Рішення № 139351530, 21.08.2026, Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська

Справа № 209/10382/25

Провадження № 2/209/391/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" серпня 2026 р. м. Кам`янське

Дніпровський районний суд міста Кам'янського у складі:

головуючого судді Ковальової - Писаревої А.Б.,

за участі секретаря Лушпай І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Кам`янське Дніпропетровської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" про відшкодування шкоди, завданої смертю, -

ВСТАНОВИВ:

24 грудня 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Тарасенко В.Ю. звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" про відшкодування шкоди, завданої смертю.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_2 об 03.37 годині на залізничній колії Регіональної філії «Придніпровська залізниця» на 5 км., пікет № 8-9, на станції Кам?янське парк Романково, Дніпропетрівської області, одиночним локомотивом ВЛ-8-1361 під керуванням машиніста ОСОБА_2 та помічника машиніста ОСОБА_3 смертельно травмовано гр-на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач є дружиною загиблого. Електропотяг, яким було смертельно травмовано чоловіка Позивача, який належить АТ «Українська залізниця» в особі РФ «Придніпровська залізниця", є джерелом підвищеної небезпеки. У зв?язку зі смертю свого чоловіка внаслідок наїзду на нього рухомого складу, позивач зазнала сильних душевних та моральних страждань. Страждання полягали у порушені її нормальної життєдіяльності, оскільки вона перебувала у близьких стосунках із чоловіком, дуже його любила, тому відчувала та відчуває сильний душевний біль від втрати близької йому людини. Подружжя має спільну дитину, разом займались її вихованням, утриманням тощо. У зв?язку із втратою рідної особи, у позивача було порушено нормальний сон, їй часто сняться жахи, вона перебуває у стані постійного стресу. Враховуючи той факт, що втрата близької людини є для позивача незворотною втратою, що спричиняла, спричиняє і буде спричиняти їй довготривалі сильні душевні страждання, тому їй спричинена суттєва моральна шкода, яка потребує відшкодуванню у грошовій формі. Також звертає увагу суду на те, що загибель близького родича згідно з практикою Верховного Суду в будь-якому випадку вважається подією, що безумовно спричинює моральні страждання. На думку позивача, неприпустимою є ситуація, за якої моральна шкода, завдана смертю близької людини, буде значно меншою, ніж оплата праці посадової особи - керівника відповідача, або мізерною по відношенню до мільярдів прибутків відповідача. Враховуючи те, що смерть потерпілому була заподіяна не внаслідок його умислу чи непереборної сили, на АТ «Укрзалізниця» покладено обов`язок щодо відшкодування позивачу моральної коди, завданої такою смертю. Враховуючи все вищевикладене, позивач вважає, що завдану йому моральну шкоду внаслідок заподіяння смерті її чоловіка через наїзд рухомого залізничного складу, слід оцінити в розмірі 1 211 200 грн. 00 коп. Просить суд стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 1 211 200,00 грн. без стягнення податків та обов`язкових платежів та судові витрати по справі.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Кам`янського від 12 січня 2026 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання по справі.

06 лютого 2026 року до суду через систему «Електронний суд» від представника відповідача Серьогіної С.В. надійшов відзив на позовну заяву та клопотання про визнання явки позивача обов`язковою, в якому представник просить в задоволенні позову відмовити у повному обсязі, а в разі задоволення позову зменшити розмір моральної шкоди та визнати явку ОСОБА_1 в судове засідання обов`язковою. На обґрунтування відзиву зазначає, що з матеріалів зібраних органами досудового слідства вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_2 близько 03:37 із-за кущів вибіг чоловік та став посередині колії за 5-10 метрів до локомотиву ВЛ-8-1361, що рухався. Тобто, практично кинувся під колісні пари локомотива. Машиністом було застосовано екстрене гальмування, але уникнути наїзду не вдалось. Смертельне травмування ОСОБА_4 сталося внаслідок прямого чи непрямого умислу самого потерпілого, що полягало в порушенні ним п.п. 2.2,2.3,2.5,2.6 «Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України», що затвердженні наказом Міністерства транспорту України від 19 лютого 1998 № 54 (зі змінами від 22 листопада 2007). Так як об`єктивні данні, які б свідчили про порушення працівниками залізниці правил безпеки руху або експлуатації залізничного транспорту відсутні, в порушені кримінальної справи відмовлено. Враховуючи такі обставини, у локомотивної бригади технічної можливості уникнути наїзду не було. Відсутність у відповідача технічної можливості відвернення негативних наслідків є непереборною силою, оскільки в даному випадку наїзд на потерпілого не залежало від його волі. Проаналізувавши докази, надані до позовної заяви, відповідач вважає, що в даному випадку має місце груба необережність самого потерпілого з явними ознаками умислу на здійснення небезпечних дій. Важливо звернути увагу, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 мешкає: (п.3 акту службового розслідування від 30 квітня 2021) АДРЕСА_1 , тоді як позивачка: м. Кам`янське Дніпропетровської області, що дає підстави виснувати про відсутність тісних, тривалих зв`язків між позивачкою та загиблим. Слід також зауважити, що за результатами судово-медичної експертизи в крові потерпілого виявлений етиловий спирт у концентрації 0,97%, що хоч і відповідає легкому ступеню сп`яніння, але безумовно впливало на поведінку загиблого. Одночасно, позивач не надав доказів, якими підтверджується розмір завданої моральної шкоди саме у заявленому розмірі, а не іншому, що свідчить про її явне завищення, а тому у відшкодуванні шкоди має бути відмовлено або зменшено її розмір до розумних меж. Крім того, враховуючи те, що такі категорії як фізичні, душевні, психічні страждання мають виключно особистий характер відповідач вважає за необхідне визнати явку позивача обов`язковою /а.с. 83-85/.

