Ухвала суду № 139366727, 31.08.2026, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Незалежності, 1, м. Хмельницький, 29607, тел. (0382) 71-81-84, (0382) 71-81-83

e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, ЄДРПОУ 03500128

________________

У Х В А Л А

"31" серпня 2026 р.Справа № 924/417/26

Господарський суд Хмельницької області у складі Гладюка Ю.В., при секретарі судового засідання Жиромській А.Ю., розглянувши заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Ел.Ен.Груп" з грошовими вимогами до боржника

за заявою ОСОБА_1 , м. Кам`янець - Подільський

про неплатоспроможність фізичної особи

представники сторін:

від боржника - Суховерська О.В. ( в режимі відеоконференції),

від арбітражного керуючого - не з`явився,

від кредитора не з`явився,

встановив:

Фізична особа ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Хмельницької області із заявою про відкриття провадження у справі про свою неплатоспроможність в порядку Книги четвертої Кодексу України з процедур банкрутства.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 12.05.2026 року відкрито провадження у справі №924/417/26 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 , введено процедуру реструктуризації боргів боржника та призначено керуючим реструктуризацією у справі №924/417/26 арбітражного керуючого Діденко Валерію Валеріївну.

12.05.2026 року здійснено офіційне оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника - фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

27.07.2026 року в системі "Електроннний суд" товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Ел.Ен.Груп" сформовано заяву з грошовими вимогами до боржника, у якій заявник просить суд визнати його грошові вимоги до ОСОБА_1 в розмірі 93228,80 грн., а саме: 81904,00 грн. (основний борг у розмірі 16000,00 грн., проценти за користування кредитом у розмірі 45904,00 грн., проценти за ст. 625 ЦК України у розмірі 20000,00 грн.), судовий збір у розмірі 5324,80 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн.

Ухвалою суду від 29.07.2026 року прийнято заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Ел.Ен.Груп" з грошовими вимогами до боржника та призначено її до розгляду в судовому засіданні господарського суду на 11:00 год. 20 серпня 2026 року.

11.08.2026 через систему "Електронний суд" судом отримано повідомлення керуючої реструктуризацією боргів про результати розгляду грошових вимог, у якому зазначила, що грошові вимоги визнає частково у розмірі 61904,00грн. (16000,00 грн. - основний борг, 45904,00 грн. - проценти за користування кредитом), які підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів у черговості визначеній ч. 4 ст. 133 Кодексу України з процедур банкрутства без права вирішального голосу. Окремо з посиланням на чинний пункт 18 розділу Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України та заперечує щодо визнання грошових вимог у сумі 20000,00 грн. процентів нарахованих згідно ст. 625 ЦК України, обрахованих у період дії воєнного стану в Україні. З приводу визначення розміру та розподілу понесених витрат на правову допомогу арбітражна керуюча покладається на розсуд суду.

13.08.2026 до суду через систему «Електронний суд» від ТОВ "Фінансова Компанія "Ел.Ен.Груп" надійшли додаткові пояснення у яких кредитор зазначає, що грошові вимоги у частині 20 000,00 грн. процентів, нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України за договором № 1507-7481 від 04.02.2025 р., є обґрунтованими та підлягають визнанню, оскільки договір укладено після визначеного спеціальним законом періоду, на який поширюється звільнення споживача від відповідальності. Крім того, заявлені витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн. підтверджуються матеріалами заяви, пов`язані з розглядом грошових вимог та відповідають критеріям реальності, необхідності й розумності.

