Рішення № 139379453, 31.08.2026, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/1678/26

31 серпня 2026 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючої судді Дерех Н.В.

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Тернопільської окружної прокуратури до Тернопільської обласної військової адміністрації, Департаменту культури та туризму Тернопільської обласної державної адміністрації про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Тернопільська окружна прокуратура (надалі, позивач) звернулася до суду з позовом до Тернопільської обласної військової адміністрації (надалі, відповідач-1), Департаменту культури та туризму Тернопільської обласної державної адміністрації (надалі, відповідач-2), в якому просить визнати протиправною бездіяльність Тернопільської обласної військової адміністрації щодо невжиття заходів із виготовлення документації щодо встановлення меж та режиму використання території пам`ятки археології місцевого значення - Стоянка Пронятин I (на території Тернопільського району Тернопільської області, охоронний номер 1280-Тр), а також невнесення відомостей про межі та режими використання території пам`ятки археології місцевого значення Стоянка Пронятин I (на території Тернопільського району Тернопільської області, охоронний номер 1280-Тр) до Державного земельного кадастру, зобов`язати Тернопільську обласну військову адміністрацію відповідно до вимог чинного законодавства України вчинити дії, спрямовані на виготовлення документації щодо встановлення меж та режиму використання території пам`ятки археології місцевого значення Стоянка Пронятин I (на території Тернопільського району Тернопільської області, охоронний номер 1280-Тр), а також на внесення відомостей про межі та режими використання території пам`ятки археології місцевого значення Стоянка Пронятин I (на території Тернопільського району Тернопільської області, охоронний номер 1280-Тр) до Державного земельного кадастру.

Позов обґрунтований тим, що Тернопільською окружною прокуратурою під час вивчення стану використання земель історико-культурного призначення на території Тернопільського району виявлено факт порушення законодавства у сфері охорони культурної спадщини, зокрема, невиготовлення документації щодо встановлення меж та режиму використання території пам`ятки археології місцевого значення Стоянка Пронятин I, а також невнесення відомостей про межі та режими використання території цієї пам`ятки до Державного земельного кадастру. Позивач просить врахувати, що відсутність документації щодо встановлення меж та режиму використання території пам`ятки археології місцевого значення Стоянка Пронятин I та відомостей щодо обмежень використання земель у Державному земельному кадастрі, не сприяє забезпеченню охорони вказаної пам`ятки археології, яка має вагоме значення для забезпечення соціально-економічного, культурно-історичного розвитку, при цьому вона являється найбільш вразливою до зовнішніх деструктивних впливів (знищення, розорювання тощо), що негативно позначається на збереженні культурної спадщини українців.

Ухвалою суду від 27.03.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Заперечуючи проти позовних вимог, представник Тернопільської обласної військової адміністрації подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позову повністю. Зокрема, просить врахувати Тернопільська обласна державна (військова) адміністрація не є органом, уповноваженим на затвердження науково-проектної документації пам`яток археології місцевого значення і замовлення та розроблення такої документації. Також, звертає увагу на тому, що бездіяльність суб`єкта владних повноважень є такою, що порушує права та інтереси особи в тому разі, якщо певні дії повинні, але не вчиняються суб`єктом владних повноважень на реалізацію покладеної на нього компетенції.

Одночасно з відзивом представником відповідача-1 заявлено клопотання про залучення співвідповідачем Департамент культури та туризму Тернопільської обласної військової адміністрації.

У відповіді на відзив представник позивача вказує, що Тернопільська ОВА є спеціально уповноваженим державою органом у спірних правовідносинах, замовником науково-проектної документації з визначення меж і режиму використання пам`ятки, не вжила відповідних дієвих заходів з метою виготовлення документації щодо встановлення меж та режиму використання території пам`ятки археології місцевого значення Стоянка Пронятин І, а також на внесення відомостей про межі та режими використання території цієї пам`ятки до Державного земельного кадастру. Просив позов задовольнити повністю.

Ухвалою суду від 16.04.2026 постановлено, зокрема, залучити до участі у справі Департамент культури та туризму Тернопільської обласної державної адміністрації як другого відповідача, встановити Департаменту культури та туризму Тернопільської обласної державної адміністрації строк для подання відзиву на позов - п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали.

