Рішення № 139352079, 31.08.2026, Тернівський міський суд Дніпропетровської області

Справа № 194/1496/26

Номер провадження 2/194/1398/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 серпня 2026 року м. Тернівка

Тернівський міський суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Соколової Ю.І.,

за участю секретаря судового засідання Григор`євої А.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Тернівського міського суду Дніпропетровської області, в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди завданої внаслідок професійного захворювання,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Тернівського міського суду Дніпропетровської області з вказаним позовом і просить стягнути на його користь з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» в рахунок відшкодування моральної шкоди суму у розмірі 172 940, 00 грн. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, протягом тривалого часу з 23.01.1989 року по 20.03.1997 року та з 06.07.1998 року по 07.07.2011 року працював у різних структурних підрозділах на різних посадах у ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля». 07.07.2011 року його було звільнено. За час роботи на підприємствах відповідача позивач захворів професійними захворюваннями. Актом розслідування хронічного професійного захворювання за формою П-4 від 2912.2011 року, затвердженого головним державним санітарним лікарем м.Павлограда, встановлено наявність у позивача професійних захворювань: антрасилікоз першого ст., ускладнений хронічним обструктивним захворюванням легень першого-другого ст. ЛН першого - другого ст. Остеоартроз і періартроз колінних ПФ другого ст. і ліктьових ПФ другого ст., плечових суглобів ПФ другого ст.. Нейросенсорна приглухуватості першого ст. (з легким зниженням слуху). Висновком МСЕК від 13.02.2012 року позивачу первинно визначено ступінь втрати працездатності за професійними захворюваннями на рівні 60% безстроково, з яких: 35% - деформуючі артрози; 20% - антракосилікоз, ускладнений хронічним обструктивним захворюванням легень; 5% - приглухуватість та визнано інвалідом третьої групи безстроково. ОСОБА_1 має постійні скарги на стан свого здоров`я, змушений проходити лікування, він зазнав зменшення обсягу трудової діяльності, змушений проходити курси лікування, переносити щоденний фізичний біль та моральні переживання, позбавлений нормальних життєвих зв`язків, у зв`язку з тим, що наслідки отриманих на виробництві професійних захворювань обмежують його життєву активність і вимагають від нього додаткових зусиль для організації життя, він змушений роками проходити чисельні медичні огляди та обстеження, відновлювальні процедури, лікування, у зв`язку з чим не може вести повноцінний образ життя, відчуває фізичні страждання, психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, що негативно позначалося і позначається на його душевному та фізичному стані. ОСОБА_1 вважає виваженим та справедливим розмір відшкодування йому моральної шкоди у розмірі 172 940,00 грн.

Ухвалою суду від 28.07.2026 року дану справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Від сторін не надійшло клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін.

Представником відповідача Дилдіною Н.В. надано до суду відзив на позовну заяву відповідно до якого просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, зазначає про те, що ОСОБА_1 стверджуючи про заподіяння йому моральної шкоди, не наводить жодних доказів, якими підтверджується факт заподіяння йому моральних страждань, що унеможливлює задоволення позовних вимог. ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» створило всі належні та безпечні умови праці для своїх працівників: розробило та запровадило технологічні паспорти на виконання небезпечних видів робіт, здійснює свою господарську діяльність на підставі належним чином оформлених та отриманих дозволів та ліцензій, забезпечує справним обладнанням, щозміни з усіма працівниками проводить інструктажі з охорони праці на предмет безпечного виконання робіт за виданим нарядом, у відповідності до «Положення про навчання та перевірку знань з охорони праці», діючого на підприємстві Відповідача, проводить періодичні планові та позапланові інструктажі з питань охорони праці, забезпечує всіх працівників, без винятку, засобами колективного та індивідуального захисту. Відповідачем вимоги нормативно-правових актів з охорони праці не порушувалися. В матеріалах справи відсутні докази про настання будь-яких аварій на підприємстві та/або доказів порушення норм законодавства з охорони праці, відсутні будь-які акти перевірок відповідних контролюючих органів про допущення порушень з боку Відповідача. Добровільне продовження роботи на підприємстві свідчить про те, що позивач своїми свідомими діями завдав шкоди своєму здоров`ю. Жодних документальних підтверджень наявності моральної шкди позивачем не надано. Підтвердження виконання позивачем індивідуальних програм реабілітації до матеріалів справи також не додано. Таким чином, аргументи позивача щодо життєвих обмежень не підтверджується належними та допустимими доказами. В матеріалах справи відсутні будь-які докази, що тривалий процес лікування, позбавляє його можливості вести повноцінний спосіб життя та інші обставини. Таким чином, відповідач не погоджується із розміром відшкодування моральної шкоди та вважає його безпідставно завищеним та необґрунтованим. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 просить відмовити в повному обсязі.

Крім того, представник відповідача у відзиві просить зобов`язати позивача подати заяву свідка по суті поставлених нею питань.

Статтею 93 ЦПК України передбачено письмове опитування учасників справи як свідків.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 93 ЦПК України учасник справи має право поставити в першій заяві по суті справи, що ним подається до суду, не більше десяти запитань іншому учаснику справи про обставини, що мають значення для справи.