17.08.2026 до суду через систему «Електронний суд» від боржника надійшло повідомлення про результати розгляду грошових вимог, у якому частково визнає грошові вимоги у розмірі 58904,00 грн. (основний бог та проценти за користування кредитом). При цьому, боржник звертає увагу на те, що у своїй заяві з грошовими вимогами кредитор не просить визнати вимогу в сумі 3 000,00 грн. нарахованих комісій. Проте, як вбачається із розрахунку заборгованості 26.02.2025 року під час видачі другого траншу кредиту було нараховано комісію в розмірі 3 000,00 грн. При здійсненні оплати боржником грошових коштів на користь первісного кредитора, останній зарахував суму погашення в рахунок погашення комісії. Водночас у Паспорті споживчого кредиту у Розділі 4 «Інформація щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки» рядок «Комісія за видачу кредиту» зазначено 0% від суми кредиту. Таким чином, одностороннє нарахування та списання сплачених грошових коштів у розмірі 3 000,00 грн. в рахунок погашення комісії є порушенням умов Договору та вимог Закону України «Про споживче кредитування». Боржник вважає, що кредитор не мав права нараховувати комісію та зараховувати суму сплачених грошових коштів розмірі 3000,00 грн. в рахунок погашення комісії, а відтак сума боргу за тілом кредиту має бути меншою на 3000,00 грн.

Боржник з посиланням на чинний пункт 18 розділу Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України та п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про споживче кредитування" заперечує щодо визнання грошових вимог у сумі 20000,00 грн. процентів нарахованих згідно ст. 625 ЦК України, обрахованих у період дії воєнного стану в Україні. Крім того, просить зменшити розмір правничої допомоги, оскільки вважає її розмір неспівмірним із складністю справи та виконаними адвокатом роботами. Судове засідання просить проводити без участі представника.

Судове засідання, яке призначено на 20.08.2026 року не відбулося в зв`язку із оголошенням повітряної тривоги у м. Хмельницькому. Ухвалою суду від 20.08.2026 року судове засідання перепризначено на 11:50 год. 24.08.2026 року.

У судовому засіданні 24.08.2026 року оголошено перерву до 11:00 год. 31.08.2026 року.

Представник боржника у судовому засіданні 31.08.2026 року підтримав позицію, викладену у повідомленні про результати розгляду грошових вимог.

Керуюча реструктуризацією боргів та представник кредитора у судове засідання 31.08.2026 року не з`явилися.

Розглянувши заяву ТОВ "ФК "Ел.Ен.Груп" з грошовими вимогами до боржника, судом встановлено та враховується наступне.

Відповідно до частини 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

За змістом статті 1 КУзПБ грошовим зобов`язанням є зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.

Кредитор це юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника (стаття 1 КУзПБ).

Порядок звернення кредиторів із вимогами до боржника у справі про банкрутство та розгляду судом відповідних заяв регламентовані, зокрема, нормами статей 45, 46, 47, ч. 1. ст. 122 КУзПБ.

Відповідно до ч. 1 ст. 45 КУзПБ конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до ч.6 ст.45 цього Кодексу вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду.

За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.

Ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення, може бути оскаржена у встановленому цим Кодексом порядку та є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів.

Як зазначалось вище, офіційне оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 було здійснено 12.05.2026.

Заяву про визнання грошових вимог кредитора до боржника було подано 27.07.2026 року через систему "Електроннний суд".

Отже, заява ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" подана до суду з пропуском строку, визначеного п. 1 ст. 45 КУзПБ.

Як вбачається з матеріалів заяви, 04.02.2025 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанси» та ОСОБА_1 укладено Договір про відкриття кредитної лінії №1507-7481 продукту «CreditKasa», відповідно до якого первісний кредитор надав боржнику кредитні кошти у загальному розмірі 40000,00 грн. (двома траншами: 20000,00 грн. від 04.02.2025 р. та 20000,00 грн. (докредитування) від 26.02.2025 р.) на умовах, визначених договором.

За умовами договору Кредитодавець зобов`язався відкрити Позичальнику кредитну лінію на умовах строковості, зворотності та платності для задоволення особистих потреб, а Позичальник зобов`язався повернути кредитні кошти не пізніше останнього дня строку кредитування, сплатити проценти.

