Рішення № 139370844, 31.08.2026, Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 686/2229/26

Провадження № 2/686/4588/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.08.2026 м. Хмельницький

Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

в складі: головуючого судді Стефанишина С.Л.,

за участю секретаря судового засідання Мороза А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хмельницький цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

У січні 2026 року АТ «Сенс Банк» звернулося до суду із позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором, в обґрунтування якого зазначено, що 15.06.2021 року ОСОБА_1 уклав з АТ «Альфа-Банк» Угоду про надання споживчого кредиту № 501330601. Підставою для укладення угоди є Договір про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк».

Відповідно до умов договору банк зобов`язувався надати позичальникові кредит, а позичальник зобов`язувався в порядку та на умовах, визначених кредитним договором повернути кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені кредитним договором.

Умовами кредитного договору передбачено: тип кредиту «Кредит готівкою», сума кредиту 58500,00 грн., процентна ставка фіксована 18,99% річних, строк кредиту 60 місяців, дата повернення кредиту 15.06.2026 року, порядок повернення кредиту до 15 числа кожного місяця у розмірі мінімального щомісячного платежу 2833,46 грн.

12 серпня 2022 року загальними зборами акціонерів АТ «Альфа Банк» затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа Банк» на АТ «Сенс Банк», запис про зміну найменування позивача внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадянських формувань 30 листопада 2022 року.

Відповідач отримав грошові кошти, на підтвердження чого надано меморіальний ордер та виписки по рахунках, проте не виконав взяті на себе зобов`язання, припинивши здійснювати платежі в рахунок повернення кредиту та сплачувати проценти за користування ними.

Тому, загальна заборгованість відповідача за угодою №501330601 від 15.06.2021 становить 152098,08 грн., з яких: 54158,05 грн. прострочене тіло кредиту; 38708,78 грн. відсотки за користування кредитом; 59231,25 грн. заборгованість по комісії.

З метою досудового врегулювання спору на адресу позичальника банком направлено вимогу щодо виконання договірних зобов`язань, проте дану вимогу залишено відповідачем без реагування.

Зважаючи на вищевикладене, позивач змушений звертатися до суду з вимогою про стягнення заборгованості з відповідача за кредитним договором у розмірі 152098,08 грн. разом із судовими витратами, які складаються з 2662,40 грн. судового збору та 12539,70 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою суду від 02.02.2026 року відкрито провадження за правилами загального позовного провадження.

16.02.2026 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якій заперечуються позовні вимоги, також просить застосувати строк позовної давності.

Ухвалою суду від 26.02.2026 року закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

31.03.2026 року до суду надійшли письмові пояснення представника позивача.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, подав клопотання про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, не заперечив щодо заочного розгляду справи.

Відповідач та його представник в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

Суд, дослідивши матеріали справи встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 15.06.2021 року ОСОБА_1 уклав з АТ «Альфа-Банк» Угоду про надання споживчого кредиту №501330601.

Відповідно до умов договору банк зобов`язувався надати позичальникові кредит, а позичальник зобов`язувався в порядку та на умовах, визначених кредитним договором повернути кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені кредитним договором. Сума кредиту 58500,00 гривень, строк повернення кредиту 60 місяців, а саме: 15.06.2026 року, 18,99% річних процентна ставка.

12 серпня 2022 року загальними зборами акціонерів АТ «Альфа Банк» затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа Банк» на АТ «Сенс Банк», запис про зміну найменування позивача внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадянських формувань 30 листопада 2022 року.

11.11.2025 року АТ «Сенс Банк» направило ОСОБА_1 досудову вимогу щодо виконання договірних зобов`язань, вимагає протягом 30 календарних днів з моменту отримання письмової вимоги банку, але в будь-якому випадку не пізніше 35 календарних днів з моменту надсилання даної вимоги, усунути порушення умов кредитного договору та погасити заборгованість в розмірі простроченого боргу, у випадку невиконання достроково повернути кредит в повній непогашеній сумі та сплатити всі нараховані і несплачені проценти користування кредитом, комісії, а саме 153076,36 грн.

