Рішення № 139349919, 31.08.2026, Городоцький районний суд Львівської області

441/1455/26 2/441/1147/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

31.08.2026 Городоцький районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Перетятько О.В.,

за участі секретаря Сороки М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Городок Львівської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в :

представник ТОВ «Юніт Капітал» Кукса К.О. звернулася в суд з позовом, просила стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 189417 від 26 червня 2025 року в розмірі 11 478 гривень 20 копійок та понесені у справі судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог покликається, що 26 червня 2025 року між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 189417, який підписано електронним підписом відповідача, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, надісланого на номер його мобільного телефону. Первісний кредитор виконав умови договору та надав відповідачу кредит у розмірі 9 460 гривень 00 копійок шляхом перерахування коштів на зазначену ним платіжну картку. Відповідач взятих на себе зобов`язань належним чином не виконав, у зв`язку з чим станом на 22 червня 2026 року утворилася заборгованість у загальному розмірі 12 478 гривень 20 копійок, яка складається з 7 565 гривень 77 копійок заборгованості за тілом кредиту, 3 412 гривень 43 копійки заборгованості за процентами, 500 гривень 00 копійок комісія та 1 000 гривень 00 копійок штрафні санкції (пеня, штрафи). Вимог про стягнення штрафних санкцій позивач не заявляє.

10 листопада 2025 року між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено договір факторингу № 10102025. Згідно з Реєстром прав вимоги № 4 та Актом прийому-передачі Реєстру прав вимоги від 06 січня 2026 року ТОВ «Юніт Капітал» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 189417 від 26 червня 2025 року.

Всупереч умовам кредитного договору відповідач не здійснив необхідних платежів для погашення заборгованості ні на рахунок позивача, ні на рахунки попередніх кредиторів. У зв`язку з наведеним представник позивача просила стягнути з ОСОБА_1 11 478 гривень 20 копійок, з яких 7 565 гривень 77 копійок заборгованості за тілом кредиту, 3 412 гривень 43 копійки заборгованості за процентами, 500 гривень 00 копійок комісія.

Представник позивача ТОВ «Юніт Капітал» Кукса К.О. в судове засідання не з`явилася, у позовній заяві просила про розгляд справи за її відсутності та не заперечила щодо ухвалення заочного рішення у справі.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, 07.07.2026 подав відзив на позовну заяву, за змістом якого покликаєтьсся на неправомірність нарахування штрафних санкцій під час дії воєнного стану, що нарахування комісії за кредитним договором є незаконним, просив також зменшити розмір нарахованих відсотків. Окрім цього зазначає, що розмір витрат на професіну правничу допомогу є явно завищеним.

09.07.2026 представник позивача Кукса К.О. подала відповідь на відзив, за змістом якого вважає розмір нарахованих відсотків за кредитним договором законним, оскільки їх нарахування відбувалось згідно з погодженими умовами кредитного договору, з якими відповідач ознайомився, погодився та підписав електронним підписом, отже строни погодили всі умови кредиту, сплату відсотків та комісії , відповідач повністю усвідомлював та прийняв на себе зобов`язання, передбачені кредитним договром, інше. Зазначила, що звявлений до стягнення розмір судових витрат на правничу допомогу здійснений відповідно до наданого адвокатом детального опису робіт та часу витраченого для надання правничої допомоги, що на підствердження наданмих послуг позивачем долучено акт прийому-передачі виконаних робіт, що свідчить про належне виконання наданих послуг. Просила позов задовольнити.

Відповідно до частини третьої статті 211 ЦПК України суд ухвалив розглядати справу без участі сторін.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України не здійснювалося.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, та розглянувши справу в межах заявлених вимог, суд приходить до такого висновку.

Судом встановлено, що 26 червня 2025 року між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 189417, який підписано електронним підписом відповідача, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, надісланого на номер його мобільного телефону. Первісний кредитор виконав умови договору та надав відповідачу кредит у розмірі 9 460 гривень 00 копійок шляхом перерахування коштів на зазначену ним платіжну картку.

10 листопада 2025 року між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено договір факторингу № 10102025. Згідно з Реєстром прав вимоги № 4 та Актом прийому-передачі Реєстру прав вимоги від 06 січня 2026 року ТОВ «Юніт Капітал» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 189417 від 26 червня 2025 року.

