Ухвала суду № 139363907, 06.08.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА вул. Б.Хмельницького, 44-В, м.Київ, 01054, тел. (044) 334 68 95 e-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua, web: ki.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 05379487

УХВАЛА

м. Київ

06.08.2026Справа № 910/1518/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Стасюка С.В., за участю секретаря судового засідання Коваленко М.О., дослідивши матеріали справи

за заявою фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )

про неплатоспроможність

Представники учасників справи: згідно протоколу судового засідання

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у зв`язку з неможливістю погасити заборгованість у розмірі 10 053 531, 55 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.02.2024 прийнято заяву про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність до розгляду. Підготовче засідання суду призначено на 29.02.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва 29.02.2024 відкрито провадження у справі № 910/1518/24 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 , введено процедуру реструктуризації боргів боржника та мораторій на задоволення вимог кредиторів, керуючим реструктуризацією призначено арбітражну керуючу Юрченко Ольгу Миколаївну. Визначено дату проведення попереднього судового засідання на 18.04.2024.

Повідомлення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 оприлюднено на офіційному веб-порталі судової влади України 29.02.2024 за № 72659.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.03.2024 прийнято заяву Акціонерного товариства "Універсал Банк" з кредиторськими вимогами до боржника на суму 101 705, 98 грн. до розгляду. Призначено розгляд заяви у судовому засіданні на 18.04.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.04.2024 прийнято заяви ОСОБА_2 та Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" з кредиторськими вимогами до боржника до розгляду. Призначено розгляд заяв у судовому засіданні на 18.04.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.04.2024 прийняти заяву Головного управління ДПС у Харківській області з кредиторськими вимогами до боржника до розгляду. Призначено розгляд заяви у судовому засіданні на 18.04.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.04.2024 прийнято заяву ОСОБА_3 з кредиторськими вимогами до боржника до розгляду. Призначено розгляд заяви у судовому засіданні на 18.04.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.04.2024 задоволено клопотання керуючого реструктуризацією арбітражної керуючої Юрченко Ольги Миколаївни про витребування доказів. Зобов`язано Головне управління Державної податкової служби у м. Києві у строк до 18.05.2024 надати керуючому реструктуризацією арбітражній керуючій Юрченко Ользі Миколаївні та Господарському суду міста Києва інформацію про доходи боржника ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) з 1 кварталу 2021 року по 1 квартал 2024 року, а також доходи членів його родини, а саме ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ) та ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 ) з 1 кварталу 2021 року по 1 квартал 2024 року. Відкладено попереднє засідання на 30.05.2024 та запропоновано Акціонерному товариству Комерційний банк "ПриватБанк" та Акціонерному товариству "Універсал Банк" у строк до 20.05.2024 надати письмові пояснення щодо заяв з кредиторськими вимогами до боржника з урахування відзивів керуючого реструктуризацією арбітражної керуючої Юрченко Ольги Миколаївни на заяви про грошові вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" та Акціонерного товариства "Універсал Банк" відповідно.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.05.2024 прийнято заяву Акціонерного товариства "Акцент-Банк" з кредиторськими вимогами до боржника до розгляду. Призначено розгляд заяви у судовому засіданні на 30.05.2024.

Ухвалою попереднього засідання від 30.05.2024 визнано кредиторами у справі № 910/1518/24 по відношенню до фізичної особи ОСОБА_1 : Акціонерне товариство "Універсал банк" на суму 12 186, 00 грн, з яких: 6 056, 00 грн - витрати, які відшкодовуються до задоволення вимог кредиторів, 6 130, 00 грн - вимоги другої черги; Головне управління ДПС у Харківській області на суму 242 971, 28 грн, з яких: 6 056, 00 грн - витрати, які відшкодовуються до задоволення вимог кредиторів, 229 273, 68 грн - вимоги другої черги, 7 641, 60 грн - вимоги третьої черги; ОСОБА_2 на суму 1 984 837, 98 грн, з яких: 6 056, 00 грн - витрати, які відшкодовуються до задоволення вимог кредиторів, 1 978 781, 98 грн - вимоги другої черги; Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" на суму 544 802, 62 грн, з яких: 6 056, 00 грн - витрати, які відшкодовуються до задоволення вимог кредиторів, 538 746, 62 грн - вимоги другої черги; ОСОБА_3 на суму 3 400 532, 76 грн, з яких: 6 056, 00 грн - витрати, які відшкодовуються до задоволення вимог кредиторів, 3 394 476, 76 грн - вимоги другої черги. У визнанні кредиторськими вимог Акціонерного товариства "Універсал банк" на суму 89 519, 98 грн відмовлено. У визнанні кредиторськими вимог Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" на суму 496 343, 36 грн відмовлено. Визначено дату проведення судового засідання, на якому буде розглянуто погоджений кредиторами план реструктуризації боргів або прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження у справі на 22.07.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.05.2024 відкладено розгляд заяви Акціонерного товариства "Акцент-Банк" з кредиторськими вимогами до боржника на 27.06.2024.

Проте, розгляд заяви Акціонерного товариства "Акцент-Банк" з кредиторськими вимогами до боржника у судовому засіданні 27.06.2024 не відбувся у зв`язку з направленням справи до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2025 задоволено заяву Акціонерного товариства "Універсал банк" про відмову від апеляційної скарги та закрито апеляційне провадження у справі № 910/1518/24 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Універсал банк" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.05.2024. Матеріали справи № 910/1518/24 повернуто до Господарського суду міста Києва.

17.02.2025 до Господарського суду міста Києва повернулися матеріали справи № 910/7481/24.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.03.2025 призначено судове засідання для розгляду зави Акціонерного товариства "Акцент-Банк" з кредиторськими вимогами до боржника у справі на 24.04.2025.

У зв`язку з перебуванням судді Стасюка С.В. у відпустці в період 24.04.2025 по 25.04.2025 судове засідання в даній справі, що призначене на 24.04.2025 не відбулося.

З огляду на повернення судді Стасюка С.В. з відпустки, ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.05.2025 призначено судове засідання для розгляду заяви Акціонерного товариства "Акцент-Банк" з кредиторськими вимогами до боржника на 05.06.2025.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.06.2025 у визнанні кредиторських вимог Акціонерного товариства "Акцент-Банк" до боржника на суму 176 101, 52 грн відмовлено. Відкладено підсумкове засідання на 17.07.2025.

09.06.2025 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання керуючого реструктуризацією арбітражної керуючої Юрченко Ольги Миколаївни про затвердження звіту про нарахування та виплату винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого.

12.06.2025 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання (повторне) керуючого реструктуризацією арбітражної керуючої Юрченко Ольги Миколаївни про витребування доказів.

16.06.2025 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання керуючого реструктуризацією арбітражної керуючої Юрченко Ольги Миколаївни про долучення документів до матеріалів справи.

20.06.2025 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання керуючого реструктуризацією арбітражної керуючої Юрченко Ольги Миколаївни про долучення документів до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2025 задоволено клопотання керуючого реструктуризацією арбітражної керуючої Юрченко Ольги Миколаївни про витребування доказів та відкладено судове засідання на 28.08.2025.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2025 затверджено звіт про нарахування та виплату винагороди та відшкодування витрат арбітражній керуючій Юрченко Ользі Миколаївні.

15.10.2025 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання керуючого реструктуризацією арбітражної керуючої Юрченко Ольги Миколаївни про долучення документів до матеріалів справи.

