Ухвала суду № 139373931, 01.09.2026, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/15052/26

Провадження № 2-з/357/75/26

У Х В А Л А

іменем України

01 вересня 2026 року cуддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Орєхов О. І. розглянувши заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову,

В С Т А Н О В И В:

В серпні 2026 року уповноважений адвокат Федоренко Володимир Сергійович, який діє в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовом до Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» про захист прав споживачів.

Згідно ч. 2 ст. 14 ЦПК України, подана позовна заява була зареєстрована в Єдиній автоматизованій системі документообігу Білоцерківського міськрайонного суду, як справа позовного провадження.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28 серпня 2026 року головуючим суддею по справі було визначено суддю Орєхова О.І. та отримана для розгляду 31 серпня 2026 року.

Одночасно з позовом уповноваженим представником позивача адвокатом Федоренко Володимиром Сергійовичем було подано до суду заяву про забезпечення позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» про захист прав споживачів шляхом заборони АБ «Укргазбанк» здійснювати договірне, автоматичне, безакцептне або будь-яке інше списання грошових коштів з поточних, карткових, зарплатних та інших рахунків, відкритих на ім`я ОСОБА_1 , у тому числі з рахунку IBAN НОМЕР_1 , у рахунок погашення тіла кредиту, процентів, комісій, штрафних санкцій та будь-яких інших платежів за кредитним договором № 0535/06/2026/043 від 15.06.2026 до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі.

В обґрунтування поданої заяви зазначив, що 15.06.2026 АБ «Укргазбанк» відобразив за рахунком позивача операцію «Надання кредиту по договору №0535/06/2026/043 від 15/06/2026» у сумі 159 800,00 грн, хоча позивач заперечує своє волевиявлення на укладення зазначеного кредитного договору. Того ж дня Банком проведено операцію «Погашення кредиту зг. КД № 0535/06/2026/043» у сумі 97 284,00 грн. Після оформлення спірного кредиту 15.06.2026 були ініційовані три неакцептовані P2P-перекази по 29 000,00 грн кожний, загалом 87 000,00 грн, із додатковим утриманням Банком трьох комісій по 87,00 грн, загалом 261,00 грн. За даними самого Банку, операції по рахунку за цими переказами проведені 16.06.2026. Позивач терміново і невідкладно повідомила Банк про несанкціоноване оформлення кредиту та проведення операцій і заперечує існування відповідного кредитного зобов`язання. Проте, Банк не припинив стягнення коштів із рахунків Позивача та надалі систематично здійснював так зване «договірне списання з поточного рахунку клієнта в рахунок погашення кредитної заборгованості за кредитним договором № 0535/06/2026/043 від 15/06/2026». Загальна сума таких подальших списань становить: 1 441,17 + 66,07 + 21,93 + 2 000,00 + 898,34 = 4 427,51 грн. 26.06.2026 на рахунок позивача від Управління освіти і науки Білоцерківської міської ради було зараховано 1 441,11 грн заробітної плати. З урахуванням наявного залишку 0,06 грн на рахунку знаходилося 1 441,17 грн, і 01.07.2026 Банк списав рівно 1 441,17 грн, тобто фактично весь наявний залишок, у рахунок погашення спірного кредиту. 09.08.2026 на рахунок було зараховано 2 000,00 грн, після чого того самого дня Банк їх списав. 13.08.2026 на рахунок позивача зараховано 10 000,00 грн авансу заробітної плати, після чого того самого дня Банком проведено чергове договірне списання 898,34 грн на погашення кредиту. Отже, після надходження власних коштів на рахунок Банк систематично спрямовує їх на погашення кредитного зобов`язання, саме існування якого є предметом судового спору. При наступному зарахуванні заробітної плати, авансу або будь-яких інших власних коштів Позивача існує реальна та безпосередня загроза здійснення Банком нового договірного списання.

Вважає, що невжиття заходів забезпечення істотно ускладнить ефективний захист та повне поновлення порушених прав Позивача в межах одного судового провадження.