З наданого АТ «Сенс Банк» розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 22.10.2025 року утворилась заборгованість по вказаному кредитному договору в сумі 152098,08 грн., з яких: 54158,05 грн. прострочене тіло кредиту; 38708,78 грн. відсотки за користування кредитом; 59231,25 грн. заборгованість по комісії.

Вказані обставини підтверджуються: офертою на укладання угоди про надання кредиту №501330601 від 15.06.2021 року; Додатком №1 до Угоди про надання кредиту №501330601 від 15.06.2021 року (Графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки, з урахуванням вартості всіх супутніх послуг); заявою про акцепт Публічної пропозиції АТ «Альфа-Банка» на укладення Договору від 15.06.2021 року; паспортом споживчого кредиту, випискою по картковому рахунку ОСОБА_1 та довідкою-розрахунком заборгованості станом на 22.10.2025 року.

АТ «Альфа-Банк» замінено назву на АТ «СЕНС БАНК», що підтверджується протоколом №2/2022 позачергових загальних зборів акціонерів акціонерного товариства «Альфа-Банк» на АТ «СЕНС БАНК».

Отримання відповідачем кредитних коштів підтверджується меморіальним ордером від №331135436 від 15.06.2021 року.

З виписки по особовому рахунку з 15.06.2021 по 22.10.2025 вбачається, що відповідач користувався кредитними коштами та вносив кошти на погашення заборгованості.

Частиною 1 ст.1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із ч. 2 ст. 638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ст.26 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 2 ст.1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно достатті 1048 ЦК України.

Згідно із ч. 1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до положень статті 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

В статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно положень оферти на обслуговування угоди про надання споживчого кредиту № 501330601 позичальник підтверджує, що до підписання цього договору ознайомився з усіма його умовами та нормами ЗУ «Про споживче кредитування», ст.12 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», що розміщені на веб-сайті Товариства www.alfabank.ua та є невід`ємною частиною цього договору.

Суд констатує, що паспорт споживчого кредиту та оферта на укладення угоди, довідка про систему гарантування вкладів фізичних осіб містять підпис позичальника, що свідчить про отримання ним всієї інформації про умови кредитування, а також те, що Акцепт Пропозиції останній отримав у дату складання оферти.

Таким чином, Позичальник власним підписом підтвердив отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, надані виходячи із обраних ним умов кредитування; підтвердив отримання всіх пояснень, необхідних для забезпечення можливості оцінити, чи адаптовано договір до його потреб та фінансової ситуації, зокрема шляхом роз`яснення наведеної інформації, в тому числі суттєвих характеристик запропонованих послуг та певних наслідків, які вони можуть мати для нього, в тому числі в разі невиконання ним зобов`язань за таким договором.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачу банком було перераховано суму грошових коштів 58500,00 грн., що підтверджується копією меморіального ордеру від 15.06.2021 року.

Окрім того, наявна у справі виписка по особовому рахунку відповідача, що міститься в матеріалах справи, є належним доказом отримання кредитних коштів, їх суми та розміру сплачених коштів на погашення заборгованості.

Тому, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ «Сенс Банк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав.

Таким чином, суд вбачає підстави для стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту та процентами.

Водночас, з розрахунку заборгованості вбачається, що АТ «Сенс Банк» здійснювало нарахування та списання комісії за розрахунково-касове обслуговування за період з 15.06.2021 по 22.10.2025.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит, банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит, загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування», після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

Також, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у справі № 204/224/21 у постанові від 06.11.2023 дійшов висновку про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до ч. 5 ст. 216 ЦК України, вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Суд констатує, що у кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця, що пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, за які встановлена комісія. Відтак умова кредитного договору про сплату відповідачем на користь кредитодавця комісії є нікчемною, внаслідок чого сума нарахованої комісії у розмірі 59231,25 грн. не може бути стягнута з відповідача на користь позивача. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.10.2024 у справі № 582/202/22.

Нікчемність і, відповідно, недійсність з моменту укладення кредитного договору його умов щодо сплати позичальником комісії (за надання фінансового інструменту, за надання кредитних ресурсів, за обслуговування кредитної заборгованості), має наслідком здійснення перерахунку усіх складових заборгованості, які стягує банк. Такий висновок сформульовано Верховний Судом в постанові від 20.07.2022 у справі № 343/557/15-ц.