Кредитодавець має право передати іншій особі свої права кредитора за цим договором за правочином відступлення права вимоги без згоди Позичальника. У випадку передачі своїх прав за цим Договором іншій особі, Кредитодавець зобов`язаний повідомити Позичальника про відступлення права вимоги протягом десяти робочих днів із дати такого відступлення. Таке повідомлення повинно містити інформацію про обов`язок погашення заборгованості за Кредитом новому кредитору (п. 6.6. договору).

Цей договір набрав чинності з моменту його укладення (п. 12.6 договору).

Невід`ємною частиною цього договору є додатки: (1) Правила відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів), (2) Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором (Графік платежів за договором) відповідно до методики Національного банку України.

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором №1507-7481 від 04.02.2025 року заборгованість за тілом кредиту становить 16000,00 грн., за відсотки за користування кредитом 45904,00 грн., відсотки за ст. 625 ЦК України 20000,00 грн.

04.06.2026 між ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" та ТОВ «Укр Кредит Фінанси» укладено договір факторингу №04062026, відповідно до якого позикодавець відступив на користь АТ "Ел.Ен.Груп" права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором, укладеним з ОСОБА_1 .

Згідно з умовами договору факторингу право вимоги переходить від клієнта до фактора на наступний календарний день після підписання сторонами відповідного реєстру прав вимог, по формі встановленій у Додатку до цього договору.

З витягу з реєстру боржників до договору факторингу слідує, що кредитор набув право вимоги до боржника в розмірі 16000,00 грн. суми основного боргу та 45904,00 грн. відсотки за користування кредитом.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом ст. 1 Закону України Про споживче кредитування договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.

З матеріалів справи слідує, ТОВ "Укр Кредит Фінанс" як позикодавець за кредитним договором належним чином виконав умови укладеного із боржником договору та перерахував кредитні кошти.

Натомість боржником не в повному обсязі та не у встановлені договорами терміни здійснювалось повернення кредитних коштів та сплата інших обов`язкових платежів.

В подальшому, як вбачається з матеріалів справи, право вимоги до боржника перейшло до ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" на підставі договору факторингу №04062026 від 04.06.2026.

Згідно з ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Відповідно до ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Щодо заборгованості стосовно основного боргу та відсотків за користування кредитом, то судом приймаються до уваги заперечення боржника з приводу того, що кредитор не мав права нараховувати комісію та зараховувати суму сплачених грошових коштів розмірі 3000,00 грн. в рахунок погашення комісії, а відтак сума боргу за тілом кредиту має бути меншою на 3000,00 грн. Крім того, ніяких заперечень з боку кредитора з цього приводу висунуто не було. А тому, надавши оцінку доводам боржника, суд рахує їх обгрутованими та такими, які необхідно врахувати при остаточному вирішенні питання щодо визнання грошових вимог.

За таких обставин грошові вимоги в розмірі 58904,00грн. заборгованості (за тілом кредиту та відсотками за користування кредитом) підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та є обґрунтованими. В частині стягнення 3000,00 грн. є безпідставними, тому суд їх відхиляє.

Щодо заявленої кредитором суми у розмірі 20000,00 грн. відсотків за ст. 625 ЦК України, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 14 ЦК України особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Відповідно до п. 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який діє дотепер.

Отже, до спірних правовідносин, які виникли після 24 лютого 2022 року у зв`язку із невиконанням боржником грошових зобов`язань, що випливають із кредитних договорів, підлягають застосуванню норми п. 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України (правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.02.2025 у справі № 758/5318/23), які превалюють над однопредметними нормами інших нормативно-правових актів, які мають юридичну силу закону України, оскільки ЦК України є основним актом цивільного законодавства (рішення Конституційного Суду України від 13.03.2012 у справі № 5-рп/2012).

Таким чином, у даному випадку нарахування штрафних санкцій є безпідставним.

