Рішення № 139364414, 11.08.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.08.2026Справа № 910/4706/26

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лантан 2000»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кривоозерський комбікормовий

завод»

про стягнення 274.736,53 грн

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кривоозерський

комбікормовий завод»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лантан 2000»

про стягнення 39.857,40 грн

Суддя Сівакова В.В. секретар судових засідань Ключерова В.С.

За участю представників сторін:

від позивача за п/п Кузьменко О.В., ордер серії АІ № 2275709 від 05.08.2026

від відповідача за п/п Третяк О.О., ордер серії АН № 2026796 від 14.07.2026

СУТЬ СПОРУ:

23.04.2026 до Господарського суду міста Києва через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Лантан 2000» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кривоозерський комбікормовий завод» про стягнення 274.736,53 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що на підставі укладеного договору підряду № 20/11-25 від 20.11.2025 позивачем у повному обсязі виконано роботи, які були прийняті відповідачем, що підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт № 1 від 30.01.2026 на суму 217.800,00 грн. За умовами п. 2.2 договору оплата робіт здійснюється протягом п`яти банківських днів з дати підписання актів виконаних робіт. Проте, відповідач зобов`язання за договором щодо оплати не виконав, у зв`язку з чим позивачем була направлена претензія № 15/04-26 від 15.04.2026 про сплату заборгованості, яка залишена відповідачем без реагування. Враховуючи викладене, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення 274.736,53 грн, з яких 217.800,00 грн основного боргу, 49.658,40 грн штрафу, 5.917,63 грн інфляційних втрат та 1.360,50 грн 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.04.2026 відкрито провадження у справі № 910/4706/26 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

13.05.2026 від представника відповідача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла заява про надання доступу до електронної справи № 910/4706/26.

20.05.2026 від відповідача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує посилаючись на наступне: прострочення виконання робіт склало 61 календарний день; рахунки на авансові платежі, передбачені договором, підрядником не виставлялися, а документи для підписання договору надійшли лише 02.12.2025, тобто після першого встановленого періоду авансування; відсутність рахунків унеможливила здійснення авансу замовником, і саме з вини підрядника; строк дії договору закінчився 31.12.2025, водночас акт підписано 30.01.2026, після його закінчення, тому застосування штрафних санкцій є неправомірним; просить зменшити розмір штрафу; оскільки позивачем прострочено виконання робіт на 61 день є підстави для нарахування штрафу згідно з п. 5.2 договору, який становить 39.857,40 грн та може бути залікований відповідно до ст. 601 ЦК України.

20.05.2026 до Господарського суду міста Києва через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла зустрічна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Кривоозерський комбікормовий завод» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лантан 2000» про стягнення 39.857,40 грн штрафу.

В обґрунтування зустрічних вимог позивач зазначає, що 20.11.2025 між сторонами укладено договір підряду № 20/11-25, згідно якого строк виконання робіт становить 10 (десять) календарних днів з дати підписання договору, тобто до 30.11.2025. Відповідачем виконані роботи з порушенням встановленого строку, що підтверджується актом № 1 приймання виконаних будівельних робіт від 30.01.2026. Відповідно до п. 5.2. договору, у разі прострочення підрядником строку виконання робіт він сплачує замовнику штраф у розмірі 0,3% від загальної вартості робіт за кожний день прострочення. У зв`язку з викладеним, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 39.857,40 грн.

21.05.2026 від позивача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив, в якій зазначає, що позивач виконав роботи у строк передбачений договором та вперше акт був переданий відповідачу на підпис 02.12.2025, проте відповідач просив відкоригувати у ньому відомості; 05.12.2025 вдруге надіслав акт відповідачу, який не було підписано та не надано зауважень до нього, тому враховуючи положення п. 4.9 договору акт вважається підписаним вже починаючи з 10.12.2025; 12.01.2026 позивач втретє надіслав відповідачу акт, який був фактично підписаний 30.01.2026. Посилаючись на практику Верховного Суду зазначає, що рахунок на оплату не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати кошти, тому заперечення відповідача в цій частині є безпідставними. Зазначає, що зобов`язання, не виконане належним чином, продовжує існувати та підлягає виконанню незважаючи на закінчення дії договору, тому відповідач зобов`язаний виконати свої прострочене грошове зобов`язання та понести за це передбачену відповідальність штраф. Заперечує проти заявленого клопотання про зменшення штрафу, вважає його безпідставним.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/4706/26 від 25.05.2026 прийнято зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Кривоозерський комбікормовий завод» для спільного розгляду з первісним позовом у справі № 910/4706/26 та об`єднано вимоги за зустрічним позовом в одне провадження з первісним позовом; розгляд справи № 910/4706/26 вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 23.06.2026.