16.10.2025 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання боржника про перехід до процедури погашення боргів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.10.2025 відкладено підсумкове засідання на 27.11.2025.

27.10.2025 до Господарського суду міста Києва надійшли заперечення кредитора ОСОБА_2 на клопотання про перехід до процедури погашення боргів боржника.

26.11.2025 до Господарського суду міста Києва надійшла відповідь боржника на заперечення кредитора ОСОБА_2 на клопотання про перехід до процедури погашення боргів боржника.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.11.2025 призначено підсумкове засідання на 22.01.2026.

У зв`язку з перебуванням судді Стасюка С.В. у відрядженні в період з 16.01.2026 по 25.01.2026 судове засідання в даній справі, що призначене на 22.01.2026 не відбулося.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.01.2026 призначено підсумкове засідання на 12.03.2026.

12.03.2026 до Господарського суду міста Києва надійшли заперечення ОСОБА_3 на клопотання про перехід до процедури погашення боргів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.03.2026 відкладено підсумкове засідання на 23.04.2026.

14.04.2026 до Господарського суду міста Києва надійшли письмові пояснення керуючого реструктуризацією арбітражної керуючої Юрченко Ольги Миколаївни.

20.04.2026 до Господарського суду міста Києва надійшли додаткові письмові пояснення керуючого реструктуризацією арбітражної керуючої Юрченко Ольги Миколаївни.

20.04.2026 до Господарського суду міста Києва від ОСОБА_1 надійшла відповідь на заперечення щодо клопотання про перехід до процедури погашення боргів боржника.

23.04.2026 до Господарського суду міста Києва від ОСОБА_3 надійшли додаткові пояснення до заперечень на клопотання про перехід до процедури погашення боргів.

23.04.2026 до Господарського суду міста Києва від ОСОБА_3 надійшло клопотання про витребування доказів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.04.2026 задоволено клопотання ОСОБА_3 про витребування доказів та зобов`язано: Головний сервісний центр МВС України, Державну митну службу України та Благодійну організацію "Благодійний фонд "ДАР ЛЮБОВІ" у строк до 22.05.2026 надати інформацію зазначену в ухвалі. Підсумкове засідання відкладено на 18.06.2026.

05.05.2026 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання боржника про обмеження предмету доказування.

08.05.2026 до Господарського суду міста Києва від Головного сервісного центру МВС України надійшла інформація на виконання ухвали суду від 23.04.2026.

22.05.2026 до Господарського суду міста Києва від Державної митної служби України надійшла інформація на виконання ухвали суду від 23.04.2026.

17.06.2026 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання керуючої реструктуризацією про відкладення розгляду справи.

18.06.2026 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання представника ОСОБА_3 про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.06.2026 повторно зобов`язано Благодійну організацію "Благодійний фонд "ДАР ЛЮБОВІ" (10020, м. Житомир, вул. Каракульна, 21, код ЄДРПОУ 44903541) надати Господарському суду міста Києва акти приймання-передачі благодійної допомоги, здійсненої за участю ОСОБА_1 . Відкладено підсумкове засідання на 06.08.2026. Явку боржника ОСОБА_1 у судове засідання 06.08.2026 визнано обов`язковою.

05.08.2026 до Господарського суду міста Києва від ОСОБА_7 надійшла заява про вступ представника боржника у справу та клопотання про відкладення розгляду справи.

06.08.2026 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання ОСОБА_3 про витребування доказів.

У судовому засіданні 06.08.2026 керуюча реструктуризацією підтримала подане боржником клопотання та просила суд про перехід до процедури погашення боргів.

Представники кредиторів заперечували щодо задоволення клопотання боржника, разом з тим, представник ОСОБА_3 просив суд закрити провадження у справі.

Клопотання ОСОБА_1 про перехід до процедури погашення боргів обґрунтоване тим, що 19.08.2025 арбітражним керуючим проведено чергові збори кредиторів, проте кредиторами у справі вкотре зобов`язано арбітражного керуючого вчинити дії щодо надання додаткової інформації про майновий стан боржника. На вимогу кредиторів, арбітражний керуючий надав додаткову інформацію про майновий стан боржника. На підставі звіту арбітражного керуючого, незадекларованого майна у боржника та членів його сім`ї не було виявлено. 09.10.2025 арбітражним керуючим знову проведено збори кредиторів на яких знову було відмовлено у затвердженні звітів арбітражного керуючого та відмовлено у прийнятті рішення про схвалення плану реструктуризації боргів боржника або про звернення з клопотанням до господарського суду про перехід до процедури погашення боргів боржника або про закриття провадження у справі.

Так, процедура реструктуризації боргів боржника відкрита 29.02.2024, водночас, станом на момент подання даного клопотання, кредиторами не було прийнято жодного рішення щодо схвалення плану реструктуризації боргів боржника або про звернення з клопотанням до господарського суду про перехід до процедури погашення боргів боржника або про закриття провадження у справі.

Отже, беручи до уваги, що боржником не було проігноровано мету і завдання процедури реструктуризації боргів та надано належний (враховуючи фінансові можливості боржника) план реструктуризації боргів, а кредитори неналежним чином реалізували власні правомочності, у суду зі спливом 120 днів та за відсутності підстав які передбачені ч. 7 ст. 123 КУзПБ, наявні прямі підстави для прийняття рішення про перехід до процедури погашення боргів боржника, тому боржник звернувся до суду з клопотанням про прийняття рішення судом про перехід до процедури погашення боргів боржника та призначення керуючим реалізацією ОСОБА_8 .

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, заслухавши пояснення присутніх в засіданні учасників процесу, розглянувши клопотання ОСОБА_1 , суд відзначає наступне.

Із введенням в дію 21.10.2019 Кодексу України з процедур банкрутства запроваджено новий інститут, який застосовується щодо врегулювання питання неплатоспроможності фізичної особи, фізичної особи-підприємця та не тотожний за метою і механізмом реалізації до інституту банкрутства юридичних осіб.

Як вбачається з пояснювальної записки до проєкту Кодексу України з процедур банкрутства метою запровадження інституту неплатоспроможності фізичних осіб було визначено врегулювання відносин щодо відновлення платоспроможності боржників, які опинилися в скрутній фінансовій ситуації не з їх вини та потребують допомоги з боку держави.

Тому, призначенням цих норм законодавець визначив забезпечення допомоги чесним боржникам шляхом передусім реструктуризації їх боргів, а у разі неможливості у майбутньому погасити борги - заслужити їх списання.

У преамбулі Кодексу України з процедур банкрутства закріплено, що цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.

За цим підходом, на відміну від банкрутства юридичних осіб, у назві та за змістом положень Книги четвертої Кодексу України з процедур банкрутства - "Відновлення платоспроможності фізичних осіб" законодавець закцентував на пріоритеті реабілітаційної процедури щодо боржника, який залежно від власної волі та обставин справи може отримати звільнення від боргів за результатами обох судових процедур у справі про неплатоспроможність фізичних осіб.

Отже, застосовуючи ці норми, слід враховувати, що на відміну від банкрутства юридичних осіб, задоволення вимог кредиторів як основна мета провадження про неплатоспроможність фізичних осіб Кодексом України з процедур банкрутства не встановлена.

За змістом статті 116 КУзПБ лише боржник наділений правом ініціювати справу про його неплатоспроможність.