Просив задовольнити заяву про забезпечення позову в повному обсязі.

Згідно ч. 2 ст. 14 ЦПК України, подана заява була зареєстрована в Єдиній автоматизованій системі документообігу Білоцерківського міськрайонного суду.

Заява про забезпечення позову, згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 28.08.2026, була передана на розгляд судді Орєхова О.І. 31.08.2026.

Суддя, перевіривши матеріали справи, вважає за необхідне заяву про забезпечення позову задовольнити, з таких підстав.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Забезпечення позову є цивільно-процесуальним заходом, що вживається судом та направлений на охорону матеріально-правових інтересів позивача, що гарантують за його позовом реальне виконання судового рішення. Він застосовується лише до позовів про визнання і про присудження.

Відповідно до частин 1, 2ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч.1-2 ст.150 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Частина 3 ст. 150 ЦПК України передбачає, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, чи майнових наслідків заборони відповідачу, іншим особам здійснювати певні дії.

Частина 1 ст. 151 ЦПК України передбачає, що заява про забезпечення позову повинна містити: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Згідно ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду.

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», суд (суддя), розглядаючи заяву про забезпечення позову, має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд може брати до уваги інтереси не тільки позивача, та й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Аналіз наведених норм діючого законодавства призводить до висновку, що забезпечення позову можливе лише при наявності між сторонами спору та наявності реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення.

Частиною 10 вказаної постанови передбачено, що заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд при задоволенні позову не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.

Відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, кожен, чиї права та свободи, визнанні в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть, якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведене до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об`єктивний характер.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 липня 2019 року у справі № 331/1255/17 (провадження № 61-11180св18) зазначено, що «забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення».

Верховний Суд у постановах від 25.09.2020 року у справі № 925/77/20, від 13.01.2020 року по справі № 922/2163/17, від 03.04.2020 року по справі № 904/4511/19 дійшов відповідного правового висновку та зазначив, що обов`язок доказування наявності обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття заходів забезпечення можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову, покладається саме на заявника.

Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову суд має здійснити: 1) оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; 2) забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; 3) з`ясувати зв`язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; 4) ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; 5) запобігання порушенню прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у зв`язку з вжиттям таких заходів.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.ч. 5, 6 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

З наданих до суду матеріалів вбачається, що відповідно до підписаного договору ОСОБА_1 ПАТ Акціонерним Банком «Укргазбанк» був відкритий рахунок НОМЕР_1 , валюта рахунку гривня, видано картку № НОМЕР_2 . Зазначений рахунок використовується ОСОБА_1 для зарахування заробітної плати, кредитного ліміту не встановлювалось.

15.06.2026 АБ «Укргазбанк» відобразив за рахунком ОСОБА_1 операцію «Надання кредиту по договору №0535/06/2026/043 від 15/06/2026» у сумі 159 800,00 грн. Позивач заперечує своє волевиявлення на укладення зазначеного кредитного договору, проте, банк систематично здійснює договірне списання з поточного рахунку клієнта в рахунок погашення вказаної кредитної заборгованості, що підтверджується наявними виписками з банку.

З приводу оформлення кредиту та його несанкціонованого списання ОСОБА_1 звернулась з заявою до Білоцерківського РУП ГУ НП в Київській області. 16.06.2026 року в ЄРДР зареєстровано кримінальне провадження за номером 12026111030000973, правова кваліфікація кримінального правопорушення ч. 4 статті 185 Кримінального кодексу України. На даний час триває досудове розслідування.

Отже, з матеріалів справи вбачається, що між сторонами дійсно виник спір щодо наявності кредитного зобов`язання.

Судом встановлено, що заявлений позивачем такий вид заходів забезпечення позову як заборона вчиняти дії, передбачений нормами чинного законодавства та є доцільним заходом забезпечення позову в рамках даної цивільної справи. Таке забезпечення позову, виходячи з предмету спору, можна вважати співмірним із заявленими вимогами.