28.05.2026 від відповідача за зустрічним позовом до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого проти задоволення позовних вимог заперечує посилаючись на те, що ним 30.11.2025 завершено роботи на об`єкті, підготовлено два примірника акту та передано на підпис 02.12.2025, проте відповідач просив відкоригувати у ньому відомості; 05.12.2025 вдруге надіслав акт відповідачу, який не було підписано та не надано зауважень до нього, тому враховуючи положення п. 4.9 договору акт вважається підписаним вже починаючи з 10.12.2025; 12.01.2026 позивач втретє надіслав відповідачу акт, який був фактично підписаний 30.01.2026; твердження позивач про прострочення на 61 день є юридично необґрунтованим, а застосування штрафу є протиправним.

03.06.2026 від позивача за зустрічним позовом до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив на зустрічну позовну заяву, в якій зазначає, що відповідачем не спростовано обставин, викладених в основу зустрічного позову. Насамперед зазначає, що факт направлення акту виконаних робіт сам по собі не є безумовним доказом належного та своєчасного завершення всього комплексу робіт, передбачених договором. Більше того, із самого відзиву вбачається, що після первинного направлення актів замовником були висловлені зауваження щодо їх змісту, у зв`язку з чим відповідачем повторно направляло акти із внесеними правками. Вказує не суперечливість правової позиції відповідача. Так, залежно від власної процесуальної вигоди ТОВ «Лантан 2000» одночасно посилається на різні дати прийняття робіт: у первісному позові на 30.01.2026 (позивач за первісним позовом самостійно визначає початок прострочення оплати як 07.02.2026, тобто після спливу п`яти банківських днів з дати підписання акту від 30.01.2026), а у відзиві на зустрічний позов фактично на грудень 2025 року.

05.06.2026 від відповідача за первісним позовом до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначає, що доводи позивача про відсутність прострочення виконання робіт не підтверджені належними та допустимими доказами; відповідач не заперечував, що рахунок не є первинним документом та не створює самостійного зобов`язання, натомість відповідач звертав увагу суду на те, що сторони безпосередньо погодили у пункті 2.2.1 договору здійснення авансових платежів саме згідно рахунків до сплати; предметом спору є не правова природа рахунку, а факт невиконання позивачем погодженого сторонами порядку авансування. Сторони пов`язали момент виникнення обов`язку з оплати не з фактом направлення акта, його умовного погодження або застосуванням пункту 4.10 договору, а саме з датою підписання акта виконаних робіт, який підписано 30.01.2026, що визнається обома сторонами. Тому твердження позивача про виникнення обов`язку щодо оплати ще у грудні 2025 року суперечить прямому змісту пункту 2.2.2 договору. Відповідач вважає наявними передбачені ст. 551 ЦК України підстави для істотного зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки.

22.06.2026 від представника позивача Лісовенко Д.І. до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла заява про участь у судовому засіданні, призначеному на 23.06.2026 при розгляді справи № 910/4706/26 в режимі відеоконференції поза межами суду.

22.06.2026 від представника відповідача Обухова В.В. до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла заява про участь у судовому засіданні, призначеному на 23.06.2026 при розгляді справи № 910/4706/26 в режимі відеоконференції поза межами суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/4706/26 від 23.06.2026 задоволено заяви представників Товариства з обмеженою відповідальністю «Лантан 2000» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Кривоозерський комбікормовий завод» про участь у судовому засіданні, призначеному на 23.06.2026 при розгляді справи № 910/4706/26 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

23.06.2026 у підготовчому засіданні судом постановлено протокольну ухвалу відповідно до ст.ст. 182, 185 Господарського процесуального кодексу України про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 14.07.2026.