11 лютого 2026 року до суду через систему «Електронний суд» від представника позивача адвоката Тарасенко В.Ю. надійшла відповідь на відзив, згідно якої представник просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Зазначає, що твердження відповідача про те, що в матеріалах справи відсутні письмові докази, які б підтверджували моральні страждання позивача щодо смерті близької їй людини, є безпідставні і суперечать правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові Верховного Суду від 16 грудня 2020 р. по справі №161/3557/19, провадження №61-18595св19, про те, що є доказами моральних страждань у справах щодо смерті родича і що сама по собі смерть вже є беззаперечним доказом наявності цих моральних страждань. Всі твердження відповідача про наявність у загиблого умислу щодо суїциду побудовані виключно на припущеннях, не підтверджені жодними доказами, жодними постановами у рамках кримінального провадження чи рішеннями суду про встановлення даних фактів. Загиблий вів нормальний образ життя, домашнє господарство, у нього була дружина, син. Відповідно, не існує жодних підстав стверджувати про його намір здійснити суїцид. Більш того, у матеріалах справи не міститься жодного доказу того, що загиблий був у якихось скрутних життєвих обставинах, що у нього щось погане трапилось у житті, і що були якісь підстави думати про суїцид. Він був у дуже гарних стосунках з позивачем й іншими оточуючими. У даній справі відповідач не довів, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Відповідач зовсім не переймається реальним забезпеченням безпеки руху електропоїздів - не встановлює жодних огорож, сигналізацій, охорони чи відеонагляду, але лише покладає обов`язок забезпечувати свою безпеку на звичайних громадян. А коли громадяни з цим не можуть впоратись, перекладає всю відповідальність на них, в результаті чого гине велика кількість людей щороку. При оцінці розміру моральної шкоди, яку просить позивач стягнути з відповідача, вона посилалась на судову практику Верховного Суду щодо розгляду аналогічних справ, детальні посилання на яку наведені у тексті позовної заяви. Також вона посилалась на фінансовий стан відповідач та його досить суттєві фінансові можливості, а також на заробітну плату вищого керівного складу відповідача. Надавала посилання на джерела інформації, які правдиві і є у загальному доступі. Також при оцінці розміру моральної шкоди позивач посилалась і на суттєві порушення Правил дорожнього руху та мір безпеки, допущені відповідачем, які є постійними, численними, і на бездіяльність відповідача, який нічого не робить для того, щоб зменшити кількість трагічних випадків /а.с.89-94/.

Крім того, 11 лютого 2026 року до суду через систему «Електронний суд» від представника позивача адвоката Тарасенко В.Ю. надійшли заперечення на клопотання відповідача про визнання явки позивача в судове засідання обов`язковою /а.с.98-99/.

В порядку підготовки справи до розгляду витребувані докази, вирішено клопотання сторін. Ухвалою Дніпровського районного суду міста Кам`янського від 19 травня 2026 року закрито підготовче провадження, призначено цивільну справу до судового розгляду по суті та визнано явку позивача в судове засідання обов`язковою.

