Рішення № 139353374, 31.08.2026, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/10552/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 серпня 2026 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді Шепетко І. О.,

за участі секретаря судового засідання Фітаса А.М.,

позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із позовною заявою до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови серії ЕНА №7536533 від 12.07.2026, винесеної інспектором Департаменту патрульної поліції Цигак В.В., у вигляді штрафу в розмірі 510,00 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що 12.07.2026 о 14 год. 09 хв. відносно нього було винесено поставу про накладання адміністративного стягнення у вигляді штрафу 510 грн., серія ЕНА №7536533 за ч. 5 ст. 121 КУпАП.

Позивач зазначає, що відповідно до оскаржуваної постанови інспектор поліції вважає, що 12.07.2026 о 14:05 у м. Ужгород по вул. Миколи Бобяка (Боздоській), 10, позивач керував автомобілем із технічною несправністю, а саме з непрацюючим лівим стоп-сигналом, а також був не пристебнутий ременем безпеки, чим нібито порушив вимоги п. 2.3 ПДР України.

Позивач із постановою не погоджується та вважає її незаконною, оскільки, на його думку, належних доказів зазначених правопорушень не надано. Стверджує, що під час керування транспортним засобом був пристебнутий ременем безпеки, а технічний стан автомобіля відповідав вимогам. У зв`язку з цим позивач просить суд надати відеозапис з нагрудної відеокамери поліцейського, який, на його думку, має підтвердити або спростувати обставини, зазначені в постанові.

Також позивач посилається на те, що в адміністративних справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок доведення правомірності оскаржуваного рішення покладається на відповідача.

Позивач вважає, що сама оскаржувана постанова не може бути належним доказом вчинення правопорушення за відсутності інших доказів, які підтверджують викладені в ній обставини.

У зв`язку з вищезазначеним, враховуючи що зазначеного в оскаржуваній постанові адміністративного правопорушення позивачем не вчинялося, а постанова винесена із грубим порушенням матеріального та процесуального законодавства, вважає що постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 12 липня 2026 серія ЕНА № 7536533, є протиправною та повинна бути скасована, а провадження по справі

Ухвалою суду від 24.07.20226 відкрито провадження у справі та призначено до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

03.08.2026 представником відповідача за довіреністю Стеблюк М.В. було надіслано відзив на позовну заяву, в якому представник просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, оскільки постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності є обґрунтованою та законною, а також такою, що не підлягає скасуванню. До відзиву надано відеозапис правопорушення.

В обґрунтування відзиву відповідач зазначає, що 12.07.2026 року близько 14:09 год. в м. Ужгороді по вул. Миколи Бобяка, 10, екіпаж патрульної поліції виявив автомобіль «DACIA LODGY» д.н.з. НОМЕР_1 , водієм якого був позивач. Під час зупинки транспортного засобу інспектором було встановлено, що автомобіль має технічну несправність, а саме непрацюючий лівий стоп-сигнал, а позивач під час керування був не пристебнутий ременем безпеки, чим порушив вимоги п. 31.4.3 та п. 2.3 «в» ПДР України.

Відповідач зазначає, що автомобіль було зупинено на підставі ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», після чого інспектор представилася, повідомила причину зупинки та перевірила документи позивача. За результатами встановлених порушень щодо позивача були оформлені адміністративні матеріали.

На підтвердження правомірності своїх дій відповідач посилається на відеозапис із нагрудної камери поліцейського № 470077. На думку відповідача, відеозапис підтверджує факт керування позивачем транспортним засобом без пристебнутого ременя безпеки та з технічною несправністю. Також відповідач зазначає, що під час спілкування з інспектором позивач не заперечував обставин, викладених у постанові, а також відмовився від надання пояснень.

Відповідач вказує, що позивачу були роз`яснені його процесуальні права та обов`язки, надана можливість надати усні чи письмові пояснення та заявити клопотання. Після розгляду справи інспектором винесено постанову серії ЕНА № 7536533 від 12.07.2026 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 КУпАП із накладенням штрафу в розмірі 510 грн. Копію постанови, за твердженням відповідача, позивач отримав особисто під підпис.

