Ухвала суду № 139364582, 01.09.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про відмову у забезпеченні позову

м. Київ

01.09.2026Справа № 910/10170/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Капцової Т.П., розглянувши

заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецлогістика»

про забезпечення позову

у справі № 910/10170/26

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецлогістика» (вул.Ґедройця Єжи, буд.6, оф.316, м.Київ, 03150; ідентифікаційний код 42827904)

до 1) Тернопільської обласної ради (вул.Грушевського, буд.8, м.Тернопіль, Тернопільська обл., 46021; ідентифікаційний код 24630220)

2) Приватного підприємства «Фірма «Сомгіз» (вул.Сахарова, буд.46, м.Львів, Львівська обл., 79012; ідентифікаційний код 20810095)

про визнання незаконними та скасування актів органу місцевого самоврядування, визнання недійсними результатів електронного аукціону та повернення гарантійного внеску в розмірі 1 865 213,80 грн

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрспецлогістика» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Тернопільської обласної ради та Приватного підприємства «Фірма «Сомгіз», у якій, з урахуванням уточнень, просить суд:

- визнати незаконним та скасувати рішення Тернопільської обласної ради від 24.06.2026 № 1636 «Про приватизацію шляхом продажу комплексу будівель і споруд за адресою: вулиця Лисенка, 9, місто Заліщики, Чортківський район, Тернопільська область» у частині: (а) пункту 1 щодо приватизації спірного комплексу шляхом продажу «на аукціоні без умов» та без обов`язкової умови збереження профілю діяльності; (б) пункту 2 щодо затвердження висновку/звіту ТОКП «Експерт» як вартісної основи приватизації та стартової ціни; (в) пов`язаних положень пунктів 4.1 4.2 у тій частині, в якій вони передбачають реалізацію приватизації на зазначених умовах;

- визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Тернопільської обласної ради від 07.07.2026 № 147 у частині затвердження Умов продажу та Інформаційного повідомлення щодо комплексу будівель і споруд за адресою: вул.Лисенка, 9, м.Заліщики, Чортківський район, Тернопільська область;

- визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Тернопільської обласної ради від 24.07.2026 № 172, яким затверджено протокол про результати електронного аукціону № SPE001-UA-20260710-55855;

- визнати недійсними результати електронного аукціону № SPE001-UA-20260710-55855, оформлені протоколом, сформованим електронною торговою системою 17.07.2026 о 12:38:04;

- стягнути з відповідача-2 на користь позивача 868 800,00 грн, утриманих із гарантійного внеску за аукціоном № SPE001-UA-20260710-55855 як плата за участь/винагорода оператора;

- стягнути з відповідача-1 на користь позивача 996 413,80 грн як частину гарантійного внеску за аукціоном № SPE001-UA-20260710-55855.

Позовні вимоги обґрунтовані низкою порушень під час ініціювання та підготовки до приватизації комплексу будівель і споруд за адресою: вулиця Лисенка, 9, місто Заліщики, Чортківський район, Тернопільська область, а саме:

- медичне походження і призначення об`єкта приватизації свідчить про незаконність рішення про приватизацію цього об`єкта без обов`язкової умови збереження його профілю відповідно до частини 4 статті 15 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна»;

- визначення стартової ціни за експертною оцінкою, хоча за загальним правилом стартова ціна визначається на рівні балансової вартості, а застосування оцінки допускається лише у разі відсутності балансової вартості; виконання оцінки Тернопільським обласним комунальним підприємством «Експерт», засновником якого є Тернопільська обласна рада, що підпадає під встановлену статтею 8 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» заборону на оцінку майна своїх засновників;

- неповнота даних у «Prozorro.Sale» та інформаційному повідомленні щодо площі земельної ділянки, відсутність інформації про цільове призначення та належне третій особі право постійного користування земельною ділянкою під об`єктом приватизації.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.08.2026 позовну заяву було залишено без руху, встановлено позивачу строк і спосіб усунення недоліків.