У запереченні на відповідь відзив відповідач-1 не погоджується з позицією Тернопільської окружної прокуратури та просить у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Ухвалою суду від 26.08.2026 постановлено у задоволенні клопотання представника позивача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін

Як встановлено судом, відповідно до інформації Департаменту культури та туризму Тернопільської обласної військової адміністрації 02.1-46/1587 від 30.10.2025 Пам`ятка археології місцевого значення Стоянка Пронятин І датована періодом середнього палеоліту та пізнім палеолітом і знаходиться за 800 м на північний схід від с. Пронятин, в урочищі «Гора Круча» на правому березі річки Серет. Пам`ятка археології місцевого значення Стоянка Пронятин I (охоронний № 1280-Тр) взята під державну охорону згідно з наказом Міністерства культури України від 15.09.2010 № 706/0/16-10.

Тернопільським обласним центром охорони та наукових досліджень пам`яток культурної спадщини згідно з обласною програмою збереження культурної спадщини на 2021-2025 роки (рішення Тернопільської обласної ради від 17.03.2021 № 131 «Про програму збереження культурної спадщини Тернопільської області на 2021-2025 роки», розпорядження виконувача обов`язків начальника Тернопільської обласної військової адміністрації від 29.02.2024 № 101/01.02-01 «Про затвердження змін до програми збереження культурної спадщини Тернопільської області на 2021-2025 роки») проведено моніторинг пам`ятки археології місцевого значення Стоянка Пронятин I, за результатами якого виготовлений акт візуального обстеження від 26.03.2025.

Тернопільська обласна військова адміністрація листом №03-12080/16 від 14.11.2025 повідомила, що інформація щодо розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж пам`ятки археології місцевого значення Стоянка Пронятин I в обласній військовій адміністрації відсутня.

Відповідно до листа Міністерства культури та стратегічних комунікацій України №05/113/7322-25 від 05.11.2025 пам`ятка археології місцевого значення Стоянка Пронятин I, 150 30 тисяч років до нашої ери урочище Гора Круча, на правому березі річки Серет, занесена до Державного реєстру нерухомих пам`яток України наказом Міністерства культури України від 15.09.2010 № 706/0/16-10, охоронний №1280-Тр.

За результатами перевірки актуальної електронної бази даних документообігу Міністерства інформації щодо затвердження даної технічної документації із землеустрою не виявлено.

Згідно з позицією Міністерства, викладеної в листі №05/113/7322-25 від 05.11.2025, відсутність встановлених меж земельної ділянки, на якій розміщена пам`ятка археології, та обмежень у землекористуванні є передумовою її руйнування і знищення та, також, підвищується небезпека використання території пам`ятки археології не за цільовим призначенням, зміною форми власності землі із державної на комунальну або приватну, а тому наявні підстави для зобов`язання вжити заходів щодо виготовлення, складання та затвердження відповідної документації з метою встановлення меж вказаної пам`ятки археології.

Відповідно до листа Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області №10-19-0.211-1062/2-26 від 05.03.2026, згідно даних Державного земельного кадастру інформація про пам`ятку культурної спадщини місцевого значення Стоянка Пронятин І, у Державний земельний кадастр не внесена.

Водночас, згідно з аналізом акту візуального обстеження пам`ятки археології місцевого значення Стоянка Пронятин І, складеного Тернопільським обласним центром охорони та наукових досліджень пам`яток культурної спадщини, вказана пам`ятка орієнтовно знаходиться за межами населених пунктів.

Отже, як вказує позивач, вищевказане свідчить про те, що документація щодо встановлення меж та режиму використання території пам`ятки археології місцевого значення - Стоянка Пронятин I не виготовлена.

Наведені обставини слугували підставою для звернення до суду з даним позовом.

При вирішенні спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.

Статтею 131-1 Конституції України на органи прокуратури покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з частинами першою, третьою статті 23 Закону №1697-VII представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Пунктом 1 частини шостої статті 23 Закону №1697-VII передбачено, що під час здійснення представництва інтересів громадянина або держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом та законом, що регулює виконавче провадження: звертатися до суду з позовом (заявою, поданням).

