Рішення № 139381414, 01.09.2026, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/18995/25

РІШЕННЯ

іменем України

01 вересня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Шевчука О.П. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 , в якому просить визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 , в частині призову ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , на військову службу під час мобілізації, на особливий період. Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 виключити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та звільнити з військової служби.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що позивач був працівником Збройних Сил України та працював на посаді водія автотранспортних засобів гаража взводу матеріально-технічного забезпечення по 4 кваліфікаційному розряду військової частини НОМЕР_3 , що підтверджується наказом командира в/ч НОМЕР_4 № 371 від 21.11.2024 року. Вказує, що маючи відстрочку від призову на підставі пункту 21 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» його було незаконно зупинено працівниками ІНФОРМАЦІЯ_1 та доставлено до вказаного центру, забрано первісний військовий квиток і видано новий, де в подальшому проведено мобілізацію до проходження служби у військовій частині НОМЕР_1 .

Вважає, що такі дії відповідачів протиправними, які порушують його права та інтереси.

Ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Від військової частини НОМЕР_1 на адресу суду надійшов відзив, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Вказує, що оскільки військовою частиною НОМЕР_1 , отримано усі передбачені чинним законодавством документи для зарахування позивача до списків особового складу військової частини, наказ військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 29.08.2025 № 244 прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені законодавством.

Від ІНФОРМАЦІЯ_1 відзиву до суду не надходило.

Ухвалою суду від 06.11.2025 було витребувано у ІНФОРМАЦІЯ_1 належним чином завірену копію витягу з наказу в частині призову ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , НОМЕР_5 , на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Ухвалою від 07.01.2026 року Хмельницький окружний адміністративний суд повторно витребував у ІНФОРМАЦІЯ_1 копії документів. Ухвала суду не виконана відповідачем повторно.

Ухвалою суду від 14.04.2026 тимчасово вилучено докази, які знаходяться в ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_6 ), а саме: належним чином завірену копію витягу з наказу в частині призову ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , НОМЕР_5 , на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Доручено тимчасове вилучення доказів Голосіївському відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління міністерства Юстиції України за адресою АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код 34999976, зобов`язавши його надати суду тимчасово вилучені докази.

На виконання вказаної ухвали суду, Голосіївським відділом державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління міністерства Юстиції України надано вказані в ухвалі докази, які надійшли до суду 17.08.2026.

Дослідивши наявні в матеріалах справи належні та допустимі докази у їх взаємозв`язку та сукупності суд дійшов наступних висновків.

Суд встановив, що згідно наказу командира в/ч НОМЕР_4 № 371 від 21.11.2024 року ОСОБА_1 був працівником Збройних Сил України та працював на посаді водія автотранспортних засобів гаража взводу матеріально-технічного забезпечення по 4 кваліфікаційному розряду військової частини НОМЕР_3 .

Відповідно до довідки ІНФОРМАЦІЯ_4 та листом № 6/13413 від 09.10.2025 року позивачу з 10 лютого 2025 року надано відстрочку від мобілізації на весь термін військового стану, на підставі пункту 21 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» як працівнику військової частини НОМЕР_4 .

Як вказує позивач, що 28 серпня 2025 року рухаючись через м. Київ до свого місця проходження військової служби, а саме військової частини НОМЕР_4 , його було зупинено працівниками ІНФОРМАЦІЯ_1 та доставлено до вказаного центру, забрано первісний військовий квиток і видано новий, де в подальшому проведено мобілізацію його до проходження служби у військовій частині НОМЕР_1 .

Вказує, що позивач попередив працівників та надав їм інформацію про наявність у нього відстрочки від призову від мобілізації на підставі пункту 21 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 29.08.2025 №379/3МГ сержанта ОСОБА_1 призвано на військову службу під час мобілізації на особливий період та направлено з 29.08.2025 до ВЧ НОМЕР_1 .

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 29.08.2025 №244, на підставі Указу Президента України "Про загальну мобілізацію" (зі змінами) № 69/2022 від 24.02.2022, поіменного списку ІНФОРМАЦІЯ_1 № 10/933 від 29.08.2025, сержанта ОСОБА_1 29 серпня 2025 року зараховано до списку особового складу військової частини НОМЕР_1 на всі види забезпечення, призначено на посаду номера обслуги 3 штурмового відділення 3 штурмового взводу 11 штурмової роти НОМЕР_7 штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 , вважати таким, що з 29 серпня 2025 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою.

Позивач не погоджуючись з наказом наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 29.08.2025 №379/3МГ, звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд враховує наступне.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб та було продовжено в подальшому, який діє станом на сьогодні.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 № 3543-XII (далі - Закон № 3543-XII).

Обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації встановленні статтею 22 Закону № 3543-XII.

Відповідно до ч.1 ст.22 Закону №3543-XII, громадяни зобов`язані:

з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду;

надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, силам цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом;

проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Громадяни, які перебувають на військовому обліку, в добровільному порядку реєструють свій електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного чи резервіста.

Відповідно до ч.5 ст.22 Закону №3543-XII, призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі - Порядок №560).