10 липня 2026 року до суду через систему «Електронний суд» від представника відповідача Губорєвої Я.А. надійшли додаткові пояснення у справі, згідно яких представник просить врахувати, що починаючи з 24 лютого 2022 року російська федерація систематично здійснює ракетні обстріли всієї території України, в тому числі, залізничної інфраструктури, майже кожен день, завдаючи руйнування та знищуючи об`єкти інфраструктури, у тому числі, АТ "Укрзалізниця". Відповідач власними силами, засобами та коштами здійснює відновлення інфраструктури з метою підтримки обороноздатності нашої держави. Працівники АТ "Укрзалізниця" в найкоротші терміни здійснюють відновлення та ремонт об`єктів інфраструктури та техніки, витрачаючи матеріали та кошти. З перших днів повномасштабного вторгнення АТ "Укрзалізниця" здійснює перевезення гуманітарних вантажів, військової техніки та озброєння, забезпечуючи вагомий внесок у спільну перемогу над ворогом. АТ "Українська залізниця" внесено до переліку підприємств, які мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави. Оскільки на даний час відсутнє повітряне сполучення, автомобільні перевезення є обмеженими, залізниця стала головним, а в деяких регіонах чи не єдиним перевізником. Слід зазначити, що відновлення інфраструктури, гуманітарні перевезення, потребують значних коштів. Окрім цього, АТ "Укрзалізниця", має стратегічне значення для економіки держави, забезпечує економічну незалежність країни, її державність. В умовах дії воєнного стану АТ "Укрзалізниця" для збалансування доходів та витрат змушена була переходити до жорсткого регулювання всіх видів ресурсів, у тому числі витрат на персонал шляхом введення режиму простою працівників, обмеження таких виплат як матеріальна допомога, одноразові заохочення та інші компенсаційні виплати. В таких умовах можливості компанії здійснювати інші виплати вкрай обмежені, тому АТ "Укрзалізниця" вимушено приймає складні та непопулярні рішення /а.с.172-175/.

Позивач ОСОБА_1 будучи неодноразово повідомленою про дату, час та місце розгляду справи судом, в судове засідання не з`явилась, забезпечивши участь представника, який клопотав про продовження розгляду справи за відсутності позивача. Стороні позивача роз`яснювалося право на допит позивача у суді в порядку допиту свідків, але таке право ними не реалізоване.

У відкритому судовому засіданні представник позивача адвокат Тарасенко В.Ю. позов підтримала, наполягала на його задоволенні. Зазначила, що факт суіциду смертельно травмованого ОСОБА_4 не доведений, можлива вина загиблого не може бути підставою для відмови в позові; відповідач, на думку позивача, має вину щодо неналежного стану залізничних огорож, переходів, дотримання заходів безпеки на залізниці тощо.

Представник відповідача Губорєва Я.А. в судовому засіданні проти позову заперечувала. Вказала, що з боку позивача не надано жодного належного доказу для задоволення позову. На переконання позивача, мала місце груба необережність потерпілого ОСОБА_5 , внаслідок чого машиніст потягу застосував екстрене гальмування; дії ОСОБА_5 були умисними, також посилалась на норму ст.1168 ЦК України. Зазначила, що позивачка та ОСОБА_5 не проживали однією родиною, а тому не мали тривалих зв`язків; моральні страждання позивачки не підтверджені ніяким чином, а провина відповідача не доведена. Посилалась на той факт, що подія відбулась за межами населених пунктів та не в межах міста, а саме - в районі 5 км. пікет 8-9 Південного району міста Кам`янське. Звернула увагу суду, що пішохід свої дії вчинив навмисно та порушив правила наближення до залізничної колії, нехтуючи правилами безпеки. Також наголошувала, що посилання позивача та її представника на фінансовий стан Акціонерного товариства "Українська залізниця" мають лише інформативний характер, вина працівників Акціонерного товариства "Українська залізниця" жодним чином не доведена. Просила відмовити в задоволені позову.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи в порядку загального позовного провадження, оцінивши зібрані по справі письмові докази в їх сукупності, вважає поданий позов таким, що підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода, серед іншого, полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Виходячи з п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»: розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Відповідно до ч.2 ст.1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Згідно з п.п.1, 2 ст.1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Відповідно до ч.1 ст.1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Згідно ч.2 ст.1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Зі змісту ч.5 ст.1187 ЦК України, слідує, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Під непереборною силою необхідно розуміти, зокрема, надзвичайні або невідворотні до даних умов події, тобто ті, які мають зовнішній характер. Під умислом потерпілого розуміють, зокрема, таку його протиправну поведінку, коли потерпілий не лише передбачає, але і бажає або свідомо допускає настання шкідливого результату.

Обов`язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається на володільця джерела підвищеної небезпеки.

Відповідно до ч.1 ст.1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Виходячи з наведених норм права, шкода, завдана внаслідок ДТП водієм (машиністом), який виконував трудові обов`язки та на відповідній правовій підставі керував транспортним засобом, що належить роботодавцю, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Таким чином, діяльність, пов`язана з використанням поїздів, є джерелом підвищеної небезпеки, а оскільки володільцем поїзду є АТ «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ», воно зобов`язане відшкодовувати шкоду завдану транспортними засобами, якими воно володіє.

При цьому, відповідно до ст.1193 ЦК України, шкода, завдана потерпілому внаслідок його умислу, не відшкодовується. Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом. Вина потерпілого не враховується у разі відшкодування додаткових витрат, передбачених частиною першою статті 1195 цього Кодексу, у разі відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника та у разі відшкодування витрат на поховання.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 у місті Кам`янське Дніпропетровської області помер ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 26 квітня 2021 року, виданого Заводським районним у місті Кам`янське відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), актовий запис №642 /а.с.15/.