Заявником обґрунтовано наявність зв`язку між заходом забезпечення позову та предметом позовних вимог, оскільки застосування такого заходу забезпечення позову спроможне забезпечити ефективний захист порушеного права позивача та поновлення його порушених прав та інтересів.

Не вжиття зазначених заходів, може в подальшому ускладнити або унеможливити виконання рішення суду, оскільки у випадку задоволення позовних вимог повернення належних позивачу коштів, на які звернено стягнення буде утруднене або взагалі неможливе.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

При цьому, такий захід забезпечення позову як заборона списання коштів з рахунків, жодним чином не перешкоджає господарській діяльності АБ «Укргазбанк`і не порушує його прав та інтересів, оскільки після розгляду цього спору Банк зможе, у випадку відмови в задоволенні позову, продовжити автоматичне списання коштів для погашення заборгованості. Заборона відповідачу автоматично проводити списання грошових коштів з рахунку позивачки є тимчасовим заходом і направлена на запобігання незаконного списання коштів.

Станом на час розгляду заяви про забезпечення позову відсутні підстави вважати, що існують обставини, з якими законодавець встановив обов`язок суду на застосування зустрічного забезпечення, згідно з ч. 3 ст. 154 ЦПК України.

Відтак, враховуючи предмет даного позову, наявність зв`язку між заходом до забезпечення позову та предметом позовних вимог, суддя вважає, що є всі законні підстави для забезпечення позову шляхом заборони АБ «Укргазбанк» здійснювати договірне, автоматичне, безакцептне або будь-яке інше списання грошових коштів з поточних, карткових, зарплатних та інших рахунків, відкритих на ім`я ОСОБА_1 , у тому числі з рахунку IBAN НОМЕР_1 , у рахунок погашення тіла кредиту, процентів, комісій, штрафних санкцій та будь-яких інших платежів за кредитним договором № 0535/06/2026/043 від 15.06.2026 до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі.

Вжиття такого заходу не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямовано лише на збереження існуючого становища до завершення розгляду справи.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVINANDOTHERSv. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Слід зазначити, що ухвала суду про забезпечення позову згідно з ст. 258 ЦПК України є видом судового рішення, яке відповідно до ст. 124 Конституції України та ст. 18 ЦПК України є обов`язковим для виконання всіма державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами на всій території України.

А відтак, вимогу ст. 157 ЦПК України про те, що ухвала про забезпечення позову виконується в порядку, встановленому для виконання судових рішень, можна цілком обґрунтовано розглядати як загальну вимогу про обов`язковість судових рішень, встановлену ст. 124 Конституції України та ст. 18 ЦПК України.

Таким чином, ухвала про забезпечення позову є обов`язковою до виконання всіма суб`єктами, кому вона адресована та кого вона стосується і повинна бути виконана цими суб`єктами самостійно, тобто без залучення державної виконавчої служби.

На підставі викладено та керуючись Постановою Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», ст. ст. 12, 18, 81, 149, 150, 153, 157, 258, 353, 354 ЦПК України, Конституцією України, суддя,

П О С Т А Н О В И В :

Заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову, - задовольнити.

Вжити заходи по забезпеченню позову, шляхом заборони АБ «Укргазбанк» здійснювати договірне, автоматичне, безакцептне або будь-яке інше списання грошових коштів з поточних, карткових, зарплатних та інших рахунків, відкритих на ім`я ОСОБА_1 , у тому числі з рахунку IBAN НОМЕР_1 , у рахунок погашення тіла кредиту, процентів, комісій, штрафних санкцій та будь-яких інших платежів за кредитним договором № 0535/06/2026/043 від 15.06.2026.

Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

Ухвала суду про забезпечення позову виконується негайно з дня її постановлення в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Направити примірник ухвали про забезпечення позову заявнику та всім особам яких стосуються заходи забезпечення позову для негайного виконання.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Учасник справи, якому ухвала не була вручена в день її підписання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідної ухвали.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Повний текст ухвали складено 01 вересня 2026 року.

Суддя О. І. Орєхов