Таким чином, КУзПБ запроваджено "добровільне банкрутство" боржника фізичної особи, що не є обов`язком, а правом, яким боржник, у разі дотримання певних вимог, може скористатися задля реструктуризації його боргів, прощення (списання) вимог кредиторів та/або звільнення від боргів і відновлення його платоспроможності.

За змістом приписів Книги четвертої КУзПБ законодавцем презюмується, що фізична особа - боржник, ініціюючи стосовно себе справу про неплатоспроможність, прагне досягнути компромісу з кредиторами щодо зміни способу та порядку виконання його зобов`язань, а у разі недосягнення згоди стосовно плану реструктуризації боргів, такий боржник припускає визнання його банкрутом і задоволення кредиторських вимог за рахунок коштів від продажу його майна.

Частиною 2 статті 6 КУзПБ визначено, що до боржника - фізичної особи застосовуються такі судові процедури, як реструктуризація боргів боржника та погашення боргів боржника.

Згідно частини 5 статті 119 КУзПБ в ухвалі про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника господарський суд серед іншого зазначає про введення процедури реструктуризації боргів боржника.

Реструктуризація боргів боржника - судова процедура у справі про неплатоспроможність фізичної особи, що застосовується з метою відновлення платоспроможності боржника шляхом зміни способу та порядку виконання його зобов`язань згідно з планом реструктуризації боргів боржника (стаття 1 КУзПБ).

Отже, ця судова процедура є першим, обов`язковим та пріоритетним етапом справи про неплатоспроможність фізичної особи, у якій боржник може реалізувати право на зміну способу та порядку сплати боргів з урахуванням його об`єктивних можливостей і прагнення до розрахунку з кредиторами, маючи гарантії залишення частини доходу на задоволення побутових потреб та може отримати прощення (списання) кредиторських вимог чи їх частини.

Саме на цьому акцентував Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 22.09.2021 у справі № 910/6639/20, вказавши, що з огляду на мету та цілі КУзПБ інститут неплатоспроможності фізичних осіб призначений для зняття з боржника - фізичної особи тягаря боргів, які мають значний розмір та не можуть бути погашені за рахунок поточних доходів і належного цій особі майна. Правове регулювання відносин, що виникають між боржником та іншими учасниками справи про неплатоспроможність, має на меті поетапно створити для боржника - фізичної особи найбільш сприятливі умови для погашення боргів шляхом їх реструктуризації, а при нерезультативності таких заходів - забезпечити ефективний механізм продажу активів боржника.

За такого підходу у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи скористатися правом на реабілітацію, зокрема у спосіб, що певною мірою утискає інтереси кредиторів, заслуговує лише чесний і сумлінний боржник, інше б суперечило принципу добросовісності, який ґрунтується на приписах статей 3 та 13 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), відповідно до яких дії учасників правовідносин мають бути добросовісними (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України), тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, а також завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (частини друга, третя статті 13 ЦК України).

Тому до боржника - фізичної особи КУзПБ установлює спеціальні вимоги щодо його добросовісності, як запоруку досягнення компромісу між сторонами стосовно погашення боргів, що має ґрунтуватися на поступках кредиторів та сумлінній співпраці боржника з керуючим реструктуризацією і кредиторами, а також на його відкритій взаємодії з судом, яка полягає у добросовісному користуванні процесуальними правами та сумлінному виконанні процесуальних обов`язків.

Зокрема, задля отримання бажаного результату - відновлення платоспроможності у судовій процедурі реструктуризації боргів КУзПБ покладає на боржника обов`язки: - повідомити про обставини, що стали підставою для звернення до суду (пункт 3 частини другої статті 116 КУзПБ), отже обґрунтувати природу і причини неплатоспроможності, надати інформацію щодо витрачання коштів, отриманих від кредитора (кредитодавця, позикодавця), та/або щодо руху основних активів з часу виникнення зобов`язань перед кредиторами тощо; - надати повну і достовірну інформацію про власний майновий стан та членів його сім`ї, щодо розміру та джерел доходів (пункти 4 -11 частини третьої статті 116 КУзПБ), тому у разі необхідності і додаткові пояснення чи документи на підтвердження належного виконання цих вимог; - подати проект плану реструктуризації боргів та співпрацювати з керуючим реструктуризацією і зборами кредиторів при погодженні його змісту (частина четверта статті 116, частина сьома статті 126 КУзПБ); - повністю погасити окремі види заборгованості до затвердження судом плану реструктуризації боргів боржника (стаття 125 КУЗПБ); - погашати вимоги кредиторів згідно з умовами плану реструктуризації боргів у разі його затвердження (частина перша статі 128 КУзПБ).

Також, КУзПБ містить низку процесуальних запобіжників задля уникнення недобросовісного використання боржником судових процедур неплатоспроможності, зокрема передбачає: - відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність у разі, якщо боржника притягнуто до адміністративної або кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов`язані з неплатоспроможністю чи визнано банкрутом протягом попередніх п`яти років (пункти 3, 4 частини четвертої статті 119 КУзПБ), а також заборону відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи-боржника протягом року з дня закриття такого провадження стосовно того ж боржника з підстав, передбачених частиною сьомою статті 123 КУзПБ; - закриття провадження у справі про неплатоспроможність у випадку ненадання боржником повної і достовірної інформації про власне майно, доходи і витрати та членів його сім`ї; приховування боржником власних активів через їх передачу членам сім`ї; якщо боржника притягнуто до адміністративної чи кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов`язані з неплатоспроможністю (пункти 1-3 частини сьомої статті 123 КУзПБ); - відмову у затвердженні плану реструктуризації боргів боржника у справі про неплатоспроможність, якщо порушено порядок розроблення та погодження цього плану; умови реструктуризації боргів суперечать законодавству; боржник не погасив борги, що підлягають обов`язковій сплаті згідно з частиною третьою статті 125 КУзПБ або боржник вчиняє дії, спрямовані на перешкоджання проведенню стосовно нього процедур, передбачених цим Кодексом (пункти 1, 2, 5, 6 частини восьмої статті 126 КУзПБ); - дискрецію господарського суду у вирішенні питання щодо можливості подальшого руху справи про неплатоспроможність, якщо протягом трьох місяців з дня введення процедури реструктуризації боргів боржника мета цієї процедури не досягнута (частина одинадцята статті 126 КУзПБ).

Системне тлумачення цих приписів свідчить, що за їх змістом законодавець закріпив у спеціальних нормах КУзПБ принцип добросовісної поведінки боржника - фізичної особи, за яким право на звільнення від боргів та відновлення платоспроможності у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи набуває лише добросовісний боржник, який не за своїм неправомірним умислом потрапив у стан неплатоспроможності, сумлінно виконує обов`язки боржника та не приховує обставин, що можуть вплинути на розгляд справи чи задоволення кредиторських вимог, при цьому демонструє дієве прагнення до компромісу з кредиторами щодо умов реструктуризації боргів та в межах об`єктивних можливостей вживає заходів до задоволення їх вимог.

Саме такий боржник реалізує право ініціювати провадження у справі про власну неплатоспроможність не на шкоду кредиторам, а для досягнення легітимної мети цього провадження - соціальної реабілітації добросовісного боржника за спеціальною судовою процедурою шляхом реструктуризації заборгованості та/або звільнення від боргів задля відновлення його платоспроможності.

Відповідно до частини 1 статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство), а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною 6 статті 12 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство.

За частиною 1 статті 2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи-підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених Книгою четвертою КУЗБ "Відновлення платоспроможності фізичної особи" (стаття 113 КУзПБ).