За приписами частин третьої - п`ятої статті 53 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

На думку суду, звертаючись до суду в інтересах держави, у позовній заяві прокурор обґрунтував, в чому полягає порушення інтересів держави та необхідність їх захисту.

Так прокурор в адміністративному позові, обґрунтовуючи необхідність захисту інтересів держави шляхом звернення із цим позовом зазначив, що бездіяльність Тернопільської ОВА, яка полягає у незабезпеченні виготовлення документації щодо встановлення меж та режиму використання території пам`ятки археології місцевого значення Стоянка Пронятин І та внесення до Державного земельного кадастру відомостей про межі і режими використання території цього об`єкта археології, створює передумови для пошкодження або знищення пам`ятки, що може призвести до негативних наслідків та завдати шкоди інтересам держави у сфері охорони культурної спадщини. Звернення до суду із цим позовом спрямоване на відновлення правового порядку в частині визначення меж та режиму пам`ятки археології та унеможливлення знищення пам`ятки археології шляхом проведення незаконної господарської діяльності у майбутньому, що свідчить про наявність передбачених частиною третьою статті 23 Закону №1697-VII підстав для представництва інтересів держави в суді.

Вирішуючи питання про наявність у Мінкультури права щодо звернення до суду про зобов`язання виготовити облікову документацію на підставі статті 28 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» Верховний Суд сформував правовий висновок (постанова від 01.02.2023 у справі № 260/2284/21), що спеціальним законом, що регулює, зокрема, повноваження Мінкультури у спірних правовідносинах, є Закон України «Про охорону культурної спадщини», зі змісту положень якого вбачається, що ним визначено конкретні підстави для звернення до суду органу охорони культурної спадщини, у випадках, визначених законом.

Інших підстав для звернення органу державної влади з відповідним позовом Закон України «Про охорону культурної спадщини» не визначає. Так само, як право Мінкультури на звернення до суду з позовом у спірних правовідносинах не визначено Положенням про Міністерство культури та інформаційної політики України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2019 № 885.

Також, Положення про Міністерство культури України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2019 № 885 зі змінами і доповненнями, чинне на даний час не передбачає повноважень Міністерства на звернення до суду із позовною заявою цієї категорії.

Правовий висновок про те, що прокурор має право звертатися до суду в інтересах держави у сфері охорони культурної спадщини як самостійний позивач висловлений Верховним Судом, зокрема, у постановах від 09.11.2022 у справі № 260/437/21, від 01.02.2023 у справі № 260/2284/21 та від 29.01.2024 року у справі № 260/2285/21, де прокурором оскаржувалась бездіяльність щодо невиконання вимог чинного законодавства України у частині виготовлення облікової документації на об`єкти культурної спадщини.

Висновки щодо відсутності органу, до компетенції якого належить звернення до суду з позовами до органу охорони культурної спадщини щодо виготовлення облікової документації на щойно виявлений об`єкт археологічної спадщини викладено Верховним Судом в постановах від 05.11.2025 у справі №560/81/25 та від 11.11.2025 по справі № 560/88/25.

Отже, Верховний Суд сформулював правовий висновок, відповідно до якого орган, до компетенції якого належить звернення до суду щодо виготовлення облікової документації на щойно виявлений об`єкт культурної спадщини, відсутній, а тому підставою, що підтверджує право прокурора на звернення до суду з позовами зазначеної категорії, є саме відсутність уповноваженого органу, а не неналежне виконання органом своїх обов`язків.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд зазначає наступне.

У відповідності з положеннями частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 54 Конституції України культурна спадщина охороняється законом, держава забезпечує збереження історичних пам`яток та інших об`єктів, що становлять культурну цінність.

Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь регулює Закон України «Про охорону культурної спадщини».