23.06.2026 від представника позивача Лісовенко Д.І. до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла заява про участь у судовому засіданні, призначеному на 14.07.2026, при розгляді справи № 910/4706/26 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

24.06.2026 від представника позивача Лісовенко Д.І. до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла заява про участь у судових засіданнях при розгляді справи № 910/4706/26 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/4706/26 від 25.06.2026 задоволено заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Лантан 2000» про участь у судових засіданнях при розгляді справи № 910/4706/26 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

14.07.2026 від відповідача за первісним позовом до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

14.07.2026 у судовому засіданні відповідно до ст. 216 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 21.07.2026.

21.07.2026 у судовому засіданні відповідно до ст. 216 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 11.08.2026.

06.08.2026 від представника позивача адвоката Кузьменко О.В. до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла заява про участь у судовому засіданні, призначеному на 11.08.2026 та у всіх подальших судових засіданнях при розгляді справи № 910/4706/26 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/4706/26 від 10.08.2026 заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Лантан 2000» про участь у судових засіданнях при розгляді справи № 910/4706/26 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено.

У судовому засіданні 11.08.2026 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників учасників справи, Господарський суд міста Києва,-

ВСТАНОВИВ:

20.11.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кривоозерський комбікормовий завод» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лантан 2000» (підрядник) укладено договір підряду № 20/11-25 (далі договір).

Відповідно до п. 1.1 договору підрядник бере на себе зобов`язання за рахунок своїх та/або залучених сил виконати, а замовник прийняти та оплатити роботи по об`єкту: Монтаж снігоуловлювачів та гратчастої огорожі покрівлі по об`єкту «Нове будівництво складу підлогового зберігання на території ТОВ «Кривоозерський комбікормовий завод» за адресою: Миколаївська обл., смт. Криве озеро, вул. Кобзаря, 1».

Спір виник у зв`язку з тим, що, на думку позивача за первісним позовом, відповідач порушив строки оплати виконаних позивачем робіт, що є підставою для стягнення вартості виконаних робіт у розмірі 217.800,00 грн та підставою для нарахування штрафу згідно з п. 5.2 договору в розмірі 49.658,40 грн, а також 5.917,63 грн інфляційних втрат та 1.360,50 грн 3% річних. Зі свого боку, позивач за зустрічним позовом вважає, що роботи виконано також з простроченням строку, встановленого договором, тому є підстави для нарахування штрафу згідно п. 5.3 договору у розмірі 39.857,40 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для повного задоволення первісного позову та наявності підстав для часткового задоволення зустрічного позову, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписами ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Згідно з п. 8.1 договору цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2025 з можливістю пролонгації, а в частині гарантій до повного виконання генпідрядником взятих на себе зобов`язань за цим договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або спроби її визначення.

Відповідно до п. 2.1 договору загальна вартість робіт за цим договором визначається в додатку № 1 до договору № 20/11-25 (договірна ціна № 1).

Згідно додатку № 1 до договору вартість робіт за договором визначена в сумі 217.800,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Згідно з п. 1.2 договору строк виконання підрядником робіт за даним договором становить 10 (десять) календарних днів з дати підписання цього договору. Підрядник приступає до виконання робіт протягом 2-х робочих днів з дати підписання цього договору.

Разом з цим, відповідно до п. 4.1 договору строк виконання підрядником робіт за даним договором згідно Графіка виконання робіт № 1 (додаток № 3).

З огляду на графік виконання робіт № 1, у якому стовпчики, що відповідають календарним датам виконання робіт, позначені сірим кольором, починаючи з 21.11.2025, у тому числі стовпчик із датою 01.12.2025, тобто зазначена дата є останньою датою визначеного графіком періоду виконання робіт, тому суд дійшов висновку, що строк виконання відповідних робіт встановлено до 01.12.2025 включно.

