Рішення № 139360656, 31.08.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/39526/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Хлімоненкової М.В., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БОНА ДОМУС» до Одеської митниці, про визнання протиправним та скасування рішення,

встановив:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «БОНА ДОМУС» до Одеської митниці, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів № UA500020/2025/000365/2 від 25.11.2025 року.

В обґрунтування позову вказує, що декларантом були подані відповідачу всі необхідні для митного оформлення товару документи, що підтверджують вартість товару за першим методом (за ціною договору), які були визначені у ВМД та надалі у картці відмови, серед яких: зовнішньоекономічний контракт, інвойс, прайс лист, банківські документи щодо оплати, ВМД та інші. Право митного органу на витребування від декларанта додаткових документів виникає лише у разі наявності обґрунтованого сумніву у повноті та/або достовірності відомостей про митну вартість товарів, однією з підстав виникнення якого є виявлення розбіжностей у поданих декларантом документах і такі розбіжності мають впливати саме на числове значення складових митної вартості товарів. Однак, на думку позивача, розбіжності в документах виявлені інспектором такими не являються. При переліченні начебто розбіжностей, інспектором митниці жодним чином не зазначено як ці нібито «розбіжності» впливають на митну вартість товарів, або унеможливлюють її визначення як таку. В оскаржуваному рішенні стосовно коригування митної вартості інспектором вказується на застосування методу визначення митної вартості резервний, разом з тим без жодних пояснень щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Ухвалою суду від 02.12.2025 суд прийняв позовну заяву та відкрив спрощене провадження у справі.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву у якому зазначив, що під час здійснення Одеською митницею митного контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією (МД) № 25UA500020008977U0 від 25.11.2025, було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, про що повідомлено декларанту та обґрунтовано у графі 33 спірного рішення. В той же час, встановлені митним органом розбіжності усунені Товариством не були, декларантом не подані додаткові документи, які б переконливо спростували (пояснили) розбіжності у наданих документах, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.2 - 4 ст. 53 МКУ, у зв`язку із чим у митниці виникли підстави для коригування митної вартості.

За результатом проведеної консультації між митним органом та декларантом було обрано метод визначення митної вартості другорядний: резервний метод. З метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС та встановлено, що рівень митної вартості є більшим, у зв`язку із чим, у відношенні товарів по яким митницею не визнано заявлену митну вартість було застосовано резервний метод (метод 2 ґ).

Відповідач вважає, що у спірному рішенні наведено достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, також у цих рішеннях про коригування митної вартості визначені джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості, а саме: спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС), у яких міститься інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю. Таким чином, Одеська митниця під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача прийняла рішення про коригування митної вартості товару UA500020/2025/000365/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача, а тому відсутні підстави для задоволення адміністративного позову ТОВ «БОНА ДОМУС».

Також відповідачем до суду було надано клопотання про розгляд справи з викликом сторін. Ухвалою суду від 31.08.2026 в його задоволені було відмовлено.

Позивач надав відповідь на відзив, у якому повторно зауважує, що вказані у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів розбіжності є необґрунтованими та не впливають на числове значення складових митної вартості товарів.

У свою чергу відповідачем надано до суду заперечення на відповідь на відзив, у яких наголошує на власній позиції щодо законності та обґрунтованості прийнятого спірного рішення та картки відмови.

Дослідивши наявні у справі докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю БОНА ДОМУС зареєстровано як юридична особа 09.12.2013 (Номер запису: 15561020000047982) та здійснює такі види діяльності за КВЕД: 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах (основний); 46.18 Діяльність посередників, що спеціалізуються в торгівлі іншими товарами; 46.76 Оптова торгівля іншими проміжними продуктами; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 69.20 Діяльність у сфері бухгалтерського обліку й аудиту; консультування з питань оподаткування; 70.22 Консультування з питань комерційної діяльності й керування.

15.01.2025 між компанією GUANGZHOU GOOD PLASTIC PRODUCTS CO.,LTD (Китайська Народна Республіка) (продавець) та ТОВ «БОНА ДОМУ» (Покупець) укладено Контракт № 21, відповідно до умов продавець продає, а покупець купує промислові товари, а також інші товари (які надалі іменуються Товар) в асортименті, кількості та за цінами, вказаними в інвойсах (рахунках постачальника), які є невід`ємною частиною даного контракту.

Згідно п. 3.1. контракту загальна сума контракту становить суму виставлених інвойсів.