24.08.2026 від позивача надійшла заява про усунення недоліків, відповідно до якої виявлені судом недоліки позовної заяви усунуто.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.08.2026 позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 14.09.2026, та серед іншого встановлено учасникам справи строки для подання ними відповідних заяв по суті справи.

31.08.2026 від позивача надійшла заява про забезпечення позову, відповідно до якої він просить суд:

- накласти арешт на грошові кошти, що належать відповідачу-2 та знаходяться на його рахунках у банках та інших фінансових установах, які будуть виявлені під час виконання ухвали, у межах 868 800,00 грн, що відповідає розміру заявленої у справі № 910/10170/26 майнової вимоги до відповідача-2;

- заборонити відповідачу-1 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 910/10170/26 подавати до органів Державної казначейської служби України платіжні інструкції, розпорядження або інші документи, спрямовані на перерахування, списання, використання чи інше безповоротне розпорядження сумою 996 413,80 грн, що походить із гарантійного внеску позивача за електронним аукціоном № SPE001-UA-20260710-55855, якщо таке надходження може бути ідентифіковане за платіжними документами, призначенням платежу, аукціоном або платником, крім повернення цих коштів позивачу або виконання судового акта;

- заборонити Головному управлінню Державної казначейської служби України у Тернопільській області до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 910/10170/26 виконувати платіжні документи відповідача-1 виключно в частині видаткових операцій з індивідуалізованими коштами у сумі 996 413,80 грн, отриманими як частина гарантійного внеску позивача за аукціоном №SPE001-UA-20260710-55855, у тому числі якщо такі кошти зараховані на казначейський рахунок, зазначений у документах цього аукціону (IBAN UA918201720355599226900047332), крім їх повернення позивачу або виконання судового акта; при цьому не зупиняти інші операції за відповідним казначейським рахунком та не обмежувати інші надходження і видатки бюджету;

- субсидіарно, у разі якщо на момент виконання ухвали сума 996 413,80 грн уже зарахована до відповідного місцевого бюджету та втратила можливість окремої ідентифікації, накласти арешт на грошові кошти відповідача-1 у межах 996 413,80 грн на рахунках, щодо яких законодавством допускається застосування такого заходу забезпечення, без поширення арешту на захищені видатки бюджету, соціальні виплати, кошти спеціального призначення та інші кошти, щодо яких законом встановлено особливий режим використання.

Як зазначає позивач, метою забезпечення позову є збереження майнової бази для реального виконання можливого рішення про стягнення коштів та недопущення їх безповоротного вибуття/використання до завершення судового контролю законності приватизації. Невжиття забезпечення, за доводами позивача, створює ризик того, що до моменту можливого задоволення позову відповідач-2 вільно розпорядиться коштами, а бюджетне надходження буде використано у видаткових операціях, тоді позивачеві доведеться додатково встановлювати рух коштів, фактичного набувача та проходити спеціальні процедури бюджетного виконання.

Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецлогістика» про забезпечення позову, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Згідно з пунктами 1, 2, 4 частини 1 статті 137 ГПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Суд зазначає, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Забезпечення позову - це по суті обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача (відповідачів) з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.

Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при його виконанні у випадку задоволення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду.

Аналіз змісту наведеного свідчить, що забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових рішень. При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.

При розгляді заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих заявником на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Предметом позову у справі, що розглядається, є вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецлогістика» про визнання протиправними та скасування рішень Тернопільської обласної ради про приватизацію шляхом продажу нерухомого майна за адресою: вул.Лисенка, 9, м.Заліщики, Чортківський район, Тернопільська область; визнання недійсними результатів електронного аукціону та повернення позивачу, як переможцю аукціону гарантійного внеску.