За такого правового регулювання у справі про неплатоспроможність фізичної особи застосовні загальні підстави закриття провадження у справі про банкрутство, передбачені частиною першою статті 90 КУзПБ з урахуванням особливостей, встановлених спеціальними нормами цього Кодексу, отже тією мірою, якою ці підстави можуть стосуватися боржника - фізичної особи.

Системне тлумачення положень частини першої статті 90 КУзПБ у взаємозв`язку зі статтею 113 КУзПБ свідчить, що наведена норма та визначені нею підстави закриття провадження у справі про банкрутство (за винятком, визначених пунктами 1, 2, 5, які стосуються виключно юридичних осіб) є загальними приписами стосовно підстав закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи за Книгою четвертою цього Кодексу, адже застосовуються як до банкрутства юридичних осіб, так і фізичних осіб, фізичних осіб - підприємців.

Тож, за змістом частини 1 статті 90 КУзПБ термін "справа про банкрутство" слід тлумачити широко, як універсальне поняття, адже банкрутство боржника є одним з етапів провадження про неплатоспроможність фізичної особи, а підстави закриття провадження, які стосуються лише юридичних осіб, законодавець виділив у цій нормі відповідним уточненням щодо особи боржника або властивих лише банкрутству юридичних осіб судових процедур.

Окрім того, з урахуванням положень статей 3, 12 ГПК України, 2 КУзПБ та відсилочного припису пункту 9 частини 1 статті 90 КУзПБ у справі про неплатоспроможність фізичної особи можуть бути застосовані підстави закриття провадження у справі за статтею 231 ГПК України в тих межах, що стосуються фізичної особи та особливостей банкрутства.

Щодо спеціальних підстав закриття провадження у справі, які можуть бути застосовані лише у справі про неплатоспроможність фізичної особи, то аналіз приписів Книги четвертої КУзПБ свідчить, що така процесуальна можливість передбачена на всіх стадіях судової процедури реструктуризації боргів боржника, за різних підстав та з неоднаковим ступенем імперативності відповідних норм.

Так, частиною 8 статті 123 КУзПБ визначено, що суд приймає рішення про закриття провадження у справі за клопотанням зборів кредиторів, сторони у справі або з власної ініціативи, якщо: 1) боржником у декларації про майновий стан зазначена неповна та/або недостовірна інформація про майно, доходи і витрати боржника та членів його сім`ї, якщо боржник упродовж семи днів після отримання звіту керуючого реструктуризацією про результати перевірки такої декларації не надав суду виправлену декларацію про майновий стан з повною та достовірною інформацією щодо майна, доходів і витрат боржника та членів його сім`ї; 2) майно членів сім`ї боржника було придбано за кошти боржника та/або зареєстровано на іншого члена сім`ї з метою ухилення боржника від погашення боргу перед кредиторами; 3) судовим рішенням, що набрало законної сили та не було скасоване, боржник був притягнутий до адміністративної або кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов`язані з неплатоспроможністю.

Конструкція вказаної норми побудована як безумовний захід відповідальності боржника за дії на шкоду кредиторам, тому не передбачає альтернативного вирішення та необхідності з`ясування мотивів боржника - фізичної особи, за встановлення відповідних фактів господарським судом.

До того ж, розширене коло ініціаторів застосування частини 8 статті 123 КУзПБ та відсутність процесуальних обмежень щодо її реалізації на всіх стадіях справи про неплатоспроможність фізичної особи забезпечують невідворотність такого наслідку очевидно недобросовісних дій боржника.

Враховуючи призначення цієї норми та можливість застосування її судом з власної ініціативи, Верховним Судом у постанові судової палати для розгляду справи про банкрутство Касаційного господарського суду від 26.05.2022 у справі № 903/806/20 наголошено на тому, що господарський суд не може залишити поза увагою обставини, які вказують на наявність підстав для закриття провадження у справі за частиною сьомою статті 123 КУзПБ, тому з власної ініціативи, зокрема, вирішуючи питання про перехід до судової процедури погашення боргів, зобов`язаний перевірити такі обставини справи та надати їм юридичну оцінку, про що зазначити у відповідному судовому рішенні.

У судовій процедурі реструктуризації боргів КУзПБ передбачає право зборів кредиторів (кредитора у частині другій статті 128) звернутися до суду з клопотанням про визнання боржника банкрутом та введення процедури погашення боргів або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність якщо: - збори кредиторів прийняли рішення про відмову у схваленні плану реструктуризації боргів боржника (пункт 2 частини восьмої статті 123 КУзПБ); - господарський суд відмовив у затвердженні плану реструктуризації боргів боржника (частина десята статті 126 КУзПБ); - боржником порушено план реструктуризації боргів (частина друга статті 128 КУзПБ).

Системний аналіз цих норм приводить до висновку, що за наведених вище підстав (окрім частини сьомої статті 123 КУзПБ) господарський суд може вирішити питання щодо доцільності подальшого руху справи лише за клопотанням зборів кредиторів (кредитора), яким на певній стадії судової процедури реструктуризації боргів боржника надано виключне право ініціювати за власним вибором перехід до наступної судової процедури неплатоспроможності фізичної особи або закриття провадження у справі.

Слід зазначити, що визначені у пункті 2 частини 8 статті 123, частині десятій статті 126 та частині 2 статті 128 КУзПБ підстави для звернення зборів кредиторів (кредитора) із клопотанням про закриття провадження у справі можуть бути зумовлені саме неконструктивною позицією останніх при погодженні плану реструктуризації боргів, порушеннями при схваленні зборами кредиторів плану реструктуризації боргів, іншими обставинами, які не залежать від волі боржника, що має врахувати господарський суд при вирішенні питання про задоволення чи відмову у задоволенні такого клопотання зборів кредиторів (кредитора) крізь призму мети провадження у справі про неплатоспроможність фізичних осіб.

Таким чином само по собі клопотання зборів кредиторів про закриття провадження/перехід до наступної судової процедури, за відсутності передбачених спеціальним законом підстав та обставин, не може бути достатньою та безумовною підставою для задоволення господарським судом такого клопотання.

Відповідно до частини 11 статті 126 КУзПБ, якщо протягом трьох місяців з дня постановлення ухвали про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність і введення процедури реструктуризації боргів до господарського суду не поданий погоджений боржником і схвалений кредиторами план реструктуризації боргів боржника, господарський суд має право прийняти рішення про визнання боржника банкрутом і відкриття процедури погашення боргів боржника відповідно до цього Кодексу або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність.

За змістом цієї норми: - чітко визначений строк з якого вона може бути застосована судом - після спливу трьох місяців у процедурі реструктуризації боргів боржника; - обов`язковою умовою її реалізації є неподання до господарського суду протягом визначеного строку погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів боржника; - коло ініціаторів її застосування не конкретизовано; - господарський суд набуває право на альтернативне вирішення подальшого руху справи: ухвалити рішення про перехід до наступної судової процедури чи про закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичних осіб.

Порівняльний аналіз положень частини 11 статті 126 КУзПБ з частиною сьомою статті 123 КУзПБ свідчить, що хоча ці норми частково кореспондуються між собою, проте не є тотожними за ступенем імперативності, колом ініціаторів та передумовами їх застосування.

Такі відмінності дають підстави для висновку, що неподання погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів боржника протягом трьох місяців з дня введення процедури реструктуризації боргів може бути самостійною підставою для закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи відповідно до частини одинадцятої статті 126 КУзПБ.

