Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 529/266/26
Провадження № 2/529/403/26
РІШЕННЯ
іменем України
27 серпня 2026 року Диканський районний суд Полтавської області в складі:
головуючого - судді Петренко Л.Є.
за участю секретаря Звягольської В.А.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
Представник позивача ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» звернувся до суду з позовною заявою, сформованою в системі «Електронний суд» та просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором та понесені судові витрати.
Позов обґрунтовує тим, що 10.02.2024 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 102748182, відповідно до якого ОСОБА_1 отримав кредит у сумі 5 000 грн зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій. Вказаний Кредитний договір ТОВ «Мілоан» та відповідач ОСОБА_1 уклали в електронній формі. Після укладення кредитного договору він був розміщений в особистому кабінеті відповідача, якому в свою чергу були перераховані кошти відповідно до умов п.2.1 договору, шляхом безготівкового переказу на рахунок платіжної карти позичальника.
25.06.2024 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладений Договір відступлення прав вимоги № 109-МЛ, відповідно до якого до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» перейшли права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників, в тому числі і за кредитним договором укладеним 10.02.2024 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 сума заборгованості за яким станом на дату відступлення права вимоги складає 16 843 грн. 80 коп., з яких 4 600 грн. заборгованість за тілом кредиту, 11 393 грн. 80 коп. прострочена заборгованість, 850 грн. прострочена заборгованість за комісією.
Відповідач ОСОБА_1 не виконав своїх кредитних зобов`язань, як перед ТОВ «Мілоан» так і перед його правонаступником, позивачем по справі, тому представник останнього просить стягнути з нього заборгованість за кредитним договором на вказану вище суму та понесені судові витрати, що складаються із судового збору.
02.04.2026 відкрито провадження у справі та визначено правила її розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
30.04.2026 ухвалою судді Диканського районного суду Полтавської області задоволено клопотання представника позивача та витребувано у АТ КБ «ПриватБанк» інформацію стосовно випуску відповідної банківської картки та зарахування на неї кредитних коштів.
01.06.2026 на виконання ухвали суду про витребування доказів надійшли докази по справі від АТ КБ «ПриватБанк».
17.07.2026 представником відповідача ОСОБА_1 адвокатом Скрибкою І.Ю. подано до суду письмові пояснення у справі, в яких вказано, що відповідач ОСОБА_1 не визнає до нього заявлених позовних вимог, вважає позов необгрунтованим, недоведеним належними, допустимими, достовірними доказами.
Окрім іншого зазначає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт укладення електронного кредитного договору саме відповідачем, оскільки до матеріалів справи не надано технічних доказів ідентифікації відповідача в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця, зокрема логів входу до особистого кабінету, даних щодо IP-адреси, пристрою, часу авторизації, підтвердження направлення та використання одноразового ідентифікатора, SMS-коду чи іншого електронного підпису, а також інших документів, які б достовірно підтверджували волевиявлення відповідача на укладення договору.
Представник відповідача зазначає, що позивачем не надано жодного документа, який би підтверджував належність платіжної картки з реквізитами « НОМЕР_1 » саме відповідачу. Самі відсотки нараховувались за межами строку кредитування, тобто після 25.05.2024. Крім цього, заперечує проти нарахованої комісії в сумі за надання кредиту в 850 грн.
Також у поясненнях вказано, що відповідач ОСОБА_1 являється військовослужбовцем, а тому з останнього максимум, що може бути стягнуто це тіло кредиту у разі доведення його отримання.
Представник відповідача, окрім інших доказів зауважив, що отримані довідки від АТ КБ «ПриватБанк», не є належними та достатніми доказами надання кредитних коштів саме первинним кредитором ТОВ «Мілоан», оскільки з таких вбачається лише факт зарахування грошових коштів на банківський рахунок відповідача та не містять жодних відомостей платника.
Представником позивача подано до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує.