Учасник справи, якому поставлено питання позивачем, зобов`язаний надати вичерпну відповідь окремо на кожне питання по суті. На запитання до учасника справи, який є юридичною особою, відповіді надає її керівник або інша посадова особа за його дорученням.

Відповіді на запитання подаються до суду учасником справи - фізичною особою, керівником або іншою посадовою особою юридичної особи у формі заяви свідка не пізніш як за п`ять днів до підготовчого засідання, а у справі, що розглядається в порядку спрощеного провадження, - до першого судового засідання. Копія такої заяви свідка у той самий строк надсилається учаснику справи, який поставив письмові запитання.

Позиція позивача по справі детально викладена ним у позовній заяві, зроблений докладний опис обставин по справі, негативних змін у житті позивача, спричинених професійним захворюванням. Тому особиста присутність позивача у судовому засіданні не є необхідною, як і його допит, як свідка, в порядку статті 93 ЦПК України.

Крім того, спрощене провадження, як і загальне позовне провадження спрямовані на всебічний, повний та об`єктивний розгляд справи з дослідженням всіх наданих сторонами доказів, вивченням всіх заяв сторін по суті справи, тобто спрощене провадження не є провадженням, в якому розглядаються безспірні вимоги. Отже, відповідач не позбавлений можливості викласти свої доводи, аргументи, міркування, заперечення у письмових заявах по суті справи, не позбавлений можливості надавати суду свої докази на спростування вимог позивача у строки визначені судом або законом, та в повній мірі користується правами, передбаченими ЦПК України.

За змістом статей 81, 83 ЦПК України, позивач зобов`язаний довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви.

Позивачем додані до позовної заяви письмові докази, що підтверджують обставини, на які він посилається у позовній заяві.

Тому, суд не вбачає підстав для задоволення вищезазначеного клопотання.

Беручи до уваги, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження за відсутності учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази у їх сукупності, вважає що позов підлягає частковому задоволенню на таких підставах.

Право на звернення до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів закріплено безпосередньо у Конституції України (ст. 55), Цивільному кодексі України (ст. 16), Цивільному процесуальному кодексу України (ст. 4).

Згідно зі ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як вбачається з матеріалів справи та матеріалами справи підтверджено, що згідно із записами у трудовій книжці ОСОБА_1 працював на підприємствах ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» у період з 23.01.1989 року по 20.03.1997 року та з 06.07.1998 року по 07.07.2011 року (а.с. 10-11).

07.07.2011 року ОСОБА_1 був звільнений у зв`язку з невідповідністю до виконуваної роботи внаслідок стану здоров`я згідно п. 2 ст. 40 КЗпП України (а.с.11).

Згідно акту розслідування хронічного професійного захворювання від 29.12.2011 року, затвердженого головним державним санітарним лікарем м.Павлограда хронічне професійне захворювання виникло у ОСОБА_1 за таких обставин: тривала дія шкідливих факторів виробничого середовища на організм робочого, недосконалість технологічних процесів. Причинами виникнення професійного захворювання є: Пил: природний, мінеральний, переважно фіброгенної дії з вмістом вільного двоокису кремнію до 10% в концентрації 79,41-139,88 мг.куб.м., при ГДК 4,0 мг.куб.м. з дією на організм робочого впродовж 10-90,5% робочого часу. Важкість праці: підіймання та переміщення (разове) вантажів становить 40-50 кг., сумарне 400-500 кг., динамічне 80000. Вимушені нахили під кутом більше 30 градусів більше 300 разів за зміну. Клас 3.3. Шум: еквівалентний рівень якого становив: при роботі гірничо-шахтного устаткування 81-94 дБ, при ГДР 80 дБ. Клас 3.1. Несприятливий мікроклімат, по відносній вологості, діяв протягом всієї зміни, умови шахти шкідливі, клас 3.1. Загальна оцінка умов праці за показниками шкідливості відноситься до класу 3.4. Цим же актом позивачу з 18.01.2012 року встановлені діагнози: антрасилікоз першого ст., ускладнений хронічним обструктивним захворюванням легень першого-другого ст. ЛН першого - другого ст. Остеоартроз і періартроз колінних ПФ другого ст. і ліктьових ПФ другого ст., плечових суглобів ПФ другого ст.. Нейросенсорна приглухуватості першого ст. (з легким зниженням слуху) (а.с. 12).

При первинному огляді МСЕК 13.02.2012 року ОСОБА_1 встановлено 60% втрати професійної працездатності безстроково, з яких: 35% - деформуючі артрози; 20% - антракосилікоз, ускладнений хронічним обструктивним захворюванням легень; 5% - приглухуватість та визнано інвалідом третьої групи безстроково у зв`язку із отриманими професійними захворюваннями та зазначено потребу у медикаментозному лікуванні (довідки МСЕК серії 10 ААА за №075153 та №565523 від 13.02.2012 року) (а.с.13-14).

На підтвердження звернення за медичною допомогою внаслідок отриманих професійних захворювань позивачем надано виписки із медичної картки амбулаторного хвороби, які свідчать про перебування ОСОБА_1 на лікуванні (а.с.15-19).