Водночас, слід враховувати, що сам по собі факт недосягнення мети судової процедури реструктуризації боргів не є обов`язковою підставою для припинення реабілітації боржника у справі про відновлення платоспроможності фізичної особи, адже за змістом частини одинадцятої статті 126 КУзПБ у такому випадку закриття провадження у справі про неплатоспроможність є лише одним з варіантів вирішення господарським судом питання щодо подальшого руху такої справи, поряд з визнанням боржника банкрутом та переходом до процедури погашення його боргів.

За загальним правилом закриття провадження у справі є формою завершення судового розгляду без прийняття рішення по суті справи через виявлення після відкриття провадження таких обставин, з якими закон пов`язує неможливість її судового розгляду.

Окрім виконання плану реструктуризації боргів боржника, у інших випадках за Книгою четвертою КУзПБ закриття провадження у справі під час судової процедури реструктуризації боргів не може вважатися очікуваним процесуальним рішенням для боржника з огляду на "добровільність банкрутства" фізичної особи та основну мету цього провадження - соціальну реабілітацію добросовісного боржника за спеціальною судовою процедурою шляхом реструктуризації заборгованості та/або звільнення від боргів задля відновлення його платоспроможності.

Водночас очевидним є те, що неподання до господарського суду протягом трьох місяців з введення процедури реструктуризації боргів погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів боржника може бути зумовлене як недобросовісною поведінкою боржника, так і неналежною реалізацією кредиторами власних правомочностей.

За таких обставин однією з процесуальних гарантій захисту інтересів сторін та ухвалення справедливого рішення за частиною одинадцятою статті 126 КУЗПБ є закріплена у цій нормі дискреція господарського суду - можливість обрати з двох варіантів рішення (про визнання боржника банкрутом і відкриття процедури погашення боргів боржника або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність) такий, що є найбільш оптимальним у правових і фактичних умовах вирішення конкретної справи, з урахуванням принципів добросовісної поведінки боржника, неналежної реалізації кредиторами власних правомочностей та судового контролю у відносинах неплатоспроможності, а також відповідно до основної мети провадження у справі про неплатоспроможність фізичних осіб.

Щодо застосування частини одинадцятої статті 126 КУзПБ Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 22.09.2021 у справі № 910/6639/20 сформував висновок, за яким у випадку неподання до господарського суду протягом трьох місяців погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів боржника, суд, через призму судового контролю, повинен за своїм внутрішнім переконанням оцінити за наявними у матеріалах справи доказами причини неподання погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів, які можуть полягати за одних обставин у діях/бездіяльності кредиторів, за інших обставин - у діях/бездіяльності боржника, при цьому враховуючи добросовісність поведінки учасників провадження у справі про неплатоспроможність.

У розвиток цієї правової позиції у постанові від 26.05.2022 у справі № 903/806/20 Верховним Судом у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду наголошено, що добросовісність боржника - фізичної особи є визначальним критерієм для оцінки обставин і підстав якими КУзПБ зумовлює вирішення судом питання щодо подальшого руху справи, зокрема закриття провадження про неплатоспроможність фізичної особи у випадках, передбачених статтями 123, 126, 128 КУзПБ. Тому, обставини, що свідчать про недобросовісну поведінку боржника у сукупності з іншими обставинами справи підлягають врахуванню господарським судом як підстави для ухвалення рішення про закриття провадження у справі, замість переходу до процедури погашення боргів боржника.

Такими обставинами можуть бути, серед іншого ненадання боржником обґрунтованих пояснень стосовно обставин неплатоспроможності (руху активів, витрачання отриманих від кредиторів коштів тощо); зазначення у декларації працездатного боржника відомостей про доходи, що значно менші за відповідний середній показник у регіоні та за відповідною спеціальністю; посилання у декларації про майновий стан на ненадання інформації членом сім`ї боржника за умови, що така інформація є необхідною для з`ясування суттєвих для справи обставин, або у інший спосіб ухилення боржника від конструктивної співпраці з кредиторами, керуючим реструктуризацією чи від відкритої взаємодії з судом, економічна необґрунтованість та/або очевидна невиконуваність плану реструктуризації, яка може призвести до явного порушення прав кредиторів щодо отримання боргу в розумні строки.

Суд акцентує увагу на тому, що за приписами КУзПБ судова процедура реструктуризації боргів боржника має строковий характер та вводиться одночасно з відкриттям провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи.

В ухвалі про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника господарський суд зазначає, зокрема, строк підготовки та подання до господарського суду плану реструктуризації боргів боржника, який не може перевищувати трьох місяців з дня проведення підготовчого засідання суду (пункт 8 частини п`ятої статті 119 КУзПБ).

Попереднє засідання суду проводиться не пізніше 60 днів з дня відкриття провадження у справі про неплатоспроможність (частина друга статті 122 КУзПБ).

Згідно частини четвертою статті 122 КУзПБ в ухвалі за результатами попереднього засідання суду, зокрема, зазначаються: 1) обов`язок керуючого реструктуризацією провести збори кредиторів, які мають відбутися не пізніше 14 днів з дня постановлення такої ухвали; 2) дата засідання господарського суду, яке має відбутися не пізніше 60 днів з дня постановлення такої ухвали, на якому буде розглянуто погоджений кредиторами план реструктуризації боргів або прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження у справі.

Отже, на відміну від статті 44 КУзПБ, у справі про неплатоспроможність фізичної особи КУзПБ не встановлює граничного строку здійснення судової процедури реструктуризації боргів боржника, проте у наведених вище приписах визначає максимальні строки щодо кожної стадії цієї судової процедури, крім виконання плану реструктуризації боргів, що має індивідуальні особливості для кожного боржника.

Зазначене у сукупності дає підстави для висновку, що строк судової процедури реструктуризації боргів боржника від дня її введення та до затвердження судом погодженого кредиторами плану реструктуризації боргів або прийняття рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження, зокрема у разі неподання чи незатвердження такого плану, не повинен перевищувати 120 днів.

Таке тлумачення кореспондується з приписами частини першої статті 130 КУзПБ про перехід до процедури погашення боргів боржника у разі, якщо протягом 120 днів з дня відкриття провадження у справі про неплатоспроможність зборами кредиторів не схвалено плану реструктуризації боргів боржника, що розуміється як додатковий стимул для дієвої реалізації кредиторами своїх правомочностей та засіб захисту інтересів добросовісного боржника від зволікання кредиторів.

Відповідно до частини одинадцятої статті 126 КУзПБ якщо протягом трьох місяців з дня постановлення ухвали про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність і введення процедури реструктуризації боргів боржника до господарського суду не поданий погоджений боржником і схвалений кредиторами план реструктуризації боргів боржника, господарський суд має право прийняти рішення про визнання боржника банкрутом і відкриття процедури погашення боргів боржника відповідно до цього Кодексу або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність.

Логічне та філологічне тлумачення цієї норми у взаємозв`язку з пунктом 2 частини четвертої статті 122 КУзПБ приводить до висновку, що за їх приписами на господарський суд покладено обов`язок розглянути та вирішити питання щодо подальшого руху справи після спливу тримісячного строку з дня введення процедури реструктуризації боргів боржника, зокрема у разі неподання на затвердження плану реструктуризації боргів боржника, а словосполучення "має право прийняти рішення" вказує на дискрецію господарського суду при вирішенні цього питання в межах диспозиції частини одинадцятої статті 126 КУзПБ.