Відповідно до п. 4.1. даного контракту Продавець постачає Товар, який продається згідно даного Контракту, на умовах CFR CHORNOMORSK, UKRAINE, або на інших умовах поставки, зазначених в інвойсі.

Пунктом 4.2. контракту передбачено, що продавець здійснює поставку товару протягом 90 календарних днів з моменту підписання інвойсів до цього контракту.

Розрахунки за товар, який поставляється відповідно до цього контракту здійснюється в наступному порядку. Оплата здійснюється в доларах США. Оплата здійснюється безготівковим банківським переказом на розрахунковий рахунок продавця. Оплата за товари може бути здійснена до їх отримання (передплата), а також допускається відстрочка платежів до 160 календарних днів, відповідно до інвойсів. Оплата вартості товару може бути здійснена Покупцем з моменту виставлення вимоги Продавцем на протязі 14 днів. Дія цього пункту вступає в силу якщо інше не встановлено Інвойсом, а також в разі якщо за час дії цього контракту у Покупця виникне заборгованість перед Продавцем. 3а погодженням Сторін оплата може проводитися на рахунок третьої сторони - Бенефіціара. В цьому випадку умови оплати вказуються в додатковій угоді до цього Контракту. Оплата за Товар здійснюється відповідно до умов даного Контракту і інвойсів, які є невід`ємною частиною даного Контракту (розділ 5 контракту).

Товар повинен бути промаркований, завантажений і упакований так, щоб виключити псування або знищення його на весь період постачання до прийому Товару Покупцем (п. 7.1. контракту).

10.09.2025 продавець виставив покупцю комерційний інвойс GD25-395 на товар «ПВХ (полівінілхлорид) скатертина для столу на тканинній основі 1.4*20m/rolls» у кількості 2609 рулонів, вартістю 31308 доларів США. Умови поставки - CFR-Чорноморськ. Умови оплати: оплата в розмірі 5000,00 доларів США. Відповідно до пункту 5.1.3 договору № 21 від 15 січня, допускається відстрочення платежу терміном на 160 календарних днів.

Того ж дня Продавець склав пакувальний лист №GD25-395-69401 на товар «ПВХ (полівінілхлорид) скатертина для столу на тканинній основі 1.4*20m/rolls» у кількості 2609 рулонів».

Згідно платіжної інструкції в іноземній валюті №60 від 14.11.2025, позивач здійснив переказ коштів у сумі 5000 доларів США на користь GUANGZHOU GOOD PLASTIC PRODUCTS CO.,LTD.

Враховуючи вищевказане, на адресу позивача компанією «GUANGZHOU GOOD PLASTIC PRODUCTS CO., LTD» Сhina (Китай) було поставлено партію товару, з метою митного оформлення якого декларантом позивача подано до Одеської митниці митну декларацію №25UA500020008977U0 від 25.11.2025, відповідно до якої за умовами поставки CFR на митну територію України надійшов товар ТОВ «БОНА ДОМУС», а саме: Текстильні матеріали, просочені, з покриттям або дубльовані пластмасами: Тканина вибілена, переплетення, з одного боку має суцільне покриття непористим полімерним матеріалом - полівінілхлоридом, скатертина для столу в рулоні: - розміром 1,4*20M/ROLL у кількості 2609 рулонів. Торговельна марка BONA DOMUS Країна виробництва - CN Виробник GUANGZHOU GOOD PLASTIC PRODUCTS CO., LTD.

В графі 22 МД № №25UA500020008977U0 від 25.11.2025 вказано ціну товару згідно виставленого рахунку інвойсу № GD25-395 від 10.09.2025 на суму 31308,00 доларів США, а в графі 12 МД заявлена митна вартість товару у валюті України, визначена декларантом 1326560,66 грн.

Для підтвердження заявленої митної вартості товару разом з митною декларацією позивачем були подані такі документи: Пакувальний лист (Packing list) GD25-395-69401 від 10.09.2025, Рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) GD25-395 від 10.09.2025, Коносамент (Bill of lading) UTRUST25090553 від 15.09.2025, Автотранспортна накладна (Road consignment note) 6106 від 22.11.2025, Декларацiя про походження товару (Declaration of origin) GD25-330 від 25.08.2025, Акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу (у випадках митного огляду, що здійснюється при виконанні митних формальностей під час митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації) 25UA500020008968U5 від 24.11.2025, Банківський платіжний документ, що стосується товару 60 від 14.11.2025, Прейскурант (прайс-лист) виробника товару Б.Н. від 10.09.2025, Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів 21 від 15.01.2025, Інші некласифіковані документи Акт зважування 170 985 від 22.11.2025, Копія митної декларації країни відправлення 531620250162669648 від 15.09.2025.

