Рішення № 139353319, 01.09.2026, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

1 вересня 2026 року м. Мукачево Справа №303/6175/25

2/303/2237/25

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

в складі: головуючого судді Кость В.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу

за позовом Акціонерне товариство «Кредобанк»

до відповідача ОСОБА_1

про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство «Кредобанк», віді імені якого діє Павленко Сергій Валерійович, звернулося до суду через систему «Електронний суд» з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №29022024 від 29.02.2024 в сумі 55273,71 грн. (в т.ч. 53107,74 грн. заборгованість за основним зобов`язанням (тіло кредиту), 2165,97 грн. проценти), а також 3028,00 грн. судових витрат зі сплати судового збору та 5527,37 грн. витрат на правничу допомогу.

На виконання вимог частини шостої статті 187 Цивільного процесуального кодексу України, суд встановив зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача та виконав свій процесуальний обов`язок, надіславши на цю адресу копію ухвали про відкриття провадження по справі.

Відповідач відзив на позовну заяву не подав.

Учасники справи, заперечень щодо можливості судового розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін не висловили, тому з урахуванням положень частини п`ятої статті 279 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглянув справу на підставі наявних у ній матеріалів.

Дослідивши подані по справі доказові матеріали, суд констатує наступне.

29 лютого 2024 року між Акціонерне товариство «Кредобанк» (надалі - Кредитодавець), та ОСОБА_1 (надалі Позичальник) було укладено кредитний договір №29022024 (надалі Договір), згідно з яким Кредитодавець надав відповідачу кредит у сумі 57245,36 грн. строком на 60 місяців до 28 лютого 2029 року, а Позичальник зобов`язався повернути Кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений Договором термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором.

Відповідно до пункту 4.1 Договору, сторони погодили, що за користування кредитом позичальник сплачує банку відсотки, за процентною ставкою 47% річних.

Згідно з пунктом 1.6 Договору, стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

По відношенню до вищевказаних фактичних обставин справи, суд наводить наступні норми права та мотиви їх застосування.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 Цивільного кодексу України).

Визначення поняття зобов`язання міститься у частині першій статті 509 Цивільного кодексу України.

Відповідно до цієї норми зобов`язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

У відповідності зі статтями 610, 611, 612 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з частиною другою статті 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Статтею 81 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що обов`язок доведення обставин, на які зроблено посилання як на підставу заявлених вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, покладається на учасників справи. Обставини мають бути підтверджені належними, допустимими, достовірними і достатніми доказами (статті. 77-80 Цивільного процесуального кодексу України). Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях і суд не вправі збирати докази, що стосуються предмета спору, за своєю ініціативою, крім конкретних випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, між сторонами було Договір, який відповідач підписав власноруч.

Згідно з даними меморіального ордеру №10575972 від 29 лютого 2024 року, позивач здійснив перерахування всієї суми кредиту на рахунок відповідачі.

Доказів повернення всієї суми кредитних коштів, а також сплати комісії та процентів за користування кредитними грошима відповідачем за Договором, матеріали справи не містять.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що заборгованість Позичальника за Договором за предметом позову, станом на 15.05.2025 (розрахунок заборгованості), складає 55273,71 грн. (в т.ч. 53107,74 грн. заборгованість за основним зобов`язанням (тіло кредиту), 2165,97 грн. проценти) та підтверджена належними доказами відповідно до вимог статей 76-81 Цивільного процесуального кодексу України, відповідачем не спростована, а тому підлягає стягненню на користь відповідача на підставі статей 1048, 1050, 1054 Цивільного кодексу України.

Щодо вимоги позивача про стягнення витрат на правничу допомогу, суд вважає за доцільне зазначити таке.

Так, позивач просить суд стягнути на свою користь 5527,37 грн. витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з розглядом цієї справи.

Згідно з частинами першою та третьою статті 133 Кодексу судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 137 Кодексу, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду від 30.09.2009 №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

При визначенні суми відшкодування даних витрат суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Саме такі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у Рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна та інші проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових витрат та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року в справі № 826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

У постанові Верховного Суду від 20.10.2021 року у справі № 757/29103/20-ц (провадження № 61-11792св21) зазначено, що в разі підтвердження обсягу наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, обґрунтованості їх вартості витрати за такі послуги підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України). Визначальним у цьому випадку є факт надання адвокатом правової допомоги у зв`язку з розглядом конкретної справи.

З аналізу матеріалів даної справи суд виснує, що на підтвердження витрат на правничу допомогу, представник позивача надав копію договору про надання правової допомоги від 11 лютого 2019 року, довіреність №13789, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЧН №000531 та копію посвідчення адвоката.

Суд вважає, що зазначені документи не підтверджують факту надання адвокатом правової допомоги у зв`язку з розглядом саме цієї справи, не містять зазначеного обсягу наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, обґрунтованості їх вартості, документів, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги.

Таким чином, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем належними та допустимими доказами його вимоги про відшкодування витрат, понесених на правову допомогу в цій справі

З огляду на зазначене, позов слід задоволити.

Судові витрати у вигляді сплаченого судового збору по справі у сумі 3028,00 грн. підлягають віднесенню на відповідача відповідно до частин першої-другої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України.

На підставі наведеного та керуючись статтями 8, 124, 129 Конституції України, статтями2, 3, 10, 12, 13, 18, 76-81, 263-265, 279, 280, 354-355 Цивільного процесуального кодексу України, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області,

УХВАЛИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «Кредобанк» суму 55273,71 (п`ятдесят п`ять тисяч двісті сімдесят три гривні 71 копійка) грн. (в т.ч. 53107,74 грн. заборгованість за основним зобов`язанням (тіло кредиту), 2165,97 грн. проценти) заборгованості за кредитним договором №29022024 від 29.02.2024.

2.1. Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «Кредобанк» суму 3028,00 (три тисячі двадцять вісім гривень 00 копійок) гривень у відшкодування судових витрат по сплаті судового збору.

3. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

4. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

5. Позивач: Акціонерне товариства «Кредобанк», 79026, м. Львів, вул. Сахарова, 78, код ЄДРПОУ 09807862.

Представник позивача: Павленко Сергій Валерійович, 02094, м. Київ, пр.-т. Л. Каденюка, 23, а/с 57, РНОКПП, НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя В.В. Кость