Ухвала суду № 139367758, 07.08.2026, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/12089/24-ц

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2026 року

Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Хайнацького Є.С.,

при секретарі судових засідань - Сіренко С.О.,

за участю:

боржника: не з`явився,

представника боржника: не з`явилась,

представника державної виконавчої служби: не з`явився,

представника стягувача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві заяву ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - заявник, боржник, ОСОБА_1 ), за участю заінтересованих осіб: Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - заінтересована особа-1, ДДВС МЮ України), Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Інвестохіллс Хеліантус» (далі - заінтересована особа-2, стягувач, АТ «Інвестохіллс Хеліантус»), звернувся до суду із заявою про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.

В обґрунтування заяви заявник зазначає, що на виконанні ДДВС МЮ України перебувають виконавчі провадження щодо стягнення із заявника 255 847 164,45 грн., у тому числі, виконавче провадження № НОМЕР_1, відкрите на виконання виконавчого листа № 2-183-1/10, виданого Печерським районним судом м. Києва 26.11.2010 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Інвестохіллс Хеліантус» 185 524 814,24 грн.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 27.03.2024 року у справі № 757/12089/24-ц відмовлено у задоволенні подання Старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень ДДВС МЮ України про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України.

Постановою Київського апеляційного суду від 14.08.2024 року у справі № 757/12089/24-ц ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 27.03.2024 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про задоволення подання старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень ДДВС МЮ України. Тимчасово обмежено у праві виїзду за кордон ОСОБА_1 до виконання ним зобов`язань, покладених згідно з виконавчим провадженням № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа № 2-183-1/10 від 26.11.2010 року, виданого Печерським районним судом м. Києва.

05.01.2026 року заявник звернувся до Київського апеляційного суду із заявою про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, встановленого вказаною вище постановою.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 06.02.2026 року заяву ОСОБА_1 про скасування заходів тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України у справі за поданням старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень ДДВС МЮ України Лазаревої Альони Ігорівни (далі - Державний виконавець Лазарева А.І.) про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України повернуто без розгляду, оскільки в даному випадку питання скасування заходів тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України вирішується судом, до якого звернувся державний або приватний виконавець з відповідним поданням.

Заявник зазначає, що після встановлення обмеження ДДВС МЮ України провів повторну перевірку майнового стану боржника, на підставі якої в межах виконавчого провадження № НОМЕР_1 Державним виконавцем Лазаревою А.І. видано постанову від 24.06.2025 року про повернення виконавчого листа № 2-183-1/10, виданого Печерським районним судом м. Києва 26.11.2010 року, стягувачу на підставі п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» (через відсутність майна боржника, на яке може бути звернено стягнення, та наявність законної заборони на вжиття заходів примусового виконання на окупованих територіях).

Згідно з указаною постановою державного виконавця встановлено, що: на арештованих банківських рахунках боржника грошові кошти відсутні; за боржником не зареєстровано жодних транспортних засобів та нерухомого майна на території України, крім земельної ділянки, розташованої на тимчасово окупованій території; за даними Державної податкової служби інформація про отримані боржником доходи відсутня.

Стягувач зазначену постанову державного виконавця не оскаржував.

Заявник зазначає, що він є пенсіонером віком 72 роки; його єдиним джерелом доходу є пенсія у розмірі 18 536,04 грн. на місяць; з огляду на відсутність майна та коштів на банківських рахунках та інших джерел доходу, боржник об`єктивно не може виконати судове рішення про стягнення боргу, тобто, він не ухиляється від виконання судового рішення.

Учасники судового процесу в судове засідання не з`явились, про день, час, місце розгляду заяви повідомлені належним чином.

Представником заявника подано заяву про розгляд справи без участі заявника та його представника.

Суд вважає за можливе проводити розгляд справи за відсутності учасників судового процесу на підставі наявних у справі доказів, які є достатніми для прийняття рішення.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що заява про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон не підлягає задоволенню враховуючи наступне.

Судом встановлено, що на виконанні ДДВС МЮ України перебувають виконавчі провадження щодо стягнення із заявника 255 847 164,45 грн., у тому числі, виконавче провадження № НОМЕР_1, відкрите на виконання виконавчого листа № 2-183-1/10, виданого Печерським районним судом м. Києва 26.11.2010 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Інвестохіллс Хеліантус» 185 524 814,24 грн.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 27.03.2024 року у справі № 757/12089/24-ц відмовлено у задоволенні подання Старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень ДДВС МЮ України про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України.

Постановою Київського апеляційного суду від 14.08.2024 року у справі № 757/12089/24-ц ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 27.03.2024 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про задоволення подання старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень ДДВС МЮ України. Тимчасово обмежено у праві виїзду за кордон ОСОБА_1 до виконання ним зобов`язань, покладених згідно з виконавчим провадженням № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа № 2-183-1/10 від 26.11.2010 року, виданого Печерським районним судом м. Києва.

24.06.2025 року Державним виконавцем Лазаревою А.І. винесено постанову у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 про повернення виконавчого листа № 2-183-1/10, виданого Печерським районним судом м. Києва 26.11.2010 року, стягувачу на підставі п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Ухвалою Київського апеляційного суду від 06.02.2026 року заяву ОСОБА_1 про скасування заходів тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України у справі за поданням Державного виконавця Лазаревої А.І. про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України повернуто без розгляду, оскільки в даному випадку питання скасування заходів тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України вирішується судом, до якого звернувся державний або приватний виконавець з відповідним поданням.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 441 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.