Відтак, грошові вимоги в частині стягнення 20000,00 грн. відсотків є безпідставними, тому суд їх відхиляє.

Щодо вимог заявника в частині витрат на правничу допомогу в розмірі 6000,00грн суд зазначає наступне.

Положеннями ч. 1 ст. 2 КУзПБ передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Згідно з ст. 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ч. 2 ст. 16 ГПК України).

Верховний Суд у постановах від 23.09.2021 у справі №904/1907/15, від 20.10.2022 у справі 3 926/2987-б/20 дійшов висновку, що витрати на правничу допомогу за своєю природою не є кредиторськими вимогами, а вважаються витратами, пов`язаними з провадженням у справі про неплатоспроможність, що мають загальний порядок розподілу та відшкодування, передбачений нормами ГПК України та відшкодовуються у межах процедур відновлення платоспроможності фізичної особи у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів.

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно із ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правничої допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правничої допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги.

Визначення договору про надання правничої допомоги міститься в ст. 1 вищевказаного Закону, згідно з якою договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Приписами ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно з висновком Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, зробленого у постанові від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

Отже, розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини (аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).

Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020 у справі №910/13071/19).

Як вбачається із наявних в матеріалах справи доказів, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Ел.Ен.Груп"" (клієнт) та Адвокатським бюро "Калачик та Партнери" (адвокатське об`єднання) був укладений договір про надання правничої правової допомоги №8/2025 від 18.11.2025 (далі договір), відповідно до п.1.1 адвокат бере на себе зобов`язання надати правову допомогу клієнту в обсязі та на умовах, передбачених цим договором з дотриманням Правил адвокатської етики, а клієнт зобов`язаний сплатити винагороду, відповідно до кожного акту наданих послуг, протягом 10-ти днів з дня підписання відповідного акту, який є невід`ємною частиною цього договору.

Цей договір набирає чинності з 18.11.2025 і діє до 18.11.2026 (п.2.1 договору).

Відповідно до п.4.1 договору, за правову допомогу, передбачену договором, клієнт сплачує адвокату винагороду, розраховану у відповідному акті наданих послуг.

Відповідно до акту про надання правничої допомоги від 25.07.2026 згідно договору про надання правничої (правової) допомоги №8/2025 від 18.11.2025, вартість наданих адвокатським бюро послуг у справі про неплатоспроможність боржника ОСОБА_1 становить 6000,00грн, з яких: -аналіз документів клієнта-1год (1000,00грн); - аналіз кредитної документації/обставин щодо боржника-1год. (1000,00грн); - визначення складу і розміру грошових вимог кредитора-1год. (1000,00грн); - підготовка заяви про грошові вимоги кредитора-2год. (2000,00грн); - підготовка пакету документів для подання до суду-1год. (2000,00грн).

Матеріали справи містять Ордер серія АА №1736486 від 20.07.2026, виданий адвокату Калачику В.В. на надання правничої допомоги ТОВ "ФК "Ел.Е.Груп"" в Господарському суді Хмельницької області; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ЧН№000529 від 30.11.2018.

Також суд враховує, що заява про грошові вимоги кредитора ТОВ "ФК "Ел.Ен.Груп" до боржника у даній справі подана через електронний суд та скріплена електронним цифровим підписом адвоката Калачика В.В.

Вищевказані обставини свідчать, що заявник згідно з вимогами ст. 74 ГПК України довів надання йому послуг професійної правничої допомоги під час розгляду його грошових вимог у справі №924/417/26 у Господарському суді Хмельницької області.

Разом з тим, надані заявником докази на підтвердження витрат на правничу допомогу, не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Суд зазначає, що згідно з ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України).

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Вказане узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.02.2021 у справі №922/743/20, від 24.11.2020 у справі №911/4242/15.

Також відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, визначені також положеннями ч.ч. 6, 7, 9 ст. 129 цього Кодексу.

