав право проводити перевірку за процедурою, чинною у 2026 році, однак, перевіряючи обґрунтованість рішення МСЕК від 06.02.2024, мав оцінити, чи відповідало це рішення тим критеріям, які діяли на момент його прийняття.

Такий підхід відповідає принципу незворотності дії нормативно-правових актів у часі, закріпленому у частині першій статті 58 Конституції України, а також ретроспективному характеру адміністративного судового контролю, про який зазначено у практиці Верховного Суду, наведеній вище.

Отже, ключовим для вирішення спору є не сам факт згадки постанови № 1338 в оскаржуваному рішенні, а те, чи містить це рішення достатнє, конкретне та перевірне обґрунтування висновку про необґрунтованість рішення МСЕК № 522 від 06.02.2024.

Так, зі змісту пункту 9 витягу з оскаржуваного рішення вбачається, що експертна команда зазначила про ознайомлення з матеріалами справи, врахування проведеного обстеження у клініці НДІ МСПІ МОЗ України та дійшла висновку про легкі ступені обмежень життєдіяльності, які, на думку експертної команди, не дають підстав для визнання позивача особою з інвалідністю.

Після цього експертна команда зазначила, що рішення Хмельницької обласної МСЕК № 522 від 06.02.2024 підлягає скасуванню, а позивач не є особою з інвалідністю з 09.02.2026.

Разом із тим, суд вказує на те, що у самому оскаржуваному рішенні не наведено конкретного аналізу акта огляду МСЕК № 522 від 06.02.2024, не зазначено, які саме документи медико-експертної справи, наявні на момент прийняття рішення МСЕК, експертна команда визнала недостатніми або неналежними, не здійснено зіставлення фактичних висновків МСЕК із критеріями встановлення III групи інвалідності, чинними станом на 06.02.2024, не пояснено, чому саме висновки МСЕК 2024 року були необґрунтованими на дату їх прийняття, а також не наведено обґрунтування того, чому результати обстеження 2026 року є достатніми саме для висновку про необґрунтованість рішення МСЕК 2024 року, а не лише для оцінки поточного стану особи у 2026 році.

Крім того, в оскаржуваному рішенні відсутні мотиви, з яких експертна команда обрала саме скасування попереднього рішення, а не формування нового рішення за результатами оцінювання, хоча у пункті 10 витягу прямо зазначено окремі варіанти можливих рішень: підтвердження, скасування або формування нового рішення.

Суд наголошує, що він жодним чином не оцінює медичну обґрунтованість висновку експертної команди про легкі ступені обмежень життєдіяльності позивача.

Безумовно, суд не має спеціальних медичних знань і не може самостійно встановлювати, чи були у позивача медичні підстави для III групи інвалідності.

Суд також не здійснює власного медичного зіставлення діагнозів, функціональних порушень та критеріїв інвалідності замість експертної команди.

Водночас, суд перевіряє, чи таке зіставлення було здійснене самим суб`єктом владних повноважень та чи відображене воно у мотивувальній частині оскаржуваного рішення.

Оскаржуване рішення фактично містить кінцевий висновок експертної команди, однак не містить достатнього мотивувального зв`язку між рішенням МСЕК № 522 від 06.02.2024, медико-експертними документами, що були підставою для цього рішення, критеріями встановлення інвалідності, чинними на момент прийняття рішення МСЕК, результатами додаткового обстеження позивача у 2026 році та висновком про скасування рішення МСЕК.

При цьому, відповідач у відзиві стверджує, що експертна команда застосовувала постанову Кабінету Міністрів України № 1317 та Інструкцію № 561, тобто нормативні акти, чинні на момент встановлення позивачу III групи інвалідності.

Проте такі мотиви повинні бути відображені у самому оскаржуваному рішенні або в документах, що є його невід`ємною частиною і дозволяють зрозуміти логіку прийнятого рішення.

Подальше пояснення відповідача у відзиві не може замінити належне мотивування індивідуального акта, оскільки адміністративний суд перевіряє рішення суб`єкта владних повноважень з огляду на ті мотиви, які були покладені в його основу під час прийняття.

У цьому аспекті суд враховує сталу правову позицію Верховного Суду про те, що суб`єкт владних повноважень не може в судовому процесі обґрунтовувати правомірність оскаржуваного рішення іншими обставинами, ніж ті, що зазначені безпосередньо в самому оскаржуваному рішенні.

Наведена вище практика Верховного Суду у спорах щодо МСЕК не звільняє суб`єкта владних повноважень від обов`язку обґрунтувати рішення.

Навпаки, така практика Верховного Суду виходить із того, що суд, не підміняючи медичний орган, має перевірити, чи містить рішення належні мотиви та чи досліджено істотні обставини.

У цій справі недолік мотивування не є формальним.

Оскаржуване рішення стосується скасування раніше встановленого статусу особи з інвалідністю.

Таке рішення має істотні правові наслідки для особи.

Тому воно повинно містити зрозумілі та конкретні мотиви, які дають особі можливість зрозуміти, чому попереднє рішення МСЕК визнано необґрунтованим, а суду - перевірити правомірність такого висновку.