З виписки по особовому рахунку відповідача та розрахунку заборгованості станом на 22.10.2025 року вбачається, що ОСОБА_1 внесено на погашення комісії за обслуговування кредиту у загальному розмірі 9213,75 грн.

Відтак, нарахована банком заборгованість за комісією по обслуговуванню кредиту у розмірі 59231,25 грн. не підлягає стягненню з відповідача, а сплачені ним кошти в рахунок погашення цієї комісії в розмірі 9213,75 грн. підлягають зарахуванню в рахунок простроченого тіла кредиту.

Щодо поданої представником відповідача заяви про застосування строків позовної давності, суд зауважує, що відповідно до п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (Covid-19), строки, визначені статтями 257, 258,362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину (Розділ доповнено п. 12 згідно із Законом № 540-ІХ від 30.03.2020 року).

Згідно із приписами п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки позовної давності продовжуються на строк дії зазначеного стану.

Тому, позивачем не було пропущено строк позовної давності у зв`язку із зупиненням його перебігу, а заява сторони відповідача про застосування строків позовної давності не береться судом до уваги у зв`язку з її безпідставністю та необґрунтованістю.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, має бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України від 10.02.2010).

Зважаючи на викладене, суд вважає, що позовні вимоги АТ «Сенс Банк» про стягнення заборгованості за кредитним договором №501330601 від 15.06.2021 року підлягають частковому задоволенню та з ОСОБА_1 на користь позивача слід стягнути заборгованість за простроченим тілом кредиту у розмірі 44944,30 грн. (54158,05 грн. 9213,75 грн.), заборгованість за відсотками у розмірі 38708,78 грн., а всього 83653,08 грн., в решті вимог відмовити.

Щодо стягення судових витрат суд зазначає наступне.

Так, положеннями ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 2).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4).

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 8 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу стороною позивача надано договір про надання послуг від 28.01.2025 №1006 про надання правничої допомоги Адвокатським бюро «СмартЛекс», відповідно до п. 3.1 якого замовник сплачує на користь виконавця винагороду у наступному розмірі: підготовка та подання заяви до суду - 375,00 грн; - за отримання рішення суду - 225,00 грн; - комісійна винагорода від стягнутих коштів - 7,85%.

У позовній заяві позивач зазначає про те, що загальний обсяг витрат на професійну правничу допомогу склав 12539,70 грн. (із розрахунку: 375,00 грн + 225,00 грн + 152098,08 грн х 7,85%).

Оцінюючи співмірність витрат на оплату послуг адвоката, суд виходить з наступного.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхньої вартості, виходячи з конкретних обставин справи.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (п. 80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (п.п. 34-36), від 23.01.2014 у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (п. 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

З огляду на викладене, враховуючи наявність заперечень щодо розміру витрат на правничу допомогу у зв`язку з їх неспівмірністю, обставини справи, надані стороною позивача докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, а також враховуючи, що дана цивільна справа не є справою значної складності, об`єм виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) є незначним, суд дійшов висновку, що заявлений стороною позивача розмір вартості послуг за правничу допомогу у загальній сумі 12539,70 грн. є завищеним і неспівмірним із предметом даного позову, в зв`язку з чим наявні підстави для застосування положень ч. 5 ст. 137 ЦПК України щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу до 6800 грн., які підлягають стягненню з відповідача, що відповідатиме пропорційності задоволених позовних вимог.

Крім того, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 1464,30 грн. (83653,08х2662,40:152098,08).

Керуючись ст. ст. 2, 12, 13, 76, 81, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 3, 207, 509, 526, 626, 628, 633, 634, 638, 1046, 1049, 1054 ЦК України, суд

ухвалив:

Позов Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» (код ЄДРПОУ 23494714, адреса: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100) заборгованість за кредитним договором №501330601 від 15.06.2021 року у розмірі 83653,08 грн., судовий збір у сумі 1464,30 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6800 грн.

В задоволенні решти вимог відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга в загальному порядку протягом тридцяти днів з часу складання повного судового рішення до Хмельницького апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 31.08.2026 року.

Суддя Сергій Стефанишин