Частиною 1 статті 853 Цивільного кодексу України передбачено, що замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Відповідно до ч. 4 ст. 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Згідно п. 4.7 договору замовник (в тому числі інженер технічного нагляду замовника) приймає виконані належним чином підрядником роботи, їх окремий вид/етап по факту їх завершення шляхом підписання актів № КБ-2в які є підставою для розрахунків.

Відповідно до п. 4.8 договору підрядник протягом 2 (двох) робочих днів з дати завершення робіт (їх окремого виду, етапу) готує два примірники акту № КБ-2в із зазначенням в них обсягу та вартості виконаних робіт) підписує їх і надсилає замовнику.

Згідно з п. 4.9 договору передача актів № КБ-2в на розгляд замовнику, що свідчить про готовність до прийому-передачі виконаних підрядником робіт, підтверджується підписанням акту приймання-передачі.

Відповідно до п. 4.10 договору замовник має право протягом 5 (п`ять) робочих днів після отримання актів № КБ-2в (1) підписати акти № КБ-2в або (2) надати мотивовану письмову відмову у їх підписанні (в тому числі на електронну пошту). Якщо, протягом вказаного терміну, замовник не підписав акти або не надав мотивованої відмови, то - такий акт № КБ-2в вважаються дійсними з одним підписом підрядника, а роботи (їх окремий вид) вважаються прийнятими та такими, що виконані належним чином, з належною якістю, та, відповідно, підлягають оплаті у строки, зазначені в договорі.

З матеріалів справи вбачається, що 30.01.2026 між замовником та підрядником складено (підписано та скріплено печатками) акт приймання виконаних будівельних робіт за січень 2026 року, згідно якого вартість виконаних будівельних робіт становить 217.800,00 грн.

Посилання підрядника на те, що ним 05.12.2025 було надіслано замовнику акт виконаних робіт та за відсутності мотивованої відмови від його підписання роботи вважаються прийнятими 10.12.2025 не приймаються судом до уваги з огляду на таке.

Саме підписання акта обома сторонами 30.01.2026 є належним документальним підтвердженням факту виконання та прийняття робіт сторонами. Підписавши акт без зауважень, замовник погодив обсяг, вартість, належність та факт виконання робіт станом на зазначену в ньому дату.

За таких обставин твердження замовника про те, що роботи були прийняті 10.12.2025, не відповідає фактичним обставинам та суперечить поведінці самих сторін, оскільки 30.01.2026 вони спільно підписали акт, яким оформили результати виконання та прийняття робіт.

Таким чином, сторони своїми конклюдентними діями та підписанням акта погодили, що роботи виконані та прийняті саме 30.01.2026, а тому замовник не вправі заднім числом визначати іншу дату їх прийняття, зокрема з 10.12.2025.

Крім цього, суд зауважує, що однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Принцип добросовісності це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав.

У суб`єктивному значенні добросовісність розглядається як усвідомлення суб`єктом власної сумлінності та чесності при здійсненні ним прав і виконанні обов`язків.

Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб.

Зазначений принцип лежить в основі доктрини «venire contra factum proprium» (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).

Згаданий принцип римського права «venire contra factum proprium» є вираженням «equitable estoppel» - однієї з найважливіших доктрин загального права. В системі загального права ця доктрина ґрунтується на «principles of fraud» та є спрямованою на недопущення ситуації, в якій одна сторона може займати іншу позицію в судовому розгляді справи, що відрізняється від її більш ранньої поведінки або заяв, якщо це ставить протилежну сторону у невигідне становище. Доктрина виступає своєрідним механізмом гарантування захисту очікувань іншої сторони правовідносин і забезпечення балансу відносин між сторонами.

Варто зауважити, у постановах від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16 та від 25.05.2021 у справі № 461/9578/15-ц Велика Палата Верховного Суду зазначала, що в праві України доктрина venire contra factum proprium (заборона суперечливої поведінки) проявляється, зокрема, у кваліфікації певних поведінкових актів (так званих конклюдентних дій) особи, та базується ще на римській максимі «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці), в основі якої - принцип добросовісності.