Частинами першою-четвертою та пунктом 4 частини п`ятої статті 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В силу вимог статті 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених законом випадках.

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій, у тому числі електронній, формі.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, якими обмінялися сторони, та якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Договір, укладений за допомогою інформаційно-комунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним у письмовій формі.

Особливості укладення договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно з яким електронний договір укладається шляхом направлення однією стороною пропозиції його укласти та прийняття такої пропозиції другою стороною. Електронний договір, підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

З наданих позивачем доказів убачається, що відповідачка самостійно зареєструвалася в інформаційно-комунікаційній системі кредитодавця, обрала умови кредитування, зазначила необхідні персональні та платіжні дані, отримала одноразовий ідентифікатор і використала його для підписання кредитного договору. Відтак сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, а кредитний договір укладено з дотриманням письмової електронної форми.

Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу одна сторона передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи.

Відповідно до статті 512 ЦК України однією з підстав заміни кредитора у зобов`язанні іншою особою є передання ним своїх прав іншій особі за правочином, а згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Надані позивачем договір факторингу, реєстр прав вимоги та акт прийому-передачі підтверджують послідовний перехід права грошової вимоги за кредитним договором № 189417 від 26 червня 2025 року від ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ТОВ «Юніт Капітал».

Відповідно до статей 525, 526, 530 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не допускається, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону і в установлений строк.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених його змістом, а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з розрахунком заборгованості, станом на 22 червня 2026 року у відповідача утворилася заборгованість у загальному розмірі 12 478 гривень 20 копійок, яка складається з 7 565 гривень 77 копійок заборгованості за тілом кредиту, 3 412 гривень 43 копійки заборгованості за процентами, 500 гривень 00 копійок комісія та 1 000 гривень 00 копійок штрафні санкції (пеня, штрафи).

Разом з тим позивач вимог про стягнення штрафних санкцій не заявляє та просить стягнути з відповідача 7 565 гривень 77 копійок заборгованості за тілом кредиту, 3 412 гривень 43 копійки заборгованості за процентами та 500 гривень 00 копійок комісії, у загальному розмірі 11 478 гривень 20 копійок.

Відповідач не спростував належними та допустимими доказами наявність заборгованості перед позивачем, не довів факт належного виконання зобов`язань за кредитним договором, зокрема повернення кредитних коштів та сплати процентів.

Частина перша статті 13 та частина перша статті 81 ЦПК України зобов`язують сторони довести обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Таким чином, дослідивши наявні у справі докази, давши оцінку належності, допустимості та достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення 7 565 гривень 77 копійок заборгованості за тілом кредиту та 3 412 гривень 43 копійки заборгованості за процентами, а всього 10 978 гривень 20 копійок є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Підстав для стягнення з відповідача комісії у розмірі 500 гривень 00 копійок суд не вбачає з огляду на таке.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 02.09.2019 справа № 186/1333/16-ц, провадження №61-27618св18 зазначено, що відповідно до рішення Конституційного Суду України від 10.11.2011 у справі № 15-рп/2011, держава, встановлюючи законами України засади створення і функціонування грошового та кредитного ринків (пункт 1 частини другої статті 92 Конституції України), має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і охоронюваними законом правами та інтересами споживачів їх кредитних послуг.

Держава забезпечує особливий захист більш слабкого суб`єкта економічних відносин, а також фактичну, а не формальну рівність сторін у цивільно-правових відносинах шляхом визначення особливостей договірних правовідносин у сфері споживчого кредитування та обмеження дії принципу свободи цивільного договору. Це здійснюється через встановлення особливого порядку укладення цивільних договорів споживчого кредиту, їх оспорювання, контролю за змістом та розподілу відповідальності між сторонами договору. Тим самим держава одночасно убезпечує добросовісного продавця товарів (робіт, послуг) від можливих зловживань з боку споживачів.

Умови договору споживчого кредиту, його укладення та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими споживач вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності.

У постанові Верховного Суду України від 16.11.2016 у справі № 6-1746цс16 вказується, що встановлення банком у кредитному договорі обов`язку боржника сплачувати щомісячну комісію за управління кредитом без зазначення, які саме послуги за вказану комісію надаються клієнту, а також нарахування комісії за послуги, що супроводжують кредит (саме як компенсація сукупних послуг банку за рахунок клієнта), є незаконним. Несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема, щодо плати за обслуговування кредиту, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.