Отже, до встановленого строку визнання боржника банкрутом за частиною першою статті 130 КУзПБ господарський суд у судовому засіданні, призначеному згідно з пунктом 2 частини четвертої статті 122 КУзПБ зобов`язаний з`ясувати причини неподання на затвердження плану реструктуризації боргів і позиції сторін та за результатами ухвалити рішення про визнання боржника банкрутом і введення процедури погашення боргів боржника, або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність в порядку частини одинадцятої статті 126 КУзПБ.

Таким чином, хоча КУзПБ докладно не регламентує закінчення процедури реструктуризації боргів боржника, проте за приписами пункту 8 частини п`ятої статті 119, частини одинадцятої статті 126 цього Кодексу визначено строк, три місяці з дня введення процедури реструктуризації боргів, протягом якого, але не пізніше строків установлених законом і судом, сторони мають здійснити свої права та обов`язки задля узгодження плану реструктуризації боргів боржника, у разі якщо господарський суд раніше не дійде висновку про наявність підстав для переходу до наступної судової процедури або закриття провадження у справі, зокрема відповідно до частини сьомої, пункту 2 частини восьмої статті 123 КУзПБ.

До спливу цього строку керуючий реструктуризацією зобов`язаний виконати в повному обсязі покладені на нього завдання, зокрема щодо перевірки майнового стану боржника та забезпечення розгляду зборами кредиторів плану реструктуризації боргів, а господарський суд повинен забезпечити дотримання процесуальних строків та гарантій реалізації прав і захисту інтересів сторін у судовій процедурі реструктуризації боргів боржника.

Суд наголошує на такому визначенні спеціальним законом строків у судовій процедурі реструктуризації боргів, адже презюмується, що добросовісний боржник, ініціюючи стосовно себе справу про неплатоспроможність, здатен без зволікань надати вичерпну інформацію щодо свого майнового стану та можливостей погасити борги, а динамічність цієї процедури попереджує ризик додаткових витрат боржника через вичерпання авансування винагороди арбітражного керуючого та відповідає принципу процесуальної економії господарського судочинства.

За змістом частини першої статті 130 КУзПБ господарський суд ухвалює постанову про визнання боржника банкрутом і введення процедури погашення боргів боржника у двох випадках, якщо: - протягом 120 днів з дня відкриття провадження у справі про неплатоспроможність зборами кредиторів не прийнято рішення про схвалення плану реструктуризації боргів боржника; - зборами кредиторів прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів боржника.

Ця норма хоча і регламентує початок судової процедури погашення боргів боржника, проте не визначає всіх випадків її введення та усієї сукупності підстав, що належить з`ясувати суду для переходу до наступної судової процедури у справі.

За змістом абзацу другого частини другої статті 6, частини перша статті 130 КУзПБ процедура погашення боргів боржника вводиться у справі про неплатоспроможність фізичної особи одночасно з визнанням банкрутом боржника, тобто у разі встановлення ознак неплатоспроможності боржника.

Таким чином, визнаючи боржника - фізичну особу банкрутом, господарський суд має встановити його неоплатність, тобто недостатність майна для задоволення вимог кредиторів, шляхом з`ясування та зіставлення активів і пасивів боржника.

Тому неплатоспроможність боржника є обов`язковою підставою для визнання боржника банкрутом та переходу до судової процедури погашення боргів, зокрема в порядку частини першої статті 130 КУзПБ, а відсутність ознак неплатоспроможності боржника матиме наслідком закриття провадження у справі на підставі пункту 8 частини першої статті 90 КУзПБ.

Отже, приписи частини першої статті 130 КУзПБ не повинні застосовуватися суто формально та зводитися до підрахунку строків чи встановлення відсутності/наявності рішення зборів кредиторів про схвалення плану реструктуризації боргів боржника без встановлення господарським судом обставин справи, перевірки дотримання процесуальних гарантій реалізації прав і захисту інтересів сторін, а також з`ясування підстав для закриття провадження у справі, зокрема за частиною сьомою статті 123, частиною одинадцятою статті 126 КУзПБ.

Враховуючи, що у частині одинадцятій статті 126 КУзПБ конкретизовано лише момент з якого вона підлягає застосуванню господарським судом, реалізація цієї норми можлива після спливу трьох місяців з дня введення процедури реструктуризації боргів боржника та до звершення цієї судової процедури, зокрема безпосередньо перед вирішенням господарським судом питання про визнання боржника банкрутом та перехід до судової процедури погашення боргів в порядку частини першої статті 130 КУзПБ.

Враховуючи наведене, приписи частини одинадцятої статті 126 та частини першої статті 130 КУзПБ у їх системному зв`язку є послідовністю процесуальних засобів, де дискреція господарського суду у вирішенні питання про перехід до наступної судової процедури чи закриття провадження у справі за частиною одинадцятою статті 126 КУзПБ є основним процесуальним інструментом, що застосовується крізь призму судового контролю та відповідно до мети провадження про неплатоспроможність фізичної особи, а частина перша статті 130 КУзПБ формалізує початок судової процедури погашення боргів боржника та є спеціальною процесуальною гарантією для добросовісного боржника у разі зволікання зборів кредиторів із прийняттям рішення щодо плану реструктуризації його боргів.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляд справи про банкрутство Касаційного господарського суду від 26.05.2022 у справі № 903/806/20.

Так, згідно приписів ст. 42, 43 ГПК України учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Принцип добросовісності передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав (ст. 3 ЦК України). Реалізація процесуальних прав та обов`язків передбачає і дотримання приписів матеріального права.

Також, як зазначає Міжнародний суд ООН, "одним із основних принципів, що регулює створення та виконання юридичних зобов`язань незалежно від джерела, є принцип співпраці. Відповідно до принципу співпраці кожна із сторін має надавати іншій стороні можливе сприяння у виконанні нею своїх обов`язків. Він поширюється на всі зобов`язання без виключення".

Відповідно до приписів ч. 7, 8 ст. 123, ст. 124, ч. 8 ст. 126 КзПБ право на процедуру неплатоспроможності та отримання відповідних пільг має лише добросовісний боржник (фізична особа), який дотримується принципу співпраці з усіма учасниками справи про свою неплатоспроможності.

Згідно приписів ст. 13 Цивільного кодексу України особа може користуватися своїми права лише у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п`ятою цієї статті, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

Суд зазначає, що судовому захисту не підлягає право особи, яке хоча формально не порушує норм права, проте за своєю суттю покликане діяти на шкоду контрагентам цієї особи.

Натомість, суд зауважує, що у справах про банкрутство арбітражний керуючий/боржник діють відповідно до приписів КзПБ, проте одночасно є стороною у справі відповідно до норм ГПК України, а отже, задля дотримання принципу диспозитивності та змагальності (ст. 2 ГПК України) судом при ухваленні рішення мають враховуватися інтереси інших учасників справи про банкрутство.

Як вбачається з матеріалів справи, на зборах кредиторів, які відбулись 19.08.2025 та 09.10.2025 кредитори проголосували проти розгляду та затвердження плану реструктуризації боргів боржника та вирішили відкласти розгляд плану реструктуризації боргів боржника, оскільки не отримали повну інформацію про майновий стан боржника та його грошові кошти.

Так, у матеріалах справи міститься проект плану реструктуризації боргів погоджений боржником 01.08.2025.