За таких обставин під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Також Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткові постанови від 28.04.2021 у справі №902/1051/19, від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/WestAllianceLimited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Надавши оцінку заявленому кредитором розміру витрат на професійну правничу допомогу, доданим до заяви про грошові вимоги матеріалам, доказам на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує, що вказане правове питання не характеризується наявністю виключної правової проблеми або значним суспільним інтересом, не передбачає великої кількості законів та підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню судової практики для підготовки заяви про грошові вимоги кредитора; подані матеріали не містять великої кількості документів, на дослідження яких би адвокат витратив значний час.

Суд звертає увагу на те, що правове регулювання відносин, що виникають між боржником та іншими учасниками справи про неплатоспроможність, має на меті поетапно створити для боржника - фізичної особи найбільш сприятливі умови для погашення боргів шляхом їх реструктуризації, а також з огляду на мету та цілі КУзПБ щодо зняття з боржника - фізичної особи тягаря боргів, визнання заявлених витрат на оплату правничої допомоги в значному розмірі призведе до додаткового фінансового навантаження боржника.

Отже, з огляду на вищенаведене у сукупності, надавши оцінку доданим до заяви доказам, враховуючи клопотання боржника про зменшення розміру витрат на правову допомогу, такі критерії як обґрунтованість, реальність, необхідність та розумність розміру витрат на професійну правову допомогу для підготовки заяви з грошовими вимогами у цій справі, з урахуванням обсягу наданих послуг, обсягу матеріалів доданих до заяви, кількості підготовлених представником кредитора документів, складності заяви з грошовими вимогами, керуючись принципами співмірності, розумної необхідності, справедливості, пропорційності понесених витрат, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для зменшення розміру заявлених до стягнення витрат на професійну правову допомогу до 3000,00 грн.

Також заявник просить суд включити до складу грошових вимог 5324,80грн витрат зі сплати судового збору за подання до суду заяви з грошовими вимогами до боржника.

Приймаючи до уваги викладене, проаналізувавши та дослідивши наявні в матеріалах справи документи, а також додані докази, оцінюючи їх в сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви ТОВ "ФК "Ел.Ен.Груп" про визнання грошових вимог до боржника у сумах 13000,00грн заборгованості по тілу кредиту, 45904,00грн заборгованості по відсоткам з віднесенням до другої черги задоволення вимог кредиторів, 5324,80грн витрат зі сплати судового збору за подання до суду заяви з грошовими вимогами до боржника та 3000,00грн витрат на правничу допомогу (до задоволення вимог кредиторів). В решті грошових вимог відмовити.

Згідно ч.4 ст.45 КУзПБ для кредиторів, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов`язковими так само, як вони є обов`язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку.

Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом.

Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.

Таким чином, грошові вимоги ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" підлягають внесенню до реєстру вимог кредиторів без права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.

Керуючись ст.ст. 2, 45, 47, 122, Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст. 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

постановив:

Заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" з грошовими вимогами до боржника у справі №924/417/26 задовольнити частково.

Визнати грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" (01001, м. Київ, вул. Ірининська, буд. 5/24, офіс 89, ЄДРПОУ 41240530) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) у сумах: 13000,00 грн. заборгованості по тілу кредиту, 45904,00грн заборгованості по відсоткам (друга черга задоволення вимог кредиторів), 5324,80грн витрат зі сплати судового збору за подання до суду заяви з грошовими вимогами до боржника та 3000,00грн витрат на правничу допомогу (відшкодовуються у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів).

В решті грошових вимог відмовити.

Керуючому реструктуризацією включити вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" до реєстру вимог кредиторів.

Ухвала набирає законної сили 31.08.2026р. та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтями 254-259 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Гладюк Ю. В.

Повний текст ухвали складено 01.09.2026 року.

Віддрук. у 1 прим.: 1 - до справи;

Кредиторам, боржнику, арбітражному керуючому надіслати ухвалу в електронні кабінети ЕС.