Позивач по справі ОСОБА_1 , дошлюбне прізвище якої « ОСОБА_6 », є дружиною померлого ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 від 01 березня 2013 року виданого Дніпровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Дніпродзержинського міського управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис №75 /а.с.13/.

Від шлюбу у позивача ОСОБА_1 та померлого ОСОБА_4 . ІНФОРМАЦІЯ_3 народилась донька ОСОБА_7 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 06 грудня 2013 року виданого Заводським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Дніпродзержинського міського управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис №1018 /а.с.14/.

Позивач по справі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 є громадянкою Російської Федерації, що підтверджується копіями закордонного паспорту ОСОБА_1 № НОМЕР_4 та посвідкою на постійне проживання № НОМЕР_5 /а.с.10, 11/.

Згідно листа Департаменту у справах іноземців та осіб без громадянства Державної міграційної служби України №8.1-902/8.1.1-26 від 26 травня 2026 року, наданого на виконання ухвали суду від 19 травня 2026 року, громадянка Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , документована посвідкою на постійне проживання в Україні на підставі дозволу на імміграцію наданого відповідно п. 3 ч. 3 ст. 4 Закону України «Про імміграцію». Рішень про скасування (відкликання, визнання недійсним) дозволу на імміграцію або посвідки на постійне проживання відносно громадянки Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , не приймалося. Інформація стосовно прийняття рішень про добровільне повернення, примусове повернення, примусове видворення, заборону в`їзду в Україну та інших заходів адміністративного впливу щодо ОСОБА_1 відсутня /а.с.155/.

Згідно листа Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України №19.5.1/37216-26-Вих від 20 травня 2026 року, наданого на виконання ухвали суду від 19 травня 2026 року, відомостей щодо перетинання державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованою територією України, лінії розмежування з тимчасово окупованою територією України, лінії розмежування з тимчасово окупованою територією України громадянкою рф ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , в період з 01 січня 2018 по 20 травня 2026 (станом на 14:50) в Базі даних не виявлено /а.с.153/.

Відповідно до Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань №12021041160000181 від 23 квітня 2021 року, на підставі усної заяви (повідомлення), до реєстру було внесено відомості про кримінальне правопорушення за ч.3 ст.276 КК України, а саме: ІНФОРМАЦІЯ_7 близько 03:37 одиночний локомотив ВЛ-8-1361 без вагонів, рухаючись зі швидкістю 52 км/год, під керуванням машиніста ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та помічника машиніста ОСОБА_3 , зі станції Кам`янське парк романково до станції Запоріжжя-Кам`янське, в районі 5 км пікет 8-9 Південного району, із-за кущів, які знаходяться з правої сторони електровоза, вибіг чоловік на вигляд 40 років та став посередині колії. При цьому, зі слів машиніста та помічника, відстань до електровозу була приблизно 5-10 м. Машиністом було застосовано екстрене гальмування, але уникнути наїзду не надалось можливим. В результаті чого було скоєно наїзд на пішохода ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , передньою частиною локомотива /а.с.16/.

Як вбачається із висновку експерта №495-Е від 14 травня 2021 року за результатами проведення судово-медичної експертизи по факту смерті ОСОБА_4 , 1986 р.н. встановлено, що причиною смерті є порушення анатомічної цілісності тіла не сумісне з життям (розтрощення голови з синцем саднами та ранами, розтрощення кісток мозкового черепу та обличчя, руйнуванням оболонок та речовини головного мозку, рани та садна в області тулубу та кінцівок, травматична ампутація лівої верхньої кінцівки, рана в області нижніх кінцівок з яких виступають відламки кісток, перелом крила правої клубової кістки та кінцівок, чисельні переломи ребер з ушкодженням пристінкової плеври, крововиливи в області ушкоджень, ушкодження печінки та нирки з крововиливами навколо них, крововиливи у прикореневих та міждольових ділянках легень, крововилив у зв`язки печінки, «плями Мінакова»; свіжі розповсюджені субарахноїдальні крововиливи з розповсюдженням крововиливу на коркову область півкуль мозку; свіжі вогнищеві крововиливи у легенях; дрібновогнишеві крововиливи у субепікардіальній жировій клітковині серця, у наднирковій жировій і клітковині обох нирок, у паренхімі однієї з нирок та печінці; некроз та крововилив розповсюдженого характеру у підшлунковій залозі; нерівномірність кровонаповнення внутрішніх органів), що підтверджується даними судово-медичної експертизи трупу та даними додаткових методів дослідження. Враховуючи характер то локалізацію ушкоджень наявність ознак струсу тіла, наявність ділянок стиснення у вигляді смугастих саден та уламкових переломів кісток, ділянок обтирання та обширної скальпованої рани, наявність забруднень чорної маслянистої речовини в області обличчя ліворуч та на лівій нижній кінцівці вважає, що виявлені в нього ушкодження могли виникнути внаслідок дії тупого твердого предмету, що володів значною масою, жорсткою конструкцією, можливо внаслідок при ударі виступаючими частинами рухаючогося залізничного транспорту, поверхні залізничного полотна, а також переїзду колесами залізничного транспорту через ділянку лівого плеча. При цьому, при судово-токсикологічному дослідженні крові трупа ОСОБА_4 виявлений етиловий спирт у концентрації 0,97 ‰, що стосовно до живих осіб, могло відповідати легкому ступеню алкогольного сп`яніння та за життя страждав на атеросклероз судин мозку, аорти /а.с.21-26/.