Згідно поданого на затвердження кредиторів плану реструктуризації боргів боржника від 01.08.2025, останній передбачав:

- пункт 2. Сума вимог кредиторів, що підлягає реструктуризації відповідно до цього плану реструктуризації боргів боржника становить 6 185 330,64 грн.

- пункт 5.1. Доходи, які боржник отримує (заробітна плата, пенсія тощо): пенсія по інвалідності у розмірі 5 221,94 грн та виплата ВПО у розмірі 3 000,00 грн.

- пункт 6. Розмір суми, яка щомісяця виділятиметься для погашення вимог кредиторів: 5 200,00 грн.

- пункт 10.2. Спрощення (списання) боргів чи їх частини:

№ з/пНайменування/П.І.Б. кредитораСума вимог кредитора, грнРозмір суми, яка спрощується (списується), грн1АТ КБ "Приватбанк"538 746,62513 811,422АТ "Універсал Банк"6 130,005 851,403ГУ ДПС у Харківській області236 915,28225 739,284ОСОБА_2 1 978 781,981 888 981,985ОСОБА_3 3 394 476,763 240 092,76

Відтак, суд звертає увагу на те, що планом реструктуризації передбачено спрощення (списання) боргів боржника близько 95%.

В той же час, боржником не продемонстровано ні кредиторам, ні суду добросовісність у своїх намірах, та не здійснено доопрацювання проекту плану реструктуризації врахувавши зауваження кредиторів, що були висловленні на зборах кредиторів 09.10.2025.

У поданому клопотанні про перехід до процедури погашення боргів, боржник зазначав, що займається волонтерською діяльністю, що полягає у підтримці ЗСУ та участі у евакуації цивільного населення з прифронтових територій та, що дані обставини свідчать про те, що боржник не займається комерційною діяльністю та не ухиляється від задоволення кредиторських вимог.

Разом з тим, суд відзначає, що на виконання ухвали суду було надано відомості щодо перетину боржником державного кордону України. Як вбачається з переліку транспортних засобів - є значна кількість таких транспортних засобів, однак, арбітражною керуючою не встановлено всіх власників транспортних засобів.

Боржник посилається на активну волонтерську діяльність, зокрема: поїздки за гуманітарною допомогою, участь у евакуації цивільного населення тощо, однак, у матеріалах справи відсутні будь-які відомості про подання декларацій, передбачених законодавством.

Більш того, наявні в матеріалах справи митні декларації підтверджують, що жодні декларації щодо ввезення гуманітарної допомоги боржником не заповнювалися, а отримувачем вантажу зазначені товариства, які не є благодійними організаціями, що ставить під сумнів посилання боржника на привезення автомобілів для потреб Збройних Сил України, а не у вільний обіг.

За твердженнями боржника, здійснення волонтерської діяльності, яка полягає, зокрема, у доставці транспортних засобів та іншої техніки з території країн ЄС для потреб Збройних Сил України, відбувається на підставі договору № 1111-22-01 від 11.11.2022, укладеного з Благодійним фондом "АВТО Прима АП" (після зміни найменування Благодійна організація "Благодійний фонд "ДАР ЛЮБОВІ").

Разом з тим, крім довідки про чинність вказаного договору, жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували фактичне виконання боржником зазначеної діяльності, суду не надано. Зокрема, відсутні документи, що підтверджують передачу ввезених транспортних засобів або іншого майна кінцевим набувачам (військовим частинам, підрозділам чи іншим отримувачам гуманітарної допомоги), у тому числі акти приймання-передачі, накладні, листи-підтвердження або інші первинні документи.

Відсутність таких документів унеможливлює перевірку реального цільового використання ввезеного майна, а також створює обґрунтовані сумніви щодо того, чи дійсно відповідні транспортні засоби були передані на потреби оборони держави, чи могли бути використані боржником у власних цілях.

Крім того, на виконання вимог ухвали суду від 23.04.2026 від Головного сервісного центру МВС України та Державної митної служби України надійшла витребувана інформація, згідно якої судом встановлено, що у період з березня 2019 по квітень 2024 року боржником було ввезено на митну територію України 12 транспортних засобів та лише чотири транспортні засоби були ввезені як гуманітарна допомога, тоді, як вісім інших транспортних засобів оформлено у вільний обіг.

При цьому, один із транспортних засобів - CITROEN C4, VIN: НОМЕР_5 , після ввезення на територію України був зареєстрований за боржником, а 19.03.2019 право власності на нього відчужено на підставі договору дарування на користь колишньої дружини боржника - ОСОБА_9 .

Також, варто зазначити, що витребувані у Благодійної організації "Благодійний фонд "ДАР ЛЮБОВІ" акти приймання-передачі благодійної допомоги, здійсненої за участю ОСОБА_1 не були надані суду.

Поміж іншого, суд вказує, що враховуючи те, що боржником у період з березня 2019 по квітень 2024 було здійснено дванадцять міжнародних поїздок, та враховуючи інформацію зазначену боржником у поданих ним деклараціях про майновий стан, (зокрема, пенсія по інвалідності та виплата ВПО), то постає питання щодо відповідності таких витрат офіційним доходам боржника.

Суд зазначає, що перебування особи за кордоном протягом якогось часу об`єктивно пов`язане з витратами на проїзд, проживання та інші потреби, а тому джерела фінансування таких витрат підлягають з`ясуванню під час встановлення дійсного майнового стану боржника у справі про неплатоспроможність.

При цьому, незалежно від того, чи були відповідні витрати оплачені безпосередньо боржником, чи третіми особами, отримання від інших осіб коштів, матеріальної допомоги, подарунків, оплати послуг або інших майнових благ є обставиною, що характеризує майновий стан боржника та підлягає розкриттю і перевірці в межах провадження у справі про неплатоспроможність.

В той час, в матеріалах справи відсутні будь-які докази та джерела фінансування таких витрат/міжнародних поїздок боржника.

Отже, з огляду на викладене, у суду наявні обґрунтовані сумніви у повноті відомостей щодо майнового стану боржника.

Крім того, щоб продемонструвати учасником процесу, що всі вони почуті, зокрема, в тому числі й боржник, судом було визнано явку ОСОБА_1 у дане судове засідання 06.08.2026 обов`язковою.

Втім, боржник у судове засідання не з`явився, причини неможливості особистого прибуття в судове засідання суд не повідомив.

В той час, 06.08.2026 боржником було подано клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку із зміною нового представника.

Суд зауважує, що з моменту відкриття справи про неплатоспроможність, правосуб`єктність боржника стає обмеженою, і такий стан зберігається протягом всієї процедури неплатоспроможності (боржник обмежений щодо розпорядження своїм майном, виїзду за кордон та інше).

Відповідно до приписів ч. 7, 8 ст. 123, ст. 124, ч. 8 ст. 126 КзПБ право на процедуру неплатоспроможності та отримання відповідних пільг має лише добросовісний боржник (фізична особа).

В даному контексті слід враховувати також правову позицію Європейського суду з прав людини у справі "Пономарьов проти України", згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Крім того, враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 -IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Відтак, з огляду на викладене, на переконання суду, така поведінка боржника додатково свідчить про його недобросовісність, оскільки, на вимогу суду щодо обов`язкової явки у судове засідання 06.08.2026 ОСОБА_1 не з`являється, в той час, як лише за три дні до судового засідання боржником за весь час розгляду справи було укладено договір про надання правничої допомоги адвокатським об`єднанням та відповідно змінено представника.