За результатами контролю правильності визначення митної вартості на підставі наданих декларантом документів, митницею було встановлено, що подані до митного оформлення документах містяться розбіжності, а саме:

1) у декларації країни відправлення від 15.09.2025 № 531620250162669648 внесено код товару на рівні десяти знаків, який не відповідає задекларованому коду товару згідно УКТЗЕД, що унеможливлює ідентифікацію експортної операції з конкретною поставкою;

2) надана копія митної декларації країни відправлення надана без перекладу на українську мову всупереч ст. 254 МКУ або іншу іноземну мову міжнародного спілкування, не містить дати експорту та відміток митних органів країни відправлення, що свідчили б про факт експорту оцінюваних товарів саме на підставі такої митної декларації. Наявний на бланку митної декларації QR-код не зчитується. Шрифт зазначених даних заповнених граф копії митної декларації візуально відрізняється та виділяється у різних графах декларації. Отже надана декларація не може розглядатися для підтвердженої заявленої декларантом митної вартості;

3) відповідно до наданого до митного оформлення інвойсу та згідно умов контракту поставка товарів здійснюється на умовах CFR CHORNOMORSK (згідно Інкотермс 2010), тобто вартість страхування не включена у вартість товару. У наданих до митного оформлення документах ( комерційному інвойсі, транспортних (перевізних) документах тощо) відсутня будь-яка інформація щодо здійснення/не здійснення страхування оцінюваних товарів під час їх перевезення, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самих товарів. Також, відповідно до вимог розділу ІІІ «Правил…», затверджених наказом МФУ від 24.05.2012 № 599, для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. У наданому до митного оформлення коносаменті від 15.09.2025 № UTRUST25090553 наявна фраза Freight Prepaid, тобто фрахт сплачено в порту відправлення. Проте, до митного оформлення не надано документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

4) відповідно до інформації, викладеної на офіційному сайті відстеження вантажів та контейнерів https://www.maersk.com контейнер MRKU7596106 було завантажено на судно BANGKOK MAERSK/537W та відправлено з порту YANTIAN, CHINA. 20.10.2025 судно прибуло до порту PORT TANGIER MEDITERRANEE (Марокко), вивантажилося та 26.10.2025 було завантажено на судно ASTRID MAERSK/538W. 03.11.2025 контейнер прибув до порту PORT SAID EAST (Туреччина), був вивантажений та 14.11.2025 був завантажений на судно A OBELIX. З викладеного вище слідує, що контейнер двічі був перевантажений та зберігався у портах слідування значний період, проте в митного органу відсутні відомості про складові витрат, пов`язаних із навантаженням, вивантаженням та обробкою оцінюваних товарів та перевалкою контейнеру MRKU7596106. Зазначене, з високою імовірністю, може свідчити про додаткові витрати, пов`язані зі зберіганням, перевантаженням та транспортуванням, а також залученням третіх осіб до переміщення вантажу на шляху до місця призначення, які не були враховані при визначенні продавцем вартості товарів;

5) наданий до митного контролю коносамент від 15.09.2025 № UTRUST25090553 виданий та підписаний представником Utrust Logistics Limited, проте відправка вантажу здійснювалась на борту судна Bangkok Maersk, що належить транспортній лінії A.P. Moller-Maersk Group (Maersk). В ЗДП № 25UA141001313961Z3, наданій митниці перевізником SISAM Ukraine як транспортний документ зазначено коносамент з номером 259074759. За таким номером на офіційній інтернет-сторінці Maersk відображається відомості про графік та маршрут руху контейнера MRKU7596106, який вказано в гр. 31 ЕМД. Таким чином, у перевезенні брали участь щонайменше 3 суб`єкти господарювання: Utrust Logistics Limited, A.P. Moller-Maersk Group, SISAM Ukraine. Роль та обсяг виконаних робіт будь-якого з них повністю в наданих до митного контролю документах не зазначено, проте вартість їх послуг має входити до митної вартості товару. Тому, з метою перевірки включення витрат на послуги кожного з залучених до перевезення товарів до пункту пропуску на митному кордоні України до ціни, що підлягає сплаті за товар, необхідно встановити ці складові такої вартості на підставі додаткових документів;