Цей Порядок визначає механізм реалізації повноважень та взаємодію між місцевими держадміністраціями, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від підпорядкування і форми власності, органами військового управління, органами та підрозділами, що входять до системи поліції, та посадовими особами територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки з організації проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період;

процедуру оповіщення військовозобов`язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, військових частин Збройних Сил, інших військових формувань, Центрального управління або регіонального органу СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів;

процедуру перевірки військово-облікових документів громадян, уточнення персональних даних військовозобов`язаних та резервістів та внесення відповідних змін у військово-облікові документи;

процедуру надання військовозобов`язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення;

організацію медичного огляду військовозобов`язаних та резервістів для визначення придатності до військової служби;

процедуру оформлення призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період;

механізм відправлення військовозобов`язаних та резервістів до місць проходження військової служби.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.24 Закону № 2232-ХІІ початком проходження військової служби для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Пунктом 2 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 (далі - Положення №1153/2008, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що громадяни проходять військову службу у Збройних Силах України (далі - військова служба) в добровільному порядку або за призовом.

У добровільному порядку громадяни проходять: військову службу (навчання) за контрактом курсантів у вищих військових навчальних закладах, а також закладах вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти); військову службу за контрактом осіб рядового складу; військову службу за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військову службу за контрактом осіб офіцерського складу.

З громадянами, які добровільно вступають на військову службу, укладається контракт згідно з додатками 1 і 2.

За призовом громадяни проходять: строкову військову службу; військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період; військову службу за призовом осіб офіцерського складу.

За приписами статті 1 Закону України «Про оборону України» від 06.12.1991 №1932-XII особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Згідно з вимогами пункт 21 частини 1 статті 23 Закону № 3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані: працівники органів військового управління (органів управління), військових частин (підрозділів) Міністерства оборони України, Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, апарату Міністерства внутрішніх справ України та експерти установ експертної служби Міністерства внутрішніх справ України.

Суд встановив, що позивач станом на момент винесення оскаржуваного наказу був працівником Збройних Сил України та працював на посаді водія автотранспортних засобів гаража взводу матеріально-технічного забезпечення по 4 кваліфікаційному розряду військової частини НОМЕР_3 , що підтверджується наказом командира в/ч НОМЕР_4 № 371 від 21.11.2024 року.

Крім того, на момент винесення оскаржуваного наказу про мобілізацію позивача останній мав відстрочку від призову на підставі пункту 21 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», що підтверджується довідкою ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка міситься в матеріалах справи.

Однак, незважаючи на вказані вище обставини наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 29.08.2025 №379/3МГ сержанта ОСОБА_1 призвано на військову службу під час мобілізації на особливий період та направлено з 29.08.2025 до ВЧ НОМЕР_1 .

Також, наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 29.08.2025 №244, на підставі Указу Президента України "Про загальну мобілізацію" (зі змінами) № 69/2022 від 24.02.2022, поіменного списку ІНФОРМАЦІЯ_1 № 10/933 від 29.08.2025, сержанта ОСОБА_1 29 серпня 2025 року зараховано до списку особового складу військової частини НОМЕР_1 на всі види забезпечення, призначено на посаду номера обслуги 3 штурмового відділення 3 штурмового взводу 11 штурмової роти НОМЕР_7 штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 , вважати таким, що з 29 серпня 2025 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою.

Суд вважає, що вказані вище накази були видані в момент дії у позивача відстрочки від призову на військову службу, що суперечить вимогам Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та Порядку №560.

Враховуючи викладене вище, зважаючи на встановлені обставини та наведені вище норми права, якими врегульовані спірні правовідносини, суд дійшов висновку про протиправність наказу ІНФОРМАЦІЯ_1 мобілізації позивача, оскільки станом на 28.08.2025 позивач мав оформлену належним чином відстрочку від призову на весь термін військового стану, а тому такий наказ підлягає скасуванню.

При цьому, суд враховує те, що відповідачем не надано до суду доказів про скасування позивачу відстрочки від призову на військову службу на підставі пункту 21 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Стосовно позовних вимог про зобов`язання військову частину НОМЕР_1 звільнити позивача, з військової служби, суд зазначає наступне.

Після видання військовою частини відповідного наказу про призов та направлення особи для проходження військової служби, стосовно такої особи виникають нові правовідносини проходження військової служби, особливості яких визначаються Законом №2232-XII.

Пунктом 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-XII визначені підстави звільнення з військової служби під час воєнного стану військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Враховуючи те, що позивач є військовослужбовцем, а тому на нього поширюються норми Закону №2232-ХІІ, та при цьому не оскаржує наказ про проходження військової служби та зарахування до списків особливого складу, а тому підстав зобов`язання військову частину НОМЕР_1 звільнити позивача, з військової служби, немає.

Інші доводи та заперечення сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог у цій частині не спростовують.

Необхідно зазначити, що згідно з пунктом 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994).

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин суд прийшов до висновку, органом ТЦК не доведено правомірність дій щодо винесення наказу "Про призов до Збройних Сил України" від 29.08.2025 №379/3МГ щодо ОСОБА_1 , оскільки станом на момент винесення оскаржуваного наказу у позивача була наявна відстрочка від призову на військову службу, а тому позовні вимоги необхідно задовольнити частково.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_8 визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 29.08.2025 №379/3МГ в частині призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 968,96 грн за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 ) Відповідачі:ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_9 ) Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_10 )

Головуючий суддя О.П. Шевчук