За визначеннями, наведеним у статті 1 Закону України «Про охорону культурної спадщини»:

охорона культурної спадщини - це система правових, організаційних, фінансових, матеріально-технічних, містобудівних, інформаційних та інших заходів з обліку (виявлення, наукове вивчення, класифікація, державна реєстрація), запобігання руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечення захисту, збереження, утримання, відповідного використання, консервації, реставрації, ремонту, реабілітації, пристосування та музеєфікації об`єктів культурної спадщини;

пам`ятка культурної спадщини (далі - пам`ятка) - об`єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, або об`єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (невключення) об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

Як установлено частиною другою статті 2 Закону України «Про охорону культурної спадщини», за видами об`єкти культурної спадщини поділяються, зокрема, на археологічні - рештки життєдіяльності людини (нерухомі об`єкти культурної спадщини: городища, кургани, залишки стародавніх поселень, стоянок, укріплень, військових таборів, виробництв, іригаційних споруд, шляхів, могильники, культові місця та споруди, їх залишки чи руїни, мегаліти, печери, наскельні зображення, ділянки історичного культурного шару, поля давніх битв, а також пов`язані з ними рухомі предмети), що містяться під земною поверхнею та під водою і є невідтворним джерелом інформації про зародження і розвиток цивілізації.

Частиною першою статті 3 Закону України «Про охорону культурної спадщини» визначено, що державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини. До спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини (далі - органи охорони культурної спадщини) належать: центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері охорони культурної спадщини; орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим; обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації; виконавчий орган сільської, селищної, міської ради.

Згідно із частиною першою статті 6 Закону України «Про охорону культурної спадщини» до повноважень органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції належить, крім інших, здійснення контролю за виконанням цього Закону, інших нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини; затвердження науково-проектної документації з визначення меж і режимів використання пам`ятки місцевого значення та її зон охорони, технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж режимоутворюючих об`єктів культурної спадщини (у разі встановлення такою документацією меж території пам`ятки місцевого значення та її зон охорони); затвердження науково-проектної (науково-дослідної) документації з визначення режиму використання пам`яток місцевого значення; забезпечення виготовлення, складання і передачі центральному органові виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини наукової документації з описами та фіксацією об`єктів культурної спадщини, а в разі отримання дозволу на їх переміщення (перенесення) - демонтаж із них елементів, які становлять культурну цінність, з метою збереження; виконання функції замовника, укладення з цією метою контрактів на виявлення, дослідження, консервацію, реставрацію, реабілітацію, музеєфікацію, ремонт, пристосування об`єктів культурної спадщини та інші заходи щодо охорони культурної спадщини.

У взаємозв`язку із наведеним слід зазначити, що у відповідності до статті 17 Закону України «Про охорону культурної спадщини» пам`ятка, крім пам`ятки археології, може перебувати у державній, комунальній або приватній власності. Суб`єкти права власності на пам`ятку визначаються згідно із законом.

Усі пам`ятки археології, в тому числі ті, що знаходяться під водою, включаючи пов`язані з ними рухомі предмети, є державною власністю. Такі рухомі предмети підлягають віднесенню до державної частини Музейного фонду України, обліку та збереженню у порядку, визначеному законодавством.

Землі, на яких розташовані пам`ятки археології, перебувають у державній власності або вилучаються (викуповуються) у державну власність в установленому законом порядку, за винятком земельних ділянок, на яких розташовуються пам`ятки археології - поля давніх битв.

Порядок утримання та використання пам`яток установлено статтею 24 Закону України «Про охорону культурної спадщини», у відповідності до частини першої якої власник або уповноважений ним орган, користувач зобов`язані утримувати пам`ятку в належному стані, своєчасно провадити ремонт, захищати від пошкодження, руйнування або знищення відповідно до цього Закону та охоронного договору.

За змістом статті 14-1 Закону України «Про охорону культурної спадщини» територія пам`ятки - це територія, історично і топографічно пов`язана з розпланувально-просторовою еволюцією пам`ятки, для якої визначається спеціальний охоронний режим її використання з метою збереження цілісності пам`ятки.

Межі та режими використання території пам`ятки визначаються науково-проектною документацією, що складається за результатами проведених досліджень.

Рішення про затвердження науково-проектної документації з визначення меж і режимів використання території пам`ятки приймається: центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, - щодо територій пам`яток національного значення; органом охорони культурної спадщини Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями - щодо територій пам`яток місцевого значення.