6) відповідно до умов викладених у Рахунку-фактурі (інвойс) від 10.09.2025 № GD25-395 та п.5.1.3 Контракту, оплата за товар здійснюється шляхом банківського безготівкового переказу на протязі 160 днів (з передплатою 5000 дол США) з дати поставки товару. Відповідно до статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (далі- ГАТТ) оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару. Під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. Вказана схема розрахунків за поставлений товар, суперечить світовій практиці та може свідчити про наявність додаткових умов та домовленостей, які унеможливлюють підтвердження заявленої ціни товарів як такої, що базується на дійсній вартості згідно статті VII ГАТТ. Також поставка товару з таким відстроченням по оплаті може розглядатись як прихований лізинг, яким передбачаються лізингові платежі, які не розглядаються як частина митної вартості лише за певних умов (п.5 ст.51 МКУ). Відповідно до Податкового кодексу України сплачений при імпорті товару ПДВ за комерційною операцією (з оплатою за товар) включається до податкового кредиту (п.198.1 ПКУ). Декларування зі значним відстроченням оплати також призводить до формування податкового кредиту, який не підтверджено оплатою;

7) у наданому до митного оформлення прайс-листі виробника товарів від 10.09.2025 б/н зазначені ціни товарів на умовах CFR Chornomorsk, таким чином призначені для відповідного регіону, тобто даний прайс-лист виробника товарів не призначений для необмеженого кола осіб та містить напис на незрозумілий період, на який дійсна дана пропозиція (VALID 6 MOTHERS), отже не може використовуватись для підтвердження заявленої митної вартості оцінюваних товарів;

8) у банківському платіжному документі, що стосується товару від 14.11.2025 № 60 у графі 52 «Банк клієнта» та графі 57 «Банк бенефіціара» зазначено адреси банків, які не відповідають умовам п. 12 зовнішньоекономічного договору від 15.01.2025 № 21 «Юридичні адреси та банківські реквізити сторін» та реквізитам, зазначеним у рахунку-проформі, а отже не може бути підтвердженням факту переказу коштів на рахунок продавця.

З огляду на викладене, оскільки як вважав відповідач, надані позивачем документи містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, зазначені обставини виключали можливість перевірки митним органом числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов частини 1 статі 54 МКУ, та обумовлювали необхідність запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, у зв`язку із чим підприємству запропоновано було надати такі додаткові документи, зокрема: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 3) висновки про вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

25.11.2025 позивач направив до Одеської митниці листа №Вих.25/11 в якому надав пояснення щодо виявлених митним органом розбіжностей; додатково було надано переклад експортної декларації країни відправлення та повідомлено, що в зв`язку з наданням вичерпного пакету документів, більше документів надаватись не буде.

За результатами розгляду усіх наданих позивачем документів, 25.11.2025 Одеською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості №UA500020/2025/000365/2, яким, за результатами проведеної консультації між митним органом та декларантом було обрано метод визначення митної вартості - другорядний: резервний метод.

З метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС та встановлено, що з урахуванням заявленого коду товару згідно УКТЗЕД (5903109090), країни виробництва (СN), опису товарів (1. 1.Текстильні матеріали, просочені, з покриттям пластмасами ), митне оформлення яких здійснено за ціною угоди у найближчий до митного оформлення товару час (жовтень 2025р.) , з аналогічними умовами поставки є більшим і становить 3,96 дол. США/кг. (МД від 13.10.2025 № UA500080/2025/7874; 28.10.2025 № UA110020/2025/4577 ), ніж заявлено декларантом 1,34 дол.США/кг.

У зв`язку із прийняттям рішення про коригування митної вартості, Одеською митницею також була видана картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA500020/2025/000530.

Товар, який надійшов на адресу позивача, було випущено у вільний обіг за митною декларацією (МД) № 25UA500020008989U3 за умови забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI. Сплату різниці митних платежів за митною вартістю, визначеною декларантом, та митною вартістю, визначеною митним органом, при митному оформленні товарів забезпечено фінансовою гарантією у розмірі 767261,47грн. шляхом внесення коштів на відповідний рахунок митного органу.

Не погоджуючись із прийнятими відповідачем рішенням про коригування митної вартості та карткою відмови, вважаючи його протиправним та таким, що порушує його права і законні інтереси, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи відповідають вони встановленим ч. 2 ст. 2 КАС України вимогам.