Також відповідач посилається на положення п. 31.1, п. 31.4.3 та п. 2.3 «в» ПДР України, відповідно до яких водій зобов`язаний забезпечувати технічно справний стан транспортного засобу та користуватися ременем безпеки. Зазначає, що несправність зовнішніх світлових приладів та керування автомобілем без пристебнутого ременя безпеки є порушеннями, за які передбачена адміністративна відповідальність.

Відповідач вважає, що доводи позивача про відсутність доказів правопорушення спростовуються матеріалами справи та відеозаписом із нагрудної камери. Постанова винесена уповноваженою особою, у межах наданих законом повноважень та з дотриманням установленої процедури, а тому підстав для її скасування немає.

У зв`язку з цим відповідач просить суд прийняти відзив, врахувати наведені в ньому доводи та відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав та пояснив, що працівники поліції зупинили його автомобіль у зв`язку з непрацюючим лівим стоп-сигналом, вони не могли бачити, що в нього був не пристебнутий ремінь безпеки, причина зупинки була інша. Вони повинні були надати йому можливість виправити технічну несправність. Просив позов задовольнити та оскаржувану постанову скасувати.

У судове засідання представник відповідача не з`явився, про час і місце розгляду справи належним чином повідомлявся.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, виходячи з їх належності та допустимості, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.ст. 9, 77 КАС України розгляд справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін, вільності та свободи у поданні суду доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень та доведенні перед судом їх переконливості; однак, у справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, обов`язок щодо доведення правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306.

Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Згідно з п. 1.9. Правил дорожнього руху особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Судом встановлено, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі серії EHA №7536533 від 12.07.2026, позивача ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 121 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510,00 гривень.

Виходячи зі змісту оскаржуваної постанови серії ЕНА №7536533 від 12.07.2026, інспектором 1 відділу 2 рота Управління Патрульної поліції в Закарпатській області лейтенантом поліції Цигак В.В., встановлено, що 12.07.2026 о 14:05:30 у м. Ужгород, по вул. Миколи Бобяка (Боздоська), 10, водій ОСОБА_2 керував транспортним засобом марки DACIA LODGY» д.н.з. НОМЕР_1 , з технічною несправністю, а саме не горів лівий стоп-сигнал та при цьому рухався на транспортному засобі обладнаним засобами пасивної безпеки та був не пристебнутий ременем безпеки, чим порушив п.2.3.в. ПДР порушення правил користування ременями безпеки.

В матеріалах справи наявне відео з портативного відео реєстратора поліцейського під час винесення оскаржуваної постанови.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступним.

Згідно з ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Згідно з ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі статтею 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачать на її користь.

Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Згідно з п. 1.3. Правил дорожнього руху, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі порушення Правил дорожнього руху.

Згідно з п. 31.1 технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств-виробників та іншої нормативно-технічної документації.

Відповідно до п. 31.4.3 забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей невідповідності таким вимогам; кількість, тип, колір, розміщення і режим роботи зовнішніх світлових приладів не відповідають вимогам конструкції транспортного засобу.

Відповідно до п.2.3 «в» Правил - для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний; на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголівники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки.

Відповідно до ст. 36 КУпАП якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органами; (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбаченім статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

У судовому засіданні позивач пояснив, що працівники поліції зупинили його транспортний засіб у зв`язку з несправністю лівого стоп-сигналу, однак оскаржувану постанову винесено за керування транспортним засобом без пристебнутого ременя безпеки. При цьому позивач зазначив, що поліцейські не могли бачити, чи був він пристебнутий.

Разом з тим, зазначені доводи спростовуються дослідженим відеозаписом, який підтверджує факт керування позивачем транспортним засобом із технічною несправністю та без пристебнутого ременя безпеки. Так, під час спілкування з інспектором позивач не заперечував обставини щодо користування ременем безпеки, а висловлював позицію про те, що в межах населеного пункту нібито дозволено не пристібатися ременем безпеки.

Суд оцінює зазначений відеозапис у сукупності з іншими доказами відповідно до вимог ст. 90 КАС України.

Оцінюючи зазначені доводи позивача, суд вважає їх необґрунтованими, оскільки вони не відповідають вимогам Правил дорожнього руху України та спростовуються дослідженими судом доказами.