Отже, предметом спору є оскарження рішень обласної ради (її голови) як органу приватизації щодо формування та затвердження умов приватизації, визнання недійсними результатів електронного аукціону, що оформлено протоколом № SPE001-UA-20260710-55855 і є правочином, та повернення гарантійного внеску як наслідку недійсності відповідного правочину.

Суд відзначає, що під час вирішення питання забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті й не вирішується судом під час розгляду заяви про забезпечення позову, тому доводи позивача про допущені, на його думку, порушення під час ініціювання та підготовки до приватизації, не досліджуються судом під час вирішення заяви про забезпечення позову.

Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22 при застосуванні заходів забезпечення позову ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.

Отже, в кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду в разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову, позивач посилається на ймовірні ризики того, що до моменту можливого задоволення позову відповідач-2 вільно розпорядиться коштами, а бюджетне надходження буде використано у видаткових операціях, тоді позивачеві доведеться додатково встановлювати рух коштів, фактичного набувача та проходити спеціальні процедури бюджетного виконання.

Втім, як встановлено судом, позивачем у заяві про забезпечення позову не наведено достатніх обґрунтувань та не надано суду доказів, у розумінні чинного процесуального закону, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Суд зауважує, що гроші є річчю, визначеною родовими ознаками у розумінні частини 2 статті 184 Цивільного кодексу, а отже є річчю замінною, а не індивідуально-визначеною.

Відтак доводи про те, що виконання рішення суду про задоволення позовних вимог буде утруднено відстеженням видаткових операцій відповідачів є необґрунтованими.

Крім того у заяві про забезпечення позову позивач посилається лише на потенційні ризики, що можуть виникнути у зв`язку з розпорядженням відповідачами коштами із суми сплаченого позивачем гарантійного внеску, проте матеріали справи не містять жодних доказів і позивачем не наведено жодних обставин, які свідчили б про те, що відповідачі можуть ухилятися від виконання рішення суду у разі задоволення позову в цій справі.

Додатково суд зауважує, що частиною 12 статті 137 ГПК України передбачено, що не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які полягають в (або мають наслідком) припиненні, відкладенні, зупиненні чи іншому втручанні у проведення конкурсу, аукціону, торгів, тендера чи інших публічних конкурсних процедур, що проводяться від імені держави (державного органу), територіальної громади (органу місцевого самоврядування) або за участю призначеного державним органом суб`єкта у складі комісії, що проводить конкурс, аукціон, торги, тендер чи іншу публічну конкурсну процедуру.

Обставини справи свідчать про те, що аукціон № SPE001-UA-20260710-55855 ще не завершено.

Так, відповідно до інформації, що міститься на веб-сайті електронного майданчика (https://zakupivli.pro/auctions/spe001-ua-20260710-55855) наразі триває кваліфікація учасників аукціону та очікується оплата від Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Маяк», якого визнано переможцем після дискваліфікації позивача.

У цьому контексті варто зауважити, що орган приватизації може прийняти рішення про припинення приватизації до її завершення, що відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 25 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» є підставою для повернення сплачених реєстраційного внеску за реєстрацію покупців для участі в аукціоні та гарантійного внеску всім потенційним покупцям об`єкта приватизації.

Наведене в сукупності дає підстави для висновку, що до припинення приватизації кошти органу приватизації та оператора електронного майданчика у приватизаційній процедурі мають бути вільними від будь-яких обтяжень.

Відтак обрані позивачем способи забезпечення позову підпадають під встановлену частиною 12 статті 137 ГПК України заборону, адже такі заходи є втручанням у проведення аукціону.

З урахуванням викладеного, наведені у заяві доводи про те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, є необґрунтованими, а заявлені ним вимоги суперечить нормам процесуального законодавства, зокрема імперативним вимогам частини 12 статті 137 ГПК України, що має наслідком відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Керуючись статтями 136 - 140, 234, 235 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецлогістика» про забезпечення позову відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та строк, передбачені статтями 254 - 257 ГПК України.

Суддя Т.П.Капцова