Згідно з ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до приписів ст.49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ч.1 ст.51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Як визначено в ч. 1, 2 ст.52 МУ України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані зокрема подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Відповідно до вимог ч.1 ст.53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частина друга статті 53 МК України визначає перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, серед яких: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; - зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; - рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); - якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; - копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; - якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 статті 53 МК України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи (за переліком наведеним у цій нормі).

При цьому, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості (ч. 1 ст. 54 МК України).

У відповідності до ч.6 ст.54 МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі, зокрема, неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у частині другій статті 53 цього Кодексу) та неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

При цьому, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні (ч.2 ст. 58 МК України).

Частиною 10 ст. 58 МК України визначено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати, понесені покупцем, зокрема, вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням; витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Відповідно до приписів ч.1 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно п.п.1-4 ч. 2 ст. 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598 (далі - Правила), встановлено, що графа 33 рішення про коригування митної вартості товарів «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» має містити також пояснення щодо зроблених коригувань, зважаючи на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови та докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості.

Відповідно до встановлених судом обставин справи, що підтверджуються наявними у матеріалах справи письмовими доказами, відповідно до поданої митної декларації, розрахунок митної вартості товару здійснювався позивачем за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Для митного оформлення товару та на вимогу митного органу декларантом було надано ряд документів, які містили числові показники ціни товару, подання яких не заперечує й відповідач Одеська митниця, проте вважає, що вони не підтверджують митну вартість імпортованого товару.

Втім, на думку суду такі доводи відповідача є хибними, та спростовуються матеріалами справи, виходячи з такого.

Як вбачається із матеріалів справи, для митного оформлення товару, що надійшов від Компанії GUANGZHOU GOOD PLASTIC PRODUCTS CO.,LTD на виконання контракту №21 від 15.01.2025, позивачем було подано до Одеської митниці митну декларацію (МД) №25UA500020008977U0 від 25.11.2025 та ряд документів, що підтверджують вид, кількість та ціну поставленого товару, зокрема: контракт, інвойс, коносамент, автотранспортна накладна, платіжні документи, CMR, тощо, є основними документами, які підтверджують митну вартість товарів відповідно до ч.2 ст.53 МК України, містять чіткі числові значення складових вартості поставленого товару, узгоджуються між собою та не містять розбіжностей. Зокрема, відомості щодо товару, його виду, кількості, асортименту, вартості, умов поставки що були визначені у митній декларації відповідають цим же відомостям про товар, що визначені у контракті, інвойсі, коносаменті, банківських платіжних документах, що підтверджують оплату товару та його транспортування.

Суд зауважує, що відповідно до ст.49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

На думку суду, подані разом із митною декларацією документи були достатніми для визначення його митної вартість за основним методом (ціною договору) з метою сплати митних платежів, кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

Щодо посилань митниці на недоліки у митній декларації країни відправлення суд зазначає, що експортна митна декларація не віднесена до переліку документів, обов`язкових для подання до митного оформлення товару згідно з ч.2 ст.53 МК України, тому не може бути використана для підтвердження митної вартості товару, є допоміжним документом, який подається за наявності та за бажанням імпортера.

При цьому експортна декларація складається та заповнюється в порядку та відповідно до вимог країни відправлення які не є уніфікованими з вимогами законодавства України, та відповідачем не обґрунтовано невідповідність експортної митної декларації зазначеному законодавству.

Наведені коди товарів збігаються що найменш у перших шести цифрах, з огляду на що зауваження митного органу про те, що у декларації країни відправлення від 15.09.2025 № 531620250162669648 внесено код товару на рівні десяти знаків, який не відповідає задекларованому коду товару згідно УКТЗЕД, що унеможливлює ідентифікацію експортної операції з конкретною поставкою, суд оцінює критично.

З приводу зауважень відповідача стосовно ненадання документів на перевезення товару та страхування, суд зазначає, що відповідно до ч.2 ст.53 МК України до митного оформлення подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Судом встановлено, що у п.4.1 Контракту №21 від 15.01.2025 визначено, що продавець поставляє Товар, який продається згідно даного Контракту, на умовах CFR CHORNOMORSK, UKRAINE, або на інших умовах поставки, зазначених в інвойсі.

У спірному випадку, як вбачається з наданих до суду документів, поставка товару в даному випадку здійснювалась за правилами CFR CHERNOMORSK (CFR (Cost and Freight Вартість та фрахт) термін, якій регулює права сторін договору купівлі-продажу при морському перевезенні товарів.