Поведінка є такою, що суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, якщо вона не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона правовідносин розумно покладалася на ці заяви чи попередню поведінку.

Сутність застосування цієї доктрини не ставиться в залежність відповідних заяв чи поведінці сторони в межах судового провадження чи поза межами судового провадження, адже висновок Великої Палати Верховного Суду містить абсолютний характер.

У даній справі підрядник у первісному позові початком порушення замовником строку виконання зобов`язання по сплаті за виконані роботи визначає 07.02.2026, тобто за спливом п`яти днів від дати виконання робіт 30.01.2026.

Однак після того, як замовник звернувся із зустрічним позовом підрядник змінив свою позицію зазначивши, що роботи ним виконано та вважаються прийнятими з 10.12.2025, тобто діяв всупереч своїй попередній поведінці, що є порушенням принципу добросовісності, та нівелює обґрунтованість його доводів.

Згідно зі ст. 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до п. 2.2 договору роботи підрядника по даному договору сплачуються замовником згідно додатку № 2 (графік фінансування № 1) в наступному порядку:

2.2.1. Попередні оплати (аванси) сплачуються замовником згідно рахунків до сплати в розмірі згідно додатку № 2 (графік фінансування № 1).

2.2.2. Оплата згідно додатку № 1 (договірна ціна № 1) сплачується замовником щомісяця, згідно обсягів виконаних робіт протягом п`яти банківських днів з дати підписання відповідних актів виконаних робіт.

З огляду на те, що акт виконаних робіт складено 30.01.2026 замовник мав сплатити вартість цих робіт у строк до 06.02.2026 включно.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно з п. 3.1.1 договору замовник зобов`язаний оплатити підряднику вартість робіт, відповідно до умов цього договору.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Матеріали справи свідчать, що в порушення умов договору замовником не здійснено оплату виконаних будівельних робіт в розмірі 217.800,00 грн, внаслідок чого виникла заборгованість перед позивачем за первісним позовом у зазначеному розмірі.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказів того, що відповідачем виконано зобов`язання по сплаті виконаних робіт у повному обсязі не подано.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність передбачених чинним законодавством правових підстав для стягнення з відповідача вартості виконаних будівельних робіт в розмірі 217.800,00 грн.

Частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується що відповідач, в порушення умов договору, у визначений строк зобов`язання щодо оплати виконаних будівельних робіт за січень 2026 року не здійснив, та є таким, що прострочив виконання зобов`язання.

Часиною 1 ст. 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися зокрема неустойкою.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до п. 5.3 договору у випадку порушення замовником строків оплати передбачених договором замовник зобов`язаний сплатити підряднику штраф в розмірі 0,3% від загальної вартості робіт, за кожний день прострочення.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов`язання щодо оплати за виконані роботи.

В зв`язку з тим, що взяті на себе зобов`язання відповідач за первісним позовом не виконав, він повинен сплатити позивачу пеню, розмір якої становить 49.658,40 грн.

Вимоги позивача за первісним позовом в частині стягнення пені в сумі 49.658,40 грн обґрунтовані і підлягають задоволенню.

В зв`язку з тим, що замовник припустився прострочення по сплаті виконаних робіт позивач за первісним позовом на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 5.917,63 грн інфляційних втрат та 1.360,50 грн 3% річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Суд приходить до висновку про обґрунтованість та задоволення вимог позивача за первісним позовом щодо стягнення з відповідача 5.917,63 грн інфляційних втрат та 1.360,50 грн 3% річних.

Згідно з пунктів 3.3.1, 3.3.2 договору підрядник зобов`язаний виконати роботи згідно п. 1.1 даного договору; виконати роботи професійно, якісно, своєчасно у повному обсязі, відповідно до проектної документації замовника, у повній відповідності до вимог чинного законодавства України та згідно з умовами цього договору.

Як встановлено судом відповідач за зустрічним позовом у визначений строк (до 01.12.2025 включно) роботи за договором не виконав, а отже є таким, що прострочив виконання зобов`язання.