Так, кредитним договором № 189417 від 26 червня 2025 року передбачено нарахування комісії.

Однак, встановивши в кредитному договорі сплату комісії, позивач не зазначив, які саме послуги за вказану комісію надаються позичальнику, що є незаконним та фактично нарахував комісію за ту саму послугу, за яку відповідачка повинна сплатити згідно з договором проценти.

Зазначене узгоджується з усталеною судовою практикою Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 16.08.2019 справа № 595/290/17, провадження № 61-29972св18; Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 02.10.2019 справа №311/682/16-ц, провадження № 61-24756св18; від 02.10.2019 справа №760/20414/14-ц, провадження №61-31205св18.

Умова, зазначена у договорі порушує принцип добросовісності та призводить до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін, отже суперечить положенням статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Ураховуючи наведене, суд дійшов висновку, що нарахування позичальнику комісії без зазначення конкретних послуг, за які її сплачено, є незаконним, відтак вимога позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості за комісією в розмірі 500 грн., задоволенню не підлягає.

Крім вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором, позивач заявив вимоги про стягнення з відповідача судового збору в розмірі 2 662 гривні 40 копійок та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000 гривень 00 копійок.

За положеннями частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 та частин першої-третьої статті 137 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи. До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Згідно з частинами четвертою-шостою статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про їх зменшення.

Стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначає, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару, підстави для зміни його розміру, порядок сплати та інші умови визначаються в договорі про надання правничої допомоги.

Із матеріалів справи убачається, що на підставі договору про надання правничої допомоги № 20/01/26-02 від 20 січня 2026 року та додаткової угоди № 25771526263 від 20 квітня 2026 року Адвокатське бюро «Тимошенко та партнери» уповноважено надавати ТОВ «Юніт Капітал» правничу допомогу у справі про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за кредитним договором № 189417 від 26 червня 2025 року.

Згідно з актом прийому-передачі наданих послуг до договору про надання правничої допомоги № 20/01/26-02 від 20 січня 2026 року виконавцем надано послуги зі складання позовної заяви вартістю 5 000 гривень 00 копійок, вивчення матеріалів справи вартістю 1 000 гривень 00 копійок, підготовки та подання адвокатського запиту вартістю 500 гривень 00 копійок і підготовки клопотання вартістю 500 гривень 00 копійок. Загальна вартість наданих послуг становить 7 000 гривень 00 копійок.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях: від 26 лютого 2015 року в справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року в справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року в справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року в справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Суд звертає увагу, що при встановленні розміру гонорару за надання професійної правничої допомоги враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Враховуючи викладене, оцінивши наявні у матеріалах справи докази, перевіривши відповідність заявленої до стягнення суми наданому обсягу адвокатських послуг, суд вважає, що справедливим і співмірним є зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу від заявленої представником позивача суми.

Беручи до уваги складність справи, час витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт, який є завищеним, обсяг наданих адвокатом послуг, та те, що справа розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження, з повідомленням сторін, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви представника позивача та стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом даної справи у розмірі 4 000 гривень.

Відповідно до вимог статей 133, 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню також сплачений судовий збір у розмірі 2 564 гривень 42 копійки., пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі наведеного та керуючись статтями 4, 12, 13, 76, 77, 78, 80, 81, 133, 137, 141, 247, 258, 259, 264, 265, 354, 355 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованого на АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (код ЄДРПОУ: 43541163, місцезнаходження: бульвар Лесі Українки, будинок 34, офіс 333 у місті Києві) заборгованість кредитним договором № 189417 від 26 червня 2025 року в розмірі 10 978 (десять тисяч дев`ятсот сімдесят вісім) гривень 20 копійок, 2 564 (дві тисячі п`ятсот шістдесят чотири) гривні 42 копійки судового збору та 4 000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок витрат на професійну правничу допомогу, а всього 17 542 (сімнадцять тисяч п`ятсот сорок дві) гривень 62 копійки.

В решті частині позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий суддя Перетятько О.В.