При тлумаченні цього контракту має силу документ Інкотермс 2010 року і Конвенція ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів 1980 року (п.11.4 контракту).

Відповідно до Інкотермс 2010 термін CFR означає, що продавець зобов`язаний сплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в зазначений порт призначення, однак ризик втрати або ушкодження товару, а також ризик будь-якого збільшення витрат, що виникають після переходу товаром борту судна, переходить з продавця на покупця в момент переходу товару через поручні судна в порту відвантаження. За умовами CFR на продавця покладаються обов`язки щодо митного очищення товару для експорту.

Відтак, поставка товару на умовах СFR CHORNOMORSK (вартість і фрахт) «Інкотермс 2010» передбачає, що у фактурну вартість товару вже включені витрати, які впливають на митну вартість товару, а саме перевезення товару до порту призначення (фрахт).

Тобто, у разі міжнародних перевезень за умовами CFR на продавця покладається також обов`язок митного оформлення товару для експорту. Вважається, що продавець виконав постачання, коли товар перетнув борт судна в порту відвантаження. За умовами даного виду поставки обов`язок по сплаті фрахту покладається на продавця.

Також, умови поставки за базисом «СFR» не зобов`язують продавця або покупця здійснити страхування товару, у зв`язку з чим підстав стверджувати, що витрати щодо страхування є складовою митної вартості товару, який поставляється на умовах цього базису поставки, немає.

З огляду на зазначене суд вважає безпідставними доводи відповідача про не підтвердження позивачем витрат на перевезення та страхування товару.

З урахуванням наведеного суд також оцінює критично і доводи митниці в частині додаткових витрат, пов`язаних зі зберіганням, перевантаженням та транспортуванням, а також залученням третіх осіб до переміщення вантажу на шляху до місця призначення, які не були враховані при визначенні продавцем вартості товарів, адже відповідно до умов доставки CFR (CHORNOMORSK), продавець оплачує доставку товару до порту призначення. Відтак, всі витрати з доставки товарів до порту призначення включені у вартість товарів та сплачені продавцем, визначені в Інвойсі, який, серед інших документів, наданий до митного оформлення.

Суд зазначає, що митний орган у своєму відзиві та запереченнях жодним чином не спростовує обґрунтування позивача, не посилається на приписи законодавства які б визначали протилежну позицію ніж вказує позивач, не надає доказів, що декларантом понесені і не враховані додаткові витрати пов`язані із навантаженням, вивантаженням та обробкою оцінюваних товарів та перевалкою контейнеру MRKU7596106.

За наведених обставин суд також вважає хибними і безпідставними посилання митниці на те, що у перевезенні брали участь щонайменше 3 суб`єкти господарювання: Utrust Logistics Limited, A.P. Moller-Maersk Group, SISAM Ukraine, та вартість їх послуг має входити до митної вартості товару, позаяк відповідно до умов CFR (CHORNOMORSK) складова транспортних витрат які входять до митної вартості включена у вартість доставки товарів, яку в свою чергу сплачує продавець.

Висновки митного органу в указаній вище частині ґрунтуються лише на їх припущеннях.

Суд зауважує, що умови CFR CHORNOMORSK звільняють декларанта від необхідності витребування у постачальників додаткових документів щодо вартості транспортування товару та від їх надання митному органу, оскільки такими є ці умови поставки.

Посилання відповідача на те, що вказана позивачем схема розрахунків за поставлений товар, суперечить світовій практиці та можливий лізинг спростовується умовами контракту та встановленням відстрочки платежу Інвойсом у 160 днів.

З даного приводу суд вважає за доцільне вказати, що умови оплати товару є вільним вибором сторін договору як і умова встановлення предоплат, післяплат чи часткових оплат. Умови оплати за товар не впливають на митну вартість такого товару з огляду на те, що фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий) так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) ніяким чином не впливає на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом (з урахування додаткових платежів, якщо такі передбачені чи здійснені).

Вказані висновки узгоджуються з висновками Верховного Суду, що викладені у постановах від 17.04.2018 по справі №815/329/17 та від 26.11.2020 по справі №540/2455/19.

Таким чином, факт оплати/не оплати позивачем отриманого товару не може впливати на його митну вартість.