Відповідач ОСОБА_1 та його представник адвокат Скрибка І.Ю. в судове засідання не з`явилися, останній подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність.
Відповідно до ч. 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
10.02.2024 відповідачем ОСОБА_1 заповнено Анкету-Заяву на кредит № 102748182. У даній анкеті визначено суму кредитування, строк кредитування, сплату комісії за надання кредиту. Вказана Анкета-Заява була погодженою кредитодавцем - ТОВ "Мілоан" (а.с.14).
10.02.2024 на підставі вказаної Анкети-Заяви ОСОБА_1 уклав з ТОВ «Мілоан» договір про споживчий кредит № 102748182, за умовами якого кредитодавець надав позичальнику грошові кошти в сумі 5 000 грн, строком на 105 днів, термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (а.с. 6-11).
Кредит надається загальним строком на 105 днів і складається з пільгового та поточного періодів - 1.3договору.
Пільговий період складає 15 днів, що настає з дати видачі кредиту та завершується 25.02.2024. Поточний період складає 90 днів, що настає з дня наступного за днем завершення пільгового періоду і закінчується 25.05.2024 п.1.3.1 та п. 1.3.2 договору.
У п.1.4 сторони погодили, що позичальник має повернути кредит, сплатити комісії за надання кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу 25.02.2024, але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості 25.05.2024.
Сторони також погодили сплату комісії за надання кредиту в сумі 850 грн. п. 1.5.1 договору.
У відповідності з п. 1.5.2 договору проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду - 1 575 грн., які нараховуються за ставкою 2,1 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового періоду.
Пунктом 1.5.3 визначено, що проценти за користування кредитом протягом поточного періоду 10 350 грн., які нараховуються за стандартною процентною ставкою 2,3 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду.
Особливості нарахування процентів визначені у пункті 2.2.3 цього договору.
ТОВ «Мілоан» направило відповідачу через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор 137907 на номер телефону, який було зазначено позивачем у анкеті в особистому кабінеті, котрий відповідачем було введено/відправлено (а.с. 13 зворот).
Кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок НОМЕР_1 - п. 2.1.
Відповідно до змісту п. 2.3 пролонгація кредитного договору здійснюється шляхом укладення додаткого договору / додаткової угоди.
Вказаний кредитний договір відповідач ОСОБА_1 підписав електронним підписом з одноразовим ідентифікатором 137907 (а.с.6).
Відповідно до графіка платежів загальна вартість кредиту становить 17 775 грн. (а.с.12).
Згідно платіжного доручення від 10.02.2024 ТОВ «Мілоан» здійснив переказ коштів на рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_1 в сумі 5 000 грн (а.с.15).
Як вбачається з довідки, наданої АТ КБ «ПриватБанк» від 18.05.2025, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту НОМЕР_2 на яку 10.02.2024 було зараховано 5 000 грн. (а.с. 84 зворот).
Згідно розрахунку заборгованості, відповідач ОСОБА_1 на виконання своїх кредитних зобов`язань 25.02.2024 вніс платіж в сумі 200 грн. на погашення кредитної заборгованості та 150 грн. на погашення відсотків по такому, також 29.02.2024 ОСОБА_1 внесено на погашення тіла кредиту суму в розмірі 200 грн. та 150 грн. на погашення відсотків.
Надалі відповідач ОСОБА_1 свої кредитні зобов`язання в частині повернення коштів не виконував та жодного платежу на погашення заборгованості не вносив, тому як наслідок виникла заборгованість за кредитом в загальному розмірі 16 843 грн. 80 коп., що складається з суми заборгованості по тілу кредиту 4 600 грн.; заборгованості за відсотками 11 393 грн.80 коп., комісією за надання кредиту 850 грн (а.с. 15 зворот -16).
Норми права, які підлягають застосуванню.
Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Як вбачається із матеріалів справи, договір між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_2 укладений в електронній формі. Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.
В п. 5 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.