Згідно акта службового розслідування аварії від 30 квітня 2021 року, комісією зроблено висновок: ІНФОРМАЦІЯ_2 о 03 год. 36 хв. мала місце аварія на перегоні Запоріжжя-Кам`янське - Кам`янське (широта 48.503121, довгота 34.601307) 5 км ПК 9 (головна колія, крива R-630 м.) структурного підрозділу «Дніпровська дистанція колії» регіональної філії «Придніпровська залізниця», за участі поїзда №4866 локомотив ВЛ8-1361 (структурний підрозділ «Локомотивне депо Нижньодніпровськ-Вузол), під керуванням машиніста ОСОБА_2 та помічника машиніста ОСОБА_3 , в ході якої смертельно травмовано ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Згідно даних службового розслідування, даний випадок стався на перегоні, освітлення не передбачено. Машиніст застосував екстрене гальмування з безперервною подачею сигналу великої гучності, але запобігти наїзду на людну не вдалося. На момент аварії об`єкти залізничного транспорту знаходилися у справному стані, відповідно нормативної документації, дії локомативної бригади визнані вірними та оперативними, а травмування ОСОБА_4 є наслідком особистої необережності потерпілого, порушення ним Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України, адже перед тим як ввійти в небезпечну зону (ступити на колію), він мав впевнитися у відсутності потяга (або локомотива, вагона, дрезини тощо), при наближенні потяга треба зупинитися поза межами небезпечної зони, пропустити його і впевнившись у відсутності складу, що пересувається по сусідніх коліях, почати перехід, не мав ходити по колії залізниці та наближатися до неї менш ніж на 5 метрів, не мав права переходити і перебігати через колії перед поїздом, якщо до нього залишалося менше 400 м, натомість згідно пояснень членів локомотивної бригади ОСОБА_4 вийшов на колію та зупинився /а.с. 18-19/.

Вказані обставини підтверджено також змістом постанови про закриття кримінального провадження, внесеного в ЄРДР за №12021041160000181 від 23 квітня 2021 року. Так, з постанови слідує, що в даному випадку вини працівників регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця» не вбачається, імовірною причиною травмування ОСОБА_4 стала особиста необережність потерпілого, внаслідок порушення ним «Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України» /а.с.17/.

Щодо доводів відповідача про проживання померлого ОСОБА_4 , за адресою: АДРЕСА_1 , а позивача в м.Кам`янське Дніпропетровської області, що дає відповідачеві підстави вважати про відсутність тісних, тривалих зв`язків між позивачкою та загиблим, то даний факт суд вважає недоведеним.

Беручи до уваги викладене, суд приходить до висновку, що подія ДТП за участі потягу відповідача, в якій загинув ОСОБА_4 мала місце. Причиною цієї ДТП є протиправні дії потерпілого тощо, який порушив вимоги Правил безпеки, що перебуває у причинному зв`язку з наслідками ДТП, адже потерпілий ОСОБА_4 вибіг на залізничну колію та перебував посередині неї, в темний час доби, на звукові сигнали потяга не зреагував, внаслідок чого був смертельно травмований потягом. Крім того, згідно висновку експерта №495-Е від 14 травня 2021 року за результатами проведення судово-медичної експертизи, при судово-токсикологічному дослідженні крові трупа ОСОБА_4 було виявлений етиловий спирт у концентрації 0,97 ‰. Тобто, причиною даної ДТП є необережність самого потерпілого, що не виключає відповідальність відповідача, але є підставою для зменшення суми відшкодування.

Разом з тим, доводи відповідача про те, що можливо потерпілий намагався вчинити самогубство, є лише припущенням. Належних та допустимих доказів цьому в змагальному процесі суду не надано, а доказування в силу ч.6 ст.81 ЦПК України не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, під час судового розгляду даної справи, судом встановлено факт смерті ОСОБА_4 , який доводився чоловіком позивача, а також те, що смерть настала в результаті дії джерела підвищеної небезпеки - потягу, між дією джерела підвищеної небезпеки - потягу та наслідками у виді смерті ОСОБА_4 існує причинний зв`язок. Доказів існування обставин непереборної сили, або умислу потерпілого на виникнення вказаних обставин, зокрема свідомого бажання потерпілого настання наслідків у виді своєї смерті, відповідачем суду не надано, а тому суд приходить до висновку, що виходячи з презумпції вини володільця джерела підвищеної небезпеки, саме відповідач має відшкодувати моральну шкоду, завдану позивачу внаслідок смерті чоловіка.