У той же час положеннями статті 33-4 Закону України «Про охорону культурної спадщини» визначено, що науково-проектною документацією у сфері охорони культурної спадщини є, серед іншого, науково-проектна (науково-дослідна) документація з визначення меж і режимів використання території пам`ятки, режимів використання пам`ятки.

Відомості про межі територій та обмеження у використанні земель (територій), визначені науково-проектною документацією у сфері охорони культурної спадщини, затвердженою в установленому порядку, публікуються на офіційному вебсайті органу охорони культурної спадщини, що їх затвердив, та підлягають внесенню до містобудівного кадастру, а також до Державного земельного кадастру.

Рішення про затвердження науково-проектної документації у сфері охорони культурної спадщини має містити: назву об`єкта дослідження; місцезнаходження (місце розташування); опис меж територій (якщо науково-проектна документація у сфері охорони культурної спадщини їх визначає); опис обмежень у використанні земель.

Невід`ємною складовою науково-проектної документації, якою встановлюються обмеження у використанні земель, є проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів. За відсутності зазначеного проекту землеустрою науково-проектна документація, що встановлює обмеження у використанні земель, не може бути затверджена. Протягом 10 робочих днів з дня затвердження науково-проектної документації орган, що її затвердив, має забезпечити подання заяви про внесення встановлених науково-проектною документацією обмежень у використанні земель до Державного земельного кадастру. Вимоги цього абзацу поширюються на облікову документацію.

Як установлено частиною четвертою статті 33-4 Закону України «Про охорону культурної спадщини», замовником науково-проектної документації у сфері охорони культурної спадщини є, зокрема, виконавчий орган сільської, селищної, міської ради, на території якої розташована пам`ятка, власник пам`ятки чи уповноважені ним особи - щодо науково-проектної документації з визначення режиму використання пам`ятки (частини пам`ятки), меж і режимів використання території пам`ятки, зон охорони пам`ятки; землевласник, землекористувач або власник будівлі, споруди, що розташована на території, щодо якої відповідно до цього Закону визначаються обмеження у використанні земель.

Водночас варто звернути увагу і на те, що відповідно до частини другої статті 84 Земельного кодексу України право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Організацію, повноваження та порядок діяльності місцевих державних адміністрацій визначає Закон України «Про місцеві державні адміністрації», згідно із статтею 1 якого виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації. Місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади. Місцева державна адміністрація в межах своїх повноважень здійснює виконавчу владу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а також реалізує повноваження, делеговані їй відповідною радою.

При цьому відносини обласної та районних місцевих державних адміністрацій врегульовані статтею 33 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», у відповідності до якої обласні державні адміністрації в межах своїх повноважень спрямовують діяльність районних державних адміністрацій та здійснюють контроль за їх діяльністю.

У аспекті вищевказаного слід також зазначити, що за частиною другою статті 25 Закону України «Про землеустрій» до видів документації із землеустрою належать, зокрема, проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій історико-культурного призначення, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів.

Згідно із статтею 47 Закону України «Про землеустрій» проект землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів, що розробляється з метою внесення до Державного земельного кадастру відомостей про межі та режими використання земель у межах територій пам`яток культурної спадщини, історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій, охоронюваних археологічних територій, зон охорони, буферних зон, історичних ареалів населених місць, територій об`єктів культурної всесвітньої спадщини, розробляється у складі науково-проектної документації у сфері охорони культурної спадщини, крім випадків розроблення таких проектів з метою внесення до Державного земельного кадастру відомостей про обмеження у використанні земель, встановлені до набрання чинності цією частиною.

Рішення про затвердження проектів землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон одночасно є рішенням про встановлення меж таких територій.

У відповідності до статті 57-1 Закону України «Про землеустрій» технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж режимоутворюючих об`єктів культурної спадщини розробляється з метою внесення до Державного земельного кадастру відомостей про межі територій пам`яток культурної спадщини, зон охорони, об`єктів культурної всесвітньої спадщини, буферних зон, історичних ареалів населених місць, охоронюваних археологічних територій, історико-культурних заповідників та історико-культурних заповідних територій, а також пов`язаних з ними обмежень у використанні земель, що встановлені Законом України «Про охорону культурної спадщини» і діють до затвердження відповідної науково-проектної документації у сфері охорони культурної спадщини.