При цьому суд зазначає, що відповідно до пункту 2.3 «в» Правил дорожнього руху України водій зобов`язаний на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки, користуватися ременями безпеки. Вказана норма не містить винятку щодо руху в межах населеного пункту або міста.

Отже, саме по собі перебування транспортного засобу в межах населеного пункту не звільняє водія від обов`язку користуватися ременем безпеки.

Доводи позивача про те, що підставою для його зупинки була несправність лівого стоп-сигналу, самі по собі не спростовують факту вчинення іншого адміністративного правопорушення, за яке його притягнуто до адміністративної відповідальності, оскільки під час розгляду справи судом встановлено факт керування позивачем транспортним засобом без пристебнутого ременя безпеки, що підтверджується відеозаписом із нагрудної відеокамери працівника поліції.

Таким чином, суд приходить до висновку, що доводи позивача не спростовують обставин, зазначених в оскаржуваній постанові, а тому не можуть бути підставою для її скасування.

Судом встановлено, що факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення підтверджується відеозаписом із нагрудної камери поліцейського № 470077. На відеозаписі зафіксовано обставини зупинки транспортного засобу, роз`яснення позивачу його прав, розгляд справи та винесення оскаржуваної постанови.

Суд також встановив, що позивачу було надано можливість надати пояснення та реалізувати свої процесуальні права, однак від надання пояснень він відмовився. Копію постанови серії ЕНА № 7536533 від 12.07.2026 року позивач отримав особисто під підпис.

Щодо доводів позивача про невідповідність постанови вимогам ст. 283 КУпАП суд зазначив, що законом не передбачено обов`язкового зазначення у постанові всіх доказів, на підставі яких встановлено факт правопорушення. Суд дійшов висновку, що зміст оскаржуваної постанови відповідає вимогам ст. 283 КУпАП.

Посилання позивача на відсутність доказів правопорушення та процесуальні порушення суд визнав необґрунтованими, а підстав для скасування постанови серії ЕНА № 7536533 від 12.07.2026 року не встановлено.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 11 вересня 2018 року по справі №826/11623/16 (провадження №К/9901/50453/18) та в постанові Верховного Суду від 14 серпня 2018 року по справі справа №826/15341/15 (провадження №К/9901/19896/18).

У відповідності до практики Європейського Суду з прав людини, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості

Щодо технічної несправності транспортного засобу суд враховує, що відповідно до пункту1 2.3 Правил дорожнього руху України, водій зобов`язаний перед виїздом перевірити і забезпечити технічно справний стан транспортного засобу, а також під час руху стежити за його технічним станом. Це передбачає перевірку справності всіх зовнішніх світлових приладів, у тому числі сигналів гальмування (стоп-сигналів).

Згідно з пунктом 31.1 ПДР України, технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинен відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху, зокрема вимогам ДСТУ 3649:2010 «Колісні транспортні засоби. Вимоги щодо безпечності технічного стану та методи контролювання».

У таблиці пункту 6.1.5 ДСТУ 3649:2010 встановлено, що на транспортному засобі повинно бути два або чотири сигнали гальмування.

Отже, конструкцією більшості транспортних засобів передбачено наявність двох справних стоп-сигналів.

Відповідно до пункту 31.4.3 ПДР України, забороняється експлуатація транспортного засобу, якщо кількість, тип, колір, розміщення або режим роботи зовнішніх світлових приладів не відповідають вимогам конструкції транспортного засобу.

Таким чином, відсутність або несправність хоча б одного стоп-сигналу (сигналу гальмування) є порушенням вимог стандарту і підставою для заборон експлуатації транспортного засобу.

Як зазначено Верховним Судом у постанові 18 жовтня 2019 року по справі № 177/213/17, закінчений склад правопорушення, визначеного ч. 1 статті 121 КУпАП, настає з того моменту коли особа рухалась з технічною несправністю передбаченою пунктом 31.4.3 ПДР України.

Отже, на водія покладається обов`язок забезпечити справний технічний ста: транспортного засобу та його обладнання як перед початком руху, так і під час його здійснення.