Доводи сторони відповідача про відсутність за встановлених судом обставин вини відповідача, як підстави для відмови в позові, суд не приймає до уваги, оскільки головною особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об`єкта зобов`язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим несуть однаковий обов`язок відшкодувати завдану шкоду, як винні, так і невинні володільці об`єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки.

Позивач ОСОБА_1 , яка є дружиною загиблого ОСОБА_4 , будучи його рідною людиною, безумовно пережила душевні страждання зумовлені передчасною, трагічною смертю чоловіка.

Доводи представника відповідача про те, що позивачем не доведено факт заподіяння їй моральної шкоди, завданої смертю чоловіка, суд розцінює критично, оскільки кожна людина відчуває моральні страждання та переживання внаслідок смерті близької, рідної людини. Смерть родича безумовно викликає душевний біль, неспокій, порушення звичного способу життя. Моральна шкода характеризується тим, що її не можна відчути на дотик, осягнути зором; така шкода проявляється станом душі людини, її внутрішніми переживаннями та стражданнями. З урахуванням обставин даної справи, а саме передчасної смерті чоловіка позивача внаслідок трагічного випадку, суд приходить до висновку, що позивачу як дружині померлого було завдано моральної шкоди, викликаної втратою рідної людини, у зв`язку з чим відбулися суттєві, безповоротні зміни в її житті.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості (п.9 постанови).

Отже, рівень моральних страждань визначається не видом правопорушення і не тяжкістю цього правопорушення, а моральними стражданнями особи внаслідок заподіяння йому шкоди та значенням наслідків цього правопорушення для особистості, що і зумовлює розмір суми компенсації моральної шкоди.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається потерпілим у позовній заяві, хоча остаточне рішення про розмір компенсації моральної шкоди приймається судом. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

Визначаючи розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача, суд враховує те, що позивач втратила рідну людину - чоловіка та передчасна смерть ОСОБА_4 за таких трагічних обставин, безумовно спричинила їй певні моральні страждання та душевні переживання. Суд враховує й те, що наслідки вказаного випадку - смерть чоловіка позивача, є незворотними і час не може та не зможе повністю загоїти отриману душевну рану, непоправну втрату і страждання зумовлені загибеллю чоловіка.

Разом з тим, суд приймає до уваги й ту обставину, що позивач ОСОБА_1 не з`явилася до суду та не розкрила перед судом характер своїх взаємовідносин з чоловіком та близькість їх стосунків, не аргументувала перед судом рівень своєї близькості з чоловіком, відповідно рівень своїх душевних страждань з приводу його смерті. Не розкрила вказаних деталей і представник позивача. Позивач обмежилися вказівкою на те, що втрата чоловіка є для неї непоправною, безповоротною втратою, що завдає моральних страждань.

Беручи до уваги викладені обставини, зокрема ступінь родинного зв`язку позивача та загиблого, грубість допущених ОСОБА_4 порушень Правил безпеки громадян на залізничному транспорті, що сприяло виникненню нещасного випадку, наслідком якого є смерть самого ОСОБА_4 , враховуючи вину самого ОСОБА_4 у наслідках, що настали, виходячи з принципів розумності та справедливості, керуючись положеннями ст.1193 ЦК України, суд вважає за необхідне визначити розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, в сумі 100 000,00 грн.

Щодо доводів позивача про необхідність вказівки у рішенні суду про стягнення сум шкоди без урахування податків та обов`язкових платежів, суд зазначає наступне.

Предметом спору у даній справі є цивільне право позивача на відшкодування моральної шкоди, завданої смертю чоловіка. При розгляді даної справи в цивільному процесі суд з урахуванням всіх вище проаналізованих обставин, керуючись принципом розумності та справедливості, визначає, що відшкодуванню позивачу підлягає моральна шкода в розмірі 100 000,00 грн., враховуючи обставини події, ступінь вини самого загиблого та той факт, що відповідач є власником джерела підвищеної небезпеки.

Також суд констатує, що питання оподаткування не є предметом вирішення цивільного спору. В силу прямої вказівки закону, якою сторони мають керуватися в питанні виконання рішення суду, а саме п.п. «а» п. 164.2.14 п. 164.2 ст.164 Податкового кодексу, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім: сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.

В постанові Верховного Суду від 21 червня 2022 року у справі №599/645/21 (провадження №61-18490св21) сформовано висновок про застосування підпункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України (нової редакції) в частині оподаткування сум відшкодування моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи, що компенсується, зокрема її батькам, згідно з яким такі суми не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платників податку. Судова практика в даному питанні є сталою.