Відповідно до п. 5.2 договору в разі прострочення підрядником строку виконання робіт та/або усунення недоліків (дефектів) у тому числі виявлених під час гарантійного строку, визначені цим договором, підрядник сплачує замовнику штраф в розмірі 0,3% від загальної вартості робіт, за кожний день прострочення. Нарахування штрафу починається з дня, наступного за останнім днем, коли відповідне зобов`язання мало бути виконано, та припиняється через 36 місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Штраф за цим договором сплачується в повному обсязі, незалежно від відшкодування збитків.

Оскільки мало місце прострочення виконання робіт, суд приходить до висновку про часткове задоволення вимог позивача за зустрічним позовом щодо стягнення з відповідача 38.550,60 грн штрафу (за період з 02.12.2025 по 29.01.2026 включно).

В іншій частині в задоволенні зустрічного позову про стягнення штрафу слід відмовити, оскільки позивачем неправильно визначено початок прострочення з 01.12.2025 та у період прострочення включено дату виконання робіт по 30.01.2026 включно.

Суд відзначає, що відповідно до ст.ст. 549 Цивільного кодексу України неустойка обчислюється за кожний день прострочення.

Окрім цього, статтею 599 Цивільного кодексу України законодавець визначив, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Зазначені вище норми закону свідчать про те, що штраф може бути нарахований лише за кожен повний день прострочення виконання зобов`язання, а день фактичного виконання зобов`язання не включається до періоду часу, за який може здійснюватися нарахування.

Відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Приписами ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Враховуючи викладене в сукупності, зважаючи на зміст позовних вимог, обставини, встановлені під час розгляду справи, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Лантан 2000» є обґрунтованими та задоволенню підлягають повністю, тоді як зустрічні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Кривоозерський комбікормовий завод» є обґрунтованими та підлягають задоволенню частково.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27.09.2001).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Витрати по сплаті судового збору за розгляд первісного позову, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Витрати по сплаті судового збору за розгляд зустрічного позову, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 11 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі часткового задоволення первісного і зустрічного позовів про стягнення грошових сум суд проводить зустрічне зарахування таких сум та стягує різницю між ними на користь сторони, якій присуджено більшу грошову суму.

За результатом зустрічного зарахування стягнутих за первісним та зустрічним позовами сум, суд стягує з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кривоозерський комбікормовий завод» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лантан 2000» 236.907,66 грн.

Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -

У Х В А Л И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Лантан 2000» задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кривоозерський комбікормовий завод» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 5, код ЄДРПОУ 00686813) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лантан 2000» (01042, м. Київ, вул. Чигоріна, 49, прим. 82, оф. 10, код ЄДРПОУ 42230696) 217.800 (двісті сімнадцять тисяч вісімсот) грн 00 коп. боргу, 49.658 (сорок дев`ять тисяч шістсот п`ятдесят вісім) грн 40 коп. штрафу, 5.917 (п`ять тисяч дев`ятсот сімнадцять) грн 63 коп. інфляційних втрат, 1.360 (одну тисячу триста шістдесят) грн 50 коп. 3% річних, 3.296 (три тисячі двісті дев`яносто шість) грн 84 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Кривоозерський комбікормовий завод» задовольнити частково.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лантан 2000» (01042, м. Київ, вул. Чигоріна, 49, прим. 82, оф. 10, код ЄДРПОУ 42230696) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кривоозерський комбікормовий завод» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 5, код ЄДРПОУ 00686813) 38.550 (тридцять вісім тисяч п`ятсот п`ятдесят) грн 60 коп штрафу, 2.575 (дві тисячі п`ятсот сімдесят п`ять) грн 11 коп. витрат по сплаті судового збору.

5. Провести зустрічне зарахування стягнутих сум та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кривоозерський комбікормовий завод» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 5, код ЄДРПОУ 00686813) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лантан 2000» (01042, м. Київ, вул. Чигоріна, 49, прим. 82, оф. 10, код ЄДРПОУ 42230696) 236.907 (двісті тридцять шість тисяч дев`ятсот сім) грн 66 коп.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено 28.08.2026.

СуддяВ.В.Сівакова