За правилами частини першої статті 26 Закону України «Про землеустрій» замовниками документації із землеустрою можуть бути органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі, а також інші юридичні та фізичні особи.

Зміст наведених положень у їх сукупності та системному зв`язку дають підстави для наступних висновків.

Зазначені правові норми спрямовані на забезпечення належної охорони пам`яток археології, оскільки останні як нерухомі об`єкти культурної спадщини не можуть бути перенесені на інше місце без втрати їх цінності. Статтею 17 Закону України «Про охорону культурної спадщини» гарантовано право державної власності на пам`ятки археології, як і власне на земельні ділянки, на якій такі пам`ятки розташовані, у зв`язку із їх невіддільністю. Ця норма запроваджує особливий правовий режим пам`яток археології та відповідної підкатегорії земель історико-культурного призначення (склад таких земель визначено статтею 53 Земельного кодексу України), а також передбачає щодо них особливу охорону з боку держави, яка є власником останніх.

Як Закон України «Про охорону культурної спадщини», так і Закон України «Про землеустрій» встановлюють обов`язковість виготовлення науково-проектної (науково-дослідної) документації у сфері охорони культурної спадщини (документації із землеустрою), в тому числі і для земельних ділянок, на яких розташовані нерухомі об`єкти культурної спадщини (пам`ятки археології), власником яких є держава.

Враховуючи особливий правовий режим пам`яток археології та відповідної підкатегорії земель історико-культурного призначення, положення абзаців другого та дванадцятого частини четвертої статті 33-4 Закону України «Про охорону культурної спадщини» у кореспонденції із приписами статей 6, 17, 24 цього ж Закону, нормами Земельного кодексу України, Законів України «Про землеустрій», «Про місцеві державні адміністрації» замовником науково-проектної (науково-дослідної) документації у сфері охорони культурної спадщини щодо меж і режимів використання території пам`ятки археології місцевого значення є її власник (щодо пам`ятки археології) та землевласник (щодо земельної ділянки, на якій пам`ятка археології розташована), тобто держава, яка своє право державної власності реалізує через органи виконавчої влади, у тому числі місцеві державні адміністрації, чи інші уповноважені державою особи.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (див. пункт 35 постанови від 27 лютого 2019 року у справі № 761/3884/18).

У справі, яка розглядається, судом встановлено, що місцезнаходженням пам`ятки археології Стоянка Пронятин І, пам`ятку внесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України як пам`ятку місцевого значення. Така пам`ятка археології знаходиться у державній власності.

Згідно зі статтею 80 Земельного кодексу України держава є суб`єктом права власності на землю, яка реалізує його через відповідні органи державної влади.

Таким чином, оскільки законодавство запроваджує особливий правовий режим пам`яток археології та відповідної підкатегорії земель історико-культурного призначення, на якій вони розташовані, передбачає щодо них особливу охорону з боку держави, то пам`ятка археології Стоянка Пронятин І і земельна ділянка під нею є державною власністю.

У той же час, аналіз наведених положень законодавства, дає підстави стверджувати, що при встановленні замовника науково-проектної документації з визначення режиму використання пам`ятки (частини пам`ятки), меж і режимів використання території пам`ятки, зон охорони пам`ятки, технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж території пам`ятки визначальним є той факт, хто є власником відповідної пам`ятки культурної спадщини (земельної ділянки під нею).

Суд вважає, що замовником науково-проектної (науково-дослідної) документації з визначення меж і режимів використання території пам`ятки археології місцевого значення Стоянка Пронятин І в с.Пронятин Тернопільського району Тернопільської області, має виступати саме Тернопільської ОДА як особа, уповноважена реалізовувати право державної власності на пам`ятку археології та відповідну земельну ділянку, на якій вона розташована.

Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом у постанові від 17.09.2025 у справі №140/6548/24 та у постанові від 14.10.2025 у справі №140/4040/24.