Разом з тим, в постанові від 21 травня 2025 року по справі №235/3143/24 Верховним Судом у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду зазначено: «Суди стягнули з ПАТ «Шахтоуправління «Покровське» на користь позивача суму моральної шкоди, завданої внаслідок ушкодження здоров`я, вказали в резолютивній частині рішення про стягнення цієї суми «без утримання податків та інших обов`язкових платежів», та одним з ключових питань в касаційній скарзі є питання щодо об`єкта та порядку оподаткування, наявності (відсутності) у сторін цивільного спору податкового обов`язку у зв`язку зі стягненням судовим рішенням грошових коштів на користь позивача.

Цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини, засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом (ст.1 ЦК України).

Касаційний суд вказував, що для цивільних відносин властиві такі критерії, завдяки яким відносини є цивільними: юридична рівність, вільне волевиявлення, майнова самостійність їх учасників. Натомість, публічні відносини мають інші, повністю протилежні характеристики.

Законодавець не передбачив у ст.1 ЦК України можливості застосування до регулювання цивільних відносин норм публічних законів (постанова Верховного Суду в складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 січня 2025 року в справі №638/7132/15-ц (провадження №61-18013свп23)).

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Відповідно до ч.1 ст.265 ЦПК України, рішення суду складається з вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частин.

У резолютивній частині рішення зазначаються: 1) висновок суду про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної з заявлених вимог; 2) розподіл судових витрат; 3) строк і порядок набрання рішенням суду законної сили та його оскарження; 4) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків сторін (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (ч.5 ст.265 ЦПК України).

Отже, цивільно-процесуальним законодавством на рівні імперативних норм врегульовано зміст резолютивної частини судового рішення.

Згідно з ч.7 ст.265 ЦПК України, у разі необхідності в резолютивній частині рішення суду вказується, зокрема про порядок і строк виконання рішення.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч.4 ст.263 ЦПК України).

У постанові від 05 грудня 2018 року у справі №210/5258/16-ц (провадження №14-463цс18) при зміні судових рішень в частині стягнення моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я Великою Палатою Верховного Суду не вказано в резолютивній частині про необхідність утримання (неутримання) з присудженої суми установлених законодавством України податків і зборів.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 лютого 2022 року у справі №363/3965/15 вказано, що «доводи касаційної скарги про неврахування судом положень податкового законодавства колегія суддів відхиляє, оскільки податкові зобов`язання сторін, які виникають у зв`язку з ухваленням та/або виконанням судових рішень про стягнення коштів, встановлюються не судом, а визначені податковим законодавством України».

Близькі за змістом висновки сформульовані у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 листопада 2024 року у справі №759/212/20.

Об`єднана палата Касаційного цивільного суду зауважувала, що тлумачення ст.265 ЦПК України дає підстави для висновку, що її положення не містять імперативної вказівки щодо додаткової деталізації суми, яка на підставі рішення суду підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, із вказівкою про утримання податків та інших обов`язкових платежів (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 25 березня 2024 року у справі №461/2729/22 (провадження №61-10834сво22)).

Цивільним процесуальним законом визначені процесуальні механізми забезпечення єдності судової практики, що полягають у застосуванні спеціальної процедури відступу від висновків щодо застосування норм права, викладених у раніше постановлених рішеннях Верховного Суду. Логіка побудови й мета існування цих процесуальних механізмів вказує на те, що в цілях застосування норм права в подібних правовідносинах за наявності протилежних правових висновків суду касаційної інстанції слід виходити з того, що висновки, які містяться в судових рішеннях судової палати Касаційного цивільного суду, мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду - над висновками палати чи колегії суддів цього суду, а висновки Великої Палати Верховного Суду - над висновками об`єднаної палати, палати й колегії суддів Касаційного цивільного суду (див., зокрема, постанови Верховного суду від 13 лютого 2019 року у справі №130/1001/17 (провадження №51-7588км18), від 18 січня 2021 року у справі №Б-23/75-02 (н.р.Б-7346/2-19), від 29 вересня 2021 року у справі №166/1222/20 (провадження №61-9003св21), від 17 січня 2024 року в справі №932/9029/23 (провадження №61-16072 св 23), від 19 лютого 2024 року в справі №932/3602/22 (провадження №61-7598св23)).

Тому, Верховний Суд зауважує, що обов`язки сторін у сфері оподаткування, які виникають у зв`язку з ухваленням та/або виконанням судових рішень про стягнення коштів, суд не встановлює.

При цьому, касаційний суд враховує, що механізми забезпечення єдності судової практики полягають у застосуванні спеціальної процедури відступу від висновків щодо застосування норм права, викладених у раніше постановлених рішеннях Верховного Суду. Логіка побудови й мета існування цих процесуальних механізмів вказує на те, що висновки, які містяться в судових рішеннях судової палати Касаційного цивільного суду, мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду - над висновками палати чи колегії суддів цього суду, а висновки Великої Палати Верховного Суду - над висновками об`єднаної палати, палати й колегії суддів Касаційного цивільного суду (див., зокрема, постанови Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі №130/1001/17, від 18 січня 2021 року у справі №Б-23/75-02, від 29 вересня 2021 року у справі №166/1222/20).