Судом також перевірено доводи позивача щодо порушення вимог ст. 283 КУпАП. Відповідно до зазначеної норми постанова у справі про адміністративне правопорушення повинна містити встановлені законом відомості, зокрема дані про особу, яка притягається до відповідальності, обставини правопорушення, нормативний акт, що передбачає відповідальність, вид та розмір стягнення, порядок його виконання та оскарження. При цьому обов`язкового зазначення в постанові всіх доказів, на підставі яких встановлено факт правопорушення, ст. 283 КУпАП не передбачає.

Суд встановив, що оскаржувана постанова серії ЕНА № 7536533 від 12.07.2026 року містить необхідні відомості та відповідає вимогам ст. 283 КУпАП. Саме по собі незазначення в постанові переліку доказів не свідчить про її протиправність, якщо факт правопорушення підтверджується іншими належними доказами.

Судом також встановлено, що під час розгляду справи позивачу були роз`яснені його права та обов`язки, йому було запропоновано надати пояснення та заявити клопотання. Від надання пояснень позивач відмовився. Після розгляду справи інспектором винесено оскаржувану постанову, копію якої позивач отримав особисто під підпис.

Оцінюючи доводи позивача про незаконність дій інспектора, суд виходить із того, що відповідно до ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є, зокрема, фактичні дані, встановлені протоколом, поясненнями особи, свідків, висновками експерта, показаннями технічних приладів та технічних засобів, які мають функції фото- і відеозапису, а також іншими документами.

З огляду на досліджений відеозапис та інші матеріали справи суд дійшов висновку, що відповідачем доведено правомірність прийнятого рішення. Натомість позивач не надав належних і допустимих доказів, які б спростовували зафіксовані обставини або підтверджували незаконність оскаржуваної постанови.

Посилання позивача на те, що він не погоджується з постановою та вважає її незаконною, саме по собі не є достатньою підставою для її скасування. Суд зазначає, що відповідно до ст. 90 КАС України жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили, а їх оцінка здійснюється на підставі всебічного, повного та об`єктивного дослідження.

Таким чином, судом встановлено, що інспектор поліції діяла в межах наданих їй законом повноважень, із дотриманням вимог КУпАП та ПДР України. Факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП, підтверджується належними доказами, зокрема відеозаписом із нагрудної камери.

За таких обставин суд не встановив правових підстав для визнання протиправною та скасування постанови серії ЕНА № 7536533 від 12.07.2026 року, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 3 ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином суд приходить до висновку, що при винесенні оскаржуваної постанови відповідач виконав вимоги КУпАП та Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі.

Відповідно до ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Таким чином, з врахуванням процесуальних особливостей адміністративного судочинства доведення факту неправомірності дій позивача, покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 251 КпАП України, доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому такі кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, шляхом співставлення зібраних по справі доказів, з врахуванням встановленого КАС України обов`язку доведення, суд прийшов до висновку про доведеність вини позивача в скоєнні адміністративного правопорушення.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки постанова винесена уповноваженою особою, яка мала право розглядати справу про адміністративне правопорушення та застосовано адміністративне стягнення за вищевказане правопорушення, відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законодавством України, що регулює порядок розгляду справ про адміністративні правопорушення щодо порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту. Доказів, які мали спростувати факт наявності адміністративного правопорушення та обставин, що виключають адміністративну відповідальність, позивачем у межах розгляду даної справи надано не було і судом таких обставин не встановлено, факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, підтверджується наявними у справі доказами.

Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

З урахуванням положень статті 139 КАС України, а також беручи до уваги те, що позовну заяву позивача залишено без задоволення, витрати позивача пов`язані зі сплатою судового збору слід залишити без відшкодування.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 19, Конституції України, ст.ст.7, 8, 9, 33, 122, 251, 293 КУпАП, ст.ст. 2,6,9,12,72,77,90,241-246, 268-272,286,293,295 КАС України, суд,-

у х в а л и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНКОПП: НОМЕР_2

Відповідач: Департамент патрульної поліції, місцезнаходження: 03048, м. Київ, вул.. Федора Ернста, 3, код ЄДРПОУ 40108646.

Суддя І.О. Шепетко