Здійснюючи у даному випадку функцію судового контролю, з огляду на встановлені обставини справи та врахувавши дії заявника (боржника), а точніше його бездіяльність, суд відзначає про небажання боржника реабілітаційної процедури щодо "відновлення платоспроможності".

Натомість, поведінка боржника ніяк не свідчить про його намір якнайшвидше виконати взяті на себе зобов`язання, а навпаки, на переконання суду, зазначене свідчить, що подання ОСОБА_1 заяви про його неплатоспроможність - це намагання ухилитися від оплати своїх боргів, шляхом їх списання у процедурі неплатоспроможності.

Обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті власних інтересів (рішення Європейського суду з прав людини від 04.10.2001 у справі "Тойшлер проти Германії" (Тeuschler v. Germany)).

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Олександр Шевченко проти України", заява N 8371/02, п. 27, рішення від 26 квітня 2007 року, та "Трух проти України" (ухвала), заява № 50966/99, від 14 жовтня 2003 року).

Так, частиною сьомою статті 123 КУзПБ визначено, що суд приймає рішення про закриття провадження у справі за клопотанням зборів кредиторів, сторони у справі або з власної ініціативи, якщо:

1) боржником у декларації про майновий стан зазначена неповна та/або недостовірна інформація про майно, доходи і витрати боржника та членів його сім`ї, якщо боржник упродовж семи днів після отримання звіту керуючого реструктуризацією про результати перевірки такої декларації не надав суду виправлену декларацію про майновий стан з повною та достовірною інформацією щодо майна, доходів і витрат боржника та членів його сім`ї;

2) майно членів сім`ї боржника було придбано за кошти боржника та/або зареєстровано на іншого члена сім`ї з метою ухилення боржника від погашення боргу перед кредиторами;

3) судовим рішенням, що набрало законної сили та не було скасоване, боржник був притягнутий до адміністративної або кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов`язані з неплатоспроможністю.

Верховний Суд у своїй постанові від 26.05.2022 у справі № 903/806/20 звертає увагу на те, що конструкція цієї норми побудована як безумовний захід відповідальності боржника за дії на шкоду кредиторам, тому не передбачає альтернативного вирішення та необхідності з`ясування мотивів боржника - фізичної особи, за встановлення відповідних фактів господарським судом.

У судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи скористатися правом на реабілітацію заслуговує лише чесний і сумлінний боржник, тому до боржника - фізичної особи за приписами Книги четвертої КУзПБ установлено спеціальні вимоги до його добросовісності, інше б суперечило засадам цивільного законодавства, зокрема таким, як добросовісність у здійсненні відповідного права та недопустимість зловживання правом (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 13 ЦК України).

За змістом приписів статей 116, 119, 123, 125, 126, 128 КУзПБ щодо вимог до боржника та процесуальних наслідків їх невиконання, законодавець означив принцип добросовісної поведінки боржника - фізичної особи, за яким право на звільнення від боргів та відновлення платоспроможності у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи набуває лише добросовісний боржник, який не за своїм неправомірним умислом потрапив у стан неплатоспроможності, сумлінно виконує обов`язки боржника та не приховує обставин, що можуть вплинути на розгляд справи чи задоволення кредиторських вимог, при цьому демонструє дієве прагнення до компромісу з кредиторами щодо умов реструктуризації боргів та в межах об`єктивних можливостей вживає заходів до задоволення їх вимог.

Системне тлумачення положень статей 90, 123, 126, 128, 129 КУзПБ у взаємозв`язку зі статтями 2, 113 КУзПБ приводить до висновку, що закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи під час судової процедури реструктуризації боргів боржника можливе:

- зі спеціальних підстав, визначених частиною сьомою статті 123 КУзПБ, частиною одинадцятою статті 126 КУзПБ;

- із загальних підстав, визначених пунктами 1 - 8 частини першої статті 90 КУзПБ (тією мірою, якою ці підстави можуть стосуватися боржника - фізичної особи);

- в інших випадках, передбачених законом (пункт 9 частини першої статті 90 КУзПБ), зокрема визначених пунктами 1 - 7 частини першої статті 231 ГПК України в тих межах, що стосуються судової процедури неплатоспроможності фізичної особи.

Враховуючи, що основним призначенням частини сьомої статті 123 КУзПБ є припинення реабілітації очевидно недобросовісного боржника та можливість її застосування з власної ініціативи суду, господарський суд не може залишити поза увагою обставини, які вказують на наявність підстав для закриття провадження у справі за цією нормою, тому з власної ініціативи, зокрема розглядаючи інформацію керуючого реструктуризацією про результати перевірки майнового стану боржника або вирішуючи питання про перехід до судової процедури погашення боргів, зобов`язаний перевірити такі обставини та надати їм юридичну оцінку, про що зазначити у відповідному судовому рішенні.

Виокремивши певний перелік підстав для закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи у частині сьомій статті 123 КУзПБ, законодавець у абзаці п`ятому цієї норми акцентує на спеціальних наслідках її реалізації - неможливості протягом року повторно скористатися судовою процедурою неплатоспроможності для очевидно недобросовісного боржника. Тому, перелік підстав для закриття провадження у справі за частиною сьомою статті 123 КУзПБ слід тлумачити як вичерпний лише в аспекті застосування передбачених цією ж нормою обмежувальних наслідків такого закриття.

Само по собі клопотання зборів кредиторів про закриття провадження/перехід до наступної судової процедури, за відсутності передбачених спеціальним законом підстав та обставин, не може бути достатньою та безумовною підставою для задоволення господарським судом такого клопотання.

Застосовуючи згідно статті 3 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, cуд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Відповідно до п. 1 статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно статті 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підставі статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на викладене вище, враховуючи, що процедура реструктуризації боргів боржника є пріоритетною відповідно до положень Кодексу України з процедур банкрутства, а також з огляду на явні ознаки недобросовісної поведінки боржника, які фактично виражені в приховуванні відомостей щодо майнового стану боржника, в ухиленні боржника від конструктивної співпраці з кредиторами, в небажанні досягнення компромісу та, відповідно, у відсутності прагнення до розрахунків з кредиторами, а фактичного намагання боржника ухилитися від оплати своїх боргів, шляхом їх списання у процедурі неплатоспроможності, то за таких обставин, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання ОСОБА_1 про перехід до процедури погашення боргів боржника, натомість, дійшов висновку про закриття провадження у справі № 910/1518/24 про неплатоспроможність ОСОБА_1 , у зв`язку з недобросовісністю боржника.

Керуючись Кодексом України з процедур банкрутства, ст. 232, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у задоволенні клопотання фізичної особи ОСОБА_1 про перехід до процедури погашення боргів боржника.

2. Закрити провадження у справі № 910/1518/24 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).

3. Припинити дію мораторію на задоволення вимог кредиторів.

4. Припинити повноваження керуючого реструктуризацією боргів арбітражної керуючої Юрченко Ольги Миколаївни (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого № 222 від 26.02.2013).

5. Копію ухвали надіслати боржнику, арбітражній керуючій Юрченко Ользі Миколаївні, кредиторам, контролюючому органу, визначеному Податковим кодексом України, органам, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, органу державної виконавчої служби, органу державної прикордонної служби, державному органу з питань банкрутства.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом чи Кодексом України з процедур банкрутства та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.

Дата складання та підписання повного тексту ухвали: 28.08.2026.

Суддя Сергій СТАСЮК