Що ж до викладених доводів відповідачів про те, що відповідним замовником документації має виступати Департамент та Тернопільська міська рада, то останні є безпідставними з огляду на таке.

Наказом Міністерства культури та туризму від 13.07.2009 №521/0/16-09 саме на обласні державні адміністрації було покладено обов`язок забезпечення приведення у відповідність до цього наказу облікової документації на пам`ятки, включені до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

До того ж Департамент та Тернопільська міська рада не можуть виступати замовником документації з огляду на приписи абзацу дванадцятого частини четвертої статті 33-4 Закону України «Про охорону культурної спадщини», якими визначено, що замовником науково-проектної документації у сфері охорони культурної спадщини є землевласник, землекористувач або власник будівлі, споруди, що розташована на території, щодо якої відповідно до цього Закону визначаються обмеження у використанні земель. Департамент та Тернопільська міська рада такими особами у правовідносинах, щодо яких виник спір, не є.

Підсумовуючи вищевикладене, оскільки документація із землеустрою (проекти землеустрою, технічна документація із землеустрою тощо), визначена статтею 25 Закону України «Про землеустрій» щодо земельної ділянки, на якій розташована означена вище пам`ятка археології, відсутня, земельна ділянка під зазначеною пам`яткою археології не сформована, їй не присвоєно кадастровий номер, межі та цільове призначення, як землі історико-культурного призначення, не визначені і це впливає на порядок її використання, суд дійшов висновку про допущення відповідачем - Тернопільською ОВА протиправної бездіяльності з приводу невжиття заходів із виготовлення документації щодо встановлення меж та режиму використання території пам`ятки археології місцевого значення, а також невнесення відомостей про межі та режими використання території пам`ятки археології місцевого значення до Державного земельного кадастру.

З урахуванням встановлених обставин справи, наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов переконання про обґрунтованість позовних вимог та, враховуючи також, що у позовній заяві прокурор обґрунтував, в чому полягає порушення інтересів держави та необхідність їх судового захисту, то поданий в інтересах держави позов належить задовольнити.

Згідно із частиною другою статті 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Оскільки у цій справі задоволено позов суб`єкта владних повноважень, тому судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2662,40 грн з відповідача стягненню не підлягають.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Тернопільської обласної військової адміністрації щодо невжиття заходів із виготовлення документації щодо встановлення меж та режиму використання території пам`ятки археології місцевого значення - Стоянка Пронятин I (на території Тернопільського району Тернопільської області, охоронний номер 1280-Тр), а також невнесення відомостей про межі та режими використання території пам`ятки археології місцевого значення Стоянка Пронятин I (на території Тернопільського району Тернопільської області, охоронний номер 1280-Тр) до Державного земельного кадастру.

Зобов`язати Тернопільську обласну військову адміністрацію відповідно до вимог чинного законодавства України вчинити дії, спрямовані на виготовлення документації щодо встановлення меж та режиму використання території пам`ятки археології місцевого значення Стоянка Пронятин I (на території Тернопільського району Тернопільської області, охоронний номер 1280-Тр), а також на внесення відомостей про межі та режими використання території пам`ятки археології місцевого значення Стоянка Пронятин I (на території Тернопільського району Тернопільської області, охоронний номер 1280-Тр) до Державного земельного кадастру.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено та підписано 31 серпня 2026 року.

Копію рішення надіслати учасникам справи.

Реквізити учасників справи:

позивач - Тернопільська окружна прокуратура (місцезнаходження: бульв. Тараса Шевченка, 7,м. Тернопіль, Тернопільський р-н, Тернопільська обл.,46021 код ЄДРПОУ 0291009825),

відповідачі:

Тернопільська обласна військова адміністрація (місцезнаходження: вул. Грушевського, 8, м. Тернопіль, Тернопільський р-н, Тернопільська обл.,46021 код ЄДРПОУ:00022622).

Департамент культури та туризму Тернопільської обласної військової адміністрації (бульвар Шевченка, 6, місто Тернопіль, Тернопільська область, 46001, код ЄДРПОУ 44246891).

Головуюча суддя Дерех Н.В.