Згідно зі ст. 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Статтею 2 Протоколу 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави, в межах цієї території має право на свободу пересування і свободу вибору місця проживання. Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включаючи своєю власну. На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Відповідно до ст. 313 Цивільного кодексу України фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.

Відповідно до п. 19 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, виникає право у державного, приватного виконавця звертатися до суду, який видав виконавчий документ, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Частинами 5-7 ст. 441 ЦПК України визначено, що суд може скасувати тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України за вмотивованою заявою боржника. Суд розглядає заяву про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням сторін та інших заінтересованих осіб за обов`язкової участі державного (приватного) виконавця. За результатами розгляду заяви про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України постановляється ухвала, яка може бути оскаржена.

Звертаючись до суду із заявою про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, заявник посилається на те, що виконавчий лист, на підставі якого було відкрите виконавче провадження, щодо стягнення із заявника заборгованості за кредитним договором, постановою державного виконавця повернуто стягувачу у зв`язку з відсутністю майна боржника, на яке може бути звернено стягнення; заявник є пенсіонером віком 72 роки; його єдиним джерелом доходу є пенсія у розмірі 18 536,04 грн. на місяць; з огляду на відсутність майна та коштів на банківських рахунках та інших джерел доходу, боржник об`єктивно не може виконати судове рішення про стягнення боргу. Відтак, заявник не вчиняє будь-яких умисних дій з ухилення від виконання судового рішення.

Проте, вказані доводи заявника не можуть бути взяті судом до уваги з огляду на наступне.

Ухвалюючи постанову про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон ОСОБА_1 , Київський апеляційний суд зазначив, зокрема, що суд першої інстанції не врахував суму боргу, відсутність у боржника майна для погашення боргу, що підтверджується певними доказами, не повідомлення виконавця про зміну свого проживання та перебування з метою уникнення від погашення боргу. На думку колегії суддів, ухвалення судом рішення про стягнення боргу з боржника, без можливості його фактичного виконання, сприяє практиці не погашення боргів і не виконання судових рішень. Колегія суддів вважає, що саме дії боржника (зміна місця проживання, не отримання поштової кореспонденції за місцем реєстрації) направлені на ухилення від виконання судового рішення. З метою підвищення ефективності виконання судових рішень, колегія суддів вважає, що бездіяльність боржника робить неможливим виконання судового рішення і робить неефективними діяльність суду та судового контролю за виконанням рішень суду та роботу виконавчої служби. Невиконання судових рішень є найпоширенішим предметом скарг проти України до Європейського суду з прав людини.

З наведеного вбачається, що на момент ухвалення вказаної постанови у боржника також було відсутнє майно для погашення боргу, і ця обставина була врахована апеляційним судом під час розгляду справи.

Крім того, постановою Київського апеляційного суду від 14.08.2024 року у справі № 757/12089/24-ц тимчасово обмежено у праві виїзду за кордон ОСОБА_1 до виконання ним зобов`язань, покладених згідно з виконавчим провадженням № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа № 2-183-1/10 від 26.11.2010 року, виданого Печерським районним судом м. Києва.

Вбачається, що зобов`язання щодо виконання виконавчого листа № 2-183-1/10, виданого Печерським районним судом м. Києва 26.11.2010 року, заявником не виконані.

Крім зазначеного, заявник посилається на те, що стягувачем не оскаржувалась постанова державного виконавця про повернення виконавчого документа стягувачу.

Проте, суд звертає увагу, що вказане виконавче провадження не закінчене, судове рішення боржником не виконане, та відповідно до ч. 5 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону, крім випадків, коли виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, незалежно від дати укладення такої угоди.

При цьому, ч. 5 ст. 12 цього Закону визначено, що в разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.

Скасування застосованих судом обмежень може мати місце у разі, якщо відпали підстави для застосування таких заходів, зокрема, досягнення переслідуваної мети гарантування повернення боргу, або виявлено обставини, які спростовували б критерій співмірності цілі втручання застосованим обмежувальним заходам, або інші обставини, які дають підстави для висновку про наявність таких факторів, що порушують справедливий баланс між правами людини та публічним інтересом, хоча при застосуванні таких заходів існувала обґрунтована виправданість втручання в здійснення особою права на свободу пересування.

Відповідно до ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України,-і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Аналізуючи викладене, судом не встановлено наявність обставин для скасування обмежувальних заходів, оскільки виконання судового рішення не підтверджено належними доказами, жодних дій щодо виконання судового рішення боржником в інтересах кредитора не вчинено, відтак неможливо стверджувати про очікуване виконання рішення суду. Невиконання зобов`язань спричинило вжиття заходів забезпечення виконавчого провадження, зокрема, встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, та постановою суду встановлено строк обмеження до виконання зобов`язань, покладених згідно з виконавчим провадженням № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа № 2-183-1/10 від 26.11.2010 року, виданого Печерським районним судом м. Києва, проте зобов`язання щодо виконання вказаного виконавчого листа заявником не виконані; крім того, повернення виконавчого документа стягувачу з підстав відсутності у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення, не позбавляє стягувача права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання.

Відтак, заява ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 8 ст. 441 ЦПК України відмова у скасуванні тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України не перешкоджає повторному зверненню з такою самою заявою у разі виникнення нових обставин, що обґрунтовують необхідність скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст. 1-22, 441 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом 15 днів з дня складання ухвали. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга буде подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідної ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Повний текст судового рішення складений та підписаний суддею 07.08.2026 року.

Суддя Євген ХАЙНАЦЬКИЙ