Враховуючи це положення закону правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.
Також, відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
З врахуванням викладеного, лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».
Статтею 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі - ч. 2 ст. 639 ЦК України.
Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).
Щодо доводів представника відповідача про неукладений кредитний договір суд зазначає наступне.
Укладаючи кредитний договір, сторони договору вчинили дії, визначені ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», хронологія (перелік) таких дій із точним часом їх вчинення міститься в матеріалах справи.
Суд враховує, що відповідач не надав доказів того, що його персональні дані, номер телефону, електронна адреса або інші ідентифікаційні дані були використані третіми особами неправомірно. Також відповідачем не надано доказів звернення до правоохоронних органів із заявою про шахрайське використання його персональних даних, банківської картки або засобів зв`язку.
Саме по собі заперечення факту укладення електронного договору без надання будь-яких доказів на підтвердження таких заперечень не спростовує письмових доказів, поданих позивачем, та не може бути достатньою підставою для відмови у позові.
Суд також виходить із того, що електронний договір, укладений із використанням одноразового ідентифікатора, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Тому доводи відповідача про недоведеність укладення договору суд вважає необґрунтованими.
Судом встановлено та підтверджено дослідженими доказами, що сторони договору про споживчий кредит досягли згоди з усіх істотних умов договору перед його укладанням (сума кредиту, строк кредиту, процентна ставка по кредиту, розмір процентів за користування кредитом в гривні, загальна вартість кредиту для позичальника з урахуванням процентної ставки та виходячи з обраних споживачем умов кредитування), тому в силу ч. 1 ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним.
Укладений кредитний договір розміщено в особистому кабінеті відповідача та останньому перераховані кошти в розмірі 5 000 грн., відповідно до умов п. 2.1. кредитного договору, на його картку, що підтверджено також листом АТ КБ "Приватбанк". Крім того ОСОБА_1 вносив кошти на погашення кредитної заборгованості, що вказує на підтвердження укладеного кредитного договору.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у строк встановлений договором або Законом (ст. 612 ЦК України).
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
У відповідності до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.
Сторона відповідача заперечує факт отримання кредитних коштів, окрім іншого, посилаючись на те, що позивачем не доведено належність банківської картки відповідачу.
Відповідно до статей 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Разом з тим суд оцінює докази не ізольовано, а в їх сукупності, відповідно до статті 89 ЦПК України, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів.
На підтвердження факту надання кредитних коштів позивачем надано договір, довідку про перерахування коштів, лист банківської установи, а також розрахунок заборгованості. З матеріалів справи вбачається, що грошові кошти були перераховані на банківську картку, реквізити якої зазначені під час оформлення кредиту.
Суд зазначає, що у справах щодо стягнення заборгованості за договорами мікрокредитування, укладеними в електронній формі, факт видачі кредиту може підтверджуватися не лише класичною банківською випискою, але й сукупністю електронних та письмових доказів, які у взаємному зв`язку підтверджують факт укладення договору, погодження його умов, зазначення позичальником реквізитів банківської картки та перерахування кредитних коштів.
Посилання відповідача на те, що довідка кредитодавця та лист банку не є первинними бухгалтерськими документами, саме по собі не спростовують факт перерахування коштів, оскільки такі документи підлягають оцінці судом разом з іншими доказами у справі.
Крім того, відповідач не надав жодного доказу, який би підтверджував, що зазначена у матеріалах справи банківська картка йому не належить або що він не мав доступу до неї. Не надано і доказів того, що кошти були зараховані іншій особі, а не відповідачу, або що відповідач звертався до банку чи правоохоронних органів із заявами про несанкціоноване оформлення кредиту.
Суд вважає, що доводи відповідача зводяться до формального заперечення обставин, підтверджених поданими позивачем доказами, без надання зустрічних доказів, які б ставили під сумнів достовірність документів позивача.