Сталою є правова позиція Верховного Суду, що умови, на яких повинна здійснитися оплата за товар, якщо вони безпосередньо не впливають на ціну товару, останньої не стосуються. У зв`язку з цим розбіжності щодо умов оплати товару у документах, доданих до митної декларації на підтвердження митної вартості (невідповідність строків оплати, що визначені договором) не є тими розбіжностями (суперечностями) не можуть бути покладені в основу висновків митного органу щодо наявності розбіжностей у відомостях про митну вартість товару (постанови від 12.03.2020 у справі №804/6243/14, від 29.07.2020 у справі №420/1709/19, від 19.11.2024 у справі №420/23588/23, від 27.02.2025 у справі №300/784/24).

Оскільки у процедурі контролю за митною вартість товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару, а умови, терміни та розміри оплати безпосередньо ціни товару не стосуються, суд дійшов висновку, що у відповідача відсутні обґрунтовані сумніви у заявленій митній вартості товару за ціною договору.

Також не підлягають врахуванню посилання Відповідача на те, що у банківському платіжному документі, що стосується товару від 14.11.2025 №60 у графі 52 «Банк клієнта» та графі 57 «Банк бенефіціара» зазначено адреси банків, які не відповідають умовам п. 12 зовнішньоекономічного договору від 15.01.2025 № 21 «Юридичні адреси та банківські реквізити сторін» та реквізитам, зазначеним у рахунку-проформі, а отже не може бути підтвердженням факту переказу коштів на рахунок продавця, позаяк назва банку, номер рахунку, SWIFT код та інші реквізити повністю збігаються з відомостями у контракті.

Крім того, суд враховує доводи позивача з даного приводу про те, що платіжна інструкція заповнюється працівниками банку при цьому існує імовірність, що при її заповнені електрона система підтягує адресу головного офісу банку, а не його відділення яким користується продавець за контрактом чи будь які інші можливі причини.

Поряд з цим, поза розумним сумнівом, на переконання суду, адреса банку жодним чином не впливає на митну вартість товарів оскільки оплата здійснена у відповідності до контакту та Інвойсу на користь продавця за відповідними банківськими реквізитами. Наявність розбіжностей у зазначенні адреси банку беніфіціара в платіжному документі не впливає на сам факт здійснення оплати та не нівелює правової природи цього документа як доказу переказу коштів. Суд вважає, що посилання митниці на невідповідність адреси банку не може вважатися належним доказом сумнівів у митній вартості товару.

Суд зазначає, що сторони вільні в виборі способу та порядку співпраці та взаємодії щодо виконання своїх зобов`язань та мають право в будь-який час вносити зміни у вже існуючі домовленості, змінювати чи доповнювати їх. Обставини здійснення платежу можуть свідчити лише про виконання зобов`язань по оплаті товару покупцем згідно умов контракту. Разом з цим, вони не можуть сприйматись як безумовне свідчення про наявність розбіжностей чи неповноти документів, доданих до митної декларації.

Стосовно не прийняття Митницею прайс-листа від 10.09.2025 з посиланням на зазначення в ньому ціни товарів на умовах CFR CHERNOMORSK (призначені для конкретного регіону), то суд звертає увагу на те, що прайс-лист не є основним документом відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України, який підтверджує митну вартість товарів.

Прайс-лист є довідником цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців. Суд зазначає, що жодний нормативний акт, зокрема міжнародний, не встановлює вимоги до форми та змісту прайс-листів.

Тобто прайс-лист є документом довільної форми, а тому митний орган не може посилатися на неповноту чи обмеженість його відомостей, як на підставу для коригування митної вартості товару

Верховний Суд в постанові від 25.06.2020р. по справі №П/811/687/16 зауважив, що прайс-лист не є обов`язковим документом, що передбачений частиною другою статті 53 МК України, який має подати декларант під час митного оформлення товару, та не є документом, що підтверджує вартість імпортованого товару.

У постанові від 24.01.2019р. по справі №826/2277/16 Верховний Суд вказав, що прайс-лист є документом довільної форми, чинне законодавство не встановлює вимог до форми прайс-листів, тому Митниця не може посилатись на неповноту чи обмеженість його відомостей, обґрунтовуючи свої сумніви.

Відтак, вищевказані зауваження митниці стосовно змісту прайс-листа суд вважає такими, що не впливають на визначення митної вартості товару.

У даному випадку подані декларантом документи, що зазначені у ч. 2 ст. 53 МКУ, не містили розбіжностей, підтверджували заявлену митну вартість товару, для додаткового підтвердження якої на вимогу митного органу був наданий прайс-лист.