У той же час, відсутність в оскаржуваному рішенні конкретного аналізу попереднього рішення МСЕК, документів медико-експертної справи та критеріїв, чинних на дату рішення МСЕК, позбавляє суд можливості перевірити, чи справді відповідач здійснив ретроспективну перевірку обґрунтованості рішення МСЕК № 522 від 06.02.2024, а не фактично обмежився оцінкою поточного стану позивача за результатами обстеження у 2026 році.

Саме тому це порушення є істотним і могло вплинути на зміст прийнятого рішення.

Суд також звертає увагу, що у матеріалах справи є повідомлення відповідача позивачу, у якому зазначено, що під час перевірки мають застосовуватися критерії встановлення інвалідності, чинні на момент прийняття рішення МСЕК.

Однак зміст оскаржуваного рішення не дає можливості встановити, що такий підхід фактично реалізовано під час ухвалення рішення № ЦО 18537/1 від 09.02.2026.

У рішенні відсутнє посилання на конкретні критерії постанови № 1317 чи Інструкції № 561, чинні станом на 06.02.2024, та відсутнє зіставлення цих критеріїв із даними медико-експертної справи позивача.

За таких обставин, суд не має можливості перевірити, чи висновок експертної команди є результатом ретроспективної перевірки обґрунтованості рішення МСЕК від 06.02.2024, чи фактично ґрунтується лише на оцінці стану позивача станом на 2026 рік.

За правилами частини другої статті 77 КАС України, саме на відповідача як суб`єкта владних повноважень покладено обов`язок довести правомірність оскаржуваного рішення.

При цьому, відповідач не довів, що рішення № ЦО 18537/1 від 09.02.2026 відповідає критерію обґрунтованості, визначеному пунктом 3 частини другої статті 2 КАС України, тобто прийняте з урахуванням усіх обставин, що мають значення для його прийняття.

Цей висновок не означає, що суд встановив наявність у позивача медичних підстав для III групи інвалідності.

Суд не вирішує питання про встановлення, підтвердження чи відмову у встановленні групи інвалідності.

Таке питання належить до компетенції відповідної експертної команди.

Водночас, судове рішення у цій справі ґрунтується виключно на правовій оцінці того, що оскаржуваний індивідуальний акт не містить належного, конкретного та перевірного обґрунтування скасування рішення МСЕК № 522 від 06.02.2024.

Отже, позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення Центру оцінювання функціонального стану особи № ЦО 18537/1 від 09.02.2026 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення Центру оцінювання функціонального стану особи № ЦО 18537/1 від 09.02.2026.

Відповідно до змісту пункту 2 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може визнати протиправним та скасувати індивідуальний акт чи окремі його положення.

Обраний позивачем спосіб захисту відповідає характеру спірних правовідносин та встановленому судом порушенню.

Суд не вбачає підстав для виходу за межі позовних вимог шляхом зобов`язання відповідача встановити або підтвердити позивачу групу інвалідності, оскільки така вимога не заявлена, а вирішення питання про наявність чи відсутність медичних підстав для інвалідності належить до компетенції відповідної експертної команди.

Суд виходить з того, що скасування оскаржуваного рішення є належним і достатнім способом захисту у цій справі, оскільки усуває з правового обігу індивідуальний акт, який суд визнав протиправним.

Інші аргументи сторін не спростовують висновків суду за результатами розгляду справи, які зазначені вище.

Щодо інших доводів сторін, то суд також зазначає, що, відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

У рішенні ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії», заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін.

За ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позов у цій справі подано через підсистему «Електронний суд».

Відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» у редакції, чинній станом на 16.03.2026, за подання фізичною особою до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частина третя статті 4 цього Закону передбачає застосування коефіцієнта 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору при поданні до суду процесуального документа в електронній формі.

Згідно зі статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2026 становить 3328 грн.

Отже, належний розмір судового збору за подання цього позову становить: 3328 грн х 0,4 х 0,8 = 1064,96 грн.

З квитанції про сплату судового збору № QFEQ-LRR8-6E7E від 16.03.2026 вбачається, що позивач сплатив судовий збір у сумі 1065,00 грн, сервісний збір - 19,17 грн, загальна сума платежу - 1084,17 грн.

Отже, судовий збір сплачено позивачем з незначною переплатою - 0,04 грн.

Сервісний збір у сумі 19,17 грн не є судовим збором у розумінні Закону України «Про судовий збір» і не підлягає стягненню з відповідача як судовий збір.

Оскільки позов підлягає задоволенню повністю, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у належному розмірі - 1064,96 грн.

Питання повернення надмірно сплаченої суми судового збору в розмірі 0,04 грн може вирішуватися в порядку, передбаченому статтею 7 Закону України «Про судовий збір», за наявності відповідного клопотання особи, яка його сплатила.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" № ЦО 18537/1 від 09.02.2026.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» судовий збір у розмірі 1064 (одна тисяча шістдесят чотири) грн 96 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) Відповідач:Державна установа "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" (пров. Феодосія Макаревського, 1А,м. Дніпро,Дніпровський р-н, Дніпропетровська обл.,49005 , код ЄДРПОУ - 03191673)

Головуючий суддя Є.В. Печений