У цивільному процесі доказування не може ґрунтуватися лише на припущеннях. Водночас і заперечення сторони також мають бути підтверджені належними доказами. Саме лише твердження відповідача про неотримання коштів, без надання доказів, не є достатнім для спростування доказів позивача.
Тому суд доходить висновку, що факт укладення кредитного договору між ТОВ "Мілоан" та ОСОБА_1 10.02.2024 є доведеним і відповідачу надано на картковий рахунок кредитні кошти у розмірі 5 000 грн.
Що стосується відсотків нарахованих ТОВ «Мілоан» суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що згідно Договору про споживчий кредит № 102748182 від 10.02.2024 відповідач ОСОБА_1 отримав суму кредиту в розмірі 5 000 грн., строк позики - 105 днів, з відсотковою ставкою 2,3 %.
Разом з тим, підпунктом 6 пункту 5 Закону №3498-IX від 22 листопада 2023 року «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» (далі Закон №3498-IX) стаття 8 Закону України «Про споживче кредитування» була доповнена частиною п`ятою, згідно з якою максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.
Закон України № 3498-XI набрав чинності 24 грудня 2023 року.
Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів 2,5% (24.12.2023- 21.04.2024); протягом наступних 120 днів 1,5% (22.04.2024-19.08.2024).
Кредитний договір укладений 10.02.2024 після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування» Законом № 3498-IX від 22.11.2023, тому до даних правовідносин слід застосовувати пункт 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування».
З урахуванням пункту 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» кредитор за період з 24 грудня 2023 року до 21 квітня 2024 року мав право нараховувати відсотки у розмірі 2,5% в день, з 22 квітня 2024 року до 19 серпня 2024 року - 1,5% в день, а з 20 серпня 2024 року - 1% в день.
Отже, укладаючи 10.02.2024 кредитний договір, який за своєю суттю є договором споживчого кредитування, первісний кредитор з 22.04.2024 не мав права визначати стандартну проценту ставку у розмірі 2,3 %, оскільки її максимальний розмір не може перевищувати 1,5 % на день.
Як вбачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості, відповідачу ОСОБА_1 з 11.02.2024 до 21.04.2024 нараховувались відсотки за відсотковою ставкою в розмірі 2,3 %, нарахована сума таких становить 7 461 грн. 80 коп.. Вказана відсоткова ставка не суперечить визначеному розміру відсотків п. 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування».
Разом з тим, з 22.04.2024 по 25.05.2024 нарахування таких за відсотковою ставкою 2,3 % суперечить нормам вищезгаданого Закону.
Тому, судом проведено власний розрахунок відсотків за кредитним договором з 22.04.2024 року по 25.05.2024 року за ставкою 1,5 %.
Отже, сума заборгованості по відсотках за процентною ставкою 1,5 % за період з 22.04.2024 року по кінцеву дату їх нарахування 25.05.2024: 5 000 грн. (сума боргу за тілом кредиту) х 1,5 % : 100 % = 75 грн. х 34 днів = 2 550 грн.
Таким чином, загальний розмір відсотків за користування кредитом відповідача ОСОБА_1 складає 10 011 грн. 80 коп. (7 461 грн. 80 коп. + 2 550 грн.).
Разом з тим, відповідачем внесено два платежі на погашення відсотків в загальній сумі 300 грн, тому із загального розміру заборгованості по відсоткам слід відрахувати сплачену суму: 10 011 грн. 80 коп. 300 грн = 9 711 грн 80 коп, що є остаточним розміром заборгованості по відсоткам.
Що стосується доводів представника відповідача про нарахування відсотків поза межами строку кредитування та комісії суд зазначає наступне.
З розрахунку заборгованості вбачається, що нарахування відсотків здійснювалось по 31.05.2024, а сам строк дії договору сторонами узгоджено до 25.05.2024, тобто за межами строку кредитування.
Доказів пролонгації вказаного договору матеріали справи не містять.