Положеннями МК України, визначено, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості. Проте ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Частиною 3 статті 53 МКУ передбачено виключно три підстави витребування додаткових документів у декларанта: наявність розбіжностей у документах, які мають вплив на правильність визначення митної вартості; наявність ознак підробки документів; відсутність у документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 23.10.2020 у справі №820/3231/16, обов`язок доведення митної ціни товару належить позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У спірному ж випадку, у митного органу були відсутні підстави для витребування додаткових документів, оскільки в наданих при митному оформленні документах не було розбіжностей та ними підтверджувалися числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Позивачем доведено, що усі надані до митного органу разом із митною декларацією документи, поза розумним сумнівом, підтверджували вартість товару, який ввозиться, визначену за основним методом, є достатніми та містять усю необхідну повну інформацію про митну вартість та її складові.

Натомість, контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору.

Також суд вважає, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості є не обґрунтованим в частині наявності підстав для застосування другорядного методу - резервного для визначення митної вартості товару.

Відповідно до ч.1 ст.64 МК України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Згідно з п.2, 4 ч.2 ст.55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

В той же час, у графі 33 оскаржуваного рішення міститься лише посилання на номери, дати митних декларацій, які були взяті митницею з метою коригування митної вартості, заявленої декларантом, а також на вартість за одиницю товару. Всупереч вимог Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та ст. 55 МК України, рішення не містить пояснень щодо зроблених коригувань на комерційні умови, умови поставки, вид товару, виробника. Загалом з оскаржуваного рішення не зрозуміло чому саме ці товари та митні декларації були обрані з метою коригування митної вартості товарів позивача, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті положень пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.

При цьому, суд зауважує, що згідно правової позиції Верховного Суду в аналогічних спірних правовідносинах, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номерів та дат митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу ( постанови від 19 червня 2018 в справі №826/6346/16 (№К/9901/36092/18), від 31 січня 2018 в справі №813/7272/13-а (К/9901/3036/18), від 02 березня 2018 по справі №804/2997/17 (К/9901/4472/17).

Наявність у митного органу інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг не відповідає вартості заявленій позивачем, не може утворити підстав для відмови у визнанні заявленої митної вартості за основним методом, оскільки митні органи при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, мають діяти у спосіб, визначений МК України, а відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень. Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за іншим методом. Адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Автоматизована система аналізу та управління ризиками не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

Суд наголошує, що критерій прийняття обґрунтованого рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами.

На думку суду рішення Одеської митниці про коригування митної вартості №UA500020/2025/000365/2 від 25.11.2025 не відповідає критеріям обґрунтованості.

Підсумовуючи усе викладене вище у сукупності, суд приходить висновку, що позивачем, при здійсненні імпортування товару на митну територію України, його вартість була визначена вірно за основним методом на підставі документів, визначених ч. 2 ст. 53 МК України. А відтак, така митна вартість є об`єктивно визначеною та документально підтвердженою, що свідчить про протиправність застосування митним органом другорядного методу - резервного. В свою чергу, відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

Отже, за наслідком розгляду справи суд приходить висновку про недоведеність відповідачем правомірності оскаржуваного рішення про коригування митної вартості та картки відмови, ним не спростовано дійсність поданих до митного оформлення документів, достовірність і об`єктивність зазначених відомостей, не доведено наявності підстав для витребування від позивача (декларанта) додаткових документів, а також застосування другорядного методу визначення митної вартості товарів, не надано доказів, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації та не дотримано передбаченого ст.57 МК України порядку визначення митної вартості товару.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Усе викладене вище у сукупності свідчить на користь обґрунтованості заявлених ТОВ «БОНА ДОМУС» позовних вимог про визнати протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості № UA500020/2025/000365/2 від 25.11.2025, а відтак і про наявність підстав для їх задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу адміністративного судочинства України, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України).

З огляду на викладене, оскільки судом прийнято рішення про задоволення вимог позивача, суд вважає за доцільне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судові витрати у вигляді сплаченого за подання цього позову судового збору у сумі 9207,14 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 242-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «БОНА ДОМУС» задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів № UA500020/2025/000365/2 від 25.11.2025.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БОНА ДОМУС» 9207,14 грн сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «БОНА ДОМУС», код ЄДРПОУ 39013881, адреса: вул.Промислова, 40, м.Одеса, 65031.

Відповідач: Одеська митниця, як відокремлений підрозділ Державної митної служби України, код ЄДРПОУ 44005631, адреса: вул.Лип Івана та Юрія, 21 А, м.Одеса, 65078.

Суддя Марина ХЛІМОНЕНКОВА