Касаційний суд підкреслює, що проявом розумності є те, що у ЦК України, як основному регуляторі цивільних відносин, визначення розміру грошової компенсації моральної шкоди не пов`язується з вирішенням питання про розмір податків, зборів чи інших обов`язкових платежів. Очевидно, що для контролю сплати податків, зборів чи інших обов`язкових платежів в публічному праві існують відповідні механізми, які зовсім не пов`язані із визначенням розміру грошової компенсації моральної шкоди; цивільний суд за позовом про стягнення грошової компенсації моральної шкоди відповідно до ст.23 ЦК України вирішує цивільний спір, а не визначає розмір та порядок сплати податків, зборів чи інших обов`язкових платежів; можливість вирішення цивільного позову про стягнення грошової компенсації моральної шкоди не потребує залучення до участі у такій справі Верховної Ради України та/або Державної податкової служби України; правовідносини з нарахування, утримання та перерахування податків, зборів чи інших обов`язкових платежів знаходяться у площині публічних (податкових) відносин, а тому суд при вирішенні позову про стягнення грошової компенсації моральної шкоди відповідно до ст.23 ЦК України не вирішує питання про податки, збори чи інші обов`язкові платежі.

У ст.265 ЦПК України відсутня імперативна вказівка на необхідність додаткової деталізації у рішенні суду грошової компенсації моральної шкоди із розміром сплати податків, зборів чи інших обов`язкових платежів.

З урахуванням викладеного: (1) необґрунтованим є вирішення судами у цій цивільній справі питань щодо податків, зборів чи інших обов`язкових платежів та визначення в резолютивній частині рішення порядку його виконання про стягнення цієї суми «без утримання податків та інших обов`язкових платежів».

Аналогічна судова практика закріплена в постанові ВС від 03 грудня 2025 року у справі №235/2948/24, в якій ВС залишив без змін рішення судів першої та апеляційної інстанції щодо стягнення сум моральної шкоди без вказівки в рішенні суду щодо стягнення коштів з/без утримання податків та інших обов`язкових платежів. ВС акцентував увагу на тому, що обов`язки сторін у сфері оподаткування, які виникають у зв`язку з ухваленням та/або виконанням судових рішень про стягнення коштів, суд не встановлює.

Вказана правова позиція активно застосовується судами апеляційної інстанції, в тому числі в даній категорії справ (зокрема постанова у справі №178/569/25 від 17 грудня 2025 року, в якій суд апеляційної інстанції змінив рішення суду першої інстанції, виключивши з резолютивної частини рішення суду вказівку про стягнення суми моральної шкоди «без врахування податків, зборів та інших обов`язкових платежів»; подібного змісту постанова Запорізького апеляційного суду у справі №337/4409/25 від 26 грудня 2025 року, та ряд інших).

Відповідно до ч.5 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Враховуючи наведене, за результатами вирішення спору щодо стягнення моральної шкоди завданої смертю чоловіка позивача, суд не встановлює обов`язки сторін у сфері оподаткування, які виникають у зв`язку з ухваленням та/або виконанням судових рішень про стягнення коштів. В цьому питанні сторони мають керуватися нормами ПК України.

Суд приходить до висновку, що деталізація в рішенні суду в даній справі питання, пов`язаного з оподаткуванням стягнутої суми матеріальної компенсації моральних страждань позивача є зайвою, а тому не знаходить підстав для зазначення в резолютивній частині рішення суду вказівки про стягнення суми моральної шкоди «без стягнення податків та обов`язкових платежів».

Згідно ст.5 Закону України «Про судовий збір», позивач звільнений від сплати судового збору.

Судові витрати підлягають стягненню з відповідача відповідно до ст.141 ЦПК України пропорційно розміру задоволених позовних вимог позивача.

Враховуючи часткове задоволення позову майнового характеру, керуючись положеннями ст.141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судовий збір у сумі 1211,20 грн.

Керуючись ст. ст. 10-13, 76-81, 89, 141, 263-265 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" про відшкодування шкоди, завданої смертю - задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (ЄДРПОУ 40075815, місцезнаходження: 03150, м.Київ, вул.Єжи Ґедройця, буд.5) в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (ЄДРПОУ 40081237, місцезнаходження: 49038, м.Дніпро, пр.Дмитра Яворницького, 108) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ) моральну шкоду у розмірі 100000 (сто тисяч) грн. 00 копійок.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (ЄДРПОУ 40075815, місцезнаходження: 03150, м.Київ, вул.Єжи Ґедройця, буд.5) в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (ЄДРПОУ 40081237, місцезнаходження: 49038, м.Дніпро, пр.Дмитра Яворницького, 108) на користь держави судовий збір 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 31 серпня 2026 року.

Суддя А.Б. Ковальова - Писарева