Оскільки сторони у самому договорі погодили строк повернення кредитних коштів, відсотків 25.05.2024, вказаний договір не пролонговано, тому нарахування відсотків за таким є правомірним до 25.05.2024 включно.
Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч.2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.
Саме такі висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа №14-10цс18), від 04 липня 2018 року (справа №14-154цс18) та від 31 жовтня 2018 року (справа №202/4494/16-ц (14-318цс18).
Нарахування процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених ст.625 ЦК України після спливу строку кредитування кредитодавцем не здійснювалося.
Право ТОВ «Мілоан» зі спливом строку кредитування нараховувати відсотки за кредитом припинилося, тому нараховані відсотки з 26.05.2024 по 31.05.2024 в сумі 634 грн.80 коп., які нараховані за межами строку кредитування є неправомірними.
Аналізуючи умови пункту 1.5.1 Договору, суд дійшов до висновку про правомірність дій товариства щодо встановлення одноразової комісії за надання кредиту, відповідно до вимог статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» з урахуванням того, що укладеним між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 договором передбачено нарахування вказаного виду комісії. При підписанні кредитного договору відповідач підтвердив, що він обізнаний та погодився з умовою даного договору. Тому заборгованість у розмірі 850 грн за комісією, пов`язану з наданням кредиту, підлягає стягненню з відповідача.
Щодо відступлення права вимоги суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
25.06.2024 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит Капітал» було укладено Договір відступлення прав вимоги №109-МЛ/Т, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги до позичальників, в тому числі за Договором про надання фінансового кредиту № 102748182 від 10.02.2024, укладеного між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 загальний розмір заборгованості 16 843 грн. 80 коп., яка складається з заборгованості за тілом кредита в сумі 4 600 грн., 11 393 грн. 80 коп. за відсотками, 850 залишку по комісії (а.с.19-26).
На підтвердження переходу права вимоги до відповідача ОСОБА_1 позивачем надана Платіжна інструкція кредитового переказу коштів №3442 від 25.06.2024.
Таким чином, ТОВ «ФК «Кредит Капітал» наділено правом грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 .
Будь-яких штрафних санкцій позивачем після отримання права вимоги до відповідача, нараховано не було.
Що стосується доводів представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Скрибки І.Ю. про те, що з відповідача не підлягають стягненню нараховані відсотки, оскільки він має статус військовослужбовця, суд зазначає наступне.
ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_3 з 13.03.2026, тобто являється військовослужбовцем, що підтверджено довідкою командира військової частини НОМЕР_3 та військовим квитком (а.с.101-107).
Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» від 20 травня 2014 року №1275-УП (підпунктом 3 пункту 4 Закону) внесено доповнення до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а саме статтю 14 доповнено пунктом 15 наступного змісту: «15. Військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються»
З моменту оголошення Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17 березня 2014 року №303/2014 в Україні настав особливий період, скасування особливого періоду буду здійснено окремим Указом Президента України «Про демобілізацію» після стабілізації обстановки на сході України; на момент подання позову в Україні діяв особливий період.
Національним Банком України дано роз`яснення стосовно перегляду умов кредитних договорів позичальників-військовослужбовців, а саме роз`яснено, що Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації», який набрав чинності з 8 червня 2014 року, внесено доповнення до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», відповідно до яких не підлягають нарахуванню штрафні санкції, пені за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами й організаціями усіх форм власності, у тому числі банками та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду
Таким чином, з оголошення Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17 березня 2014 року №303/2014 в Україні настав особливий період, який не було скасовано на час подачі позову.
ОСОБА_1 , як військовослужбовець, який перебуває на військовій службі, в силу положень пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовці та членів їх сімей», який набрав чинності з 08 червня 2014 року, не має сплачувати штрафні санкції, пеню за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності, проценти за користування кредитом з моменту призову 13.03.2026 і до закінчення особливого періоду.