Відповідно до ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Статтею 153 КЗпП України, передбачено, що забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Стаття 173 КЗпП України закріплює за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків.

Частиною першої статті 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у тому числі у фізичному болю та стражданнях, яких зазнала особа у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Відшкодування моральної шкоди провадиться власником, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральних втрат потерпілого, порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Під моральними втратами потерпілого розуміються страждання, заподіяні працівникові внаслідок фізичного або психічного впливу, що спричинило погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Пунктами 9, 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» передбачено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Рішенням Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року № 1-9/2004 (1-рп/2004) визначено, що моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.

Згідно із ч. 1 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Частиною першою ст. 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених законом.

Право на відшкодування шкоди настає з дня встановлення потерпілому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності. Таким чином, і право на відшкодування моральної шкоди виникає в потерпілого з дня встановлення МСЕК стійкої втрати професійної працездатності. Така позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2019 у справі № 210/3177/17.

Захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права, так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв`язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди обирається потерпілою особою, з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють йому моральні та фізичні страждання.

Надані позивачем докази повною мірою вказують, що ушкодження здоров`я відбулося при виконанні ним трудових обов`язків, що у свою чергу призвело як до фізичних, так і до моральних страждань. Втрата працездатності призвела до обмеження його можливості вести активний спосіб життя, вільно спілкуватися, внаслідок чого останній змушений прикладати додаткові зусилля для організації свого життя.

Суд не може погодитись із запереченнями відповідача, який вважає не доведеним факт спричинення моральної шкоди саме з вини відповідача, оскільки згідно п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року "Про судову практику по справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" роз`яснено, що моральна шкода може складатися зокрема з моральних переживань у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного способу життя, при настанні інших негативних наслідків, що має місце в цьому випадку, тому що всі зазначені обставини в позивача наступили саме у результаті втрати професійної працездатності, внаслідок професійних захворювань.

Інші доводи представника відповідача суд вважає неспроможними, оскільки вони спростовуються наявними в матеріалах справи доказами в їх сукупності.

Суд приходить до висновку про наявність правових підстав для покладення на відповідача обов`язку по відшкодуванню позивачу завданої моральної шкоди з підстав, визначених статтею 1167 ЦК України.

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд приймає до уваги стан здоров`я позивача, втрату професійної працездатності, характер професійних захворювань та їх наслідки для здоров`я позивача, істотність вимушених змін в життєвих стосунках. З урахуванням міркувань розумності, виваженості та справедливості, зважаючи на те, що розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення, визначає розмір грошового відшкодування моральної шкоди у сумі 120 000 грн., в іншій частині відмовити.

Також слід зазначити, що у постанові Верховного Суду від 21 травня 2025 року у справі №235/3143/24 (провадження №61-14246св24) Суд зазначив, що правовідносини з нарахування, утримання та перерахування податків, зборів чи інших обов`язкових платежів знаходяться у площині публічних (податкових) відносин, а тому суд при вирішенні позову про стягнення грошової компенсації моральної шкоди відповідно до статті 23 ЦК України не вирішує питання про податки, збори чи інші обов`язкові платежі. У статті 265 ЦПК України немає імперативної вказівки на необхідність додаткової деталізації у рішенні суду грошової компенсації моральної шкоди із розміром сплати податків, зборів чи інших обов`язкових платежів.

З урахуванням викладеного необґрунтованим буде вирішення судом у даній цивільній справі питань щодо податків, зборів чи інших обов`язкових платежів та визначення в резолютивній частині рішення порядку його виконання про стягнення цієї суми «без відрахуванням податків та інших обов`язкових платежів».

При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд враховує наступне.

За п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також смертю фізичної особи.

На підставі ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач звільнений від сплати судового збору, тому судовий збір на користь держави підлягає стягненню з відповідача у розмірі, діючому на день звернення позивача до суду, за подання позовної заяви майнового характеру фізичною особою (один відсоток розміру задоволених позовних вимог).

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 89, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди завданої внаслідок професійного захворювання задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК «Павлоградвугілля» (ЄДРПОУ 00178353, юридична адреса: Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Соборна, буд. 76) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) в рахунок відшкодування моральної шкоди 120 000 (сто двадцять тисяч) грн. 00 коп.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК «Павлоградвугілля» (ЄДРПОУ 00178353, юридична адреса: Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Соборна, буд. 76) на користь держави судовий збір у розмірі 1200 грн. (одна тисяча двісті гривень) на р/р UA908999980313111256000026001 в Казначействі України (ЕАП), код ЄДРПОУ 37993783, отримувач ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код класифікації доходів бюджету 22030106, призначення платежу: судовий збір.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 31 серпня 2026 року.

Повне найменування учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Павлоградвугілля», ЄДРПОУ 00178353, місцезнаходження: вул. Соборна, 76, м. Павлоград, Дніпропетровська область, 51400;

Представник відповідача: Дилдіна Наталія Володимирівна, РНОКПП НОМЕР_2 , місцезнаходження: вул. Соборна, 76, м. Павлоград, Дніпропетровська область, 51400.

Суддя Ю.І. Соколова