Разом з тим кредитний договір ОСОБА_1 укладав 10.02.2024, строк якого до 25.05.2024. Доказів того, що в цей період ОСОБА_1 був військовослужбовцем матеріали справи не містять.
Таким чином нараховані відсотки за користування кредитом в розмірі 9 711 грн 80 коп є правомірними та підлягають стягненню з відповідача на користь нового кредитора, оскільки нараховані до його призову на військову службу.
Отже, враховуючи ту обставину, що в порушення умов кредитного договору взяті на себе зобов`язання відповідач ОСОБА_1 належним чином не виконав, реальна заборгованість за яким становить загальну суму 15 161 грн. 80 коп. (4 600 грн тіло кредиту + 9 711 грн 80 коп. відсотки + 850 грн комісія), суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «Кредит-Капітал» підлягають частковому задоволенню.
Стосовно стягнення з відповідача ОСОБА_1 понесених позивачем судових витрат, суд зазначає наступне.
Частиною 1, ч. 3 ст. 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Позивач просить стягнути на його користь з відповідача витрати на правову допомогу в розмірі 8 000 грн. та сплачений судовий збір 2 662 грн. 40 коп..
Відповідно ст. 141 ЦПК України, судові витрати підлягають стягнення з відповідача на користь позивача пропорційно до розміру задоволених вимог.
Так, позовні вимоги позивача ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» підлягають задоволенню на 90 %. Відтак, виходячи із загального розміру вартості правничої допомоги заявленої стороною позивача, сума що підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача становить 7 200 грн.
Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.
Суд може зменшити розмір понесених витрат на правничу допомогу, якщо обсяг робіт і час, витрачений на підготовку документів, є явно неспівмірним із складністю виконаних адвокатом робіт.
До того ж у додатковій постанові КГС ВС від 30.08.2023 № 911/3586/21 Верховний Суд зазначає, що критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема, наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.
На підтвердження факту отримання позивачем послуг адвоката та понесення ним витрат, представником позивача подано копії: договору про надання правової допомоги №0107 від 01.07.2025, Детальний опис наданих послуг, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, ордер.
Дослідивши матеріали справи, взявши до уваги рівень складності справи, юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору, справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, однак сторони участі в розгляд справи не приймали, при визначенні суми відшкодування суд виходить з критерію співрозмірності витрат на правничу допомогу з розміром задоволених позовних вимог, а також враховуючи те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні всі понесені витрати на професійну правничу допомогу, дійшов до висновку про наявність підстав для зменшення витрат на правничу професійну допомогу, яка заявлена до відшкодування представником позивача до 3 000 грн., які є співмірними з розміром задоволених позовних вимог.
Крім того, з відповідача ОСОБА_1 у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України на користь позивача підлягає стягненню сплачений останнім судовий збір в сумі пропорційно задоволених позовних вимог, а саме 2 396 грн.
Керуючись статтями 76-81, 141, 258-259, 264-265, 354-355 ЦПК України, суд,
ухвалив:
Задовольнити частково позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого по АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (ЄДРПОУ 35234236, IBAN НОМЕР_5 в АТ «Креді Агріколь Банк», МФО 300614) заборгованість за договором про споживчий кредит №102748182 від 10.02.2024, яка складається із заборгованості за тілом в сумі 4 600 грн., відсотків в сумі 9 711 грн 80 коп, комісії в сумі 850 грн., а всього 15 161 (п1ятнадцять тисяч сто шістдесят одна) грн. 80 коп., а також понесені судові витрати, пропорційно задоволеним позовним вимогам, які складаються з судового збору в сумі 2 396 грн та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 3 000 грн., а всього 20 557 (двадцять тисяч п?ятсот п?ятдесят сім) грн 80 коп.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Головуюча Л.Є. Петренко
Судове рішення № 139348035, Диканський районний суд Полтавської області було прийнято 27.08.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити необхідні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 529/266/26. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: